Отчет по практике в государственном предприятии «Опытное хозяйство «Кутузивка»

На підприємстві ДП «ДГ  «Кутузівка» НААН» облік розрахунків з іншими дебіторами ведеться на субрахунку 3771 «Розрахунки з іншими дебіторами в національній валюті».

При обліку розрахунків з  іншими дебіторами складають наступну кореспонденцію.

Зміст господарської  операції	Д-Т	К-Т
1.

 

 

Облік резерву  сумнівних боргів.

Створити резерв сумнівних боргів можна не лише для дебіторської заборгованості за товари (роботи, послуги), а й для будь-якої іншої поточної дебіторської заборгованості, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу).

Величина резерву сумнівних  богів визначається одним з методів:

1. застосуванням абсолютної суми сумнівної заборгованості (величина резерву визначається на основі аналізу платоспроможності окремих дебіторів);
2. використання коефіцієнта сумнівності ( величина резерву розраховується множенням суми залишку дебіторської заборгованості на початок періоду на коефіцієнт сумнівності).

Коефіцієнт сумнівності  розраховується наступними способами:

1. визначення питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході;
2. класифікація заборгованості за строками непогашення;
3. визначення середньої питомої ваги списаної протягом періоду дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду за попередні 3-5 років.

На підприємстві ДП «ДГ  «Кутузівка» НААН» згідно Наказу про облікову політику величина резерву сумнівних боргів визначається за допомогою застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості, тобто виходячи з платоспроможності конкретних дебіторів.

На підприємстві ДП «ДГ  «Кутузівка» НААН» облік резерву сумнівних боргів ведеться на рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів».

Аналітичний облік на підприємстві ведеться в розрізі боржників  та за терміном погашення дебіторської заборгованості.

 

Розділ V

Облік необоротних  активів і довгострокових

фінансових інвестицій.

На підприємстві ДП «ДГ  «Кутузівка» НААН» необоротні активи в бухгалтерському обліку облічуються як:

1. за призначенням у господарській діяльності як:
1. основні засоби П(С)БО 7;
2. нематеріальні активи П(С)БО 8;
3. довгострокові біологічні активи П(С)БО 30;
4. не фінансова довгострокова дебіторська заборгованість П(С)БО 10;
2. для продажу як:
1. запаси П(С)БО 9;
2. необоротні активи, які призначені для продажу П(С)БО 27;
3. фінансова довгострокова дебіторська заборгованість, призначена для продажу П(С)БО 12;
3. щоб одержати орендні платежі або збільшити власний капітал як:
1. інвестиційна нерухомість П(С)БО 32;
2. фінансова довгострокова дебіторська заборгованість, не призначена для продажу П(С)БО 13.

 

Методичні принципи формування інформації в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи і  незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначає П(С)БО 7 «Основні засоби».

Згідно п. 4 П(С)Б 7 основні  засоби – матеріальні активи, які  підприємство утримує з метою  використання їх у процесі виробництва  або постачання товарів, надання  послуг, здавання в оренду іншим  особам або для здійснення адміністративних та соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо від довший за рік).

Об’єкт основних засобів  – це закінчений пристрій з усіма  пристосуваннями і приладдям  до нього; конструктивно відокремлений  предмет, що призначений для виконання  певних самостійних функцій; відокремлений  комплекс конструктивно з’єднаних  предметів однакового або різного  призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосуванні, приладдя, керування  та єдиний фундамент, у наслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс – певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, яка контролюється підприємством.

Об’єкт основних засобів  визначається активом, якщо існує імовірність  того, що підприємство отримує в  майбутньому економічні вигоди від  його використання та вартість його може бути достовірно визначено.

Якщо один об’єкт основних засобів складається з окремих  частин, у яких різний строк корисного  використання (експлуатації), то кожна  з цих частин може визнаватися  у бухгалтерському обліку як окремий  об’єкт.

Основні засоби класифікують залежно від:

1. характеру участі основних засобів у процесі відтворення:
1. виробничі – безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню;
2. невиробничі – не беруть участь у процесі виробництва, призначені для обслуговування культурно-побутових потреб  працівників підприємства.
2. За належністю:
1. Власні – числяться на балансі підприємства;
2. Орендовані – засоби, взяті у тимчасове користування в інших фізичних осіб за відповідну плату, обліковуються на балансі орендодавця.
3. За використанням:
1. Діючі – знаходяться в експлуатації;
2. Недіючі – знаходяться на складі, в запасі, на консервації тощо.
4. Залежно від цільового призначення та характеру виконуваних функцій:
1. Земельні ділянки;
2. Будівлі, споруди, передавальні пристрої;
3. Транспортні засоби;
4. Інші.

Група основних засобів  – це сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних активів матеріальних активів.

У бухгалтерському  обліку основні засоби класифікують за такими групами:

Група І «Основні засоби»:

1. Земельні ділянки;
2. Капітальні витрати на поліпшення земель, не пов’язані з будівництвом;
3. Будівлі, споруди та передавальні пристрої;
4. Машини та обладнання;
5. Транспортні засоби;
6. Інструменти, прилади, інвентар (меблі);
7. Тварини;
8. Багаторічні насадження;
9. Інші основні засоби.

