Управління фінансовими ризиками

     так, операційні ризики формуються  як наслідок прийняття управлінських  рішень, пов'язаних із здійсненням  основних діяльності, у тому числі  господарські операції у виробничій  сфері, постачанні сировини та  збуті готової продукції.

     У свою чергу, інвестиційний ризик отримання збитків формується при здісненні системоутворюючої сукупності господарських операцій з придбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів - інвестиційної діяльності.

     Фінансовий ризик суб'єкта господарювання  пов'язаний із управлінськими  рішеннями щодо покриття потреби  підприємства у капіталі для  фінансування операційної та  інвестиційної діяльності. Таким  чином, фінансовий ризик безпосередньо пов'язаний із формуванням структури капіталу підприємства.

     Слід наголосити, що ризик, пов'язаний  із будь-якими управлінськими  фінансовими рішеннями зводиться,  переважно, до кількісної оцінки  впливу невизначеності на фінансування  суб'єкта господарювання - покриття його потреби у капіталі, таким чином можна говорити, що сукупність ризиків з достатнім рівнем достовірності можна звести системи фінансових ризиків, що дозволяє нам надалі використовувати паралельно такі терміти як модель управління ризиками та модель управління фінансовими ризиками як поняття із однорідним функціонально-організаційним навантаженням. 

   1.3. Основні методи  кількісної оцінки  ризику.

   Формування  моделі управління ризиками суб'єкта господарювання, забезпечення її адекватності та ефективності передбачає використання у якості функціонально-організаційного блоку системи методів кількісної оцінки ризиків суб'єкта господарювання. Слід відмітити, що використання фінансово-математичних методів кількісної оцінки ризиків суб'єкта господарювання тісно пов'язано із системою показників та факторів, що визначають параметри реалізації моделі управління ризиками.

     У сучасній практиці корпоративних  фінансів для кількісної оцінки  сукупного ризику та окремих  його складових можуть використовуватися ціла сукупність різноманітних фінансово-математичних моделей, найбільш розповсюдженими серед яких є наступні:

     середнє квадратичне відхилення  або дисперсія очікуваної величини  цільового показника -

    a - середнє квадратичне відхилення  або абсолютна величини ризику;

     а2 - дисперсія;

     Хі - абсолютне значення цільового  показника в і - ому періоді;

     Х - очікувана величина цільового  показника (розраховується як  математичне очікування абсолютних  значень цільових показників  за п періодів);

    n - кількість періодів, що аналізуються і передують плановому.

     для кількісної оцінки ризиків,  пов'язаних із активами, що мають  активний ринок обігу, наприклад,  цінні папери, може використовуватися  коефіцієнт 3 (див. модель шарпа  (Sharpe) або САРМ) -

    

    3 - коефіцієнт 3 - використовується у якості кількісної оцінки системного (ринкового) ризику (market risk);

    cov (RJ, Rm) - коваріація між Rj та Rm;

    Rj - очікувана величина цільового  показника для j - ого активу;

    Rm - очікувана величина цільового  показника для ринку даного  активу;

    32т - дисперсія.

   1.4. Критерії прийняття  управлінських фінансових  рішень в умовах  невизначеності.

   Обґрунтування, прийняття та виконання управлінських  фінансових рішень в рамках моделі управління ризиками суб'єкта господарювання має відповідати певних критеріям, що корелюють із відповідними цілями фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, зафіксованими у його статутних документах, а також його корпоративній та фінансовій стратегіям, так, перш ніж структурувати базові критерії прийняття управлінських фінансових рішень в умовах невизначеності, доцільно нагадати основні цілі підприємницької діяльності, яким підпорядкована операційна, Інвестиційна та фінансова діяльність суб'єкта господарювання, зокрема:

     максимізація добробуту власників  (shareholder value maximization);

     максимізація ринкової вартості  підприємства (firm value maximization);

     підтримання конкурентоспроможності  суб'єкта господарювання у короткостроковому  та довгостроковому періодах;

     забезпечення належного рівня  ліквідності та платоспроможності суб'єкта господарювання з метою попередження фінансової неспроможності підприємства;

     підтримання цільового рівня  рентабельності (прибутковості) фінансово-господарської  діяльності суб’єкта господарювання;

     підтримання Інвестиційної привабливості підприємства тощо.

     Паралельно, необхідно визначити  функціонально-організаційне навантаження  поняття критерію прийняття управлінських  фінансових рішень в умовах  невизначеності:

     критерій прийняття управлінських  фінансових рішень в умовах  невизначеності представляє собою обґрунтування причинно-наслідкових зв'язків між складовими елементами процесу прийняття управлінських фінансових рішень з метою забезпечення взаємоузгодженості таких елементів.

     Порівнюючи особливості узгодження  загальних цілей фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання із умовами невизначеності ринкового середовища, необхідно усвідомлювати, що критерії прийняття управлінських фінансових рішень в умовах невизначеності мають ряд особливостей, у тому числі: (1) сукупність критерії являється органічною складовою моделі управління ризиками суб'єкта господарювання; (2) порядок застосування критеріїв визначається системою цілей та завдань моделі управління ризиками як функціонально-організаційного блоку фінансового менеджменту господарювання; (3) об'єктом застування критеріїв являються якісні та кількісні параметри управлінських фінансових рішень тощо.

