Оподаткування доходів фізичних осіб в Україні

Норми, що регулюють право платника податку  на податковий кредит, приведені у  ст.5 ЗУ “Про податок з доходів  фізичних осіб” від 22.05.2003 року[12]. До речі, на підставі вказаної статті затверджено Інструкцію про порядок нарахування платником податку податкового кредиту щодо податку з доходів фізичних осіб, затверджену наказом Державної податкової адміністрації України від 22.09.2006 р. №442[31]. Отже, до складу податкового кредиту платник податку – резидент має право включити наступні витрати, фактично понесені ним на протязі звітного податкового року:

1. частину  фактично сплаченої на протязі  звітнього податкового року суми  процентів за іпотечним кредитом;

2. суму  коштів або вартість майна,  переданих платником податку  у вигляді пожертвувань або  благодійних внесків неприбутковим  організаціям, зареєстрованим в  Україні, у розмірі, що перевищує  два відсотки, але не є більшим  п’яти відсотків від суми його загального оподатковуваного доходу такого звітного року;

3. суму  коштів, сплачених платником податку  на користь закладів освіти  для компенсації вартості середньої  професійної або вищої форми  навчання такого платника податку,  іншого члена його сім’ї першого ступеня споріднення. Такі витрати включаються: а) при навчанні платника податку або іншого члена його сім’ї першого ступеня споріднення — до податкового кредиту одного з таких членів за їх вибором; б) при навчанні обох членів подружжя — окремо до податкового кредиту кожного, відповідно до вартості його навчання. Зазначений у підпункті “а” вибір вважається здійсненим, якщо платник податку подає податкову декларацію, у якій визначається сума таких витрат.

4. суму  власних коштів платника податку,  сплачених на користь закладів  охорони здоров’я для компенсації  вартості платних послуг з  лікування такого платника податку  або члена його сім’ї першого  ступеня споріднення, у тому  числі для придбання ліків,  донорських компонентів, протезно-ортопедичних  пристосувань у розмірах, що не  покриваються виплатами з фонду  загальнообов’язкового медичного страхування, крім витрат на:

а) косметичне лікування або косметичну хірургію (включаючи косметичне протезування, не пов’язане з медичними показаннями);

б) водолікування  та геліотерапію, не пов’язані з лікуванням хронічних захворювань;

в) лікування  та протезування зубів з використанням  дорогоцінних металів, гальванопластики та порцеляни;

г) аборти, крім абортів, які проводяться за медичними показаннями, або якщо вагітність стала наслідком згвалтування;

д) операції з переміни статі;

е) лікування  венеричних захворювань, крім СНІДу та венеричних захворювань, причиною яких стало нестатеве зараження або згвалтування;

є) лікування тютюнової чи алкогольної залежності;

ж) клонування людини або її органів;

з) придбання  ліків, медичних засобів та пристосувань, оплати вартості медичних послуг, які не є життєво необхіними;

5. суму  витрат платника податку на  сплату за власний рахунок  страхових внесків, страхових  премій та пенсійних внесків  страховику-резиденту, недержавному  пенсійному фонду, установі банку  за договорами довгострокового  страхування життя, недержавного  пенсійного забезпечення, за пенсійним  контрактом з недержавним пенсійним  фондом, а також внесків на  банківський пенсійний депозитний  рахунок, на пенсійні вклади як такого платника податку, так і членів його сім’ї першого ступеня споріднення;

6. суми  витрат платника податку із  штучного запліднення, незалежно  від того, чи перебуває він  у шлюбі з донором, чи ні;

7. оплати  вартості державних послуг, включаючи  сплату державного мита, пов’язаних  з усиновленням дитини.

У Законі України “Про податок з доходів  фізичних осіб” дається визначення податкового кредиту: податковий кредит — це сума (вартість) витрат, понесених платником податку — резидентом у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів — фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року.[12]

Тепер хотілося б дати деякі пояснення  щодо витрат, які платник податку-резидент має право включити до податкового  кредиту:

(1) У  разі, якщо за рахунок іпотечного  житлового кредиту будується  чи придбається житловий будинок  (квартира, кімната), визначений платником  податку - резидентом як основне  місце його проживання, платник  податку - резидент має право  включити до складу податкового  кредиту частину фактично сплаченої  протягом звітного податкового  року суми процентів за таким  іпотечним житловим кредитом.

Частина суми процентів, яка включається до складу податкового дорівнює добутку суми процентів, фактично сплачених платником податку протягом звітного податкового року у рахунок його погашення, на коефіцієнт, який розраховується за формулою

К = МП / ФП,

де К - коефіцієнт;

МП - мінімальна загальна площа житла, яка дорівнює 100 квадратним метрам;

ФП - фактична загальна площа житла, яке будується (придбається) платником податку за рахунок іпотечного кредиту.

Якщо  цей коефіцієнт є більше одиниці, то до складу податкового кредиту  включається сума фактично сплачених процентів за іпотечним кредитом без застосування такого коефіцієнта.

Сума  фактично сплачених відсотків за іпотечним кредитом повинна бути документально підтверджена платником податку наявністю договору про іпотечний кредит та платіжних документів, які свідчать про перерахування ним коштів у рахунок погашення такого кредиту протягом звітного податкового року (рахунок з відбитком каси про перерахування коштів, платіжне доручення банку з відміткою про перерахування коштів).

Податковий  кредит надається не частіше одного разу на 10 років, починаючи з року, в якому об’єкт іпотеки придбався  чи починав будуватися.[12],[30]

(2) Сума  благодійних внесків законодавством  обмежується розміром, що перевищує  2%, але не більше 5% від суми його загального оподаткованого доходу звітного податкового року.

(3) Плата  за освіту не повинна перевищувати  суми місячного прожиткового  мінімуму для працездатної особи,  встановленого на 1 січня звітного  податкового року (365 гривень) помноженої  на 1,4 і округленої до найближчих 10 гривень, помноженої на кількість  місяців (повних та неповних) навчання  на протязі такого звітного  податкового року, що складає  365 * 9 місяців * 1,4 = 4590 гривень на рік.

(4) В  законодавстві не пояснено, як  повинні документально підтверджуватия медичні витрати. Встановлен перелік витрат на лікування, які не можуть бути віднесні до скалду податкового кредиту (ті ж стоматологічні витрати) і виключені із загального правила, що наводять на думку, що окрім договорів, чеків і т.п. для підтвердження права на податковий кредит будуть необхідні і додаткові документи (медицинські довідки), що підтверджують необхідність проведення того чи іншого лікування. Крім того, дана норма вступає в дію з початку податкового року, наступного за роком, в якому вступить в силу закон про загальообов”язкове медичне страхування. Тобто, зараз ця норма не працює.

(5) страхові  суми не повинні перевищувати (в розрахунку за кожний з  повних чи неповних місяців  звітнього податкового року, на  протязі який діяв договір страхування):

а) при  страхування платника податку –  суму, яка не перевищує суми мінімуму помноженої на 1,4 і округленої до найближчих 10 гривень;

б) при  страхування члена родини платника податку першого ступеню споріднення  – 50% від суми, визначеної в пункті «а», в розрахунку на кожного застрахованого члена сім»ї.

Якщо  платник податку або члени  його родини застраховані їх роботодавцем, то гранична сума , вказана вище, зменшується для відповідного застрахованої особи на суму страхових внесків, сплачених його роботодавцем на протязі такого звітного податкового року.

Податковий  кредит може бути нарахований виключно резидентам, що має індивідуальний ідентифікаційний код. Загальна суми нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суми загального оподаткованого доходу платника податку, яку він отримав  на протязі звітного року у формі  заробітної плати. У разі, якщо платник  податку на використовував право  на нарахування податкового кредиту  по підсумкам звітного податкового року, то на наступні податкові роки таке право не переноситься.

