Валютні операції банку

 

В результаті проведеного  аналізу зміни фінансових результатів  можна зробити висновок, що за даної  структури валютної  позиції найбільший вплив на фінансовий результат мала б зміна (на 5 %) курсу долара США. Проте зміна курсу інших валют не викликала таких суттєвих змін фінансових результатів. Проте інформація щодо відкритої позиції по долару дає змогу стверджувати, що в цей період курс долара був прогнозований і значних змін його значення не відбувалося. Тому розмір втрат від коливань курсів валют був незначним. В 2011 році в світі відбулося декілька значних подій політичного, економічного, екологічного характеру, що можуть в майбутньому викликати нестабільність курсів основних світових валют. Тому банку потрібно зменшувати розмір відкритих валютних позицій по всім валютам та орієнтуватися на отримання прибутку з інших традиційних джерел.

 

3 ПРОЕКТНИЙ РОЗДІЛ

3.1 Зниження  валютного ризику АТ «УкрСиббанк» за допомогою використання похідних фінансових інструментів

 

У  світовій  практиці  мінімізації  валютного  ризику  широко використовуються похідні фінансові інструменти – деривативи. Особливістю цих фінансових інструментів є те,  що обмінний курс фіксується в момент укладання  угоди,  а  фізичне  переміщення  коштів  відбувається  через визначений в угоді строк. Про ефективність деривативів свідчить їх активне використання в країнах з розвиненим фінансовим сектором. Для України дані інструменти  є  достатньо  новими  і  ще  не  досягли  високого  рівня використання,  однак  про  перспективність  цього  напрямку  хеджування ризиків свідчить значна кількість факторів.

 Отже,  дериватив  (derivative  instrument)  – це  інструмент  (контракт), вартість якого базується на зміні ціни фінансового інструменту, що лежить в його  основі  (актив,  індекс  тощо).  Таким чином,  один  інструмент  є похідним від іншого. За своєю сутністю деривативи є строковими угодами. Строкові угоди – це операції купівлі–продажу валютних та фінансових ресурсів, в рамках яких платіж здійснюється в обов’язковому порядку через установлений  проміжок  часу  (зазвичай  від  одного  тижня  до  півроку).

Строкові  угоди  дозволяють  їх  учасникам  фіксувати  до  терміну  виконання угоди курс іноземної валюти, що склався на дату підписання останньої . Оскільки АТ «УкрСиббанк»  станом на 31.11.2011 має відкриту коротку валютну позицію  (обсяг  валютних  пасивів  перевищує  обсяг  валютних  активів),  то послаблення національної валюти по відношенню до іноземної є невигідним для банку, призведе до втрат від прояву валютного ризику. В Україні операції з похідними фінансовими інструментами  жорстко регулюються  та  контролюються  державними  органами.  Що  стосується банківського  сектору,  то  серед  всіх  відомих  деривативів  українські  банки можуть  використовувати  лише  форвардні  контракти,  які  являють  собою угоди з купівлі або продажу іноземної валюти з поставкою та розрахунком в майбутньому, та валютні «свопи» –  валютні операції, що поєднують купівлю або продаж валюти на умовах «спот» з одночасним продажем (або купівлею) тієї  ж  валюти  на  певний  строк  на  умовах  «форвард»,  тобто  здійснюється комбінація  двох  протилежних  конверсійних  угод  на  однакові  суми,  але  з різними  датами  валютування.

 Дані  інструменти  в   нашій  країні використовуються  не  в  достатньому  обсязі  ще  й  тому,  що  тривалий  час існувала заборона Національного банку на їх використання. Однак навесні 2011  року  регулятор  дозволив  використання  цих деривативів на міжбанківському ринку. Керівництво банків, які активно залучають кошти в іноземній  валюті  на  міжбанківському  ринку  були  задоволені  подібною лібералізацією в даному секторі. АТ «УкрСиббанк»  –  банк із стовідсотковим іноземним капіталом, що належить потужній фінансовій групі та активно залучає кошти як українських, так й іноземних банків. В структурі пасивів АТ «УкрСиббанк» частка коштів інших банків є значною  –  в  середньому  за  період  аналізу вона  складала  близько 30  % загальної суми зобов’язань. До того ж понад 70 % даних коштів –  кредити отримані в іноземній валюті. Слід зауважити, що така значна питома вага даної  складової  не  є  характерною  для  групи  найбільших  банків,  до  якої належить дана банківська установа, навіть для інших банків –  представників міжнародних  фінансових  груп  в  Україні. 

Саме  тому  використання  методів  хеджування валютного ризику строковими контрактами може стати одним  з пріорітетних напрямків при зниженні цього ризику в даному банку. Оскільки зобов’язання АТ » УкрСиббанк»  в іноземній валюті перевищують його активи,  для  банку  є невигідним  укріплення  валют,  в яких  виражені  ці зобов’язанння.  Однак,  в умовах  ринкової  нестабільності  та  негативних факторів, що впливають на курс гривні, аналітики прогнозують вже в кінці 2012 року різке зростання курсу доллару США, в якому виражено 85–90% валютних  зобов’язань банку.  Саме  тому  можливість  хеджування  за допомогою строкових контрактів набуває особливої актуальності. Слід  зауважити,  що  АТ  «УкрСиббанк»  станом  на  31.11.2011  року  не використовував  похідні фінансові інструменти,  про що  свідчать  дані фінансової  звітності.  Однак  може  почати  використовувати  їх  в  будь-який момент, оскільки в банку існує система обліку, що зафіксована в обліковій політиці.  Отже,  за  наявної  законодавчої  бази  та  в  даних  умовах  регулювання міжбанківських операцій в Україні з метою страхування валютного ризику банком може бути використано форвардні угоди та валютні «свопи».

Перевагою  форвардних  контрактів  є  те,  що  вони  укладаються  на гнучких  умовах  –  встановлюються  будь–які  терміни  та  суми  операцій,  які визначаються  самими  банками–контрагентами.  Отже,  отримавши  кредит  в іноземній  валюті,  банк  може  укласти  форвардну  угоду  на  купівлю  суми валюти,  що  відповідає  сумі  отриманого  кредиту,  з  поставкою  на  дату погашення даного кредиту. Таким чином валютний ризик майже відстуній. Він  може  проявитися  лише  в  тому  випадку,  коли  зміна курсу  відбулася  в напрямку  протилежному  прогнозованому  або  не  дають  змоги  реалізувати додаткові вигоди у випадку сприятливого руху курсу.

 Отже, АТ «УкрСиббанк» при залученні коштів в іноземній валюті може укладати форвардні угоди з банками-контрагентами.  Оскільки  контрагентом найчастіше виступає материнський банк та банки, що активно співпрацюють з групою БНП Паріба, укладання даних угод є можливим навіть за прогнозів зміни курсу, що є не вигідною для контрагентів банку. Широкі можливості для управління валютними ризиками відкривають багаторівневі  строкові  угоди,  які поєднують негайні поставки  валюти. 

Це операції  своп  (Swap),  які  передбачають  повний  або  частковий  обмін заборгованістю. Класичні валютні  «свопи» у залежності від послідовності здійснених операцій «спот» і «форвард» підрозділяють на репорт і депорт. Репорт –  це продаж валюти на умовах «спот» і одночасна купівля на умовах «форвард». Депорт  –  це  купівля  валюти  на  умовах  «спот»  і  продаж  на  умовах «форвард». Операція, коли купівля (продаж) валюти здійснюється на основі двох угод за курсом «аутрайт», називається «форвард–форвард», або «форвардний своп». При укладенні угоди "своп" дата виконання ближчої угоди називається датою валютування, а дата виконання зворотної угоди, віддаленої в часі  –датою завершення «свопу» (maturity).

Залежно від термінів укладення  угоди «своп» поділяють на:

–  звичайні (операції репорту і  депорту);

–  тижневі  –  «своп»  s/w  (spot–week  swap),  коли  перша угода виконується на умовах «спот», а друга – на умовах тижневого «форварда»;

–  одноденні  –  «своп»  t/n  (tomorrow–next  swap),  коли  перша операція здійснюється з датою валютування «завтра», а зворотна – на умовах «спот»;

–  форвардні («форвард–форвард»).

У  теперешніх  ринкових  умовах,  коли  суттєва  зміна  курсу  прогнозується  через  тривалий  час  (кілька  місяців)  має  сенс  використання банком класичних  та форвардних «свопів». Для  класичних  угод  «своп»  (репорт  і  депорт)  використовуються  два валютні курси –  «спот» і «аутрайт». Останній визначається за стандартною методикою: курс «спот» плюс (мінус) форвардна маржа (премія або дисконт). Угоди «своп» є міжбанківськими операціями і мають багато спільного з операціями  «аутрайт».  В  світовій  банківській  практиці  вони використовуються значно частіше, ніж прості форвардні операції, однак на території  нашої  країни  ще  не  досягли  значного  поширення,  адже сприймаються  учасниками  фінансових  відносин  як  новий  інструмент зниження валютного ризику.

Валютні  «свопи»  банками  використовуються  для  досягнення конкретних цілей  та їх використання надає ряд суттєвих переваг:

–  забезпечення  фінансування  довгострокових  зобов’язань  в  іноземній валюті;

–  хеджуванні довгострокового  валютного ризику;

–  заміні валюти, в якій надходять  прибутки від інвестицій, на іншу за вибором інвестора;

–  забезпеченні конвертації експортованого капіталу в іншу валюту.

