Оцінка кредитоспроможності підприємства (на прикладі ТОВ УПП «Євромед»)

- сильні й слабкі сторони клієнта – позичальника.

На підставі оцінки кредитоспроможності  підприємства й ефективності комерційної  угоди банк приймає рішення про  можливість видачі підприємству кредиту  й укладає з ним кредитний  договір [17].

 

1.2. Необхідність оцінки кредитоспроможності підприємства

 

Кредитор, надаючи кредит, виступає організатором кредитного процесу, захищаючи свої інтереси і  повинен у кожному випадку  визначити ступінь ризику, який він  готовий взяти на себе. Виходячи з об’єктивної економічної основи, кредитор обирає такі сфери вкладення  позикових коштів, кількісні параметри  позички, методи її погашення, умови  кредитної угоди, за яких створювалися б передумови для своєчасного  і повного повернення відданої в  борг вартості. Однак зворотний рух  зазначеної вартості залежить від кредитоспроможності  позичальника, який використає її у  своєму обороті, від загальної економічної  кон’юнктури ринку.

Кредитна угода припускає  виникнення зобов’язання позикоодержувача повернути відповідний борг. Конкретна  практика говорить, що наявність зобов’язання (у різних його формах) ще не означає  гарантії і своєчасного повернення боргу. Виникнення інфляційних процесів в економіці може викликати знецінення суми наданої позички, а погіршення фінансового стану позичальника – порушення термінів повернення кредиту.

Реальною гарантією повернення кредиту є виторг (дохід) лише у фінансово стійких підприємств. До них відносяться підприємства, що мають високий рівень рентабельності і високу забезпеченість власним капіталом. У таких підприємств відбувається не тільки систематичний приплив коштів, але й приріст коштів у частині утворення прибутку, а також поповнення власного капіталу.

Створення для кредитора  системи гарантій своєчасного повернення кредиту здобуває в Україні особливу актуальність у зв’язку з нестійкістю  фінансового стану багатьох позикоодержувачів, недостатнім досвідом роботи в ринкових умовах суб’єктів підприємницької  діяльності, банків, юристів.

Будь-яка методика проведення оцінки кредитоспроможності підприємства має містити правовий аналіз, а  також якісний та кількісний аналіз.

Правовий аналіз – це аналіз фінансово-господарської діяльності на предмет її відповідності чинному  законодавству України, аналіз управлінських  і трудових відносин, відносин між  засновниками, окрім цього враховується правове поле діяльності між центральним  офісом і філіалами компанії.

Якісний аналіз – вивчення управлінської структури суб’єкта господарювання, фінансових і стратегічних планів підприємства, специфічної документації, визначення ніші ринку, яку займає компанія та аналіз її господарської діяльності.

Кількісний аналіз – аналіз показників за даними звітності, який визначає фінансову діяльність і  фінансовий стан фірми. В процесі  аналізу використовуються як стандартні підходи для проведенні аналізу (аналіз внутрішніх та зовнішніх чинників, аналіз рентабельності), так і спеціальні розробки для визначення фінансового стану підприємства та тенденцій його розвитку [11, с.283].

В зарубіжній практиці відомі наступні системи оцінки потенційних  позичальників, які скорочуються по першим літерам факторів, що оцінюються:

– CAMPARI у Великобританії (Character – репутація позичальника, Ability – оцінка бізнесу позичальника, Means – аналіз необхідності звернення за позикою, Purpose – мета кредиту, Amount – обґрунтування суми кредиту, Repayment – можливість погашення, Insuranse – спосіб страхування кредитного ризику);

– PARSER у Великобританії (Person – інформація про персону потенційного позичальника, його репутацію, Amount – обґрунтування суми кредиту, Repayment – можливість погашення, Security – оцінка забезпечення, Expediency – доцільність кредиту, Remuneration – винагорода банку (відсоткова ставка) за ризик надання кредиту);

– Правило п’яти «С» у США (Capasity – спроможність погасити позику, Character – репутація позичальника (чесність, порядність, сумлінність) Capital – капітал, володіння активом як передумова можливості погашення кредитної заборгованості, Collateral – наявність забезпечення, Conditions – економічна кон’юнктура та її перспективи);

– Методика Асоціації російських банків враховує наступні фактори: “ солідність ” – відповідальність керівників, своєчасність розрахунків за раніше отриманими кредитами, “ здатність ” – виробництво і реалізація продукції, підтримка її конкурентоспроможності, “ прибутковість ” – перевага вкладення в даного позичальника, “ реальність ” – досягнення результатів проекту, “ поворотність ” – за рахунок реалізації матеріальних цінностей позичальника, якщо проект не виконається, “ забезпеченість ” кредиту юридичними правами позичальника [7, с.375].

