Система пенсійного забезпечення населення і шляхи її реформування

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ 

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ 
 
 

Кафедра економічної теорії 
 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА 

з основ  економічної теорії, мікроекономіки

та макроекономіки 
 

на тему №12 „Система пенсійного забезпечення населення

і шляхи  її реформування” 
 
 
 
 
 
 

студентки денної форми навчання

6 групи II курсу,

ФЕМП

Ніколаєвої  І.М.  

Науковий  керівник:

доц., кандидат економічних наук

Головко Людмила Степанівна 
 
 
 
 
 

Київ 2005

Зміст 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 
 

     Дана  курсова робота присвячена вивченню системи  пенсійного забезпечення населення, її проблем  та шляхів реформування.

     Об’єктом  дослідження являється система пенсійного забезпечення населення як елемент соціального захисту та основна ознака сучасної ринкової економіки.

     Предметом дослідження є  вивчення структури  пенсійного забезпечення населення та її зміна  відповідно до соціальних і економічних  умов та факторів в  країні.

     Метою дослідження даної курсової роботи є всебічно розкрити структуру системи пенсійного забезпечення населення, вивчити її проблеми, обґрунтувати необхідність та шляхи її реформування, перспективи для України.

     Проблема  системи пенсійного забезпечення населення  в наш час є актуальною і в Україні, і в інших країнах світу. Причиною є, по-перше, перехід нашої держави до ринкових механізмів господарювання, в яких соціальний захист населення та їх добробут є головною ознакою, а також економічна криза 90-х років, яка помітно вплинула на матеріальне становище переважної більшості населення країни. Різке падіння рівня життя значних верств населення супроводжувалось загальною кризою системи соціального захисту, яка виявилася непристосованою до нових економічних умов. Таким чином, в найгіршому становищі опинились групи населення, які потребували першочергового захисту з боку держави. До такої категорії потрапили і пенсіонери, що втратили всі заощадження, накопичені за період трудової діяльності, і стали отримувати пенсійні виплати на рівні, недостатньому для забезпечення найнеобхідніших життєвих потреб. Особливо гостро відчули всі негаразди перехідного періоду особи старших вікових груп, які повністю втратили працездатність, а отже, і можливість отримання додаткового до пенсії доходу. Отже, бідність осіб похилого віку стала ознакою сьогодення і вийшла на перший план серед проблем загальнодержавної політики держави.

       По-друге, у більшості  країнах Західної  Європи, в тому  числі і в Україні,  помітним стає  значне старіння  нації, що зумовлює  певні диспропорції  в пенсійному забезпеченні, адже воно залежить  від співвідношення кількості працюючих та пенсіонерів. По-третє, в деяких країнах існує проблема фінансування пенсійних виплат. Важливим також є те, що пенсійна система відіграє важливу роль в економічному житті країни - впливає на попит на товари й послуги, а також на матеріальний добробут багатьох сімей. Якщо пенсії ефективно захищатимуть людей від бідності, значно зменшаться державні витрати на програми соціальної допомоги. Взагалі, турбота про громадян похилого віку займає центральне місце в державній політиці багатьох країн і її актуальність стає дедалі гострішою з огляду на скорочення народжуваності. А рівень і якість пенсійного забезпечення - важлива складова економічного та соціального становища країни. Це також є умовою переходу України до соціально орієнтованої ринкової економіки.

     Актуальністю  даної теми є і  те, що, в силу даних  проблем, питання  про реформування системи пенсійного забезпечення населення  сьогодні гостро стоїть у багатьох країнах  світу, в тому числі  і в Україні. Для  кожної держави можна запропонувати кілька її варіантів, але остаточний вибір залежатиме від конкретної політичної, економічної й демографічної ситуації. Важливим є враховувати приклади реформування пенсійної системи інших країн, щоб не допустити помилок, які можуть вплинути на подальший розвиток країни.

     Тому, з’ясування сучасного  стану системи  пенсійного забезпечення, її недоліків є  важливою умовою недопущення  помилок в майбутньому, запорукою розвитку економіки та соціального  захисту і, головне, умовою для переходу України до соціально орієнтованої ринкової економіки.  
 

1. Пенсія: економічна  та соціальна сутність 

      Розглядаючи економічну та соціальну сутність категорії  „пенсія”, перш за все необхідно  проаналізувати історичне підґрунтя  її виникнення.

        Пенсійну політику слід розглядати у розрізі тих політичних і соціально-економічних тенденцій, які відбуваються і відбувалися у суспільстві.

      Як  відомо пенсія є ключовим елементом  соціального захисту населення. А вперше про необхідність створення  такої системи було викладено  в теорії неоліберального напряму німецької економічної теорії, засновником якої справедливо вважається Вальтер Ойкен, який створив школу, що в подальшому отримала назву фрейбурзької. До неї увійшли такі відомі теоретики, як А. Мюллер-Армак, Ф. Бьом, А. Рюстов, Л. Мікш, К.Манер, Л. Ерхард та інші.

