Оподаткування доходів фізичних осіб в Україні

     Автор даної дипломної роботи зазначає певні категорії приватних підприємців, які не зможуть стати платниками єдиного податку, це пов”язано з тим, що вони займаються наступними видами діяльності:

торгівля  лікеро-горільчаними та табачними виробами, паливно-мастильними матеріалами;

діяльність  у сфері грального бізнесу (у  тому числі діяльність, пов’язана з відкриттям казино, інших гральних місць, гральних автоматів з грошовим чи майновим виграшем, проведенням лоторей і розіграшів з виплатою виграшів у готівковій чи майновій формі);

обміном іноземної валюти;

виробнцтво  підакцизних товарів, експорт, імпорт чи іх оптовий продаж;

видобування чи виробництво дорогоцінних металів та коштовного каміння, оптова та роздрібна торгівля промисловими виробами із дорогоцінних металів, що повинні ліцензуватися.

Ми хочемо звернути увагу на те, що у приватного підпрємця, що переходить на єдиний податок, не повинно бути заборгованостей по сплаті податків та зборів. Це положення закріплено в законодавстві, де говориться, що заява про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності подається не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов’язкових платежів за попередній звітний (податковий) період. [24, ст.4]

У тому випадку, коли вже виконані всі законодавчі вимоги, перейти на сплату єдиного податку можливо з початку любого кварталу на вибір підприємця. Для цього, не пізніше ніж за 15 днів до початку вибраного періоду (кварталу) в податковий орган підприємець подає Заяву проправо застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності. Також зазделегідь необхідно сплатити єдиний податок, не менш ніж за місяць, і надати копію відповідного платіжного документу разом з заявою. Податковий орган видає підприємцю Свідоцтво протягом 10 робочих днів після подачі заяви. Якщо ж під час розгляду заяви з’ясується, що підприємець не відповідає висунутим умовам, то йому надають мотивовану відмову у письмовій формі. Свідоцтво видається на 1 календарний рік. Після його закінчення підприємецю автоматично буде вважатися працюючим на загальній системі оподткування.

З усього вищезазначеного можна сказати, що чинним законодавством у досить повній мірі врегульовано питання оподаткування по єдиноми податку і порядок переходу на єдний податок. Питання виникають лише відносно ставки податку. На кожен вид підприємницької діяльності депутати місцевії ради встановлюють окрему ставку єдиного податку. Але видів підприємницької діяльності настільки багато, що депутати фізично не можуть скласти їх перелік і встановити окремі ставки. Тому, як правило, зазначають одну окрему ставку для «інших видів діяльності», за якою сплачують податок всі, на чий вид діяльності немає окремої ставки.

1.2.2.Фіксований  податок

Фіксований  податок - один з видів спрощеного оподаткування доходів фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності. Фіксований податок був введений в дію Декретом КМУ «Про прибутковий податок з громадян» [19]. З 1.01.2004р. вступив в силу Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 [12], в якому було збережено право сплачувати фіксований податок, тобто розділ IV Декрету продовжує діяти до моменту введення в дію спеціального закону з питань оподаткування фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності. Таким чином, правила сплати фіксованого податку у зв’язку з прийняттям Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» практично не змінилися.

Ми хочемо звернути вашу увагу на такий факт - платниками фіксованого податку  можуть бути лише фізичні особи –  приватні підприємці. Це можна пояснити тим, що обома вищезазначеними актами платниками визначені тільки фізичні особи (у тому числі фізичні особи, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи), тому, виходячи з того, що фіксований податок – це спосіб оподаткування фізичних осіб, юридичні особи не можуть бути платниками фіксованого податку. Законодавством визначені певні умови, за яких фізична особа – приватний підприємець може перейти на спрощену систему оподаткування за фіксованим податком. До них відносяться:

1. Кількість  осіб, які знаходяться у трудових  відносинах з приватним підприємцем, включаючи членів його сім’ї, не повинна перевищувати 5 чоловік;

2. Валовий  дохід від здійснення підприємницької діяльності за останні 12 місяців, що передують місяцю придбання патенту, не повинні перевищувати 7000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (119 000 грн.);

3. Підприємницька діяльність повинна бути пов’язана з продажем товарів та наданні супутніх з таким продажем послуг на ринку та зі сплатою ринкового збору.

Автор хоче звернути вашу увагу на той факт, що платникам фіксованого податку забороняється торгівля лікеро-горілчаними та тютюновими виробами. Право на сплату фіксованого податку підтверджується патентом. Форма патенту затверджується Наказом ДПАУ «Про затвердження форми патенту та порядку його заповнення» [26].

У разі обрання способу оподаткування  доходів по фіксованому податку  приватний підприємець повинен отримати патент. Для цього підприємцю необхідно сплатити фіксований збір, розмір якого встановлюють місцеві ради, а також скласти і подати до податкових органів заяву на отримання патенту. В заяві повинна міститися наступна інформація:

прізвище, ім’я, по батькові заявника — платника фіксованого розміру прибуткового податку з громадян;

ідентифікаційний  номер платника податку;

місце здійснення діяльності – вказується територіальне розташування місця  здійснення підприємницької діяльності, де патент буде дійсним;

вид діяльності (наприклад, роздрібна (дрібнооптова) торгівля на ринках, надання супутніх такому продажу послуг);

перелік та ідентифікаційні номери осіб, які  перебувають у трудових відносинах з платником податку, або членів його сім’ї, які беруть участь у  здійсненні підприємницької діяльності;

інформацію  про доходи платника податку від  здійснення підприємницької діяльності за останні 12 місяців або про неотримання таких доходів.

