Управління фінансовими ризиками

     оцінка ризиків - здійснюється  у формі фінансове - математичного  дослідження ідентифікованих ризиків  суб'єкта господарювання із використанням відповідних кількісних методів з метою встановлення абсолютних та відносних величин, що характеризують базові кількісні параметри такого ризику на основі усталеної сукупності відповідних показників;

     нейтралізація ризиків - здійснюється шляхом прийняття управлінських фінансових рішень щодо реалізації превентивних заходів фінансового, організаційного або правового характеру з метою забезпечення ефективності господарської операції суб'єкта господарювання, і може включати, зокрема, уникнення ризику, страхування, диверсифікація та хеджування. 
 

   2.2. Xарактеристика основних факторів, що визначають параметри моделі управління ризиками суб'єкта господарювання.

   Як  вже згадувалося раніше, сукупний ризик суб'єкта господарювання включає  в себе сукупність різних ризиків, які можна об'єднати у наступні групи: операційні ризики; інвестиційні ризики; фінансові ризики.

     відповідно, фактори, що визначають  базові характеристики ризиків  будь відрізнятися в рамках  визначених напрямків (центрів)  ризиків.

     так, операційні ризики суб'єкта  господарювання формуються під  впливом наступних факторів, зокрема  (див. теми 3, 5 та 6): (1) тривалість операційного, виробничого та фінансового циклів  та взаємозв'язок між ними; (2) особливості  постачання сировини, конкурентна позиція підприємства на ринку ресурсів; (3) модель грошових розрахунків; (4) особливості формування та обігу дебіторської та кредиторської заборгованості суб'єкта господарювання та ряд інших, негативний вплив визначених факторів як форма ризику в операційній діяльності визначає, перш за все, формування фінансових результатів діяльності підприємства, оскільки безпосередньо впливає на формування абсолютної величини та структури затрат підприємства, а також розподіл у часі та просторі формування його доходів (наприклад, узгодження таких факторів як створення готової продукції, її відвантаження та оплата покупцями).

     У свою чергу, інвестиційні  ризики суб'єкта господарювання  визначаються рівнем та особливостями  впливу таких факторів як (1) зміна  реальної (ринкової) вартості капітальних активів; (2) резерв ліквідності суб'єкта господарювання; (3) платоспроможність; (4) окупність довгострокових інвестицій (як капітальних, так і фінансових); (5) втрата контрою над аффілійованими та асоційованими підприємствами та ряд інших, врахування інвестиційних ризиків передбачає аналіз впливу на фінансове положення суб'єкта господарювання та його фінансові результати (прибуток) особливостей фінансування основних фондів, здійснення портфельного та прямого фінансового інвестування, а також формування нематеріальних активів (фінансування розробки новітніх технологій, їх впровадження та інші).

     Фінансові ризики підприємства  включають вплив сукупності фінансових  показників, що визначають особливості  здійснення фінансової діяльності, зокрема: (1) фінансовий ліверидж, (2) зміна кредитних ставок, (3) особливості залучення, (4) обслуговування та (5) погашення зобов'язань суб'єкта господарювання, що визначає абсолютний рівень та структурування вихідних грошових потоків по фінансовій діяльності та їх вплив на формування фінансових результатів суб’єкта господарювання, добробуту акціонерів (власників) та ринкової вартості підприємства, крім того, у структурі фінансових ризиків можна виокремити ризик, пов'язаний із (6) загрозою втрати контролю над підприємством (загроза ворожого поглинання), отже, втратою контролю за його грошовими потоками. 

   2.3. Основні кількісні показники, що використовуються в моделі управління ризиками суб'єкта господарювання.

   Ідентифікація та оцінка фінансових ризиків у структурі моделі управління ризиками потребує формування відповідної системи показників, що уможливлювала б як дослідження якісних характеристик фінансових ризиків, так і їх кількісну оцінку. Як вже згадувалося раніше, для кількісної оцінки фінансових ризиків прийнято використовувати показники варіації, перш за все, середнє квадратичне відхилення (див. формула [09.1.01]), або ж коефіцієнт (див. формула [09.1.02]). Однак, для розрахунку згаданих показників рівня ризику, а також дослідження та оцінки інших характеристик фінансових ризиків можуть використовуватися наступні показники, коефіцієнти та кількісні моделі:

     очікувана величина цільового  показника (як правило, очікувана  доходність або прибутковість  активу) розраховується на основі  фактичних величин цільового показника за минулі періоди шляхом розрахунку математичного очікування на основі наступної формули (кількісно математичне очікування величини цільового дорівнює середній арифметичній фактичних величин за попередні періоди):

    X - очікувана величина цільового показника;

     Хі - абсолютне значення цільового  показника в І - ому періоді;

     п - кількість періодів, що аналізуються  І передують плановому.

