Валютні операції банку

 

ВСТУП

Ризики властиві будь-якому виду соціально-організованої  діяльності, особливо пов’язаної з  обслуговуванням операцій фінансового  ринку, до яких відносяться операції з іноземною валютою. Ігнорування базових принципів управління валютним ризиком може призвести до банкрутства учасників валютних відносин, а часом - до криз світового масштабу. Гострота проблеми посилюється тим, що суб’єкти валютного ринку України тільки освоюють ринкові методи управління валютними операціями. У зв'язку з цим розробка дієвих і ефективних методів, моделей і інструментів управління валютним ризиком має особливу актуальність.

Саме з цих  причин дослідженням даної теми займається багато як вітчизняних, так і закордонних вчених, , а саме: С. Стельмах, А. Мороз, О. Лаврушин, Л. Примостка, І. Сало та інші.

Метою даної роботи є дослідження механізму управління валютним ризиком банку та визначення напрямків його вдосконалення.

Зазначена мета потребує вирішення  наступних задач:

• розглянути теоретичні основи управляння валютним ризиком банку;
• ознайомитися з особливостями управління валютним ризиком в АТ

«УкрСиббанк»;

• визначити напрямки вдосконалення системи управління валютним ризиком АТ «УкрСиббанк»;

Об’єктом дослідження виступає процес управління валютним ризиком банку.

 Предметом є механізм  управління валютним ризиком  банку АТ «УкрСиббанк».

 

1 ТЕОРЕТИЧНИЙ РОЗДІЛ

1.1 Сутність та значення валютних операцій у банківській діяльності

 

.Під валютними операціями звичайно розуміють будь-які платежі, пов'язані з переміщенням валютних цінностей між суб'єктами валютного ринку.

Таким чином, валютні операції –  це операції:

• пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком тих, що здійснюються між резидентами у валюті України;
• пов’язані з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов’язань, предметом яких є валютні цінності;
• пов’язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням по території України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за кордон валютних цінностей.

Розглянемо докладніше кожну групу  операцій, що відносяться до валютних.

1. Конверсійні операції:

• угоди з негайною поставкою типу «today», «tomorrow», «spot»;

• строкові угоди: форвардні, ф’ючерсні, опціонні;
• угоди типу «swap»;
• валютний арбітраж: просторовий, часовий, конверсійний валютний.

2. Кореспондентські відносини з іноземними банками:

• встановлення прямих кореспондентських відносин з іноземними банками;
• самостійне відкриття банком рахунків для міжнародних розрахунків з іноземними банками;
• досягнення домовленості про порядок і умови ведення банківських операцій по міжнародних розрахунках;
• робота через кореспондентські рахунки Центру міждержавних розрахунків НБУ або через кореспондентські рахунки уповноважених банків;
• встановлення кореспондентських відносин і здійснення міжнародних банківських операцій з іноземними банками через кореспондентські рахунки Центру міжнародних розрахунків НБУ або уповноважених банків.

3. Відкриття та ведення валютних рахунків:

• відкриття валютних рахунків юридичним особам (резидентам і нерезидентам), фізичним особам;
• нарахування процентів по залишках на рахунках;
• надання овердрафтів (особливим клієнтам згідно з рішенням керівництва банку);
• надання виписок у міру здійснення операції;
• оформлення архіву рахунку за будь-який проміжок часу;
• виконання операцій з розпорядження клієнтів відносно коштів на їхніх валютних рахунках (оплата наданих документів, купівля та продаж іноземної валюти за рахунок коштів клієнтів);
• списання сум, передбачених законодавством;
• контроль експортно-імпортних операцій.

4. Неторгові операції:

• купівля та продаж готівкової іноземної валюти і платіжних документів в іноземній валюті;
• інкасо іноземної валюти та платіжних документів в іноземній валюті;
• випуск та обслуговування пластикових карток клієнтів;
• купівля (оплата) дорожніх чеків іноземних банків;
• оплата грошових акредитивів і виставлення аналогічних акредитивів;
• організація роботи і порядку проведення операцій в обмінних пунктах.

5. Операції із залучення та розміщення валютних коштів:

• кредитні;
• депозитні;
• з цінними паперами;
• лізингові;
• форфейтингові;
• факторингові.

Валютні операції здійснюються на внутрішньому і міжнародному ринках. На внутрішньому ринку – з резидентами України  у межах, встановлених нормативними актами Національного банку України. На міжнародному ринку – з нерезидентами  у межах, встановлених нормативними актами НБУ.

Валютні операції поділяються на активні  і пасивні операції. Пасивні операції – створення валютних резервів в  іноземній валюті та прийом депозитів  в іноземній валюті:

• продаж за іноземну валюту цінних паперів, емітованих резидентами України і номінованих у національній валюті (включаючи власні цінні папери банку);
• отримання кредитів в іноземній валюті від інших уповноважених банків.

Активні операції – використання створених валютних резервів:

• видача кредитів в іноземній валюті;
• купівля за іноземну валюту цінних паперів, номінованих у національній валюті.

