Різновиди порівняльного методу фінансового аналізу

Прийом відносних різниць полягає в тому, що попередньо визначають абсолютну або відносну різницю (відхилення від базисного показника) за чинниками, що вивчають, і сукупним фінансовим показником. Потім це відхилення (різниця) по кожному чиннику перемножують на абсолютне значення інших взаємопов’язаних чинників. При вивченні впливу на сукупний показник двох чинників (кількісного і якісного) прийнято перемножувати відхилення по кількісному чиннику на базисний якісний чинник, а відхилення по якісному чиннику — на звітний кількісний чинник.

Прийом абсолютних різниць використовують для розрахунку чинників у тих випадках, коли результативний показник можна подати у вигляді множення кількох показників. Вплив окремих чинників розраховують множенням різниці між фактичним та плановим (базисним) показниками на абсолютне значення іншого (інших) показників.

Прийом відносних різниць (по різниці відсотків, коефіцієнтів) застосовують у тому разі, якщо результативний показник можна представити як перемноження чинників (співмножників). Розрахунок окремих чинників виконують множенням різниці у відсотках рівня виконання плану по двох взаємопов’язаних показниках на абсолютний рівень результативного показника, що планується.

Прийом ланцюгових підстановок та прийом різниць є різновидністю прийому, який отримав назву «елімінування». Елімінування — логічний прийом, який застосовують при вивченні функціонального зв’язку, при якому послідовно виділяється вплив одного чинника і виключається вплив усіх інших.

Прийом пайової участі (пропорційного ділення приросту) використовують для деталізації чинників 1-, 2- і n-го порядків, вплив яких на результативний показник виражається не абсолютною сумою, а відносними показниками. Для розрахунку чинників визначають коефіцієнт пайової участі Kg як відношення приросту результативного показника до суми змін факторних. Рівень впливу окремих чинників на результативний показник розраховують множенням суми зміни цих чинників на коефіцієнт пайової участі.

Отже, під час фінансового аналізу можуть використовуватись найрізноманітніші прийоми, методи та моделі аналізу. Їх кількість і широта застосування залежать від конкретних цілей аналізу та визначаються його завданнями в кожному окремому випадку. Основні функціональні структури, які виконують фінансовий аналіз на підприємстві – фінансовий відділ і бухгалтерія. До цієї  роботи також залучаються інші економічні підрозділи – відділи маркетингу, планування. Основи методики фінансового аналізу повинні знати не тільки фахівці в галузі фінансів, а весь управлінський персонал.

2.2 Особливості методу порівняння

Порівняння – найпоширеніший метод економічного аналізу, який полягає у порівнянні явищ, процесів та показників, що їх характеризують для виявлення спільних рис і відмінностей між ними.

Порівняння, що найчастіше здійснюються в аналізі господарської діяльності підприємства див. на рис. 2.1

Порівняння відіграє надзвичайно велику роль в аналітичних дослідженнях. Так, порівняння фактичних показників звітного періоду з плановими чи договірними зобов'язаннями дає змогу визначити рівень виконання плану та розмір відхилень.

Аналогічно зіставлення фактичних показників з нормативами, стандартами і нормами покаже, наскільки дотримуються встановленого обов'язкового порядку відпуску чи витрат сировини і матеріалів, утримання податків тощо, в результаті чого може мати місце їх економія чи перевитрати.

Рис.2.1 Основні випадки застосування порівнянь в аналізі господарської діяльності підприємства

У випадку порівняння досягнутих звітних даних з минулорічними можна виявити їх динаміку, тенденції та закономірність зміни. Виявити зв'язок між показниками дозволяє порівняння їх фактичних значень з іншими, пов'язаними з ними показниками за кілька періодів.

Для визначення місця підприємства на ринку доцільно зіставити його показники з показниками інших підприємств або їх структурних підрозділів, насамперед тих, які кращі, конкурентів.

Досягнутий рівень господарювання можна оцінити, порівнявши відповідні показники підприємства з аналогічними середніми показниками по галузі, виду економічної діяльності, а також по територіальних одиницях (адміністративний район, область, країна). Важливе значення при цьому має ознайомлення зі здобутками розвинених зарубіжних країн, зокрема для оцінки конкурентоспроможності підприємства на зовнішньому ринку та виявлення відставання, визначення заходів щодо його подолання.

Не можна визначити стратегію розвитку підприємства, не порівнявши результати його діяльності з передовими досягненнями науки і техніки, оскільки вони служать орієнтиром у подальшому розвитку.

Крім того, виявлення невикористаних господарських резервів ґрунтується на зіставленні отриманих результативних показників до і після зміни конкретного фактора виробництва.

Для оцінки ефективності управління є сенс порівняти відповідні результати господарської діяльності до і після прийняття конкретних рішень. Вибору обґрунтованого управлінського рішення допоможе порівняння різних підходів до вирішення поставленого завдання.
              Основною вимогою при використанні методу порівняння є забезпечення порівнянності даних. Для цього необхідно дотримуватися таких умов:

1) однакові об'ємні, вартісні, якісні і структурні параметри;

2) єдина методологія розрахунку показників у різних інформаційних джерелах;

3) рівні періоди чи моменти часу, за які зводяться, систематизуються, обчислюються та аналізуються дані;

4) одна і та сама територія;

5) рівнозначні вихідні умови виробництва (технологія, організація виробництва, економічні, природно-кліматичні та екологічні умови).

