Управління розподілом і використанням прибутку малого підприємства

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ Й  НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

ХЕРСОНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА «ФІНАНСИ І КРЕДИТ»

 

 

 

К У  Р С О В А  Р О Б О  Т А

з дисципліни «Фінанси ІІ»

на тему:

«Управління розподілом і використанням прибутку малого підприємства»

 

 

 

Виконав:

студент гр.3Ф1                   _____________           Кирилов О. В.

 

Перевірив:

д.е.н.,професор                   _____________         Коваленко  М.А.

 

 

 

 

Херсон – 2012

ЗМІСТ

 

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ РОЗПОДІЛУ І ВИКОРИСТАННЯ ПРИБУТКУ МАЛОГО ПІДПРИЄМСТВА. 5

1.1.Формування  прибутку малого підприємства  і його види. 5

1.2.Принципи  розподілу прибутку малого підприємства 15

1.3.Управління  використанням прибутку 20

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЕКОНОМІЧНОГО СТАНУ МАЛОГО ПІДПРИЄМСТВА. 24

2.1. Аналіз майна малого підприємства 24

2.2. Аналіз  стану та використання оборотних  активів малого підприємства 27

2.3. Аналіз  обсягу, складу  грошових активів   підприємства. 30

2.4. Аналіз  капіталу малого підприємства 31

2.5. Комплексний  фінансовий аналіз прибутковості  малого підприємства. 39

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ НА МАЛОМУ ПІДПРИЄМСТВІ 44

ВИСНОВКИ 48

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 51

ДОДАТКИ……………………………………………………………………..…54

 

 

 

 

ВСТУП

 

Основою господарського комплексу  нашої країни є мікроекономічний рівень, а саме рівень підприємств. На рівні підприємства найповніше проявляються усі економічні відносини. Підприємство є проміжною ланкою в системі  економічних інтересів, які виникають  у взаємозв‘язках між певним підприємством  та іншими підприємствами, між адміністрацією підприємства і трудовим колективом, між державними органами управління і підприємством.  
Характерною ознакою роботи підприємства в ринкових умовах господарювання є його економічна відособленість, організація фінансово-господарської діяльності на госпрозрахункових засадах. 

У зв‘язку з цим визначення прибутку має особливе значення. Прибуток є головною метою та мотивом підприємницької  діяльності, матеріальним джерелом економічного та соціального розвитку, інвестиційної  та інноваційної діяльності. Він стає фактором удосконалення відносин власності. Під час проведення роздержавлення і приватизації більшість громадян України стали власниками-акціонерами  підприємств. Однак власники, які  не отримують відчутної винагороди за свій капітал, є такими лише номінально. 
Прибуток є важливим інструментом переливання капіталів до галузей, що визначають науково-технічний прогрес, та концентрації фінансових ресурсів на тих підприємствах, адміністрація і власники яких здатні ефективно порядкувати ними [5].

У комплексі проблем, пов‘язаних з підвищенням ролі прибутку у  національній економіці, велике значення має удосконалення методів аналізу  фінансових результатів господарюючих  суб‘єктів. Перехід діяльності підприємств  на принципи господарського розрахунку не супроводжувався адекватним методичним забезпеченням аналітичної та планової роботи, через що стримувалася реалізація потенціалу економічного зростання. Важливі  аспекти теорії та практики аналізу  прибутку та збитків потребують проведення нових досліджень та розробок підходів до аналізу фінансових результатів діяльності підприємств.

Реальний прибуток, що його отримує підприємство - це лише частина  балансового прибутку, яка виконує  функції прибутку. З різних причин у балансовому прибутку відображаються не тільки чистий дохід підприємства, але й частина витрат виробництва.

