Оподаткування доходів фізичних осіб в Україні

2) дивідендів, нарахованих резидентом — емітентом  корпоративних прав;

3) доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах;

4) доходів  у вигляді роялті, іншої плати  за використання прав інтелектуальної  (у тому числі промислової)  власності, отриманих від резидента;

5) доходів  у вигляді заробітної плати,  нарахованих (виплачених, наданих)  внаслідок здійснення платником  податку трудової діяльності  на території України;

6) доходів  від надання в оренду (лізинг): нерухомості, розташованої на території України; рухомого майна, якщо орендодавець є резидентом України, або якщо користування таким майном здійснюється на території України, незалежно від того, чи є орендодавець резидентом чи нерезидентом;

7) доходів  від продажу нерухомого майна, розташованого на території України;

8) доходів  від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника (продажу об’єкта рухомого майна) підлягає державній реєстрації та/або нотаріальному посвідченню згідно із законом України, або якщо місце вручення такого рухомого майна набувачеві знаходиться на території України;

9) доходів  від здійснення підприємницької діяльності, а також незалежної професійної діяльності на території України;

10) доходів,  що виплачуються (надаються) резидентами  у вигляді виграшів і призів, у тому числі у лотерею (крім державної); благодійної допомоги, подарунків;

11) доходів  у вигляді активів, що передаються  у спадщину, якщо такі активи  або джерело їх виплати знаходяться  на території України;

12) інших  доходів як виплати чи винагороди  за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування)  таких доходів знаходиться на  території України, незалежно  від резидентського статусу особи,  що їх виплачує (нараховує).

Іноземний дохід — дохід, відмінний від  доходу з джерелом його походження з території України.

Таким чином, до фундаменту оподаткування фізичних осіб на Україні покладено два основних принципа:

1) принцип  рівності у податковій сфері іноземних осіб, осіб без громадянства і громадян держави, на території якої вони отримують прибутки.

2) право  держави, громадяни якої отримують  прибутки за її межами, оподатковувати  ці прибутки, тому що отримані  від оподаткування кошти повинні  йти на на розвиток виробництва даної території.

2.3.Об’єкти  оподаткування

Об’єкт  оподаткування тісно пов'язаний з категорією платника податку, тому що обов’язок плати податку виникає у платника при наявності у нього об’єкта оподаткування. Існує ряд загальних положень для визначення об’єкта оподаткування при нарахуванні та виплаті податку на прибутки фізичної особи. До них відносяться:

доходи - сума будь-яких коштів, вартість матеріального  і нематеріального майна, інших  активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку  у власність або нарахованих  на його користь, чи набутих незаконним шляхом, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами. До доходів платника податку також включається звичайна вартість майна, яке передається платником податку за довіреністю іншій особі, якщо умови такої довіреності передбачають право тієї особи продати майно або відчужити його в інший спосіб, крім такої передачі між членами подружжя у межах спільної часткової або спільної сумісної власності.

додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його роботодавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником.

Так як в Україні платники податку поділені на дві групи, то відповідно для кожної з зазначених груп ми можемо виділити свої об’єкти оподаткування. В даному випадку існують певні відмінності в об’єкті оподаткування резидентів і нерезидентів. Автор хоче зазначити, що в той час, коли об’єктом оподаткування є загальний місячний оподатковуваний дохід – об’єктом оподаткування нерезидента є загальний місячний дохід з джерелом його походження з України. Дохід з джерелом його походження з України — будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України. Наступна відмінність стосується річного доходу: об”єктом оподаткування резидента є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітнього року, а нерезидента – загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України. Є у резидентів і нерезидентів і спільна риса об’єктів оподаткування – у обох оподатковуються доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевомо оподаткуванню при їх виплаті. Але на резидента покладається ще один об’єкт оподаткування, якого немає у нерезидентів – це іноземні доходи. Іноземний дохід — дохід, відмінний від доходу з джерелом його походження з території України

До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються:

1. Доходи  у вигляді заробітної плати,  інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку  відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору; від продажу об’єктів прав інтелектуальної (промислової) власності, вартість подарунків, сума пенсійних внесків, страхових внесків, пенсійних вкладів.

2. Сума  страхових виплат, страхових відшкодувань, викупних сум або пенсійних  виплат, що сплачуються платнику  податку за договорами довгострокового  страхування життя та недержавного  пенсійного забезпечення, за договорами  пенсійного вкладу;

3. Частина  доходів від операцій з майном, дохід від надання майна в оренду або суборенду;

4. Дохід  (прибуток), що оподатковується, але  з якоїсь причини не включений  до розрахунку загальних оподатковуваних  доходів попередніх податкових  періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом згідно із законом;

5. Дохід,  отриманий платником податку  від його працедавця як додаткове  благо, а саме у вигляді:  вартості використання житла,  інших об’єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування; майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку; послуг домашнього обслуговуючого персоналу; безоплатно отриманих товарів. А також суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку; суми фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства.

6. Дохід  у вигляді неустойки, штрафів  або пені, фактично одержаних  платником податку як відшкодування  матеріальної або немайнової (моральної)  шкоди. Треба відзначити що  тут існують деякі виключення. Не оподатковуються ті суми, якими  платнику податку відшкодовували  заподіяну матеріальну шкоду,  відсотки, які отримані від боржника  за прострочення виконання ним  зобов’язання, пені, яка сплачується  на користь платника податку за рахунок бюджетуза несвоєчасне повернення надміру сплачених податків чи зборів.

7. Сума  заборгованості платника податку,  за якою минув строк позовної  давності, крім сум податкової  заборгованості, за якими минув  строк давності згідно з законом,  що встановлює порядок стягнення  заборгованості з податків, зборів (обов’язкових платежів) та погашення  податкового боргу;

8. Дохід  у вигляді процентів (дисконтних  доходів), дивідендів та роялті, виграшів, призів;

9. Інвестиційний  прибуток від здійснення платником  податку операцій з цінними  паперами та корпоративними правами,  випущеними в інших, ніж цінні  папери, формах.

10. Дохід  у вигляді вартості успадкованого  майна;

11. Сума  надміру витрачених коштів, отриманих  платником податку на відрядження  або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки. До речі, хотілося б більш детально освітити це питання. Платник податку повинен надати звіт про використання наданих йому на відрядження чи під звіт, який надається до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої процесуальної дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт. За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку у касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх надала, до або під час подання зазначеного звіту. У тому разі, якщо платник податку повертає суму надміру витрачених коштів пізніше граничного строку, але не пізніше звітного місяця, на який припадає останній день такого граничного строку, то такий платник податку сплачує штраф у розмірі 15 відсотків суми таких надміру витрачених коштів. Якщо платник податку не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає такий граничний строк, то така сума підлягає оподаткуванню та платник податку сплачує штраф. Якщо у майбутніх податкових періодах платник податку повертає суму надміру витрачених коштів або вона стягується з такого платника податку за рішенням суду, перерахунок податкових зобов’язань такого платника податку не здійснюється, а сума штрафу не відшкодовується.

12. Кошти  або майно (немайнові активи), отримані платником податку як  хабар, викрадені чи знайдені  як скарб, не зданий державі  згідно із законом, у сумах,  підтверджених обвинувальним вироком суду, незалежно від призначеної ним міри покарання;

13. Доходи, які становлять позитивну різницю між сумою внесених фізичною особою коштів до фонду фінансування будівництва та сумою коштів, виплачених такій особі з такого фонду.

Загальний оподатковуваний дохід виступає у двох формах: загальний річний оподатковуваний дохід і загальний місячний оподатковуваний дохід. Кучерявенко Н.П. дає наступне визначення загального річного і місячного оподатковуваного доходу. Загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року. Загальний місячний оподатковуваний дохід дорівнює сумі оподатковуваних податків, виплачених (нарахованих) на протязі звітнього податкового місяця. Законодавством встановлені певні категорії доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу наступні доходи, але при них мова піде трохи нижче.

2.4 Ставка податку

Одна  з найважливіших змін в механізмі  оподаткування фізичних осіб – це зміна ставки оподаткування. З прийняттям Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» [12] зникла прогресивна шкала прибуткового податку громадян. Вона була представлена у Декреті КМУ «Про прибутковий податок з громадян» (зі змінами та доповненнями) [19, ст..7]. У п.1 ст.7 цього Декрету встановлювалась певна пропорція зростання ставки податку від 10% до 50% в залежності від розміру місячного сукупного оподаткованого доходу, що виплачується за місцем основної роботи. Тверді ставки застосовувалися по оподаткуванні інших доходів.

Тропіна В. у своїй статті «Податок з доходів фізичних осіб: новий закон - нові питання» звертає нашу увагу на такий момент: згідно з Законом [12] в Україні прогресивну систему оподаткування замінює пропорційна, яка передбачає перехід від шкали податкових ставок до застосування єдиної ставки податку. На думку Тропіної такий перехід передчасний, тому що прогресивне оподаткування – це один з найвагоміших інструментів регулювання диференціації доходів населення, рівень якої за період реформування економіки має постійну тенденцію до зростання, і на сьогодні вона не подолана. Автор дипломною роботи погоджується з думкою Торпіної В., та хоче наголосити, що в тій ситуації яка зараз склалася в Україні доцільно було б залишити прогресивне оподаткування, замінивши лише саму шкалу. Враховуючи гостроту проблем у сфері розподільчих відносин і Україні, можна сказати, що відмова від прогресивного оподаткування – крок не тільки передчасний, але й необачний.

Але повернемося  до чинного законодавства. Автор дипломної роботи хоче зазначити, що сучасне законодавство встановлює три види ставок податку для фізичних осіб:

базова  ставка – 15 % (до 1.01.2007 р. – 13 %) від об’єкта  оподаткування;

зменшена  ставка – 5 %;

подвійна  ставка – 30 % (до 1.01.2007 р. – 26 %).

Базова  ставка податку використовується для  оподаткування усіх видів доходів  платників податку за виключенням  тих видів доходу, для яких встановлено зменшену або подвійну ставку податку.

Ставка  податку становить 5% від об’єкта  оподаткування, нарахованого податковим агентом як:

процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок);

процентний  або дисконтний дохід за іменним  ощадним (депозитним) сертифікатом;