Рынок финансовых услуг

Згідно з наступним показником можно сказати, що обсяг довгострокових власних та залучених коштів є значно низьким, бо розраховані значення станом на 2008 та 2009 роки менше за нормативні значення та становлять -0,03 та -0,2..

Коефіцієнт автономності відображає рівень залежності позичальник  від запозичених ресурсів, у даному випадку він є досить низьким, адже розраховане значення є нижчим за нормативне.

Згідно з розрахованим значенням коефіцієнту маневреності можна зробити висновок, що частина  власних коштів, яка є мобільною  є значною, адже значення розрахованих коефіцієнтів є дуже високим (2008 р. - 2.6. 2009 р. - 3,39).

Таким чином, можна зробити  висновок, що діяльність підприємства можна характеризувати як збиткову, що визначає низький рівень його платоспроможності. Значення розрахованих коефіцієнтів за всіма показників є нижчими, аніж нормативні значення відповідних показників.

 

 

Розділ III Висновки та рекомендації щодо вдосконалення САМОРЕГУЛЮВАННЯ РИНКУФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ України

 

Зростання і вдосконалення  фінансового ринку зумовлюють потребу  в постійному оновленні механізмів регулювання й нагляду шляхом розвитку принципів саморегулювання та підвищення ефективності взаємодії саморегулівних організацій і державних органів регулювання. Саморегулівні організації, які об'єднують професійних учасників фінансового ринку й ринку цінних паперів за видами діяльності (реєстроутримувачів, торговців цінними паперами, зберігачів і депозитаріїв), а також компанії з управління активами, функціонують із метою створення ефективної системи регулювання та контролю діяльності професійних учасників фінансового ринку.

Як свідчить практика, саморегулівні організації максимально  наближені до своїх ринків, можуть оперативно реагувати на їх зміни та швидко пристосовувати свої правила й методи моніторингу до них, тоді як реакція державного регулятора на фактичні зміни ринків може істотно запізнюватися, особливо в умовах кризи. Яскравим прикладом цього є реакція Ліги страхових організацій України на несвоєчасне повернення банками в жовтні 2008-го - квітні 2009 року депозитів страхових організацій [5].

Відповідно до світової практики та з урахуванням  національних особливостей і умов до основних рис ефективної саморегулівної організації можна зарахувати:

- наявність нормативних документів і внутрішніх процедур, шо регламентують її діяльність на фінансовому ринку відповідно до визначених функцій і завдань;

- надання дозволів або права доступу на ринок, розробку й запровадження для ринкових посередників кваліфікаційних вимог;

- моніторинг діяльності конкретного сегмента фінансового ринку;

- контроль дотримання запроваджених правил роботи та взаємодії на фінансовому ринку;

- адміністрування механізму врегулювання спорів;

- розробку програм та організацію системи навчання й підвищення кваліфікації учасників фінансового ринку;

- обмін інформацією між саморегулівними організаціями й державними регуляторами[1,10].

На сьогодні законодавство  Європейського Союзу ще не досить чітко регламентує процес створення й функціонування саморегулівних організацій. Наприклад, у Директиві 2000/12/ЄС Європейського Парламенту та Ради з діяльності кредитних інститутів не повною мірою визначено умови функціонування саморегулівних організацій у рамках регуляторної системи [5,43].

Як засвідчила світова практика, найефективнішим  використання принципів саморегулювання  є у країнах із тривалим досвідом функціонування фінансових ринків. В Україні використання можливостей саморегулівних організацій має бути пов'язане передусім із перенесенням на них певної частки витрат щодо регулювання, делегуванням функцій моніторингу ринку, забезпечення правозастосування та інших аспектів детального адміністрування, а також залучення їх до захисту прав споживачів фінансових послуг і реалізації освітніх програм[4].

Метою саморегулівних організацій фондового ринку  є забезпечення діяльності професійних учасників цього ринку, які є їх членами, розробка й затвердження правил, стандартів професійної поведінки та здійснення відповідного виду професійної діяльності. До основних функцій саморегулівних організацій на ринку цінних паперів належать такі:

- нормотворча, що реалізується шляхом прийняття внутрішніх нормативних актів, які регулюють порядок здійснення професійної діяльності та проведення операцій із цінними паперами, а також шляхом участі в законотворчій діяльності;

- контрольна, що полягає в організації нагляду за дотриманням учасниками ринку цінних паперів внутрішніх вимог саморегулівних організацій і національного законодавства;

- функція примусу,  що прередбачає розробку санкцій,  заходів впливу й дисциплінарних заходів щодо членів саморегулівних організацій та порядок їх застосування;

- арбітражна, яка реалізується через діяльність створених при саморегулівних організаціях третейських судів.

