Особливості здійснення підприємницької діяльності в сучасних умовах господарювання

Зміст

стор.

Вступ 
 

     Перехід до ринкової системи господарювання тісно пов'язаний з виникненням  та поширенням самостійної ініціативної діяльності суб'єктів економічних  відносин, спрямованої на виробництво  продукції, надання різноманітних послуг із метою отримання прибутку. Як показує світовий досвід, саме підприємницький сектор є надійною основою формування конкурентного середовища, головним структуроутворювальним елементом, рушійною силою розвитку економічної системи. Рухливий і динамічний, він дає змогу вирішувати серйозні економічні й соціальні проблеми: сприяє повнішому задоволенню потреб споживачів, розвиткові реального сектору економіки, розширює можливості працевлаштування населення.

     Зростання ролі підприємництва супроводжується руйнуванням усталених мотиваційних механізмів залучення людей до праці, появою особливої форми економічної активності, що передбачає докорінну зміну їхньої поведінки.

     Необхідність  докорінних змін у формуванні конкурентоспроможного підприємницького сектору, посиленні його впливу на вирішення актуальних проблем економічного і соціального розвитку, реалізації цілеспрямованої державної політики сприяння ринковій трансформації економіки не викликає сумніву.

     З'ясування сутності підприємництва набуває особливого значення в умовах ринкової трансформації економіки України. Адже підприємництво є атрибутивною ознакою будь-якої економічної системи, що базується на ринкових принципах, провідною формою господарювання. Виникнення підприємництва є результатом економічної трансформації суспільства й водночас найбільш надійною гарантією подальшого поглиблення реформування ринкових відносин, знаходження такої організації суспільного виробництва, яка дає змогу вирішити ключове завдання розвитку національної економіки — досягнення оптимального співвідношення між економічною ефективністю і соціальною справедливістю.

     Метою курсової роботи є дослідження підприємництва як специфічна форма розвитку економічної системи, її рушійна сила.

     Завданнями  роботи є:

     - визначення сутності та функцій підприємництва;

     - окреслення принципів та передумов здійснення підприємництва;

     - дослідження середовища здійснення підприємницької діяльності;

     -  виявлення видів і сфер підприємницької діяльності;

     - опис основних організаційно-правових форми підприємництва в Україні;

     - пояснення основних засад державної політики підтримки та сприяння розвитку підприємництва.

Розділ 1 Підприємництво як феномен ринкової економіки 

1.1 Сутність та функції підприємництва 

     Ринкова економіка побудована на підприємництві, його також називають бізнесом.Яка різниця між поняттями "підприємництво" та "бізнес"?

     По-перше, бізнес – це англійською мовою "діло". У англомовних країнах ще більш  широке поняття – будь-яке діло. У нас термін "бізнес" застосовується у більш вузькому значенні, близькому до підприємництва. Існують також психологічні особливості у використанні цих термінів. Нерідко термін "бізнес" за традицією несе кримінальний відтінок (наркобізнес, тіньовий бізнес) або, навпаки, відображає поважливе відношення до більш усталеного підприємництва за кордоном.

     Поняття "підприємництво" надзвичайно  широке і містке. У ньому переплітається сукупність економічних, юридичних, політичних, історичних, моральних і психологічних  відносин. Воно склалося протягом значного часу, змінюючись під впливом базисних і надбудовних інститутів, психології людей тощо.

     Більш повному розумінню суті підприємництва сприятиме короткий нарис історії  та теорії поняття "підприємництво".

     Перші спроби систематичного теоретичного осмислення підприємництва почались у XVII ст., хоча співтовариства підприємців, які складалися з ремісників, купців, лихварів, з’явилися значно раніше. Вперше поняття "підприємець" у науковий обіг ввів англійський економіст Річард Кантільйон. Р.Кантільйон зробив також систематичний аналіз підприємництва. Він розумів підприємництво як економічну функцію особливого роду та підкреслював завжди присутній у ньому елемент ризику. До підприємців Кантільйон зарахував людей з нефіксованими прибутками (ремісників, купців, селян та ін.), тобто тих, хто був зайнятий економічною діяльністю в умовах нестабільності та непередбачуваності. Тому головною рисою підприємця Кантільйон вважав готовність до ризику.

     Вагомий внесок у дослідження феномену підприємництва протягом XVIII-XIX ст. зробили відомі західні економісти А.Сміт, Ж.Б.Сей, А.Маршалл, Й.Шумпетер та ін.

     А.Сміту  була притаманна схильність до переоцінки значення праці й недооцінки бізнесу, в рамках якого здійснювалася  праця. Він намагався поставити  знак рівності між власниками капіталів  і бізнесменами й вірив, що за наявності капіталу, праці та сировини бізнес виникає спонтанно. Підприємець, за висловом А.Сміта, є власником, який іде на економічний ризик заради реалізації певної комерційної ідеї та отримання прибутку. Підприємець планує, організує виробництво та розпоряджається його результатами.

     У XVIII ст. подальше осмислення поняття  підприємництва здійснював французький  економіст Жан Батіст Сей, який пов’язував підприємництво з організацією людей  у межах виробничої одиниці. Він  мав особистий досвід у сфері бізнесу, чого були позбавлені інші класичні економісти. Для Сея підприємець – це людина, яка організує інших людей у рамках виробничої одиниці. Він ставив підприємця у центр процесу виробництва і теорії розподілу, що вплинуло на багатьох теоретиків-економістів.