В Україні найчастіше оцінку кредитоспроможності проводять  банки, які намагаються використовувати  всю доступну інформацію за всіма  видами фінансово-господарської діяльності підприємств, про що свідчить структура  анкет та кредитних заявок різних банків. В основу багатьох методик  визначення кредитоспроможності позичальника, які застосовуються українськими банками  при наданні кредиту, закладено  досвід зарубіжних кредитних установ.

Отже, основними необхідними  факторами оцінки кредитоспроможності  юридичних осіб можна виділити наступні:

- фінансовий стан підприємства (платоспроможність, ліквідність балансу, фінансова стійкість та стабільність);

- оцінка ділової активності (оцінюється ефективність використання матеріальних, трудових, фінансових ресурсів);

- перспективи на ринку;

- економічні передумови погашення кредиту (наявність активів, що за визначенням будуть приносити економічні вигоди, можливість залучити додаткові кошти з альтернативних джерел, наявність забезпечення тощо);

- готовність повернути кошти (репутація, сумлінність);

- правоздатність та дієздатність позичальника;

- ймовірність дефолту (це стан у кредитних відносинах, що настає, коли позичальник не виплачує свої борги або платежі, порушення платіжних зобов'язань позичальника перед кредитором, нездатність проводити своєчасні виплати за борговими зобов'язаннями або виконувати інші умови договору позики).

Для того, щоб якнайточніше наблизитися до реального стану, необхідно аналізом охопити всі  сфери та аспекти, проте нестача  інформації, недостатня впевненість  у її якості, обмеженість у часі для проведенні оцінки кредитоспроможності  призводить до урізання методик, що не забезпечує однозначності та якості кінцевого результату.

Важливим є детальне вивчення даної проблеми та визначення оптимальної  методики оцінки кредитоспроможності, яка б дозволяла порівнювати  результати аналізу незалежно від  оцінювача. Але таку методику доцільно розробити для кількісного аналізу, якісний аналіз потребує в будь-якому  разі значного часу та відповідних  фахівців [9].

 

1.3. Методи оцінки кредитоспроможності  підприємства

 

В Україні НБУ розробляє  для комерційних банків рекомендації щодо вивчення фінансового стану  і кредитоспроможності позичальників.

Критерії оцінки фінансового  стану позичальника встановлюються вітчизняними комерційними банками  самостійно на підставі ґрунтовної і  виваженої оцінки фінансової діяльності клієнта, проведеної за підсумками порівняльного  аналізу балансів, звітів про фінансові  результати та їх використання тощо. Позичальник  має мати фінансові передумови для отримання позики і бути спроможним своєчасно повернути наданий йому кредит відповідно до умов кредитного договору. В кожному окремому випадку банк повинен визначити ступінь ризику, який він готовий взяти на себе.

НБУ рекомендує кожному комерційному банку розробити свою власну систему  показників фінансової діяльності позичальників. Методика проведення оцінки фінансового  стану позичальників оформляється окремим положенням і затверджується правлінням комерційного банку.

Комерційний банк повинен  щоквартально проводити оцінку фінансового  стану позичальника. Сам факт визначення кредитоспроможності та фінансового  стану клієнта має стимулювати  підприємство-позичальника підвищувати  ефективність своєї фінансово-господарської  діяльності.

Для здійснення оцінки фінансового  стану і кредитоспроможності  позичальника слід враховувати чітко  визначені об’єктивні показники  його діяльності, такі як: обсяг реалізації, прибуток та збитки; рентабельність; коефіцієнти  ліквідності; грошові потоки (надходження  коштів на рахунки позичальника) для  забезпечення повернення позики та сплати відсотків за нею; склад та динаміку дебіторсько-кредиторської заборгованості тощо. Комерційний банк повинен враховувати  також чинники, які багато в чому носять суб’єктивний характер: ефективність управління підприємством позичальника; ринкову позицію позичальника та його залежність від циклічних і  структурних змін в економіці  й галузі; наявність державних  замовлень та державної підтримки  позичальника історію погашення  кредитної заборгованості позичальника в минулому тощо [8, с.163].

НБУ рекомендує комерційним  банкам використовувати для економічної  оцінки діяльності позичальників таку систему фінансових коефіцієнтів:

1) коефіцієнт абсолютної (термінової) ліквідності, який характеризує, наскільки короткострокові зобов’язання можуть бути негайно погашенні швидко ліквідними грошовими коштами та цінними паперами. Розраховується за формулою:

Ка = ВА/ПЗ                                                                  (1.1)

ВА – високоліквідні активи (грошові кошти, поточні фінансові інвестиції); 

ПЗ – поточні зобов’язання.

 

Критичне значення становить 0,2. Значення в межах 0,25-0,35 свідчить про спроможність підприємства повністю розрахуватися по своїх боргах за рахунок оборотних активів. Зростання показника свідчить про неефективне управління грошовими коштами, що може негативно позначитись на доходності.

2) коефіцієнт поточної (швидкої) ліквідності - показує, яку частину поточних зобов’язань підприємство спроможне погасити за рахунок найбільш ліквідних оборотних коштів – грошових коштів та їх еквівалентів, фінансових інвестицій та кредиторської заборгованості. Цей показник показує платіжні можливості підприємства щодо погашення поточних зобов’язань за умови своєчасного здійснення розрахунків з дебіторами. Розраховується за формулою :

Кпл= (ОА – З –Т)/ПЗ                                                     (1.2)

ОА – оборотні активи;

З – запаси;

Т – товари;

ПЗ – поточні зобов’язання.

 

Теоретично значення коефіцієнта  вважається достатнім, якщо воно перевищує 0,6.

3) коефіцієнт загальної ліквідності, який характеризує, наскільки обсяг поточних зобов’язань за кредитами і розрахунками можна погасити за рахунок усіх мобілізованих оборотних активів. Він розраховується як:

Кзл = ОА/ПЗ                                                           (1.3)

ОА – оборотні активи;

ПЗ – поточні зобов’язання.

 

Критичне значення становить 1. Значення у межах 1-1,5 свідчить про  спроможність підприємства повністю розрахуватися  по своїх боргах за рахунок оборотних  активів. Зростання показника вище 2,5 свідчить про неефективне управління грошовими коштами, що може негативно  позначитись на доходності.

4) коефіцієнт фінансової незалежності (коефіцієнт автономії) показує розмір залучених коштів на 1 гри. власних коштів. Характеризує частку власності самого підприємства в загальній сумі коштів, інвестованих у його діяльність. Визначається за формулою:

Ка = ВК/ВБ                                                          (1.4)

ВК – власний капітал;

ВБ – валюта балансу.

 

Орієнтовне значення знаходиться  у межах 0,5-1. Що вищий цей коефіцієнт, то більш фінансово стійким і  незалежним від кредиторів є підприємство.

5) коефіцієнт маневреності власних коштів показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто яку вкладено в оборотні кошти, а яку капіталізовано. Характеризує ступінь мобільності використання власних коштів. Розраховується як:

Кмвк = (ВК – НА)/ВК                                         (1.5)

ВК – власний капітал;

НА – необоротні активи.

 

Коефіцієнт маневреності показує частку власних коштів, вкладених  в оборотні активи. Чітких рекомендацій у значенні цього коефіцієнта  немає, але вважається, що його значення повинно бути не менше 0,5 , що дозволить забезпечити достатню гнучкість у використанні власного капіталу . Зростання цього показника в динаміці є позитивною тенденцією для позичальника [10].

6) рентабельність активів  - показує, наскільки ефективно використовуються активи підприємства та скільки прибутку припадає на 1 грн. активів. Розраховується за формулою:

Р = Пч/А                                                       (1.6)