Станом на 20 жовтня 2009 року Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку України  зареєстровано 3 саморегулівних організацій, які відображені в таблиці1.

 

 

 

 

 

 

Таблиця 1

Реєстр саморегулівних організацій станом на 20.10.2009 року

 

Повне найменування СРО	Місцезнаходження СРО	Кількість учасників	Номер та дата Свідоцтва  про реєстрацію об’єднання як СРО, виданого Комісією	СРО за видами професійної  діяльності на фондовому ринку (станом на 30.06.09)
Професійна асоціація  реєстраторів і депозитаріїв	01133, м. Київ	800	№1 від 30.04.2009 (рішення Комісії №444 від 30.04.2009)	Депозитарна діяльність
Українська асоціація  інвестиційного бізнесу	03150, м.Київ	389	№2 від 30.04.2009 (рішення Комісії  №451 від 30.04.2009)	Діяльність з управління активами інституційних інвесторів
Асоціація «Українські фондові  торговці»	49000, м.Дніпропетровськ	667	№3 від 22.05.2009 (рішення Комісії  №483 від 22.05.2009)	Діяльність з торгівлі цінними паперами

 

Підвищення ролі саморегулювання на фінансовому  ринку має відбуватися

шляхом поступового  передання повноважень із регулювання, закріплених на даний час за державним органом виконавчої влади, саморегулівним організаціям, які репрезентують увесь ринок фінансових послуг.

Отже, має бути створена державна система, котра стимулюватиме саморегулівні організації встановлювати чіткі вимоги щодо професійної діяльності учасників ринку та контролювати їх дотримання. Водночас треба розвивати й надавати державну підтримку громадським організаціям, що об'єднують споживачів фінансових послуг. Потрібно забезпечувати постійний діалог між громадськими об'єднаннями, асоціаціями професійних учасників фінансового ринку й регуляторними державними органами щодо нормо-утворення, правовстановлення, правозастосування, консолідації зусиль у справі подальшої розбудови вітчизняного фінансового ринку.

Зі свого боку, саморегулівні організації повинні  функціонувати відповідально, втілювати  передовий досвід та здійснювати  моніторинг своїх ринків, виходячи не тільки із власних економічних, репутаційних чи регуляторних інтересів.

 

ВИСНОВКИ

 

У результаті проведеного  дослідження була  визначена сутність та роль ринку фінансових послуг.

Отже в даній  роботі я розглянула тему "Ринок фінансових послуг і його роль в ринковій економіці". Дана тема розкриває складові, функцій і класифікацію фінансових ринків.

Отже, фінансовий ринок (ринок  фінансових послуг) - це загальна назва  тих ринків, де проявляється попит  і пропозиція на різні фінансові  активи (фінансові послуги), це сукупність усіх фінансових активів країни, що є сферою реалізації фінансових активів  і фінансових відносин між продавцями та покупцями цих активів. Тобто  поняття "фінансовий ринок" - це саморегулююча  система ринків, де концентрується попит і пропозиція на різні фінансові  активи та послуги, що пов'язані з  придбанням активів;

Це сфера економічних  відносин між суб'єктами ринку в  процесі формування та реалізації попиту і пропозиції, фінансових активів.

В кожній країні держава  використовує певний господарський  механізм для впливу на процес відтворення. Склад і структура господарського механізму визначається рівнем розвитку економіки, відносинами власності, історичними та національними особливостями розвитку суспільства. Одним із елементів господарського механізму є фінансовий механізм.

Фінансовий механізм - це сукупність конкретних форм і методів  забезпечення розподільчих і перерозподільних відносин, утворення доходів, фондів грошових коштів.

На фінансовому ринку  відбувається рух коштів (капіталу). Всі суб'єкти господарювання стикаються насамперед із фінансовим ринком, де шукають  необхідні кошти або здійснюють інвестування тимчасово вільних  коштів і отримують від цього  додатковий прибуток. Таким чином  на фінансовому ринку виникає  кругообіг капіталу, причому в  одних суб'єктів господарювання утворюються заощадження, а інші відчувають необхідність у фінансових ресурсах для розширення своєї діяльності. Крім того фінансовий ринок стимулює зростання обсягів виробництва, накопичення фінансових ресурсів та сприяє виникненню й розвитку позитивних соціальних змін у суспільстві.