     Альфред Маршалл ототожнював підприємництво з менеджментом. У фундаментальній  праці "Принципи економікс" (1890 р.) А.Маршалл особливо наголосив на інноваційному моменті та активній ролі самого підприємця у застосуванні нових машин і технологічних процесів.

     Апогеєм у розробці теорії підприємництва стали  праці австро-американського економіста й соціолога Йозефа Шумпетера. Концепція  підприємництва Й.Шумпетера ґрунтується  на трьох головних засадах:

     - функція підприємництва полягає  головним чином у революціонізації та реформуванні виробництва шляхом використання різноманітних можливостей для випуску нових або старих товарів новими методами, відкриття нових джерел сировини, ринків, реорганізації виробництва. Отже, змістом підприємництва є "здійснення нових комбінацій" факторів виробництва або різні нововедення;

     - підприємництво є універсальною  загальноекономічною функцією будь-якої  економічної системи та поєднується  з виконанням інших видів діяльності (управлінням, науковими розробками, маркетингом та ін.) і тому "розподіляється" серед різних спеціалістів. Статус власника не виступає у Шумпетера визначальною властивістю підприємця;

     - підприємництво є функцією господарсько-політичного  середовища, яке визначає його  можливості, типи, мотивації.

     У центр своєї теорії економічного розвитку Й.Шумпетер поставив підприємця, в якому втілені принципово нові підприємницькі якості, що стали рушієм економічного науково-технічного прогресу ХХ ст. Підприємницьку функцію він ототожнював із функцією економічного лідерства і новаторства. Шумпетер зазначив, що інновація – дітище підприємництва, а підприємець – творець інновації. Процес виробництва Шумпетер розглядав як певну комбінацію сил і засобів, а завдання підприємця вбачав у тому, щоб своєчасно і правильно комбінувати їх.

     Узагальнюючи  наукові погляди на сутність підприємництва і на роль підприємця в контексті  історичної еволюції, можна констатувати, що підприємець – це активний суб’єкт пошуку й реалізації нових можливостей у генеруванні та освоєнні новаторських ідей, розробленні нових продуктів і технологій, здійсненні інновацій та оволодінні перспективними факторами економічного розвитку.

     Багаторічний  досвід господарювання у країнах  з розвиненою ринковою економікою свідчить про те, що традиційно існують дві  моделі підприємництва: класична та інноваційна, але на практиці можливе їх поєднання.

     Класична  модель підприємництва орієнтована на максимально ефективне використання наявних ресурсів підприємництва. Схема підприємницьких дій за такої моделі достатньо проста і чітко окреслена: оцінка наявних ресурсів; вивчення можливостей досягнення поставленої мети; використання тієї можливості, яка зможе забезпечити максимальну віддачу від наявних ресурсів.

      Інноваційна модель підприємництва передбачає активне використання інноваційних рішень і пошук джерел відповідних ресурсів. Схема дій за цієї моделі підприємницької діяльності є такою: формулювання головної мети; вивчення зовнішнього середовища з метою пошуку альтернативних можливостей; порівняльна оцінка власних ресурсів і знайдених можливостей; пошук зовнішніх додаткових джерел ресурсів; аналіз можливостей конкурентів; реалізація завдань згідно з вибраною концепцією.

      В законі України "Про підприємництво", сформульовано наступне визначення поняття “підприємництво”.

      Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик, діяльність щодо виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та зайняття торгівлею з метою одержання прибутку.

      До  обов'язкових складових підприємництва, що діють одночасно, в економічній літературі, як правило, відносять:

      По-перше, економічну самостійність та господарську належність суб'єктів підприємницької діяльності. Кожен підприємець на власний розсуд приймає рішення щодо реалізації ідеї, обмежуючись лише чинним законодавством. Це в цілому правильне положення дає змогу окремим авторам вважати, що в загальному плані підприємцем є людина, яка відкриває свій власний, найчастіше дрібний бізнес. Зокрема, Р. Дамарі вважає, що підприємництво - це "створення нового підприємства власними зусиллями і з частковим залученням коштів його засновників. Навіть більше, "головна мета багатьох підприємців - досягнення особистого успіху з допомогою підприємства, яке вони створюють... Значна частина компаній, можливо навіть більшість, створюються для того, щоб урешті-решт задовольнити професійні амбіції своїх засновників..." Погоджуючись з цими висловлюваннями водночас слід зауважити, що таке розуміння сутності підприємництва, його ролі в економічному розвитку є однобічним.

      По-друге, особисту економічну зацікавленість. Основним орієнтиром підприємницької діяльності за умов ринкового господарювання є прибутковість, рентабельність самостійного ведення бізнесу. При цьому завдяки інноваційній, ініціативній, ринковій діяльності підприємництво варто розглядати не просто як процес максимізації прибутку, а як отримання надприбутку, тобто перевищення його значень над середньоринковими. "Мотив прибутку, - зазначає Л. Мізес, - це якраз той чинник, який змушує бізнесмена найефективніше забезпечувати виробництво тих товарів, які бажають використовувати споживачі".