Якщо порівнювати більш звичні для України та більш розповсюджені  форвардні угоди з  угодами  «своп», то останні мають ряд переваг:

–  при здійсненні валютного  «свопа» завдяки регулярному  обміну відсотковими  (компенсаційними) виплатами значно зменшується валютний ризик, оскільки він розподіляється між учасниками угоди;

–  використання «свопів» дає можливість забезпечити хеджування довгострокових операційних та економічних ризиків;

–  під  кутом  зору  бухгалтерського  обліку  валютні  «свопи» класифікують як позабалансовий інструмент, тобто  вони не відбиваються в балансі і  на рахунку прибутків і збитків, що наділяє їх певними технічними перевагами.

Також  слід  зауважити,  що  зарубіжний  досвід  та  швидкий  розвиток фінансових ринків неодмінно  призводить до розвитку й удосконалення  самих строкових контрактів, які  стають більш гнучкими в порівнянні із звичними класичними їх формами. Так останнім часом набувають поширення валютні «свопи»,  що  не  передбачають  компенсаційних  виплат,  а  відбувається відповідний залік сум грошових коштів, що передаються контрагентами. До таких угод відносять:

–  амортизовані  «свопи»,  угоди  за  якими  змінюють  номінальну

вартість  контракту (amortizing swap);

–  валютні опціонні «свопи», за якими  один із учасників угоди має

право  протягом  певного  періоду  підвищити  номінальну  вартість  «свопу»

(currency option swap );

–  двовалютні  «свопи»,  за  якими  номінальні  суми  і  відсоткові

ставки  виражені в різних валютах ( dual currency swap ).

Однак, на сьогоднішній день, через  наявність обмежень, встановлених регулятором,  банк  для  реалізації  своїх  цілей  з  мінімізації  ризику  може використати лише деривативи в  класичному вигляді. Далі необхідно  розглянути сам механізм, за яким здійснюється вплив на розмір відкритої валютної позиції банку. Особливістю запропонованих схем реальних валютообмінних "свопів" є міжбанківські операції на обох етапах, тобто відсутність валютообмінних строкових контрактів. Всі ризики та витрати «своп» – операції закладені в відсотковій ставці депозиту та кредиту, а також в розрахунку еквівалентності валютного  та  гривневого  «тіла»  операції,  тобто  поточного  (на  момент початку операції) та спрогнозованого (на момент завершення операції) курсу валюти.  Операції  валютообмінних  «свопів»  з  метою  керування  валютною позицією  банку  виконуються  «ділінговими»  підрозділами  за  розрахунками казначейства банку по необхідним сумам та наявним резервам валюти.

Залучення міжбанківського кредиту в іноземній валюті в якості застави за наданий кредит в банку-кореспонденті розміщується депозит на еквівалентну суму в гривні (за обумовленим курсом). Строки кредиту та депозиту рівні на розміщення міжбанківського депозиту в іноземній валюті. Використовуючи розміщений депозит в якості застави банк залучає міжбанківський кредит на еквівалентну суму в гривні

Як результат «своп»-операції – у банка зростають активи в валюті, що скорочує рівень відкритої короткої валютної позиції. Отже, використання строкових контрактів для хеджування валютного ризику  є  перспективним  напрямком  в  діяльності  українських  банків. Оскільки  АТ  «УкрСиббанк»  регулярно  отримує  валютні  кредити  та  залучає міжбанківські  депозити,  в  тому  числі  і  від  іноземних  банків,  і  зростання курсу іноземної валюти може призвести до грошових втрат, то застосування строкових контрактів суттєво вплине на рівень валютного ризику. До того ж подібні інструменти є зручними  для даної банківської установи ще й тому, що  материнський  банк  розташовано  у  Франції  –  країні  з  розвиненим фінансовим ринком, а, отже, банк може перейняти налагоджений механізм використання строкових контрактів. В  АТ  «УкрСиббанк»  проведенням  даних  операцій  має  займатися  дилінговий центр, діяльність якого координуватиметься валютним департаментом банку та департаментом з ризик-менеджменту. Отже,  активне  використання  банком  форвардних  угод  та  валютних «свопів» дозволить мінімізувати валютний ризик, пов’язаний з наявністю в банку  відкритої  валютної  позиції,  значна  частина  якої  припадає  на міжбанківські операції.

 

3.2 Прогноз стану відкритих валютних позицій банку на наступний період

 

 Отже, за рахунок впровадження у свою діяльність запропонованих мною заходів, АТ «УкрСиббанк» зможе збільшити активи в валюті, що скорочує рівень відкритої короткої валютної позиції. Спрогнозуємо дані показники на 2012 рік (таблиця 3.1).

 

Таблиця 3.1 Прогноз  структури відкритої валютної позиції 

№ п/п	Найменування валюти	Відкрита валютна  позиція
		Дані 2010 року	Дані 2011 року	Прогноз на 2012 рік
1	Долари США	-6948127	-3065314	-2452251
2	Євро	-443370	-120566	-96452
3	Фунти стерлінгів	-284	-143	-114
4	Російські рублі	-4035	-2583	-2066
5	Швейцарські франки	144044	-286535	-229228
6	Інші	633	372	372
	Усього	-7031139	-3474769	-2573439