Розподіл та перерозподіл виробленого суспільного національного  продукту та національного доходу знаходять  відображення у фінансовому плануванні - діяльності по складанню планів формування, розподілу та використання фінансових ресурсів на рівні окремих суб'єктів  господарювання, їх об'єднань, галузевих  структур, територіально-адміністративних одиниць, країни в цілому. У фінансових планах вказуються основні пропорції  розподілу створеної вартості через  задоволення власних виробничих потреб, спрямування частин коштів на сплату податків обов'язкових зборів, стимулювання працюючих, інвестування тимчасово-вільних коштів та ін.

Отже, на мою думку, фінансовий ринок є головним ринком в економіці.

 

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України.

2. Закон України «Про  цінні папери та фондову біржу»  від 18.06.91.

3. Зміни та доповнення  до Закону України «Про цінні  папери та фондову біржу» від  10.09.97.

4. Закон України «Про  державне регулювання ринку цінних  паперів в Україні» від 30.10.96.

5. Указ Президента України  «Про безпосереднє залучення  УФБ до приватизаційних процесів»  від 1995 року.

6. Закон України «Про  банки та банківську діяльність»  від 1991 року.

7. Закон України «Про  власність» від 07.02.91 № 697-ХІІ.

8. Закон України «Про  заставу» від 2.10.92 № 2654-ХІІ. 

9. Закон України «Про  страхування». – К.: Парламент, 1998. –  37 с. 

10. Земельні відносини  в Україні: Законодав. акти  і нормат. док. / Упоряд. Л. Новаковський  та ін.; Держ. ком. України по  земел. ресурсах. – К.: Урожай, 1998. – 813 с.

11. Закон України «Про  збори на обов’язкове пенсійне  страхування» від 26.06.97 р. №  400 - ВР.

12.Хьюїт М. Саморегулівні організації (СРО) /М. Хьюїт// Проект ЄС "Посилення сектору фінансових послуг України". - 2009. - №7. - С. 10

13. Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України від 23.02.2006     № 3480-IV.

14. Положення про саморегулівну організацію ринку цінних паперів: Наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.12.1996   № 329.

           15. Міщенко С.В. Проблеми вдосконалення системи саморегулювання на фінансовому ринку./С.В. Міщенко // Фінансовий ринок. – 2009. - №9. - С.43

16. Офіційний сайт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку [www.ssmsc.gov.ua].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додатки

 

Додаток А

 

Таблиця 1

Актив балансу станом на 2009 рік

 

 

Актив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
1	2	3	4
I. Необоротні активи
Нематеріальні активи:
- залишкова вартість	10	39	2064
- первісна вартість	11	251	2324
- накопичена амортизація	12	-212	-260
Незавершене будівництво	20	21543	20017
Основні засоби:
- залишкова вартість	30	219800	216591
- первісна вартість	31	703874	694163
- знос	32	-484074	-477572
Довгострокові біологічні активи:
- справедлива (залишкова) вартість	35	0	0
- первісна вартість	36	0	0
- накопичена амортизація	37	0	0
Довгострокові фінансові інвестиції:
- які обліковуються за методом  участі в капіталі інших підприємств	40	0	0
- інші фінансові інвестиції	45	79025	149325
Довгострокова дебіторська заборгованість	50	20	27
Справедлива (залишкова) вартість інвестиційної  нерухомості	55	0	0
Первісна вартість інвестиційної  нерухомості	56	0	0
Знос інвестиційної нерухомості	57	0	0
Відстрочені податкові активи	60	0	2978
Гудвіл	65	0	0
Інші необоротні активи	70	0	0
Гудвіл при консолідації	75	0	0
Усього за розділом I	80	320427	391002
II. Оборотні активи
Виробничі запаси	100	85080	72543
Поточні біологічні активи	110	0	0

 

Продовження таблиці1

Незавершене виробництво	120	22557	15494
Готова продукція	130	40219	42761
Товари	140	4393	1086
Векселі одержані	150	4767	4767
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
- чиста реалізаційна вартість	160	150576	87159
- первісна вартість	161	152259	88466
- резерв сумнівних боргів	162	-1683	-1307
Дебіторська заборгованість за рахунками:
- за бюджетом	170	5297	131
- за виданими авансами	180	6376	5535
- з нарахованих доходів	190	0	112
- із внутрішніх розрахунків	200	0	0
Інша поточна дебіторська заборгованість	210	73929	4039
Поточні фінансові інвестиції	220	0	0
Грошові кошти та їх еквіваленти:
- в національній валюті	230	2611	1175
- у т.ч. в касі	231	15	10
- в іноземній валюті	240	2605	12469
Інші оборотні активи	250	2937	2920
Усього за розділом II	260	401347	250191
III. Витрати майбутніх  періодів	270	4662	412
IV. Необоротні активи  та групи вибуття	275	0	0
Баланс	280	726436	641605