Група ІІ «Інші  необоротні матеріальні активи»:

1. Бібліотечні фонди;
2. Малоцінні необоротні матеріальні активи;
3. Тимчасові не титульні споруди;
4. Природні ресурси;
5. Інвентарна тара;
6. Предмети прокату;
7. Інші необоротні матеріальні активи.

На підприємстві ДП «ДГ «Кутузівка» НААН» основні засоби облічуються згідно з П(С)БО 32 у складі інвестиційної нерухомості або операційної нерухомості. В складі інвестиційної нерухомості облічують власні або орендовані на умовах фінансової оренди земельні ділянки, будинки, споруди, які розташовані на землі, утримані з метою отримання орендних платежів та/або збільшення власного капіталу, а не для виробництва та постачання товарів, надання послуг, адміністративної мети або продажу у процесі звичайної діяльності. В складі операційної нерухомості облічується земельні ділянки, будівлі та споруди, що знаходяться на землі, які підприємство використовує для виробництва, постачання товарів, надання послуг та адміністративних цілей.

Згідно  Податкового кодексу  України  основні засоби - це матеріальні  активи, у тому числі запаси  корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг  загального  користування,  бібліотечних  і  архівних фондів, матеріальних активів,  вартість яких не  перевищує  2500  гривень,  
невиробничих   основних  засобів  і  нематеріальних  активів),  що  
призначаються платником податку для використання  у  господарській  
діяльності платника податку,  вартість яких перевищує 2500 гривень  
і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним  зносом  
та  очікуваний  строк корисного використання (експлуатації) яких з  
дати  введення  в  експлуатацію  становить  понад  один  рік  (або  
операційний цикл, якщо він довший за рік).

Основні засоби підлягають розподілі за такими групами,відповідно до яких встановлено строк корисного  використання.

Групи	Мінімально допустимі  строки корисного використання, років.
група 1 - земельні ділянки	-
група 2 - капітальні витрати  на поліпшення земель, не пов'язані  з будівництвом	15
група 3 - будівлі,	20
споруди,	15
передавальні пристрої	10
група 4 - машини та обладнання	5
з них:
електронно-обчислювальні  машини, інші машини для автоматичного  оброблення інформації, пов'язані з  ними засоби зчитування або друку  інформації, пов'язані з ними комп'ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела  безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень	2
група 5 - транспортні засоби	5
група 6 - інструменти, прилади, інвентар (меблі)	4
група 7 - тварини	6
група 8 - багаторічні насадження	10
група 9 - інші основні засоби	12
група 10 - бібліотечні фонди	-
група 11 - малоцінні необоротні матеріальні активи	-
група 12 - тимчасові (нетитульні) споруди	5
група 13 - природні ресурси	-
група 14 - інвентарна тара	6
група 15 - предмети прокату	5
група 16 - довгострокові біологічні активи	7

 

 

Групування основних фондів необхідне для нарахування амортизації  за правилами податкового обліку.

Однак на практиці іноді  важко визначити, який об'єкт належить до основних фондів. Тому згідно з постановою Кабінету Міністрів України від  04.05.93р. №326 "Про Концепцію побудови національної статистики України та Державну програму переходу на Міжнародну систему обліку і статистики розроблено класифікацію основних фондів. Класифікацію побудовано за ознакою функціонального призначення основних засобів.

Кожному найменуванню основних засобів в Держаному класифікатору  України "Класифікація основних фондів" затверджений наказом Державного Комітету України з стандартизації, метрології і сертифікації від 19.08.97р. №507) відповідає шестирозрядний цифровий код, що характеризує: групу (1-й знак), підгрупу (2-й знак), клас (3-й і 4-й знаки) і тип (5-й і 6-й знаки) об'єктів. 

Тому при визначенні основних фондів з метою податкового обліку, слід використовувати вказаний Класифікатор.

У залежності від способу  придбання основних засобів (купівля, створення, обмін, безкоштовне отримання  тощо) передбачено декілька їх оцінок.

 При надходженні основних засобів на підприємство ДП «ДГ «Кутузівка» НААН» вони оцінюються за первісною вартістю. Первісна вартість – це історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості активів, сплачених (переданих), витрачених на придбання (створення) необоротних активів.

Залишкова (балансова) вартість застосовується при відображення статті «Основні засоби» в балансі. Залишкова (балансова) вартість – первісна вартість за вирахуванням зносу (знос основних засобів – це втрата ними своїх  споживчих якостей, а отже, і вартості; величина зносу відповідає сумі нарахованої  амортизації).

За справедливою вартістю на підприємстві ДП «ДГ «Кутузівка» НААН» оцінюються основні засоби, що отримані безоплатно та внесені до статутного капітулу. Справедлива вартість – це сума, за якою може бути здійснено обмін активу або оплату зобов’язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Переоцінена вартість –  вартість необоротних активів після  їх переоцінки. Відображається на рахунках та у звітності як первісна вартість після проведення переоцінки.

Ліквідаційну вартість на підприємстві ДП «ДГ «Кутузівка» НААН» використовується при розрахунку річної та місячної амортизації. Ліквідаційна вартість – сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуваннями витрат, пов’язаних із продажем (ліквідацією).