Особливості здійснення підприємницької діяльності в сучасних умовах господарювання

      Останній  вислів вимагає певних доповнень. Справді, підприємницький дохід винагородою за виконання підприємцем його функціональних обов'язків. Величина доходу залежить від здібностей підприємця, вміння ефективно господарювати, оволодіння засобами інноваційної діяльності, впливу макроекономічного середовища. Величина сукупного доходу у вигляді певного надлишку залежить від суми загальних витрат і нормального прибутку. Отже, з'ясування цієї риси підприємницької діяльності потребує систематизації факторів, що визначають прибуток. Слід вирізнити особливості отримання підприємницького прибутку як винагороди за ініціативну діяльність, нововведення науково-технічного, організаційного, управлінського характеру, що мають підвищену ринкову цінність. Прагнучи отримати прибуток, підприємець не обмежується лише цим спонукальним мотивом. Значну увагу він приділяє зайняттю фірмою міцних позицій на ринку, перспективам збереження та успішного розвитку розпочатої справи, соціальної самореалізації своїх здібностей. Як суб'єкт господарювання підприємець доводить свою суспільну значущість, шукаючи нові форми і способи задоволення споживачів, формування нових потреб, веде новаторський пошук сфер застосування капіталу. "Новатор, - зазначає П. Самуельсон, розглядаючи підприємницьку діяльність, - це людина прониклива, з оригінальним мисленням і сміливістю. Він може і не бути вченим, який саме відкриває новий процес, проте сам домагається успішного впровадження нових ідей". На сьогодні підприємцем у цивілізованому суспільстві може бути, на думку Кадзуми Татеісі, найбільш обдарована мужня людина, яка швидко реагує на запити клієнтів, йде на розумний ризик, прагне одержувати прибуток від створення нових товарів і максимального задоволення всіх побажань споживача, включаючи якість товару, його вартість і спосіб доставки, орієнтується тільки на інтереси служіння суспільству.

      У реальній дійсності підприємницький  дохід представлений у формі економічного прибутку як безпосередньої форми мотивації підприємництва. Але ускладнення системи управління й організації бізнесу, розосередження функціональних ознак підприємництва між учасниками єдиного підприємницького процесу впливає на формування мети підприємця. Остання формується під впливом економічних інтересів представників різних сфер виробничої, господарської, фінансової, інноваційної та інвестиційної діяльності, які беруть участь у реалізації підприємницької функції. Адаптація підприємця на зміни ринкового середовища передбачає диференціацію цільових установок за різними ознаками. Це можуть бути поточні, тактичні і стратегічні орієнтири підприємницької діяльності, комбінація різних способів досягнення цілей і задоволення потреб зростання обсягів продажів або освоєння нового сегмента ринку, досягнення економічного зростання фірми, реінжиніринг бізнесу тощо.

      По-третє, господарський ризик і відповідальність економічного і соціального характеру. Якщо природа ризиків може бути розкрита як атрибутивна ознака невизначеності ринкового середовища, динамічності змін економічного розвитку, то економічна відповідальність пов'язана з низкою питань організації підприємницької діяльності, зокрема з договірною роботою, маркетингом, менеджментом або впливом макроекономічного середовища, і, насамперед, рівнем конкуренції. Не менш важливим є питання соціальної відповідальності перед найманими працівниками, партнерами по бізнесу, партнерами та споживачами й у кінцевому підсумку, перед суспільством у цілому.

      Відтак, аналітична оцінка розуміння підприємництва представниками різних наукових течій на різних етапах еволюції товарного виробництва, ринкової системи господарювання дає змогу зробити висновок про широкий діапазон визначення теоретичної сутності підприємництва, узагальнення його характеристик. При цьому залежно від методології дослідження сутність підприємництва розкривається в суб'єктно-об'єктному вираженні: з одного боку, підприємливість притаманна людині, характеризує поведінку суб'єктів господарювання, а з іншого - підприємництво виступає атрибутивною ознакою ринкової системи господарювання, її рушійною силою розвитку, визначаючи інтенсивність і динамізм змін, ефективність економічного зростання і соціального прогресу.

