Управління розподілом і використанням прибутку малого підприємства

У командитному товаристві з отриманого балансового прибутку насамперед вноситься в бюджет податок  на прибуток, обчислений відповідно до порядку, установленим для юридичних  осіб. Після цього частина прибутку направляється вкладникам у долі, що відповідає їхньому внеску в капітал  товариства, потім прибуток направляється  на розвиток підприємства й інші мети. Залишок прибутку розподіляється між  дійсними членами (повними товаришами) [27].

Якщо прибуток чи не отриманий  отримана в меншому обсязі, ніж  передбачалося, то можливі наступні варіанти:

• при негативних фінансових результатах дійсні члени зобов’язані віддати вкладникам їхню частку прибутку, продавши майно товариства;
• при недостатності засобів може бути прийняте рішення про невиплату пайовикам прибутку.

Прибуток товариства з  обмеженою відповідальністю обкладається податком і розподіляється в загальному порядку, установленому для юридичних  осіб. При підведенні підсумків господарської  діяльності за рік кожному учаснику (пайовику) виплачується частка прибутку, що відповідає його внеску в статутний  капітал, внесення в бюджет податків, інших обов’язкових платежів, напрямку прибутку на розвиток підприємства і матеріальне заохочення працівників.

Найбільш складним є порядок  розподілу прибутку акціонерних товариств. Загальні механізми розподілу прибутку і порядок виплати дивідендів фіксується в статуті суспільства.

Для визначення ставки дивідендів необхідно розрахувати потенційний  розмір прибутку, що може бути виплачена  акціонерам без збитку для діяльності АТ.

Якщо прибуток, планований як результат господарської діяльності суспільства за рік, позначимо як ПЗ (загальний прибуток); прибуток, що буде спрямована у виді податків у  бюджет, — ПП; прибуток, що направляється  на розвиток суспільства, — ПР; прибуток, що відчисляється в резервний  фонд, — ПРФ; тоді прибуток, що нараховується  на виплату дивідендів, ПД, буде дорівнює:

 

ПД = ПЗ — ПН — ПРФ —  ПР    (8)

 

Прибуток як чистий доход  АТ формується в процесі його господарської  діяльності і реалізується після  продажу зробленої продукції, виконання  робіт, надання послуг. Його величина залежить від підсумків роботи суспільства, ефективності використання притягнутих  фінансових ресурсів. Узагальнюючим  результатом господарської діяльності АТ є балансовий прибуток, що обчислюється в загальновстановленому порядку. Як фінансовий ресурс використовується чистий прибуток, що залишився в  розпорядженні суспільства після сплати податку [1].

Особливістю розподілу прибутку АТ є формування резервного фонду, що створюється суспільством. Величина резервного фонду не може бути менш 10 та більш 25% величини оплаченого статутного капіталу. Розмір відрахувань у резервні фонди встановлюється загальними зборами акціонерів, але вони не можуть складати більш 50% оподатковуваного прибутку.

Резервний і інший фонди  призначені для покриття збитків  АТ і використовуються, якщо прибутку звітного року недостатньо для виплати  доходів по цінних паперах.

До витрат АТ, зв’язаним  з розвитком виробництва та тих, що фінансуються з чистого прибутку, відносяться витрати по випуску  і поширенню акцій і облігацій (придбання бланків цінних паперів, сплата винагороди посередникам за первинне розміщення цінних паперів). Частина  прибутку, використовуваної на накопичення, може бути спрямована на збільшення статутного капіталу АТ чи як внесок у статутний капітал дочірнього суспільства [12].

Якщо це передбачено статутом, частина прибутку спрямовується  для розподілу між працівниками у виді грошових винагород чи у  вигляді акцій.

Політика АТ в області  розподілу прибутку звичайно здійснюється Радою директорів і підлягає твердженню на загальних зборах акціонерів. При плануванні розподілу чистого прибутку АТ необхідно враховувати види випущених акцій. Так, по привілейованих акціях передбачається обов’язкова виплата дивідендів по затверджених ставках.

Питання про виплату дивідендів по простих акціях зважується в залежності від фінансових результатів діяльності суспільства і з урахуванням  перспектив його розвитку. З метою  розвитку підприємства при недостатності  прибутку може бути прийняте рішення  про реінвестування дивідендів по простих  акціях і невиплаті доходів їх власникам.

Розподіл прибутку на частину, що інвестується, і дивіденд є найважливішим  моментом фінансового планування, тому що від цього залежить розвиток АТ і його можливості виплачувати дивіденди  в майбутньому. Занадто високі дивіденди, виплачувані в рекламних цілях, приводять до" проїдання" основного  капіталу. У той же час невиплата  дивідендів знижує ринковий курс акцій  суспільства і створює складності при розміщенні чергового випуску  акцій.

 

1.3. Управління використанням прибутку.

 

За даними Державного комітету статистики України у 2011 р. 41,3 % підприємств працювали збитково, а сума чистого збитку становила 130593,6 млн грн. Необхідно зазначити, що 58,7 % підприємств, що працювали прибутково, отримали лише 99003,7 млн грн чистого прибутку, що свідчить про значний спад економіки України.

Розподіл прибуткових  та збиткових підприємств за галузями економіки в Україні у 2011 р. відображено на рисунку.

Отже, актуальним вважаємо вдосконалення  існуючих інструментів управління, які  відповідають сучасним економічним  умовам діяльності українських підприємств  та враховуватимуть тактичні та стратегічні  аспекти управління.

Загалом під управлінням  прибутком підприємства необхідно  розуміти побудову системи управління, що враховує тактичні та стратегічні аспекти управління, спрямована на підвищення кінцевих результатів діяльності суб'єкта господарювання, яка розглядається як сутність взаємопов'язаних елементів, кожних з яких виконує певну роботу, спільна дія котрих забезпечує досягнення механізму отримання прибутку заданої величини.

Рис 1.5. Розподіл підприємств за кінцевими фінансовими результатами

діяльності в Україні  за 2011 р.

Оперативна система управління прибутком реагує на поточні проблеми управління та повинна забезпечити  прибуткову діяльність підприємства у короткотерміновому періоді. Натомість, стратегічна система управління спрямована на формування процесу стратегічних змін, які створюють умови необхідності зміни діючої стратегії управління прибутком підприємства з урахуванням відповідності його внутрішніх можливостей умовам зовнішнього середовища.

Структура механізму управління прибутком підприємства охоплює ринковий механізм регулювання, формування й використання прибутку, державне нормативно-правове регулювання із питань формування й розподілу прибутку, внутрішній механізм регулювання окремих аспектів формування, розподілу й використання прибутку, систему конкретних методів і прийомів здійснення управління прибутком [4].

Система   організаційного   забезпечення   управління  прибутком  –   це

взаємозалежна сукупність внутрішніх структурних служб і підрозділів  підприємства, які забезпечують розроблення  й прийняття управлінських рішень

щодо окремих аспектів формування та використання прибутку та несуть відповідальність за результати цих рішень. Останнім часом організаційне  управління прибутком базується  на формуванні більш ефективних структурних

підрозділів підприємства –  центрів відповідальності. Вихідним моментом створення системи управління прибутком, на основі виділення центрів відповідальності, є персоніфікація відповідальності за прийняття рішень.   Виділяють три види центрів відповідальності: витрат, прибутку, інвестицій.

Прибутковість підприємств  за економічною сутністю пов'язана  з отриманням прибутку та оцінюється різноманітними його зв'язками з показниками  капіталу, витрат, доходів, які є  головними орієнтирами і водночас критеріями стану та ефективності виробництва.

Стратегічними завданнями управління підприємств, з урахуванням яких необхідно виконувати розподіл прибутку, є: забезпечення ефективності діяльності ключових напрямків діяльності; забезпечення додаткового розвитку і отримання максимальної вартості підприємства; забезпечення стабільної прибутковості діяльності; створення нових і розвиток існуючих напрямків діяльності для забезпечення подальшого розвитку; виконання реальних можливостей і концентрації потужностей, з метою створення потенціалу розвитку; розвиток підприємства шляхом ефективного використання капіталу; створення реальних гарантій для подальшого розвитку; створення стійкого потенціалу розвитку в різних сценаріях змін [29].

Управління розподілом та використанням прибутку підприємства доцільно здійснювати поетапно:

1. Перший етап – формування інформаційної бази для аналізу ефективності використання підприємства.

2. Другий етап – ретроспективний аналіз використання прибутку підприємства.

3. Третій етап – дослідження внутрішніх та зовнішніх чинників, що впливають на ефективність використання прибутку підприємства.

4. Четвертий етап – це визначення напрямів розподілу прибутку у поточному період з врахуванням стратегічних та тактичних цілей підприємства.

5. П'ятий етап – розроблення системи управлінських рішень по забезпеченню повного та ефективного використання розподіленого прибутку.

6. Шостий етап – забезпечення контролю за виконанням управлінських рішень щодо розподілу та використання прибутку підприємства.

7. Сьомий етап – корегування окремих управлінських рішень щодо розподілу та використання прибутку за результати здійсненного контролю та з врахуванням стратегії розвитку підприємства.

Таким чином, на наш погляд, основними шляхами покращення цільової структури використання прибутку підприємства є:

• визначення пріоритетного напрямку використання прибутку – капіталізації коштів, що спричинить до подальшого розвитку підприємства та покращення фінансових результатів від діяльності підприємства;
• оптимізація розміру коштів, спрямованих на фонд споживання, зокрема грошових коштів, спрямованих на матеріальне заохочення працівників, що сприятиме підвищенню продуктивності праці і як наслідок розміру прибутку у майбутніх періодах, а також соціального розвитку підприємства;
• розрахунок оптимального розміру резервного фонду та скерування коштів на забезпечення його збільшення;
• оптимізація коштів, що спрямовуються в інші цільові фонди та з іншою метою;
• забезпечення умов діяльності підприємства за яких прибуток, який підлягає
• розподілу підприємства не буде використовуватися для сплати підприємством штрафних санкцій;
• складання детального плану використання та розподілу прибутку підприємства з визначеними датами та конкретним кошторисом;
• проведення чіткого контролю за виконанням поставлених завдань у плані використання та розподілу прибутку;
• проведення економічної роботи щодо аналізу динаміки та чинників отриманих прибутків у базовому періоді, виявлення резервів, що сприятимуть максимізації прибутку, а також планування формування, розподілу та використання прибутку на наступні періоди [23].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЕКОНОМІЧНОГО ПОЛОЖЕННЯ МАЛОГО ПІДПРИЄМСТВА.

2.1. Аналіз майна малого підприємства

 

Ефективність виробничої та фінансової діяльності підприємства відображається в досягнутих фінансових результатах. Важливим елементом управління підприємством є оцінка та аналіз фінансового стану і фінансової стійкості.

Інформаційною базою проведення оцінки фінансового стану і фінансової стійкості є баланс підприємства, звіт про фінансові результати та їх використання, а також додаток до балансу.

Перш ніж перейти до методики розрахунку показників фінансового стану і фінансової стійкості, відзначимо, що в даний час баланс складається в оцінці нетто. Тому оцінку фінансового стану і фінансової стійкості можна провести без попередньої зміни балансових статей. Крім того, може бути побудований ущільнений аналітичний баланс (це робиться шляхом агрегування однорідних по складу елементів балансових статей) [12].

Аналітичний баланс-нетто дозволяє визначити:

• загальну вартість майна підприємства, яка дорівнює підсумку (валюті) балансу-нетто;
• вартість іммобілізованих (основні засоби та інші необоротні активи) коштів;
• вартість мобільних (оборотних) коштів або поточних активів;
• величину власних коштів підприємства;
• величину позикових коштів.

 

Таблиця 2.1.

Структура активів малого підприємства

Активи	На початок року		На кінець  року		Відхилення
	сума, тис. грн.	питома вага, %	сума, тис. грн.	питома вага, %	сума, тис. грн.	питома вага, %
1.Усього активів:	1232,2	100	1645,1	100	412,9	0
- у тому числі:
2.Необоротні активи	914	74,18	870	52,88	-44	-21,3
3. Оборотні активи	312,2	25,82	769,3	46,76	451,7	20,94
-з них:
3.1. Запаси	168,9	13,71	307	18,66	138,1	4,95
3.2. Грошові кошти та розрахунки	17,3	1,4	239,3	14,55	222	13,15
- у тому числі:
3.2.1.Кошти в розрахунках	126	10,2	222,8	13,91	96,8	3,71
3.2.2.Грошові кошти та їх еквіваленти	17,3	1,4	239,3	14,55	222	13,15