Останнім часом учені-економісти, зокрема М.Я. Яцків, вважають за доцільне включити у перелік вимог порівнянності цифрових даних однакову форму власності на землю і засоби виробництва, що заслуговує на увагу і підтримку.

У разі недотримання вищезазначених вимог порушується об'єктивність аналізу внаслідок одержання помилкових результатів і висновків. Проте не у всіх випадках доречне безумовне механічне слідування цим вимогам. Так, в умовах ринкової економіки основними факторами, завдяки яким формується ціна на товари і послуги, є попит і пропозиція, тоді як технологія виробництва має обмежений вплив.

Як же поводитися в тих випадах, коли вихідні дані непорівнянні? Для цього є різні методологічні підходи, які дають змогу привести їх до порівнянного вигляду. Найчастіше вони зводяться до перерахунку непорівнянних показників, суть якого полягає у вираженні їх на рівні певного періоду (звітного або планового) або у приведенні до стандартної основи, що отримало назву нейтралізація, або нівелювання впливу фактора.

Способи приведення показників у порівнянний вигляд

1. Нейтралізація впливу об'ємного (кількісного) фактора означає усунення його впливу на зміну загального результативного показника. Це досягається шляхом перерахунку загального показника за допомогою заміни планового значення об'ємного кількісного показника, який перебуває у функціональній залежності, у фактичний обсяг, тобто за рівнем звітного періоду. Потім показник звітного періоду порівнюють з аналогічним, отриманим в результаті перерахунку і роблять висновок.

Приклад. Порівняти фактичні і планові витрати на виробництво продукції та рівень виконання плану за ними, виходячи із собівартості одиниці виробленої продукції та її обсягів (табл. 10.33).

Розрахуємо загальну суму витрат за планом і фактично. Для забезпечення порівнянності даних за обсягом виробництва необхідно усунути вплив цього фактора на загальні витрати. Для цього слід додатково перерахувати витрати, виходячи з фактичної кількості виробленої продукції та її планової собівартості, в результаті чого отримаємо 262 300 грн.

Тоді різниця між фактичними витратами і витратами без врахування зміни в обсягах виробництва склала 262 335 – 262 300 = 5 (грн), а рівень виконання плану (Р) дорівнює приблизно 100%, що свідчить про його виконання:

Таблиця .2.1 Витрати на виробництво

У випадку застосування звичайного підходу відхилення у витратах склало б 262 335 - 243 000 = 19 335 (грн), співвідношення фактичних і планових витрат дорівнює: Р = 262 335 : 243 000 ž 100% = 107,8%. Це свідчить про допущені перевитрати, тобто про невиконання плану, що не відображає дійсний стан речей. Зростання витрат зі збільшенням випуску продукції є закономірним явищем, бо між цими величинами є функціональний зв'язок.

Крім показаного вище способу нейтралізації впливу об'ємного фактора для переведення кількісних показників до порівнянного вигляду використовують також інші підходи, зокрема переведення натуральних одиниць в умовно-натуральні за допомогою відповідних коефіцієнтів. Як відомо, умовно-натуральні – це одиниці виміру, які використовують для вимірювання об'ємів однорідних, але неоднакових явищ. їх отримують шляхом приведення різних натуральних одиниць до однієї, прийнятої за основу, еталон. Детальніше про це викладено в п. 10.1 "Абсолютні, відносні і середні величини".

2. Нівелювання впливу вартісного фактора полягає у виключенні впливу цього чинника (ціни, собівартості тощо) на зміну результативного показника. Для цього необхідно здійснити перерахунок вказаного загального показника, виходячи з базового (планового) значення вартісного і фактичного значення кількісного показника. Після цього фактичні дані порівнюють із перерахованими.

Коли не враховується вказана вимога порівнянності, тоді можуть мати місце хибні результати і перекручення. Зокрема, зіставлення вартості валової продукції, оціненої за фактичною собівартістю, може показати її зростання, хоча обсяги продукції в натуральному вираженні можуть залишатися незмінними або навіть знижуватися. При цьому собівартість зростатиме і саме цей фактор викличе зростання загальної вартості валової продукції.

Приклад. Порівняти вартість виробленої продукції за планом і фактично та рівень виконання плану, виходячи з її обсягу і ціни (табл. 10.34).

Розрахуємо вартість продукції за планом і фактично. Для забезпечення порівнянності даних за ціною продукції необхідно усунути вплив цього чинника на обсяг виробництва. Для цього слід додатково перерахувати вартість, виходячи з планової ціни та фактичної кількості виробленої продукції, в результаті чого отримаємо 314 760 грн.

Таблиця 2.1 Нівелювання впливу цінового чинника на вартість виробленої продукції