Вільні економічні зони

ВСТУП

Актуальність  теми. Ринкова трансформація економіки в країнах Східної Європи та Азії на зламі двох тисячоліть радикально вплинула на світову економіку. Значний досвід перебудови економіки дозволяє зробити висновки про наявність різних підходів щодо практичного використання ринкових принципів господарювання. Окремі країни, враховуючи свій історичний досвід, культуру і традиції та розробивши власну концепцію ринкових перетворень, досягли значних економічних успіхів. До таких країн необхідно віднести Китай, Польщу, Чехію, Угорщину та деякі інші.

На відміну від усіх постсоціалістичних країн Китай від самого початку переходу від адміністративно-командної моделі до ринкової економіки вибрав власний нетрадиційний шлях економічних перетворень. Уряд Китаю поставив завдання швидкого вирішення проблеми подолання відставання країни від розвинених країн і сусідів по регіону завдяки досягненню високої динаміки економічного зростання, як результату успішності ринкового реформування. Створення вільних економічних зон (ВЕЗ) стало тією ланкою, яка дозволила вирішити одночасно проблеми реформування економіки, інтеграції її у світову економіку і економічного зростання. Від ефективності функціонування ВЕЗ залежить розвиток всієї економіки країни, фінансове забезпечення потреб галузей, розвиток внутрішнього і, особливо, зовнішнього ринку, створення нових робочих місць, підготовка кваліфікованих кадрів, що володіють сучасними знаннями і досвідом. Ці та інші питання набувають особливої актуальності при дослідженні трансформаційних процесів у перехідних економіках.

Необхідно визнати, що використання досвіду створення і державного регулювання діяльності ВЕЗ у  Китаї має практичне значення для реформування економіки України  та інших країн. Взаємодія ВЕЗ  з національною економікою є новою проблемою для економістів. Окремі питання функціонування ВЕЗ знайшли своє відображення в працях зарубіжних вчених Л.Клейна, Дж. Сакса, Б.Ноутона, П.Нолана, Е.Уоллера, Т.Роскі, П.Буніча, В.Гельбраса, В.Кузнецова, В.Портякова, Е.Пивоварова, Л.Молодцової. Проблемам економічного розвитку зарубіжних країн та їх впливу на країни з перехідною економікою присвячено низку науково-теоретичних досліджень українських учених, а саме В.Будкіна, В.Вергуна, О.Гаврилюка, І.Грабинського, Б.Губського, М.Дідківського, А.Кредісова, Д.Лук’яненка, Ю.Пахомова, А.Поручника, О.Рогача, П.Рогожіна, А.Румянцева, В.Новицького, С.Сіденко, А.Філіпенка та інших. Серед китайських вчених слід відзначити праці Лю Гогуана, Ма Хуна, Ду Жуньшеня, Юань Му, Цзо Чуньтая, Чжао Шоуі, Сюй Цзаце, Цай Женьцюня, Цинь Гуаня, Тун Даліня, Гао Шанцюаня, Чжу Тайхе, У.Цзінляна, Го Шуціна, Лоу Цзівея, Лі Ініна, Лю Вея, Ван Юешена, Ван Чжо, Дай Юаньченя, Яна Пейсіня, Фаень Гана, Лінь Іфу, Шен Хуна та інших.

Результативний досвід Китаю свідчить про необхідність дослідження ВЕЗ як важливої сучасної проблеми економічної науки, теоретична оцінка яких відстає від практики. Тому нагальність наукової розробки проблем ВЕЗ на прикладі Китаю обумовило вибір теми, обґрунтування її мети, цілей, завдань, а також логіку викладення матеріалу.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є аналіз досвіду створення та функціонування ВЕЗ у Китаї, як вихідної і визначальної бази здійснення ринкового реформування економіки та їх впливу на економічне зростання і інтеграцію національної економіки в світове господарство.

Досягнення поставленої мети передбачало розв’язання таких завдань:

• розкрити економічну природа ВЕЗ;
• розглянути типологію вільних економічних зон;  
• дослідити передумови формування ВЕЗ в Китаї;
• систематизувати детермінанти розвитку китайських ВЕЗ та визначити їх особливості;
• проаналізувати переваги функціонування вільних економічних зон в КНР;
• дослідити динаміку функціонування китайських ВЕЗ на сучасному етапі;
• виявити перспективи розвитку вільних економічних зон у КНР.