     коваріація між окремими господарськими  операціями, ризиками або ж факторами  їх формування використовується  для встановлення причинне - наслідкового  зв'язку між окремими об'єктами  процесу прийняття управлінських  рішень та його кількісної  оцінки:

     УІ - абсолютне значення цільового показника Уві- ому періоді;

    n - кількість періодів, що аналізуються  і передують плановому.

     Коефіцієнт кореляції між окремими  цільовими показниками, наприклад.  господарськими операціями, окремими  видами ризиків або ж факторами  їх формування; коефіцієнт кореляції використовується (подібно до коваріації) для встановлення взаємозалежності між цільовими показниками і розраховується за наступною формулою:

     рх, y - коефіцієнт кореляції між  цільовими показниками X та Y;

    cov (x, y) - коваріація між цільовими показниками X та Y;

     бх - середнє квадратичне відхилення  для цільового показника X;

     бу - середнє квадратичне відхилення  для цільового показника Y.

     Крім цього, для потреб моделі  управління ризиками поряд із  синтетичними (розрахунковими) коефіцієнтами можуть використовуватися окремі первинні показники, що характеризують операційну, інвестиційну та фінансову діяльність суб'єкта господарювання. серед таких показників можна відмітити наступні:

     чистий прибуток (Net income);

     абсолютна величина грошових потоків (Cash Flow)

     приведена теперішня вартість (Net Present Value) грошових потоків;

     поточний курс корпоративних  прав підприємства (Share Price);

     прибуток до виплати відсотків  та сплати податків (earnings before interests and tax);

     та інші показники, виходячи із потреб аналізу конкретного виду ризику. 

   2.4. Особливості використання портфельного аналізу в моделі управління ризиками.

   Важливе місце в інструментарії управління фінансовими ризиками суб'єкта господарювання посідає портфельний аналіз (portfolio analysis), що має ряд функціональне організаційних модифікацій і може використовуватися як для виявлення, ідентифікації, оцінки, так і для вибору та обґрунтування методів нейтралізації конкретного ризику. Серед найбільш розповсюджених у сучасній фінансово-економічній літературі є наступні модификації портфельного аналізу:

     аналіз портфеля цінних паперів  або інших ринкових активів  (тобто активів, що володіють  активним ринком їх вторинного  обігу) - використовується для узгодження  базових характеристик портфеля, як правило, рівня його доходності та ризику шляхом диверсифікації; на даний момент існує значна кількість теоретичних моделей для аналізу портфеля активів (слід відмітити, що подавляюча їх більшість розроблялася для цінних паперів, однак може вільно застосовуватися для інших активів) - формування оптимального портфеля інвестицій (модель Марковіца), модель Шарпа та інші;

     управління ризиками на основі  портфельного аналізу у формі  портфельних матриці, зокрема: (1) матриця Бостонської консалтингової групи (портфель позиціонування суб'єкта господарювання на цільовому ринку „зростання - частка ринку") та (2) матриця Мак-кінзі (McKinzie) (портфель позиціонування суб'єкта господарювання на цільовому ринку „привабливість - конкурентні переваги"). Слід відмітити, що портфельний аналіз може використовуватися для ідентифікації та оцінки як якісних характеристик ризику в рамках операційної, інвестиційної та фінансової діяльності суб'єкта господарювання (аналіз портфельних матриць), так і кількісних параметрів відповідних груп ризиків (аналіз цільового портфеля), крім того, функціонально-організаційні особливості портфельного аналізу дозволяють використовувати його для взаємоузгодженого одночасного аналізу різних видів фінансових ризиків, у тому числі, у випадку необхідності поєднання тих ризиків, що піддаються кількісній оцінці, та ризиків, що не можуть бути оцінені кількісно.

   ІІІ. Основні методи нейтралізації фінансових ризиків у підприємницькій діяльності суб'єкта господарювання.