     Виходячи з наведених вище  цілей фінансове господарської  діяльності підприємства, можна  визначити системоутворюючу сукупність базових критеріїв прийняття управлінських фінансових рішень в умовах невизначеності, перш за все:

     мінімізація абсолютної величини  ризику суб'єкта господарювання;

     забезпечення співставності рівня  ризику та величини цільового  показника;

     максимізація абсолютної або відносної величини цільового показника.

   снови формування моделі управління фінансовими  ризиками суб’єкта господарювання.

   Одним із найважливіших функціональних завдань  управління фінансами суб'єкта господарювання являється управління фінансовими  ризиками, що забезпечується створенням та реалізацією певної моделі управління ризиками як відокремленого функціонально-організаційного блоку фінансового менеджменту. Слід відмітити, що у сучасній фінансовій літературі такий функціонально-організаційний блок фінансового менеджменту часто називають як ризикменеджмент (Risk Management), однак надалі ми будемо використовувати переважно термін управління фінансовими ризиками, який можна визначити наступним чином:

     управління фінансовими ризиками  це специфічний функціонально - організаційний блок у структурі моделі фінансового менеджменту на підприємстві, що відповідає за виявлення, ідентифікацію, оцінку та нейтралізацію фінансових ризиків при здійсненні операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, а також сукупного ризику фінансове - господарської діяльності суб'єкта господарювання в ринковому середовищі.

     Виходячи з наведеного вище  визначення управління фінансовими  ризиками суб'єкта господарювання  можна обґрунтувати основні положення  формування моделі управління фінансовими ризиками, так, на основі новітніх теорій корпоративних фінансів та сучасної практиці управління фінансами суб'єктів господарювання прийнято виділяти наступні фактори формування моделі управління фінансовими ризиками, у тому числі:

     структурування моделі управління фінансовими ризиками суб'єкта здійснюється виключно на основі особливостей фінансово-господарської діяльності конкретного підприємства, його статутних цілей із відповідних врахуванням теоретико-методологічних основ (у тому числі тих, що викладені у даній темі);

     управління ризиками суб'єкта  господарювання здійснюється на  основі системоутворюючій сукупності  кількісних показників (коефіцієнтів) відповідно до системи цілей  та завдань моделі управління  грошовими потоками суб'єкта господарювання;

     вхідна первинна інформація, необхідна  для управління ризиками, має  бути повною та достовірною  і включати, зокрема, якісні параметрів  та кількісні показники, що  характеризують основні фактори  формування ризиків;

     цільові показники управління фінансовими ризиками (як і вхідна первинна інформація) повинні бути приведені до співставних одиниць виміру, що забезпечує можливість їх адекватної фінансове - математичної та аналітичної обробки, а також формування тренду їх зміни;

     кожен із сукупності фінансових показників та коефіцієнтів, яка використовується моделлю фінансовими ризиками суб'єкта господарювання з метою фінансово-математичного моделювання цільових параметрів, має бути максимально інформативним;

     обов'язкове обґрунтування вибору  методів статистичного, математичного та аналітичного моделювання з метою забезпечення адекватності виявлення, ідентифікації, оцінки та нейтралізації фінансових ризиків;

     формування якісних та кількісних  параметрів виявлення ,ідентифікації  та оцінки ризиків суб'єкта господарювання у плановому періоді в рамках здійснення операційної, Інвестиційної та фінансової діяльності відповідно до усталеної сукупності визначених напрямків спостереження, а також обґрунтування на їх основі узагальнюючих показників моделі управління фінансовими ризиками;

     обґрунтування, затвердження, реалізація  та контроль за реалізацією  методів, форм та технологій  нейтралізації виявлених ризиків  в рамках здійснення операційної,  інвестиційної та фінансової  діяльності.

     Таким чином, формування адекватної та ефективної моделі управління ризиками суб'єкта господарювання передбачає вирішення наступної сукупності теоретико-методологічних та функціонально-організаційних проблемних питань, які можна розподілити за наступними напрямками: (1) структура моделі управління ризиком суб'єкта господарювання; (2) характеристика основних факторів, що визначають параметри моделі управління ризиками суб'єкта господарювання; (3) основні кількісні показники, що використовуються в моделі управління ризиками суб'єкта господарювання; (4) особливості використання портфельного аналізу в моделі управління ризиками. 
 
 
 
 
 

   Основи  формування моделі управління фінансовими ризиками суб'єкта господарювання

   2.1. Структура моделі управління ризиком суб'єкта господарювання.

   Структурування моделі управління фінансовими ризиками суб'єкта господарювання здійснюється, як правило, відповідно до основних функціонально-організаційних завдань, що ставляться перед такою моделлю, так, модель управління фінансовими ризиками спрямована на реалізацію наступних завдань, які, у свою чергу, являються взаємоузгодженими послідовними ітераціями в системі управління фінансовими ризиками:

     виявлення ризиків - реалізується  у формі детального аналізу  кожної окремої господарської  операції в межах операційної,  інвестиційної та фінансової діяльності суб'єкта господарювання, виявлення альтернативних сценаріїв її розвитку та обґрунтування ймовірності відхилення від планового сценарії із формування відповідних наслідків для підприємства;

     ідентифікація ризику - передбачає дослідження сукупності якісних параметрів виявленого ризику, зокрема, джерела його формування, форми, виду і т.д., та факторів їх формування;