Об’єктом  дослідження виступають трансформаційні процеси в економіці Китаю.

Предметом дослідження є сукупність відносин, що виникають у процесі створення і функціонування ВЕЗ та їх впливу на економічний розвиток країни.

Структура та обсяг курсової роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку скорочень, списку використаних джерел та 1 додатку. Основний зміст роботи викладено на 35 сторінках і містить 1 таблицю та 2 рисунки.  Список використаних джерел включає 26 найменувань на 3 сторінках.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список умовних  позначень

 

 

ВЕЗ	Віль         на економічна зона
ЗВТ	зони вільної торгівлі
КНР	Китайська Народна Республіка
СЕЗ	спеціальна економічна зона
СОТ	Світова організація торгівлі
СП	спільні підприємства
ТНК	транснаціональна корпорація

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ  ВІЛЬНИХ

 

1. Економічна природа ВЕЗ 

У наш час міжнародні економічні відносини характеризуються посиленням відкритості та розвитком різних форм лібералізації економіки. До цих форм відносяться також і функціонування вільних, їх також називають спеціальних, економічних зон, які являють собою виділені з національної митної території регіони, в яких встановлюється привабливий для іноземних інвесторів та експортерів режим.

Будучи формою господарювання, напрямком  зовнішньоекономічної та регіональної політики, ВЕЗ одержали широке розповсюдження у всьому світі. Вони успішно функціонують як у передових країнах Заходу, так і в країнах, що розвиваються, і навіть у слаборозвинутих державах. На даний час кількість ВЕЗ у світі, опираючись на різні джерела, варіюється між 700 та 4000, причому більша їх частина розташована в країнах, що розвиваються [25]. Така неоднозначність в визначенні кількості ВЕЗ пов’язана, в першу чергу, з різноманіттям видів та підвидів ВЕЗ та відсутністю загальноприйнятого універсального визначення вільних зон.  Досить стрімке поширення вільних економічних зон підтверджує їхню позитивну роль як важливого інституту світової економіки, який сприяє прискоренню розвитку господарства, підвищенню його стійкості та залученню ресурсів зростання та розвитку. 

В економічній літературі зустрічається  декілька визначень самого поняття  ВЕЗ.

З погляду митного законодавства  ВЕЗ визначається як територіальний анклав, де завезений у зону товар розглядається як такий, що знаходиться поза митною територією країни.

Експерти ООН дали наступне визначення: це обмежені регіони, які характеризуються такими рисами [24, с. 10-11]:

• в них відсутнє мито (або воно фіксується на мінімальному рівні), на ввіз та вивіз устаткування, вихідних і проміжних матеріалів, а також головної продукції на експорт при максимальному спрощенні всіх процедур, обумовлено експортно-імпортними операціями;
• існує пільговий режим оподаткування і вільний обіг конвертованої валюти в умовах загальної свободи міждержавних фінансових трансакцій;
• держава надає загальні гарантії від конфіскації іноземної власності і надає зареєстрованим у зоні фірмам широке коло пільг та привілеїв.

При створенні  і функціонуванні спеціальних (вільних) економічних зон передбачається, що їх  метою є наступне:

• стимулювання структурних перевтілень в економіці шляхом притягнення іноземних інвестицій;
• збільшення надходжень на внутрішній ринок високоякісних продукції і послуг;
• активізація науково-технічного обміну, притягнення і упровадження нових технологій;
• переймання передового організаційного і управлінського досвіду здійснення ринкових методів господарювання;
• створення сучасної ринкової інфраструктури;
• поліпшення використання природних і трудових ресурсів;
• прискорення соціально-економічного розвитку окремих регіонів і держави в цілому, збільшення життєвого рівня населення.

Створенню вільних  економічних зон передувала так  звана епоха «вільних портів», яка розпочалася у ХVI ст. «Вільні порти» представляли собою території безмитного складування товарів на період пошуку покупців. Головною метою їх створення було, перш за все, сприяння розширенню міжнародної торгівлі. Безпосередньо ВЕЗ почали створюватися, в зв’язку з ростом монополізації ринку та посиленням протекціоністської політики держав, після скасування «вільних портів».  Спочатку під вільною економічною зоною розумілася особлива територія крупного морського порту, залізничного вузла, аеропорту, яка виділялася на території держави для вільного і безмитного ввозу та вивозу іноземних товарів. Такі типи ВЕЗ виділили П. Халл, С. Хоув та С. Бутлер, які вважали, що для запобігання економічного занепаду крупних промислових центрів  підприємцям, які бажають займатися бізнесом у таких районах, необхідно надавати податкові пільги і не так жорстоко регламентувати їх діяльність [20, c. 54].

Протягом  тривалого часу на території ВЕЗ  проводилася лише комерційна діяльність. І тільки з початку 60-х років  було дозволено обробку товарів. Отже, опираючись на вище сказане, можна сказати, що відкрита економіка пройшла шлях від вільної торгівлі до спільного підприємництва.

У 80-х роках  можна виокремити ще один етап розвитку ВЕЗ, характерною рисою якого  є заходи, спрямовані на подолання застою в окремих галузях промисловості, страхової та банківської справи, а також посилення економічного окремих регіонів, які знаходяться у стані кризи. Так, шляхом створення невеликих економічних зон з криз були виведені ряд департаментів Франції та приблизно 25 районів у Великобританії [4, с. 6-8].

У країнах  Європи вільні економічні зони почали швидко створюватися в другій половині ХХ ст.: 1959 р. – в Ірландії, 1963 р. – Югославії, 1978 р. – в Румунії, 1982 р. – Угорщині, 1987 р. – Болгарії, 1988 р. – Польщі та колишньому СРСР. Протягом 70-х років ВЕЗ утворилися у Китаї, а у 1989 –В’єтнамі.

Опираючись  на історію ми можемо сміливо заявити, що замкнутість в економіці може привести ще до більшої відсталості, а відкритість та активність у  міжнародному розподілі праці, навпаки, може забезпечити процвітання державі.

Треба зазначити те, що при формуванні ВЕЗ важливе значення потрібно приділити важливу увагу показникам, якими можна вимірювати їх досягнення. Такими показниками можуть виступати рівень експорту, зайнятості, створення підприємств, передачі технології чи модернізації промисловості (Рис. 1.1) [13, c. 75].

Рис. 1.1. Передумови створення ВЕЗ

Джерело: складено автором на основі [20].

 

Деякі передумови, зазначені в таблиці, мають свої елементи. Так, наприклад, до природо-географічних умов відноситься наступне:

• Місце розташування;
• Близькість до транспортних магістралей;
• Агрокліматичні ресурси;
• Трудові ресурси;
• Врахування сусідів;
• Науковий потенціал.

Поняття розвинута інфраструктура передбачає:

• Інфраструктура зв’язку;
• Транспортна інфраструктура;
• Виробнича інфраструктура;
• Комерційна інфраструктура.

Функціонування  вільних економічних зон надає  переваги як для іноземного капіталу, та і для національної економіки  та економіки регіону.

Для іноземного капіталу ВЕЗ мають наступні переваги:

1. податкові пільги;
2. доступ до національних та регіональних ринків;
3. забезпечення більш низьких виробничих витрат (наприклад, дешева робоча сила);
4. можливість фінансування за зниженими процентними ставками;
5. право власності на землю.

Що стосується вигоди для національної економіки та економіки регіону, то тут мається на увазі:

1. більш раціональне використання місцевих природних ресурсів;
2. одержання новітніх технологій;
3. розвиток торговельно-експортних операцій, експортно-товарного виробництва;
4. структурна перебудова національної та регіональної економіки;
5. підвищення зайнятості населення, створення нових робочих місць і, як результат, зниження безробіття;
6. зростання добробуту населення, більш високий рівень доходів, більш повне насичення національного ринку високоякісними товарами;
7. тимчасовий захист національної та регіональної економіки від міжнародної конкуренції на внутрішньому ринку;
8. створення сприятливих умов для міжнародного кредитування, одержання нових джерел фінансування;
9. нові можливості для підготовки та перепідготовки кадрів.