Та інформація, що стосується доходів приватного підприємця та осіб що знаходяться з ним у трудових відносинах переноситься в патент, тобто патент заповнюється на основі даних, вказания у заяві. Саме тому заявнику необхідно вказувати у заяві точні дані. Податковими органами ці дані не перевіряються, але при цьому законодаством вказується, що відповідальність за достовірність таких даних несе платник фіксованого податку. Для одержання патенту платник податку подає до податкового органу за місцем проживання заяву, складену в довільній формі та документ про сплату фіксованого податку. [19] Податковий орган зобов’язаний видати патент протягом трьох робочих днів з дня прийняття вказаної заяви від платника податку, оформленої належним чином. Або надати мотивовану відмову у виданні патенту.

Розміри фіксованого податку встановлюються відповідною місцевою радою залежно  від територіального розташування місця торгівлі і не можуть бути менше ніж 20 гривень та більше ніж 100 гривень за календарний місяць для громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність самостійно.Для одержання патенту на здійснення підприємницької діяльності на всій території України, фіксований податок встановлюється у розмірі 100 гривень. Автор хоче звернути вашу увагу на той факт, що у тому разі, коли платник податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім’ї, розмір фіксованого податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу. У такому випадку платник фіксованого податку має право самостійно доплатити 50 відсотків суми встановленого фіксованого податку з розрахунку на кожну додаткову особу та повідомити про це податковий орган, який зобов’язаний внести відповідні зміни до патенту в строки, передбачені для його видачі.

Оригінал  патента видається приватному підприємцю, і передача його іншим фізичним особам не дозволяється. Працівники приватного підприємця повинні мати на робочому місці завірені (підтверджені) фото-, ксерокопії патента, а також паспорт чи інший документ, що встановлює особу, так як патент вважається дійсним тільки при наявності вказаних документів. Оригінал патенту повинен знаходитися на робочому місці підприємця, а в разі його втрати необхідно отримати дублікат патента, тому що тільки наявність цього документу підтверджує право сплачувати фіксований податок. Дублікат видається тією ж Державною податковою інспекцією, що видавала оргінал, на підставі письмової заяви та довідки з органів Міністерства внутрішніх справ України чи інших уповноважених органів. Патент, його дублікат і фото-, ксерокопії видаються безкоштовно.

Приватний підприємець може отримати патент на строк від 1 до 12 календарних місяці на свій розсуд. Вибір строку залежить від періоду, за який приватний підприємець може повністю сплатити фіксований податок. Для отримання патента достатньо сплатити фіксований податок не менше ніж за 1 календарний місяць. У самому патенті відображається термін дії патенту та сума, фактично сплачена за строк дії патенту.

Законодавством  закріплена можливість подовження сторку дії патенту. У разі подовження терміну  дії патенту про це на зворотному боці оригіналу за підписом керівника, а в разі його відсутності — заступника керівника державної податкової інспекції, що видала патент, робиться відмітка: “Термін дії патенту подовжено з (число, місяць (літерами), рік) по (число, місяць (літерами), рік) на підставі (назва документа про сплату фіксованого податку)» [26]. Про подовження строку дії патенту необхідно подати у податкову інспекцію відповідну заяву. Податковий орган зобов’язаний видати патент (з записом про подовження) на протязі трьох робочих днів з дня прийняття вказаної заяви або, в разі недотримання необхідних умов, відмовити в подовженні патенту. По закінченні строку дії патенту підприємець, при бажанні залишитись платником фіксованого податку, повинен отримати новий патент. Автор виводить наступний підсумок з вищевикладеного – сплата фіксованого податку неможлива без отримання у податових органах патенту. Для отримання патенту підприємцю необхідно відповідати певним умовам, що визначені законодавством. Це і розмір валового доходу, і кількість працівників, і окреслене коло діяльності. Сплата фіксованого податку – це виключна перевага фізичної особи – приватного підприємця.

1.2.3. Фіксований сільськогосподарський  податок

Фіксований  сільськогосподарський податок - це альтернативна система оподаткування, її планувалось використовувати  до 1.01.2004 року, але трмін дії було продовжено до 31.12.2009 року. Законом України  «При фіксований сільскогосподарський податок» [11] чітко визначено об’єкт оподаткування. Об’єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарського податку (далі — платники податку) є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди, а також земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах). Отже, з 1.01.2003 платниками фіксованого сільскогосподарського податку можуть бути рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які сплачують податок як за сільскогосподарські угіддя (ріллю, сінокоси, пасовища, багаторічні насадженя), так і за землі водного фонду.

Продукція сільскогсподарського виробництва  – продукція яку виробляють у  сільському господарстві і яка відповідає кодам 01.11 - 01.42 та 05.00.1 – 05.00.42 Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97, затвердженого Наказом Держстандарту  України від 30.12.1997 року №822. [27] Отже, до продукції сільского господарства зараховують продукцію рослинництва, тваринництва, змішаного сільского  господарства, послуги в сільському господарстві, послуги в таринництві (коди 01.11 – 01.42) та рибу, ракоподібні, молюски, іншу водну продукцію, перли (код 05.00.1 – 05.00.42)

Законодавством  до валового доходу від реалізації сільськогосподарської продукції  власного вирбництва вносять також  вартість реалізованої продукції:

рослинництва  і тваринництва власного виробництва;

виробленої  із сільськогосподарської сировини власного виробництва на власних  переробних підприємствах;

виробленої  з власної сировини на давальницьких  умовах, незалежно від територіального  розміщення переробного підприємства;

вартість  наданих послуг (послуги машинно-тракторного  парку, будівельних і ремонтних  бригад, інші послуги), пов’язаних із сільськогосподарським  виробництвом. [28]

Законодавство встановлює певні категорії суб”єктів  підприємницької діяльності, які можуть бути платниками фіксованого сільскогосподарського податку. До них відносяться наступні суб’єкти підприємницької діяльності: