Управління капіталом сільськогосподарських підприємств

      Вплив рівня оподаткування прибутку на структуру капіталу полягає у наступному. В умовах низьких ставок податку на прибуток або використання підприємством податкових пільг, різниця між вартістю власного й позикового капіталу, що залучається із зовнішніх джерел, знижується. За таких умов кращим є формування власного капіталу із зовнішніх джерел за рахунок емісії акцій (залучення додаткового пайового капіталу). У той же час при високій ставці оподаткування прибутку істотно підвищується ефективність залучення позикового капіталу.

      Фінансовий  менталітет власників і менеджерів підприємства також є визначальним фактором формування капіталу підприємства. Неприйняття високих рівнів ризиків визначає консервативний підхід власників і менеджерів до фінансування діяльності підприємства, при якому його основу становить власний капітал. І навпаки, прагнення отримати високий прибуток на власний капітал, незважаючи на високий рівень ризиків, формує агресивний підхід до фінансування розвитку підприємства, при якому позиковий капітал використається в максимально можливому розмірі.

      І нарешті ще одним фактором впливу на співвідношення між власним та позиковим капіталом виступає рівень концентрації власного капіталу. Для того, щоб зберегти фінансовий контроль в управлінні підприємством (контрольний пакет акцій або контрольний обсяг пайового внеску) власникам підприємства не хочеться залучати додатковий власний капітал із зовнішніх джерел, навіть незважаючи на сприятливі для цього передумови. Завдання збереження фінансового контролю в управлінні підприємством у цьому випадку є критерієм формування додаткового капіталу за рахунок позикових коштів.

      З урахуванням вище зазначених факторів управління структурою капіталу зводиться до двох основних напрямків:

      1) встановлення оптимальних для  даного підприємства пропорцій використання власного й позикового капіталу;

      2) забезпечення залучення на підприємство  необхідних видів та обсягів капіталу для досягнення розрахункових показників його структури.

      Структура капіталу може бути оптимізована залежно  від обраного критерію.

      Оптимізація структури капіталу за критерієм  максимізації рівня фінансової рентабельності ґрунтується на використанні механізму фінансового левериджу. Враховуючи валову рентабельність активів та процент за користування позиковим капіталом обирається варіант співвідношення позикового і власного капіталу, за якого коефіцієнт фінансової рентабельності має найбільше значення.

      Оптимізація структури капіталу за критерієм  мінімізації його вартості передбачає розрахунок середньозваженої вартості капіталу, враховуючи вартість власного та позикового капіталу, за різних варіантів структури капіталу [6,с.240].

      Метод оптимізації структури капіталу за критерієм мінімізації рівня  фінансових ризиків пов’язаний із процесом диференційованого вибору джерел фінансування різних складових активів підприємства (рис. 1.1).

      Граничні  межі максимально рентабельної та мінімально ризикової структури капіталу дозволяють визначити конкретні його значення на плановий період. В процесі такого вибору враховуються фактори, що характеризують індивідуальні особливості діяльності даного підприємства.

 

Рис. 1.1. Принципові підходи до фінансування активів підприємства 

      Остаточне рішення дозволяє сформувати на плановий період показник „цільової структури капіталу”, відповідно до якого буде здійснюватися подальше його формування на підприємстві шляхом залучення фінансових ресурсів із відповідних джерел.

      Формування  структури капіталу пов’язане з  урахуванням особливостей власного і позикового капіталу. 

     2. Система показників ефективності використання капіталу підприємства

     Для виміру, оцінки й аналізу капіталу використовується безліч показників. У той же час необхідно відзначити, що капітал є категорією, що має  складну економічну природу, і показники  ефективності його використання не відображаються прямо у фінансовій звітності підприємства. Тому одержання показників капіталу можливо тільки з застосуванням розрахункових і аналітичних методів. Зазначені обставини і визначають гостру необхідність розробки і використання при проведенні оцінки й аналізу капіталу системи показників, що найбільш повно характеризують його стан, рух і ефективність використання.

     Таким чином актуальним є питання забезпечення чіткої класифікації цих показників по найбільш істотних ознаках з визначенням  їхнього взаємозв’язку і відображення в інформаційній моделі підприємства.