Як підсумок, треба зазначити, що традиційна система оподаткування регламентується прийнятим 22 травня 2003 року Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб», який містить багато нововведень, що мають торкнутися кожного громадянина. Запропонована у Законі система стягнення податку з доходів фізичних осіб, значно відрізняється вiд колишньої системи оподаткування. А саме: введено єдину фіксовану ставку податку 13%; застосування податкового кредиту; податкові соцiальнi пільги; новий порядок перераховування податку до бюджету .

Зниження  розміру ставок оподаткування доходів  фізичних осіб може значно знизити  рівень надходжень прибуткового податку до бюджету тому, в законі було приділено значну увагу розгляду питань розширення бази оподаткування, а саме:

1. Оподатковуванню  будуть підлягати дивіденди, роялті, відсотки по депозитах, доходи від операцій з майном, доходи у вигляді оренди i т.д.

2. Пом'якшуючим  фактором буде i те, що відповідно  до Закону коло виплат, таких як дивіденди, відсотки, роялті, доходи від оренди майна будуть обкладатися прибутковим податком у джерела виплати остаточно i не включатимуться до загального оподатковуваного доходу. З цього виходить, що по таких виплатах не надаються соцiальнi пільги, передбачені цим Законом, що також повинно розширити базу оподатковування i, як наслідок, збільшити надходження до бюджету.

3. Соцiальнi пільги будуть надаватися не всім платникам податку, а лише при певному розмірі місячного оподатковуваного доходу (510грн.).

Виключено надання пільг деяким категоріям платників за їх професійною та галузевою належністю, а саме: для вiйськовослужбовцiв, осіб органів внутрiшнiх справ, прокуратури, судів, робiтникiв атомної енергетики.

4. Встановлені  також обмеження при включенні  до податкового кредиту сум,  спрямованих на навчання, лікування,  підготовку i перепідготовку кадрів, допомогу на поховання i т.д. Це також у визначній мiрi буде сприяти збільшенню надходжень до бюджету.

Посилення вимог до термiнiв сплати податку, а саме - обов'язкове перерахування  прибуткового податку при наявності  боргу по заробiтнiй платі до бюджету також дозволить зменшити витрати бюджету в частині надходжень прибуткового податку. Помірна ставка оподатковування доходів фізичних осіб буде сприяти вихованню правової культури у платників податків, змінить думку i відношення громадян до податкового законодавства, допоможе їм усвідомити обов’язковість i важливість сплати податків.

РОЗДІЛ 3. Відповідальність фізичних осіб за порушення податкового законодавства.

3.1. Загальна характеристика  податкового правопорушення

Необхідність  стабілізації фінансової системи, забезпечення стійкого надходження бюджетних доходів, додержання податкової дисципліни як умови якісного виконання фізичними і юридичними особами зобов'язань перед державою зумовили створення особливого напряму державного фінансового контролю - податкового контролю. Якщо говорити про наявність поняття "податкова відповідальність", враховуючи специфіку фінансових правовідносин, особливо можливість застосування державного примусу за порушення приписів, викладених у правових нормах, то, звичайно, державний примус є характерним і для податкових правовідносин, якщо один із суб'єктів таких відносин - юридична або фізична особа - платник податків порушує встановлені чинним законодавством норми. Податкові органи, діяльність яких спрямована на забезпечення режиму законності у податковій сфері, мають конкретні контрольні повноваження, у тому числі і право здійснення заходів податкового примусу, застосування до платників податків - юридичних і фізичних осіб засобів юридичної відповідальності за порушення податкового законодавства. Відповідно до Закону України "Про Державну податкову службу в Україні"[17, ст..2] здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів є завданням Державної податкової служби. Іншим важливим завданням цієї служби є запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.