   Дане питання, присвячене нейтралізації ризиків як завершаючому етапу у структурі моделі управління фінансовими ризиками суб'єкта господарювання, визначає теоретико-методологічні та практичні основи управління фінансовими ризиками суб'єкта господарювання на стадії їх нейтралізації. Загалом, вивчення теоретиків методологічні та практичні основи управління фінансовими ризиками суб'єкта господарювання на стадії їх нейтралізації передбачає опрацювання сукупності проблемних питань, які можна об'єднати в наступні узагальнюючі групи, зокрема: (1) визначення поняття нейтралізації ризику та аналіз явища толерантності; (2) обґрунтування базових цілей нейтралізації ризику, а також встановлення фінансове - правових наслідків такої нейтралізації; обґрунтування якісних та кількісних параметрів реалізації стратегії уникнення ризику; використання страхування для нейтралізації фінансових ризиків суб'єкта господарювання; аналіз критеріїв диверсифікації та її вплив на величину фінансових ризиків, що утримуються суб'єктом господарювання; особливості обґрунтування та реалізації стратегій хеджування фінансових ризиків на основі похідних цінних паперів.

   3.1. Поняття нейтралізації ризику та толерантність ризику.

   нейтралізація фінансових ризиків як функціональне  організаційний елемент моделі управління фінансовими ризиками суб'єкта господарювання представляє собою фінансово-математичну технологію обґрунтування, прийняття, виконання та контролю здійснюється управлінських фінансових рішень щодо реалізації превентивних заходів фінансового, організаційного або правового характеру з метою забезпечення співставності результативності господарської операції суб'єкта господарювання із відповідним рівнем фінансового ризику, нейтралізація фінансовим ризиків здійснюється на основі відповідної стратегії суб'єкта господарювання, що представляє собою функціонально-організаційну форму реалізації привентивних заходів по відношенню до фінансових ризиків такого суб'єкта господарювання.

     Загалом, у сукупності основних  стратегій нейтралізації фінансових  ризиків, що найбільш часто використовуються у сучасній практиці корпоративних фінансів, прийнято виділити дві альтернативні її форми - (1) стратегія уникнення ризику та (2) стратегія утримання ризику. Будь-яка стратегія нейтралізації фінансових ризиків суб'єкта господарювання включає в себе принаймні один (або кілька) методів нейтралізації ризиків як сукупність конкретних фінансово-математичних методик, технологій, способів та прийомів обґрунтування управлінських фінансових рішень щодо реалізації привентивних заходів фінансового, організаційного або правового характеру з метою забезпечення співставності результативності господарської операції суб'єкта господарювання із відповідним рівнем фінансового ризику. Загалом, у сукупності таких методів нейтралізації фінансових ризиків можна виділити кілька основних, у тому числі:

     страхування фінансових ризиків;  диверсифікація фінансових ризиків;

     хеджування фінансових ризиків  на основі похідних цінних  паперів.

     Визначаючи особливості стратегії  утримання фінансових ризиків,  постає питання щодо рівня фінансового ризику, який приймається на утримання суб'єктом господарювання, а також доцільність такого утримання. Для дослідження даної проблеми у сучасній теорії корпоративних фінансів використовуються поняття толерантності ризику як форма виміру (якісного або кількісного) співвідношення між рівнем цільового показника (як правило, величини прибутку) та рівнем фінансового ризику, що пов'язаний із його досягненням. Для кількісної оцінки толерантності ризику суб'єкта господарювання може використовуватися наступна модель:

     т - кількісна оцінка толерантності  ризику суб'єкта господарювання;

     Х - очікувана величина цільового  показника X (розраховується як  математичне оці кування абсолютних  значень цільових показників  за п попередніх періодів (див.  формула [09.2.01]));

    xrf - безризикове абсолютне значення  цільового показника х;

     а2 - дисперсія цільового показника  X. 

   3.2. Основні цілі нейтралізації ризику.

     Управління фінансовими ризиками  на етапі їх нейтралізації  передбачає, як вже визначалося  раніше, реалізується як системоутворююча сукупність управлінських фінансових рішень привентивного характеру для зменшення або нівелювання потенційних негативних наслідків, ймовірність настання яких визначається ризиком. відповідно, можна стверджувати, що нейтралізація ризиків має здійснюватися із дотриманням сукупності певних критеріїв та принципів, серед яких необхідно виділити такі як (1) інформаційна достовірність, яка передбачає своєчасне та пене представлення фінансової інформації, необхідної для адекватної нейтралізації фінансового ризику; (2) адекватність як форма обґрунтованого використання методу нейтралізації фінансового ризику відповідно до його базових характеристик для; (3) ефективність нейтралізації ризику шляхом максимального попередження (мінімізації) потенційних негативних наслідків, ймовірність настання яких визначається фінансовим ризиком, у просторі та часі (наприклад, попередження збитків або збільшення затрат суб'єкта господарювання) та (4) інші принципи, які визначаються специфікою моделі управління фінансовими ризиками та основними цілями фінансового менеджменту.