      Узагальнюючи  найбільш поширені визначення сутності підприємництва, теоретичні підходи умовно можна згрупувати й охарактеризувати як:

      - вид діяльності (спрямований на отримання прибутку), який базується на самостійній, систематичній ініціативі, відповідальності та інноваційній підприємницький ідеї;

      - поведінка суб'єкта господарювання, особливий вид економічної активності, форма участі індивіда в системі ринкових відносин;

      - сукупність економічних і соціальних процесів, що регулюють неврівноважену економічну систему, форма реалізації особистого економічного інтересу в умовах взаємодії з іншими економічними учасниками ринкової системи;

      - виробнича функція господарської діяльності - забезпечення об'єднання управління ресурсами, організація фінансування та реалізації створеного продукту, з підприємницькими здібностями його керівників як особливого виду ресурсу;

      - інновативний стиль управління підприємством, що забезпечує ефективну взаємодію підприємства як відкритої соціальної системи з навколишнім зовнішнім середовищем.

      Враховуючи  ці підходи, підприємництво можна визначити як розвиток інновативної ідеї в процесі самоорганізації і саморозвитку підприємства у взаємодії з внутрішнім і зовнішнім середовищем його функціонування.

      Сутність  підприємництва більш глибоко розкривається  через його основні функції – інноваційну (творчу), ресурсну, організаційну, стимулюючу (мотиваційну) (рис.1.1) [9, c.37].

Рис. 1.1 Основні функції підприємницької діяльності 

      Інноваційна (творча) функція підприємництва полягає  у сприянні генеруванню та реалізації нових комерційних ідей, у здійсненні техніко-економічних, наукових розробок, проектів, що пов'язані з господарським ризиком.

      Ресурсна  функція підприємництва передбачає мобілізацію на добровільних засадах  матеріальних, фінансових, трудових, інформаційних, інтелектуальних та інших ресурсів.

      Організаційна функція підприємництва полягає у безпосередній організації виробництва, збуту, рекламі тощо; зводиться до поєднання ресурсів в оптимальних пропорціях, здійснення контролю за їх виконанням.

      Стимулююча (мотиваційна) функція підприємництва зводиться до формування стимулюючого (мотиваційного) механізму ефективного використання ресурсів з урахуванням досягнень науки, техніки, управління і організації виробництва, а також до максимального задоволення потреб споживача. 

1.2 Принципи та передумови здійснення підприємництва 

     Важливою  передумовою розвитку підприємництва є економічна свобода суб'єктів  господарювання. Вона являє собою  свободу господарської діяльності, торгівлі, землекористування, співробітництва  та ін. Економічна свобода однаково важлива як для підприємця, так і для споживача, оскільки вона створює середовище для творчої діяльності особистості, сприяє реалізації підприємницької ініціативи.

     Економічна  свобода на практиці означає право  розпочинати або припиняти власну справу, купувати будь-які ресурси, використовувати будь-яку технологію, виробляти будь-яку продукцію і пропонувати її до продажу за будь-якою ціною, вкладати свої кошти на власний розсуд. Слід розуміти, що ці права-свободи не гарантують успіху для кожного підприємця. Він може виробляти будь-яку продукцію, встановлювати на неї будь-яку ціну. Проте немає гарантії, що хтось її купить, оскільки споживачі також користуються економічною свободою, тобто свободою особистого вибору, яка не менш важлива, ніж свобода підприємництва. Кожний споживач має право вільно купувати будь-який товар або послугу, пропонувати свої послуги для виконання будь-якої роботи, відмовлятися від будь-якої роботи, використовувати власні ресурси за умови, що не порушує прав інших людей. Ці права-свободи також не дають ніяких гарантій, тобто підприємець має право запропонувати свої послуги, але нікого не можна змусити прийняти їх.

     Економічні  свободи підприємців тісно взаємопов'язані. Коли підприємство у приватному володінні, то зазіхання на свободу підприємництва — це фактично зазіхання на свободу володаря власності. Без економічної свободи не може бути свободи особи.

     Підприємцем може бути лише економічно відокремлений, самостійно господарюючий суб'єкт. Свобода господарської діяльності (економічна свобода) неможлива без ринку так само, як ринок не може існувати без економічної свободи. Саме ринок через різні механізми функціонування забезпечує реальні умови для економічної самостійності підприємця. Іншими словами, ринковий механізм господарювання об'єктивно передбачає свободу господарювання.

     Складовими  економічної свободи є: економічна самостійність, економічна відповідальність, економічна рівноправність.

     Економічна  самостійність полягає у наявності у підприємців права на власність, права на самостійний вибір форми власності та форми господарювання, на самостійне планування своєї фінансово-господарської діяльності, вільне розпорядження прибутком, самостійний вибір ресурсів, постачальників та споживачів виробленої продукції, встановлення різних форм, систем і, головне, розмірів оплати праці.

     Економічна  відповідальність полягає у відповідальності підприємця своїм майном за результати господарювання: продукцією (послугами), які підлягають реалізації на ринку, та прибутком, який залишається у розпорядженні підприємця після внесення платежів, встановлених законодавством. Невиконання договірних зобов'язань за строками та якістю повинне покриватися штрафними санкціями, які включатимуть не лише прямі збитки, а й вигоду, що упущена. За завдані шкоду і збиток підприємець несе майнову та інші види відповідальності, встановлені законом.

     Економічна  рівноправність. Йдеться про рівні (однакові) економічні умови для  будь-якої господарської діяльності, незалежно від форми власності та форми господарювання. Під рівними економічними умовами маються на увазі однакові для всіх ціноутворення, оподаткування, розподіл прибутку, інвестиційна та кредитна політика, держконтракт тощо. Держава повинна гарантувати всім підприємцям, незалежно від обраних форм підприємницької діяльності, рівні права і створювати рівні можливості для доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів. Слід зазначити, що деякі сфери діяльності або організаційні форми мають (або можуть мати) певні пільги. Так, певні пільги в оподаткуванні мають суб'єкти малого підприємництва або підприємства, що займаються виробництвом сільськогосподарської продукції, та ін.

     Саме  через ці основні принципи (економічна самостійність, економічна відповідальність та економічна рівноправність) реалізується в певному обсязі свобода господарської діяльності, яка є основною передумовою розвитку підприємницької діяльності.

     Підприємництво  відображає відносини, що склалися в суспільстві, джерелом розвитку яких є внутрішні суперечності способу виробництва. Як відомо, суперечності - рушійна сила будь-якого розвитку, в тому числі й підприємництва. Суперечність між продуктивними силами і виробничими відносинами - найбільш загальна суперечність економічної системи суспільства і підприємництва, які містять у собі цілу систему суперечностей, що виникають між різними їх елементами (між виробництвом і споживанням, зростанням потреб і можливістю задоволення їх, між різними формами власності, інтересами, попитом і пропозицією, технікою і технологією, робочою силою і засобами виробництва.

     Як  рушійна сила підприємництва, суперечності водночас самі потребують розв'язання, оскільки, нагромаджуючись до «критичної маси», вони можуть виплеснутися у вигляді різних криз. Формою розв'язання суперечностей як внутрішніх чинників саморозвитку економічних процесів і явищ виступає підприємництво, яке є системним явищем і має власні внутрішні імпульси розвитку (конкуренція), систему забезпечення і відтворення (прямі зв'язки суб'єктів ділових відносин), інфраструктуру (біржі, банки, інформаційні системи, консалтингові та аудиторські компанії, навчальні заклади тощо), систему управління (менеджмент), систему вивчення контрагентів (маркетинг), систему оцінки діяльності (гроші). Отже, володіючи власною внутрішньою логікою і здатністю до саморозвитку, підприємництво само собою стає рушійною силою.

     Підприємництво - це соціально-економічна і ділова творчість людини. Саме в ній, у самій людині, в її особистій ініціативі, енергії, активності, відповідальності, порядності, винятковій працьовитості закладені рушійні сили підприємництва. Прагнення людини реалізувати свої ідеї, винаходи, виявити себе, задовольнити своє здорове честолюбство, залишити після себе слід на землі спонукають її до підприємницької діяльності.

     Історія розвитку підприємництва показує, що без  ризику бізнесу не буває. Ризик притаманний тільки людині. Це інтуїція, гра, обґрунтований розрахунок, змагання в конкурентній боротьбі. Це радість перемоги розуму і розрахунків або гіркота поразки і прорахунків, але те й інше стимулює бізнес. Одних ризик надихає, інших - загартовує, але виграє, як правило, суспільне виробництво, оскільки неухильно створюється багатство для людей і суспільства.