     Система показників капіталу повинна формуватися  в трьох основних напрямках:

1. показники джерел формування капіталу;
2. показники функціонуючого капіталу;
3. показники результатів функціонування капіталу [28,с.212].

     До  числа найважливіших показників, що характеризують джерела формування капіталу, насамперед відносяться: величина, структура і вартість усіх джерел капіталу й окремих його складових (табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Показники, що характеризують джерела формування капіталу

 

      Функціонуючий капітал визначається показниками  іншого порядку: об’ємними показниками  активів; структурою і ціною активів  підприємства. Крім того, показники  функціонуючого капіталу повинні включати об’ємні показники поточних активів і структуру поточного капіталу.

      При проведенні аналізу функціонуючого капіталу визначаються показники стану, структури і динаміки основного  й оборотного капіталу підприємства.

      До  показників ефективності використання капіталу відносяться: прибуток, прибутковість, рентабельність, капіталоємкість, використання амортизаційних відрахувань, зміна показників фінансового стану тощо.

      Показники стану, структури і динаміки основного  капіталу приведені в табл. 1.3.

Таблиця 1.3

Показники стану, структури  і динаміки основного  капіталу

 

      До  показників ефективності використання основного капіталу належать наступні:

      Капіталовіддача основного капіталу визначається шляхом ділення обсягу виробництва на середньорічну величину основного капіталу і показує скільки вироблено продукції на одну гривню середньорічної вартості основного капіталу. Подібний зміст має і коефіцієнт капіталовіддачі основного виробничого капіталу, в знаменнику якого замість середньорічної величини основного капіталу береться середньорічна величина основного виробничого капіталу. Даний показник показує обсяг виробництва продукції на одну гривню середньорічної вартості основного виробничого капіталу.

      Капіталовіддача основного невиробничого капіталу розраховується як відношення вартості виробленої за рік продукції на середньорічну величину основного невиробничого капіталу.

      Коефіцієнт  зносу (К_зн.) показує на скільки амортизований основний капітал підприємства і визначається за формулою:

      .  (1.2)

      В динаміці зазначений коефіцієнт повинен  зменшуватись, що буде вказувати на добрий функціональний стан основного капіталу. Із коефіцієнтом зносу основного капіталу тісно пов’язаний коефіцієнт придатності, що визначається як відношення залишкової вартості основного капіталу до первісної його вартості.

      Показниками оборотного капіталу є величина, склад, структура, оборотність, які варто  розглядати у динаміці.

      До  показників ефективності використання оборотного капіталу відносять коефіцієнт оборотності, коефіцієнт завантаження, період обороту оборотного капіталу.

      Коефіцієнт  оборотності (К_ОБ) – це кількість оборотів, що здійснює оборотний капітал за період, який аналізується [27,с.69]:

      .  (1.3)

      Цей коефіцієнт характеризує розмір одержаного чистого доходу в розрахунку на 1 грн. оборотного капіталу.

      Щоб визначити суму оборотних коштів, що була авансована в розрахунку на 1 грн. чистого доходу розраховують коефіцієнт завантаження (К_З) коштів в обороті (інша назва коефіцієнт закріплення):

.  (1.4)

      Тривалість  одного обороту, днів (Т) характеризує середню кількість днів, необхідних для здійснення одного обороту оборотного капіталу і визначається за формулою [13,с.218]:

      .  (1.5)

      Швидкість обороту оборотних коштів залежить від тривалості їх надходження в сфері виробництва та сфері обігу. Оскільки тривалість виробничого циклу в різних галузях економіки суттєво відрізняється, то оборотність коштів зазвичай має широкий діапазон коливань.

      До  показників ефективності використання поточного капіталу підприємства варто відносити: показник адекватності капіталу, рентабельності чистих активів, співвідношення статутного капіталу і поточного капіталу, частка чистих активів у власних джерелах капіталу тощо (табл. 1.4).

      Таблиця 1.4

Показники використання поточного  капіталу

 
 
 
 
 

Таблиця 1.5

Методика  розрахунку показників для оцінки ефективності використання капіталу підприємства