     Ойкен розрізняв два „ідеальних типи” господарства: центрально-кероване господарство та вільне ринкове господарство, тобто класифікував їх, відштовхуючись від способу управління господарським процесом, форми координації діяльності окремих господарських одиниць. Ойкен визнає що ринкова економіка, побудована за принципами індивідуалізму та конкурентності хоча й сприяє економічному прогресу суспільства однак суперечить принципу соціальної справедливості який може забезпечити лише центрально-керована система побудована на основі суспільної власності. Тому, він вважає, що в умовах ринкової економіки вирішення цієї проблеми повинна взяти на себе держава яка може впливати на соціальну сферу, беручи участь у розподілі суспільного продукту звичайно в тих межах що не зумовлюють порушення економічного порядку. Така діяльність держави забезпечить поєднання переваг двох різних типів господарств.

     Теорія "соціально-ринкового  господарства" Ойкена мала своїм вихідним пунктом протиставлення ринкового господарства центральне керованому господарству. Основними засадами цієї теорії як економічного порядку є доповнення конкурентної ринкової економіки соціально спрямованим втручанням сильної держави.

     Розвиток  неоліберальної теорії вільного ринкового господарства пов'язаний з ім’ям Мюллера Армака, який вперше сформулював ідею створення „соціально-ринкової” економіки. За його визначенням це така економічна система в межах якої принцип свободи ринку поєднується з принципом соціальної рівності, коли досягнення ринкового господарства приносять користь усім членам суспільства. Економічна політика держави повинна полягати в збереженні конкуренції та забезпеченні вирівнювання доходів громадян за допомогою раціональної фіскальної політики, тобто створюване ринковим господарством багатство розподіляється під контролем держави. Отже складовими соціально орієнтованого ринкового господарства є конкурентна ринкова економіка, заснована на приватній власності та держава, що за допомогою економічних механізмів перерозподіляє національний дохід з метою забезпечення соціальної справедливості.

     Найважливішим інструментом державного втручання  в процес перерозподілу, за визначенням  Мюллера Армака, є оподаткування, яке регулюється відповідно до економічної ситуації. Все це повинно бути узгодженим з основною метою державного управління - проведенням соціально орієнтованої політики. Податки є основою формування державного бюджету, а отже, матеріальною основою виконання соціальних програм держави. Видатки держави на соціальні потреби, на його думку, повинні бути цілеспрямованими, тобто відповідати двом вимогам - соціальному вирівнюванню та стимулюванню ініціативи. [28]

     Людвіг  Ерхард, професор, політик-практик, вчений-економіст, вважав, що соціальний добробут повинен будуватися на міцній економіці. Тому в Німеччині ним були зроблені певні економічні кроки на шляху до створення соціально орієнтованої ринкової економіки, які спричинили швидкі темпи відновлювання виробництва, спад безробіття, збільшення виплати держави на соціальні потреби. Тому, економіка ФРН швидко інтегрувалась у світове господарство, оскільки лібералізувався зовнішньоекономічний обмін за рахунок пільг та кредитів на виробництво експортних товарів, зросли їх обсяги та конкурентна спроможність.

     Державне  втручання в економіку обмежувалось правовим регулюванням та непрямим впливом, що не завдавав шкоди вільно функціонуючому ринковому механізмові. Пряма участь держави в суспільному житті не виходила за межі соціальної сфери. Тому, становлення соціально-ринкової економіки в Німеччині відбулось у короткі строки і привело до зростання народного добробуту.

       Отже, необхідність створення соціально орієнтованої ринкової економіки, яка передбачає доповнення конкурентної ринкової економіки соціально спрямованим втручанням сильної держави, зумовлює появу нової економічної категорії „пенсія”.

     Іншою причиною появи пенсії є проблема нерівномірного розподілу доходів. Як відомо сукупні доходи сімей формуються з різних джерел (заробітна плата, рента, дохід від підприємницької діяльності, трансфертні виплати), які є нерівномірними. Ступінь нерівності у розподілі доходів ілюструє крива Лоренца (Див. Додаток 1). Чим більше відхилення кривої АВС від АС, тим більша нерівність у розподілі доходів в країні. У випадку рівномірного розподілу багатства суспільства серед громадян держави кожний процент населення володіє одним процентом багатства суспільства (Пряма АС). Така ситуація характерна для початкових стадій розвитку суспільства. Намагання його дотримувати у різних варіантах у ХХ столітті призвело до кризового стану у багатьох країнах світу (СРСР, Китай та ін.). У цих країнах дуже незначна група „правлячої верхівки” потопала у розкоші, а основна маса населення мала не дуже високий рівень життя. Взагалі, основними причинами диференціації в доходах є: відмінності в освіті та особистих здібностях; нерівномірний розподіл економічних ресурсів; відмінності у становищі на ринку; різне ставлення до ризику; наявність зв’язків або дискримінацій; різниця у відношеннях власності та ін. Деякі категорії населення (інваліди, діти-сироти, інваліди з дитинства, люди похилого віку) взагалі не мають доходу. Тому виникла необхідність створення системи соціального захисту (до якої входять пенсії та інші трансфертні платежі), створення прогресивної шкали оподаткування, за допомогою чого держава сприяє зменшенню диференціації доходів між окремими сім’ями. Важливою проблемою регулювання нерівномірності розподілу доходів є визначення оптимального співвідношення між економічною ефективністю та соціальною справедливістю, оскільки значне втручання держави у перерозподіл суспільних доходів знижує стимули до підприємницької продуктивної діяльності одних членів суспільства та породжує споживацькі настрої в інших. [12, ст.321-323] 

      Отже, пенсія – це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа у випадку досягнення нею пенсійного віку або визнавши її інвалідом, або отримують члені її сім’ї (що передбачено Законом України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування”).