У нерозвиненій системі ринкових відносин балансовий прибуток не відображає реальної ефективності виробничо-господарської  діяльності підприємств, оскільки його обсяг формується не тільки за рахунок  утворюваного національного доходу, а й раніше створеного національного  багатства. Встановлений законом порядок  обчислення балансового прибутку передусім  переслідує мету утворення податкової бази. Однак економічним інтересам  власників, акціонерів та інвесторів відповідає лише та частка балансового прибутку, яка може бути джерелом самофінансування та матеріальної винагороди. Тому під  реальним прибутком слід розуміти частку балансового прибутку, що реально  виконує функції прибутку. 
В умовах інфляційної економіки традиційні методи аналізу результатів фінансової діяльності підприємств не дозволяють дати їх точної оцінки. Чим вищі темпи інфляції, тим вища доля уявного прибутку в одержаному балансовому прибутку, тим більшою мірою викривляється реальна ситуація в економіці. Це насамперед пов‘язано з недостатніми відрахуваннями до амортизаційних фондів та необхідністю постійного поповнення облікових коштів [11].

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ РОЗПОДІЛУ  І ВИКОРИСТАННЯ ПРИБУТКУ МАЛОГО ПІДПРИЄМСТВА.

 

1.1.Формування прибутку  малого підприємства і його  види.

 

Проведена економічна реформа  і перехід до ринкових механізмів функціонування економіки України, органічне включення її в процеси  світового господарювання вимагають  корінного перегляду всієї сукупності економічних важелів, використовуваних у системі керування.

Перехід від переважно  прямих адміністративних методів впливу до непрямих, заснованих на ринкових механізмах і взаємозв’язках, має потребу  в заглибленому теоретичному осмисленні широкого кола мікро- і макроекономічних проблем, включаючи мотиваційний аспект господарської діяльності економічних  суб’єктів, об’єктивні закономірності формування і використання доходів  цих суб’єктів.

В умовах товарно-грошових відносин основним показником, що характеризує кінцевий результат виробничо-господарської  діяльності підприємства, є прибуток. З доходами і прибутком підприємства зв’язане рішення важливих соціальних, економічних, політичних, етичних проблем  суспільства як на мікро-, так і  на макрорівні. Усе це додає цим  господарським поняттям підвищену  актуальність і значимість.

В умовах ринкової економіки  одержання прибутку є безпосередньою метою виробництва. Прибуток створює  визначені гарантії для подальшого існування підприємства, оскільки тільки його накопичення у виді різних резервних  фондів допомагає переборювати наслідку ризику, зв’язаного з реалізацією товарів на ринку [17].

Для підприємства прибуток є показником, що створює стимул для інвестування в ті сфери, де можна  домогтися найбільшого приросту вартості. Прибуток, як категорія ринкових відносин виконує наступні функції:

• характеризує економічний ефект, отриманий у результаті діяльності підприємства;
• є основним елементом фінансових ресурсів підприємства;
• є джерелом формування бюджетів різних рівнів.

Визначену роль грають і  збитки. Вони висвітлюють помилки  і прорахунки підприємства в напрямках  використання фінансових засобів, організації виробництва та збуту продукції [2].

Основна мета управління прибутком підприємства — забезпечення зростання його суми і рівня, а також ефективний цього розподіл за напрямками економічного розвитку. Згідно з визначеною метою об’єктом управління виступають як формування прибутку підприємства, так і його розподіл. Визначимо, що проблема ефективності розподілу прибутку підприємств — одна з найбільш дискутованих у сфері фінансового менеджменту в останні роки.

Економісти використовують поняття "прибуток" для вираження  різниці між доходом підприємства і його витрат. Прибуток виступає як перевищення доходів від продажу  товарів (послуг) над зробленими витратами (капіталом).

Прибуток є одним з  узагальнюючих оціночних показників діяльності підприємств (фірм). Прибуток — це частина виручки, що залишається після відшкодування усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Характеризуючи надлишок надходжень над витратами ресурсів, прибуток є метою підприємницької діяльності та основним її економічним показником. При цьому зарплата розглядається як витрати на ресурсну складову підприємницької діяльності — персонал [24].

Прибуток виконує дві  найважливіші функції:

• характеризує кінцеві фінансові результати діяльності підприємства, розмір його грошових нагромаджень;
• є головним джерелом фінансування витрат на виробничий і соціальний розвиток підприємства (податок на прибуток — найважливіший елемент доходів державного бюджету).

Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства,  науково-технічного удосконалення його матеріальної бази і продукції, всіх форм інвестування. Він служить джерелом сплати податків.    Враховуючи значення прибутку, вся діяльність підприємства спрямована на те, щоб забезпечити зростання його величини або принаймні стабілізувати її на певному рівні. Тому основний принцип діяльності підприємства (фірми) складається в прагненні до максимізації прибутку. З цієї причини прибуток виступає основним показником ефективності виробництва [13].

З розвитком ринкових відносин відбувається розширення традиційного розуміння прибутку, що зводився до різниці між доходами і витратами. В економічній теорії і господарській  практиці розрізняють економічний  прибуток, бухгалтерський прибуток і  нормальний прибуток (Рис. 1.1).

Загальний доход =	Економічний прибуток	Бухгалтерський прибуток
	+	+
	Економічні витрати = явні + неявні витрати, включаючи  нормальний прибуток	Бухгалтерські витрати = Явні витрати

 

 

Рис. 1.1. Розрахунок прибутку.

 

Бухгалтерський прибуток — різниця між загальним доходом і явними витратами. Економісти називають такий прибуток бухгалтерським (чи інакше госпрозрахунковим), тому що вона враховує при розрахунку тільки явні (грошові) платежі, що фіксуються в бухгалтерській звітності підприємства [7].

 

BP = TR — EC    (1)

 

де ВР — бухгалтерський прибуток;

TR — загальний доход;

ЕС — явні витрати.

Економічний прибуток — різниця між загальним доходом і загальними витратами фірми, явними і неявними.

 

EP = TR — TC    (2)

де ЕР — економічний  прибуток;

 

ТС = ЕС + IC    (3)

 

IC — неявні витрати.

Нормальний прибуток — це той мінімальний прибуток, що повинний заробити підприємець, якщо він хоче залишитися у своєму бізнесі і продовжувати діяльність. Це — плата за виконання підприємницьких функцій.

Поняття "нормальний прибуток" часто використовують для позначення альтернативних (неявних) витрат капіталу фірми. Нормальний прибуток — це прибуток, від якого власник фірми відмовляється, використовуючи свої власні ресурси  у своїй фірмі, але яку він  міг би одержати, вкладаючи свої ресурси в іншу справу [25].

Економісти включають  нормальний прибуток у неявні платежі (витрати), щоб одержати ресурси підприємства в даній галузі. Нормальний прибуток повинний бути досить високої, щоб існуючі підприємства залишалися в даній галузі, і досить низьким, щоб нові підприємства не входили в цю галузь. Вона відбиває неявний фактор витрат, що виробник визначає собі за можливість керувати. Цей фактор відображає власну вартість виконання управлінської праці в даній галузі.

Отже, NP — економічні витрати  і частина загальних економічних  витрат фірми. NP — це плата менеджеру  за те, щоб не допустити відтоку  його капіталу з даної галузі в  іншу. Нормальний прибуток є неявним  чинником витрат, призначених для  оплати на управлінську працю. Будь-яке  перевищення прибутку над загальними економічними витратами відбивають економічну, чи чисту, прибуток. Економічний прибуток не входить у витрати, тому що це доход, отриманий понад нормальний прибуток.

Приклад, приведений нижче, ілюструє поняття економічного, бухгалтерського  і нормального прибутку:

• Загальний доход:50000 грн.
• За мінусом явних витрат:
• Зарплата20000 грн.
• Вартість сировини і мінералів10000 грн.
• Бухгалтерський прибуток20000 грн.
• За мінусом неявних витрат:
• Загублена зарплата 10000 грн.
• Альтернативні витрати капіталу
• (нормальний прибуток) 2000 грн.
• Економічний прибуток: 8000 грн [9].

У конкретних галузях підприємства можуть діставати прибуток тільки визначений час. Прибуток працює як сигнал. Якби всі  галузі були конкурентними, то підприємства могли б постійно вступати в нову для себе галузь, чи залишати її у  відповідь на зміну прибутковості. У тривалий період часу жодна фірма  в жодній галузі не змогла б одержувати більше, ніж нормальний прибуток. Економічний  прибуток неминуче зменшиться до нуля, як тільки нові виробники вступлять  у дану галузь. Це називається парадоксом прибутку: економічний прибуток породжує міжгалузеву конкуренцію, що зводить її до нуля.