 

1.2 Нормативні документи, що регламентують здійснення банками операцій в іноземній валюті та розмір відкритої валютної позиції

 

Регулювання готівкових валютних операцій комерційних банків України здійснюється Національним банком України згідно наступних документів:

1. «Правила використання готівкової  іноземної валюти на території України»

2. «Інструкція про порядок організації  та здійснення валютно-обмінних операцій на території України»

3. «Правила здійснення за межі України та в Україні переказів фізичних осіб за поточними валютними неторговельними операціями та їх виплати в Україні»

Згідно з «Правилами використання готівкової іноземної валюти на території  України», готівкова іноземна валюта на території України використовується в наступних банківських операціях:

а) Використання готівкової іноземної валюти з поточних рахунків для забезпечення витрат на відрядження  працівників за кордон резидентами - юридичними особами та фізичними  особами - підприємцями та іноземними представництвами;

б) Використання готівкової іноземної валюти з поточних рахунків для забезпечення експлуатаційних  витрат, пов'язаних з обслуговуванням  транспортних засобів за кордоном, юридичними особами - резидентами та іноземними представництвами;

в) Використання готівкової іноземної валюти морськими агентами з метою виконання зобов'язань  перед нерезидентами;

г) Інші випадки використання готівкової іноземної валюти з поточних рахунків.

Регулювання безготівкових  валютних операцій комерційних банків України здійснюється Національним банком України згідно наступних  документів:

1) « Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах»;

2) «Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою» ;

3) «Положення про оформлення та виконання документів на перерахування, зарахування, купівлю та продаж іноземної валюти або банківських металів» .

4) «Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями» .

Регулювання рівня валютного  ризику в валютних операціях комерційних  банків України здійснюється Національним банком України згідно «Інструкції про порядок регулювання діяльності комерційних банків України» .

Валютна позиція — це співвідношення вимог (балансових і позабалансових) та зобов'язань (балансових і позабалансових) банку в кожній іноземній валюті.

Валютна позиція відкрита — сума активів та позабалансових вимог  у певній іноземній валюті не збігається із сумою балансових і позабалансових зобов’язань у цій самій валюті. Відкрита валютна позиція містить  додатковий ризик у разі зміни  валютного курсу.

З метою забезпечення стабільності на валютному ринку України та  відповідно  до  вимог статей  7  і 44  Закону  України "Про Національний  банк  України",  статті 73 Закону України "Про банки і банківську  діяльність" , а  також  на підставі  пункту 6 Положення про порядок встановлення Національним банком України лімітів відкритої валютної позиції та  контроль  за їх  дотриманням  уповноваженими банками,  затвердженого постановою Правління Національного  банку  України установив  для уповноважених банків такі ліміти відкритої валютної позиції:

• ліміт загальної   довгої  відкритої  валютної  позиції  банку (Л13-1) - не більше 5%;
• ліміт загальної короткої  відкритої валютної  позиції банку (Л13-2) - не більше 10%.

На розмір відкритої  валютної позиції банку впливають:

1)купівля та продаж готівкової та безготівкової іноземної валюти,

2)усі строкові угоди — форварди, опціони, ф’ючерси та ін.;

3)одержання іноземної валюти у вигляді доходів або витрат та нарахування доходів і витрат, які обліковуються на відповідних рахунках (коли банк одержує дохід або збиток в іноземній валюті, він обліковується в національній валюті на день валютування)

4) купівля (продаж) основних засобів та товарно-матеріальних цінностей за іноземну валюту;

5)надходження коштів в іноземній валюті до статутного фонду;

6)погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті (списання якої здійснюється з відповідного рахунку витрат);

7)формування резервів в іноземній валюті за рахунок витрат;

8)інші обмінні операції з іноземною валютою.

 

 

 

1.3. Сутність валютного ризику банку та необхідність запровадження системи управління ним.

Під валютним ризиком  розуміють можливість грошових утрат  суб'єктів валютного ринку через коливання валютних курсів. Під суто економічним кутом зору такий ризик є наслідком незбалансованості активів і пасивів щодо кожної з валют за термінами і сумами.

З погляду практики виникнення валютного ризику пов'язано  зі станом валютної позиції, тобто співвідношенням  між вимогами й зобов'язаннями щодо іноземної валюти. У разі закритої валютної позиції, тобто коли вимоги й зобов'язання збігаються, ризик  зведено до мінімуму. Коли ж валютна  позиція відкрита, суми вимог і  зобов'язань не збігаються, через  що й виникає валютний ризик. У  такому разі банкові доведеться в  майбутньому купувати валюту за новим  курсом і продавати за старим. Якщо за відкритої валютної позиції сума валютних зобов'язань банку перевищує  суму вимог, то це буде коротка валютна  позиція, якщо ж навпаки, — довга. Збитки виникають тоді, коли доводиться відповідно до раніше укладеної угоди  продавати валюту за курсом, нижчим від поточного, а купувати (прийняти раніше куплену валюту) за курсом, вищим  від нього.

Система  управління  фінансовими  ризиками  обов’язково  передбачає проведення наступних процедур:

• оцінки рівня ризику,
• -проведення процедур з його усунення або мінімізації,
• -моніторинг та контроль.

 Оцінка  займає  важливе   місце  в  системі управління  ризиком. Національний  банк  визначив  систему для оцінки  кожної  категорії ризику. Система оцінки ризиків надає можливість в послідовний спосіб вимірювати ризики і визначати, яких наглядових процедур необхідно вжити. Аналіз  науково–методичної  літератури  з  досліджуваної  тематики показав, що для оцінки валютного ризику, як правило, враховують наступні показники: