Управління розподілом і використанням прибутку малого підприємства

- орієнтуватися на ринок та  захопити якомога більшу його  частку протягом 2 років;

- розширювати асортимент продукції  і підвищувати її якість;

- зменшувати витрати на виробництво  продукції, що відповідно знизить  собівартість продукції;

- з максимальною віддачею використовувати  потенціал, що є у його розпорядженні,  включаючи і фінансові ресурси;

- грамотно будувати договірні  відносини з постачальниками  та покупцями;

- зі знанням справи вести  цінову політику;

- вміти найдоцільніше розміщувати  одержаний раніше прибуток задля  досягнення оптимального ефекту.

Шляхами зростання рентабельності є:

- величина прибутку. Чим більший  прибуток, тим вищий рівень рентабельності;

- величина вартості основних  фондів і нормованих оборотних  коштів. Чим більша сума авансових  коштів на виробництво продукції,  тим нижчий рівень рентабельності;

- величина собівартості продукції  впливає обернено пропорційно  на рівень рентабельності: менша собівартість дає вищу рентабельність конкретного виду продукції.

 

 

 

РОЗДІЛ 3. СТРАТЕГІЯ ЕФЕКТИВНОГО  ВИКОРИСТАННЯ ПРИБУТКУ НА МАЛОМУ ПІДПРИЄМСТВІ.

 

Підприємство у своїй  діяльності завжди поєднане з невизначеністю, яка виникає, наприклад, у таких  випадках: 

1.   невизначеність зовнішнього середовища; 

2.  невизначеність економічної кон'юнктури, яка випливає з невизначеності попиту та пропозиції на товари, гроші, фактори виробництва; 

3.   невизначеність у багатоваріантності сфер застосування капіталу; 

4.  невизначеність у різноманітності критеріїв надання переваги інвестування коштів; 

5.  невизначеність, пов'язана з обмеженням знань про предметну галузь бізнесу і т.п.[5]. 

Отже ризик є об'єктивним елементом у прийнятті будь-якого  господарського рішення через те, що невизначеність — неминуча характеристика умов господарювання в сучасних умовах. 

Ризик — це діяльність, пов'язана  з подоланням невизначеності в ситуації неминучого вибору, у процесі якого є можливість кількісно і якісно визначити імовірність досягнення передбачуваного результату, невдачі і відхилення від мети.  
         Або, ризик — це дія (діяння, вчинок), здійснювана в умовах вибору в надії на сприятливий результат, коли у випадку невдачі існує небезпека опинитися в гіршому становищі, ніж до вибору. 

Тепер спробуємо охарактеризувати сутність ризику: 

-      можливість відхилення від передбачуваної мети, заради якої здійснюється обрана альтернатива; 

-      імовірність досягнення бажаного результату; 

-      відсутність впевненості в досягненні поставленої мети;  
     -       можливість матеріальних, моральних та інших втрат, пов'язаних з обраною в умовах невизначеності альтернативою. 

Ризик, що відноситься до чистого прибутку підприємства (після  відрахування усіх витрат, у тому числі  податків), відомий під назвою ризик недоодержання прибутку [12].

Прибуток може бути зненацька  зменшений під впливом внутрішніх чи зовнішніх факторів, наприклад, змін економічних умов чи змін у законодавстві і регулюванні. 

Найбільш розповсюдженими  показниками ризику недоодержання прибутку є: 

-       стандартне відхилення; 

-       варіація чистого прибутку після виплати податків; 

-       прибутковість активів. 

Чим більше стандартне відхилення чи варіація прибутку підприємства, тим  більше ризикованим виглядає становище  підприємства з погляду прибутку. Щоб одержати економічний прибуток, підприємець повинен свідомо піти на прийняття ризикового рішення, тому що поряд з ризиком втрат існує можливість одержання додаткових доходів. «Хто не ризикує, той не виграє». Можна вибрати рішення, що містить менше ризику, при цьому буде отримано і менший прибуток, вищий ризик найчастіше пов'язаний з одержанням і вищого прибутку.  
        Принципове рішення про прийняття ризикованого проекту залежить від переваг між прибутковістю вкладених коштів у проект і їх надійністю, що, у свою чергу, розуміється як неризикованість одержання доходів [5].

Ефективність політики управління прибутком малого підприємства визначається не тільки результатами її формування, але і характером її розподілу. Розподіл прибутку є процесом формування напрямів її майбутнього використання відповідно до цілей і задач розвитку підприємства. Характер розподілу прибутку визначає істотні аспекти діяльності підприємства, роблячи вплив на її результативність. 

Висока роль характеру  розподілу прибутку в діяльності підприємства визначається наступними основними положеннями:

1. Розподіл прибутку безпосередньо  реалізує головну мету політики  управління ним — підвищення  рівня добробуту власників підприємства.

2. Розподіл прибутку є  основним інструментом дії на  зростання ринкової вартості  підприємства. В прямій формі  ця дія виявляється в забезпеченні  приросту капіталу в процесі  капіталізації частини розподіленого  прибутку, а побічно воно забезпечується  основними пропорціями цього  розподілу. 

3. Пропорції розподілу  прибутку визначають темпи реалізації  стратегії розвитку підприємства. Ця стратегія реалізується в  процесі інвестиційної діяльності  підприємства, обсяги якої визначаються  можливостями формування фінансових  ресурсів, в першу чергу, за  рахунок внутрішніх джерел. А  реінвестований в процесі розподілу  прибуток є основним з цих  внутрішніх джерел. 

4. Характер розподілу прибутку є найважливішим індикатором інвестиційної привабливості підприємства. 

5. Розподіл прибутку є  однією з дієвих форм дії  на трудову активність персоналу  підприємства. Обсяги і форми  участі персоналу в прибутку  визначають рівень трудової мотивації  працівників, сприяють стабілізації  персоналу і зростанню продуктивності  праці. 

6. Пропорції розподілу  прибутку формують рівень забезпечення  додаткової соціальної захищеності  працівників. В умовах низької  дієвості державних форм соціального  захисту зайнятих працівників,  ця роль розподільного механізму  прибутку на підприємстві дозволяє  доповнити їх мінімальну соціальну  захищеність. 

7. Характер розподілу  прибутку робить вплив на рівень  поточної платоспроможності підприємства. Виплати прибутку, передбаченого  до споживання власниками і  персоналом підприємства, здійснюються, як правило, в грошовій формі,  тобто у формі основного активу, що забезпечує платоспроможність  за невідкладними фінансовими  зобов'язаннями. При великому об'ємі  виплат прибутку на цілі споживання, рівень латоспроможності підприємства  в поточному періоді може істотно  знизитися. 

Розподіл прибутку здійснюється відповідно до спеціально розробленої  політики, формування якої є однією з найбільш складних задач загальної  політики управління прибутком підприємства. Ця політика покликана відображати  вимоги загальної стратегії розвитку підприємства, забезпечувати підвищення його ринкової вартості, формувати  необхідний об'єм інвестиційних ресурсів, забезпечувати матеріальні інтереси власників і персоналу.  
Основною метою політики розподілу прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, є оптимізація пропорцій між її частинами, що капіталізуються і споживаною, з урахуванням забезпечення реалізації стратегії його розвитку і зростання його ринкової вартості [18].

Виходячи з цієї основної цілі в процесі формування політики розподілу прибутку підприємства розв'язуються наступні задачі: 

а)   забезпечення отримання власниками необхідної норми прибутку на інвестований капітал; 

б)   забезпечення пріоритетних цілей стратегічного розвитку підприємства за рахунок частини прибутку, що капіталізується;

в)   забезпечення стимулювання трудової активності і додаткового соціального захисту персоналу; 

г)   забезпечення формування в необхідних розмірах резервного і інших фондів підприємства [10].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Постійне поліпшення технологічного процесу виробництва, підвищення якості наданих послуг, «нормальне» податкове  законодавство, розширення виробництва, зниження собівартості продукції або  послуги, грамотне і ефективне управління це найголовніші, але далеко не всі, складові максимізації прибутку підприємства в країні з ринковою економікою.

Прибуток, ось для чого, і заради чого, людина - підприємець, ризикує своїми капіталовкладеннями. Адже вкладаючи кожен рубль, наявний у нього в кишені. Він сподівається отримати від нього віддачу, у вигляді прибутку.

Прибуток як економічна категорія  відображає дохід, створений у процесі  підприємницької діяльності. Результатом з'єднання факторів виробництва (праці, капіталу, природних ресурсів) і корисної продуктивної діяльності господарюючих суб'єктів є виробнича продукція, яка товаром за умови її реалізації споживачеві.

Як найважливіша категорія ринкових відносин прибуток виконує певні  функції. По-перше, він є показником, що найбільш повно відображає ефективність виробництва, обсяг і якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості. По-друге, прибуток має стимулюючою функцією. По-третє, прибуток є одним із джерел формування бюджетів різних рівнів.

Прибуток являє собою різницю  загальною сумою доходів і  витратами на виробництво і реалізацію продукції з урахуванням збитків  від господарських різних операцій. Таким чином, прибуток формується в результаті взаємодії багатьох компонентів, як з позитивним, так і негативним знаком.

Прибуток, отриманий організацією, розподіляється наступним чином, перш за все організація сплачує в  установленому порядку податок на прибуток, коректуючиприбуток (збиток) до оподаткування. З скоригованого прибутку віднімаються: доходи у вигляді дивідендів по звичайних акціях, відсотків і дисконту, отриманих з цінних державних паперів, що належить організаціям. Далі віднімається сума пільг, наданих організації у відповідності з діючими законодавством. Що залишилася після сплати податку на прибуток сума становить прибуток організації від звичайної діяльності. Якщо у організації виникли надзвичайні доходи або витрати, то вони підсумовуються з звичайним прибутком і формують чистий прибуток (нерозподілений прибуток звітного періоду) [20].

Сенс будь-якої підприємницької діяльності складається в досягненні позитивного економічного ефекту у вигляді абсолютного показника прибутку чи відносного рентабельності. Тим самим рентабельність виступає головним об'єктом і метою фінансового менеджменту підприємства. Чим більше приділяється увага рентабельності, тим успішніше функціонує підприємство.

У рамках проведеного дослідження були запропоновані наступні шляхи вдосконалення.

Одним із способів підвищення прибутковості, на мій погляд є точне і своєчасне виконання договірних зобов'язань щодо постачання продукції. 

 Для вдосконалення процесу  виробництва на мою думку, необхідно  впровадити комплексний підхід до раціонального виробництва і споживання матеріалів. Він повинен включати наступні напрямки:

- Вдосконалення структури використання  ресурсів шляхом безперервного  нарощування частки нових видів  у загальному обсязі матеріалів  з ​​високими технічними параметрами;

- Поліпшення експлуатаційних властивостей  і структури традиційних матеріалів;

- Вдосконалення традиційних форм  і методів економії матеріалів, включаючи зниження матеріаломісткості в процесі конструювання виробів, а також вдосконалення нормативів технологій обробки матеріалів;

- Організація повторного використання  матеріальних ресурсів (використання  принципу кругообігу матеріалів).

На мій погляд, одним з резервів зниження матеріальних витрат є пошук  і покупка на ринку відносно недорогої  сировини і матеріалів. Вона здійснюється за допомогою аналізу пропозицій постачальників за сформованими зв'язкам або за допомогою звернення на товарну біржу. Аналізуючи котирування цін на біржах і ціни на матеріали і сировину постачальників, можна придбати відносно дешеві матеріали.

На мій погляд, доцільно було б застосувати також метод аналізу власного капіталу. Даний метод широко використовується в західних країнах, особливо в США, Німеччині і Франції, не тільки як основний метод перевірки достовірності прибутку, але також для підтримки результатів діяльності підприємства. В основі методу аналізу власного капіталу підприємства лежить формула визначення чистих активів. Зазначений метод грунтується на тому, що збільшення або зменшення вартості чистої вартості капіталу (майна) платника податку протягом певного періоду часу відбивається на величині його прибутку (доходу) і відповідно оподатковуваного прибутку (оподатковуваного доходу).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Абрютина, М.С. Економіка підприємств / Абрютина, М.С Підручник. - М: Видавництво «Справа і Сервіс», - 2007. - С. 416-435.