Рынок финансовых услуг

Законодавча база, яка регламентує  діяльність на ринку страхових послуг.

Конституція України.

· Стаття 46 містить гарантію соціального захисту громадян шляхом загальнообов'язкового державного соціального  страхування за рахунок страхових  внесків громадян, підприємств, установ  і організацій, а також бюджетних  та інших джерел соціального забезпечення.

· Стаття 49 закріплює право  всіх громадян на медичне страхування.

Крім норм Конституції  України, яка не містить нарм по створенню  органу по нагляду за ринком страхових  послуг, система законодавства про  ринок страхових послуг базується  на окремих елементах:

· ключових принципів нагляду  за страховою діяльністю, прийнятих  у вересні 1997 року Міжнародною організацією органів по нагляду за страховою  діяльністю (IAIS) та переглянуті у  грудні 1999 року.

Розробка законів та підзаконних  нормативно-правових актів повинна  здійснюватися з урахуванням  норм Першої Директиви Ради ЄЕС 73/239/ЄЕС  від 24 липня 1973 року; Першої Директиви Ради ЄЕС 79/267/ЄЕС від 05 березня 1979 року; Дирактиви Ради 91/674/ЄЕС від 19 грудня 1991 року; Третьої Директиви Ради 92/49/ЄЕС від 18 червня 1992 року; Третьої Директиви Ради 92/96/ЄЕС від 10 листопада 1992 року.

В розвиток міжнародних принципів  Верховна Рада України прийняла ряд  актів законодавства, зокрема:

· Основи законодавства України  про загальнообов'язкове державне соціальне  страхування від 14 січня 1998 року;

· Закон України “Про страхування” від 7 березня 1996 року;

· Закон України “Про здійснення контролю за сплатою збору  на обов'язкове державне пенсійне страхування  та збору на обов'язкове соціальне  страхування” від 21 травня 1999 року.

· Норми Законів України  на цей час складають достатньо  завершену систему законодавства  про ринок страхових послуг, яка, однак, потребує суттєвого вдосконалення.

Професійні учасники ринку  страхових послуг

Професійними учасниками ринку страхових послуг є страховики - юридичні особи, які створені у  формі акціонерних, повних, командитних  товариств або товариств з  додатковою відповідальністю згідно з  Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених Законом України “Про страхування”, а також які одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками - резидентами  України.

В окремих випадках, встановлених законодавством України, страховиками визнаються державні організації, які  створені і діють відповідно до Закону України “Про страхування”. У додатку 6 наведено динаміку створення та діяльності страхових компаній в Україні (наведено тільки реально діючі компанії).

Послуги страховиків

В Україні надаються послуги  по таким видам обов'язкового страхування:

1. медичне страхування;

2. державне особисте страхування  військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори;

3. державне особисте страхування  осіб рядового, начальницького та  вільнонайманого складу органів  і підрозділів внутрішніх справ;

4. державне обов'язкове  особисте страхування медичних  і фармацевтичних працівників  на випадок інфікування вірусом  імунодефіциту людини при виконанні  ними службових обов'язків;

5. державне обов'язкове  особисте страхування працівників  митних органів;

6. державне обов'язкове  особисте страхування працівників  прокуратури;

7. державне страхування  життя і здоров'я народних депутатів;

8. державне особисте страхування  службових осіб державної контрольно-ревізійної  служби в Україні;

9. державне особисте страхування  службових осіб державних податкових  інспекцій;

10. державне обов'язкове  страхування службових осіб державних  органів у справах захисту  прав споживачів;

11. особисте страхування  працівників відомчої та сільської  пожежної охорони і членів  добровільних пожежних дружин (команд);

12. державне страхування  посадових осіб інспекцій державного  архітектурно-будівельного контролю;

13. державне страхування  спортсменів вищих категорій;

14. державне страхування  працівників державної лісової  охорони;

15. страхування життя і  здоров'я спеціалістів ветеринарної  медицини;

16. державне страхування  життя і здоров'я суддів;

17. державне страхування  донорів крові та (або) її компонентів;

18. особисте страхування  від нещасних випадків на транспорті;

19. страхування членів  екіпажу і авіаційного персоналу;

20. страхування працівників  замовника авіаційних робіт, осіб, пов'язаних із забезпеченням технологічного  процесу при виконанні авіаційних  робіт, та пасажирів, які перевозяться  за його заявкою без придбання  квитків;

21. страхування ризикових  професій народного господарства  від нещасних випадків;

22. страхування відповідальності  повітряного перевізника і виконавця  повітряних робіт щодо відшкодування  збитків, заподіяних пасажирам,  багажу, пошті, вантажу, прийнятим  до перевезення, іншим користувачам  повітряного транспорту та третім  особам;

23. страхування відповідальності  експлуатанта повітряного судна  за збитки, які можуть бути  завдані ним при виконанні  авіаційних робіт;

24. страхування цивільної  відповідальності власників транспортних  засобів;

25. страхування авіаційних  суден;

26. обов'язкове страхування  врожаю сільськогосподарських культур  і багаторічних насаджень у  радгоспах та інших державних  сільськогосподарських підприємствах;

27. страхування цивільної  відповідальності оператора ядерної  установки за шкоду, яка може  бути заподіяна внаслідок ядерного  інциденту (порядок та умови  цього страхування визначаються  спеціальним законом України);

28. державне обов'язкове  особисте страхування осіб рядового  і начальницького складу та  працівників кримінально-виконавчої  системи;

29. державне обов'язкове  страхування працівників, які  беруть участь у наданні психіатричної  допомоги, в тому числі здійснюють  догляд за особами, які страждають  на психічні розлади;

30. страхування цивільної  відповідальності суб'єктів господарювання  за шкоду, яку може бути заподіяно  аваріями на об'єктах підвищеної  небезпеки;

31. обов'язкове державне  страхування державних виконавців;

32. державне обов'язкове  особисте страхування працівників  державної санітарно-епідеміологічної  служби на випадок каліцтва  або професійного захворювання, одержаних під час виконання  службових обов'язків;

33. страхування цивільної  відповідальності інвестора, в  тому числі за шкоду, заподіяну  довкіллю, здоров'ю людей, за угодою  про розподіл продукції, якщо  інше не передбачено такою  угодою;

34. страхування майнових  ризиків за угодою про розподіл  продукції у випадках, передбачених  Законом України "Про угоди  про розподіл продукції".

Наявність системних взаємозв'язків  учасників ринку страхових послуг

Системні взаємозв'язки між  професійними учасниками відсутні.

Перспективи розвитку ринку  страхових послуг

Подальший розвиток ринку  страхових послуг України має  розвиватися у відповідності  з розробленою Кабінетом Міністрів  України Програмою розвитку страхового ринку України на 2001 - 2005 роки, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України  від 2 лютого 2001 р. N 98.

Діяльність органів державної  влади по нагляду за страховою  діяльністю повинна сприяти впровадженню “Принципів, стандартів та керівництв для органів нагляду за страховою  діяльністю”, прийнятих Міжнародною  асоціацією органів по нагляду за страховою діяльністю (IAIS) в жовтні 2000 року.

Особливості ринку послуг інших небанківських фінансових установ

Діяльність із взаємного  кредитування

Законодавча база, яка регламентує  діяльність кредитних спілок

Створення та діяльність кредитних  спілок регулюється Законом України "Про об'єднання громадян" з  урахуванням особливостей, установлених Тимчасовим Положенням про кредитні спілки в Україні, затвердженим Указом Президента України від 20 вересня 1993 року №377/93.

Постанова Правління Національного  банку України “Про погодження Статуту  кредитної спілки з питань кредитування та розрахунків із Національним банком України” N25 від 07.02.94 року.

Професійні учасники.

Кредитні спілки - громадські організації, головною метою якої є  фінансовий та соціальний захист її членів шляхом залучення їх особистих заощаджень для взаємного кредитування.

Перелік послуг.

Кредитна спілка:

· надає позички членам спілки, в тому числі під заставу  майна або майнових прав, та здійснює пов'язані з цим фінансово-кредитні операції;

· надає позички іншим  кредитним спілкам, асоціаціям кредитних  спілок за наявності вільних коштів, використовує кошти на потреби розвитку руху кредитних спілок з благодійною  метою;

· виступає поручителем виконання  членами спілки зобов'язань перед  третіми особами;

Системи взаємозв'язків.

Взаємозв'язки відсутні.

Перспективи розвитку ринку  фінансових послуг.

18 грудня 1998 року за номером  2319 у Верховній Раді України  було прийнято Закон України  “Про кредитні спілки”. Згідно  статті 25 закону державне регулювання  і контроль за діяльністю кредитних  спілок здійснює орган державної  виконавчої влади, спеціально  уповноважений Кабінетом Міністрів  України (Уповноважений орган). Динаміку  функціонування кредитних спілок  в Україні наведено у додатку  7 (наведено реально діючі кредитні  спілки).

Розробка законів та підзаконних  нормативно-правових актів повинна  здійснюватися з урахуванням  норм:

· Директив Ради ЄЕС 77/780/ЄЕС  від 12 грудня 1977 року; 89/646/ЄЕС від 15 грудня 1989 року; 92/30/ЄЕС від 06 липня 1992 року; 89/299/ЄЕС від 17 квітня 1989 року; 89/647/ЄЕС  від 18грудня 1989 року; 92/121/ЄЕС від 21 грудня 1992 року;

       3.Ключові принципи регулювання ринку фінансових послуг

Ключовими принципами регулювання ринку фінансових послуг э:

1. захист інвесторів та  споживачів фінансових послуг;

2. забезпечення того, щоб  ринки фінансових інструментів  були справедливими, ефективними  і прозорими; 

3. зниження системних  ризиків. [17]

Принципи, що стосуються регуляторів.

Обов`язки регуляторів повинні  бути зрозумілими і об`єктивно  визначеними. Регулятори повинні бути незалежними у своїх діях і  підзвітним у здійснюванні своїх  функцій і повноважень. Регулятори повинні мати достатні повноваження, належні ресурси і здатність  виконувати свої функції і здійснювати  повноваження. Регулятори повинні засвоїти чіткі і послідовні процеси регулювання. Штатні працівники регуляторів повинні  дотримуватися найвищих професійних  стандартів, включаючи належні стандарти  конфіденційності.

Принципи саморегулювання.

Режим регулювання повинен  належним чином використовувати  саморегулівні організації (СРО), які  виконують деякі обов`язки, пов`язані  з прямим наглядом, у своїх відповідних  сферах компетенції у мірі, що відповідає розміру і складності ринків. СРО  повинні знаходитися під наглядом регуляторів і додержуватися  стандартів справедливості і конфіденційності під час здійснювання своїх повноважень  і делегованих обов`язків.

      Принципи правозастосування у регулюванні фінансових ринків

Регулятори повинні мати широкі повноваження у сфері ревізій, розслідування і нагляду. Регулятори повинні мати широкі повноваження щодо правозастосування. Регулятивна система повинна забезпечувати ефективне і надійне використання повноважень з ревізій, розслідування, нагляду і правозастосування, а також реалізацію ефективної програми виконання норм.

Принципи співробітництва  в регулюванні.

     Регулятори повинні мати право ділитися інформацією - як відкритою, так і закритою для громадськості - з внутрішніми і закордонними партнерами. Регулятори повинні створити механізми надання інформації, які визначатимуть, коли і як вони будуть ділитися інформацією - як відкритою, так і закритою для громадськості - з внутрішніми і закордонними партнерами. Регулятивна система повинна передбачати надання допомоги іноземним регуляторам, яким необхідно робити запити під час виконання своїх функцій і здійснювання повноважень. Принципи для емітентів цінних паперів та інших фінансових інструментів.

Повинно проводитися повне, вчасне і точне розкриття фінансових результатів та іншої інформації, яка є істотною для прийняття  рішень інвесторами та споживачами  фінансових послуг. Ставлення до власників  цінних паперів та інших фінансових інструментів у емітента повинно  бути справедливим і неупередженим. Стандарти обліку та аудиту повинні  бути високого, світового рівня.

Принципи для інститутів колективного інвестування .

Регулятивна система повинна  встановлювати стандарти для  ліцензування і регулювання інститутів колективного інвестування та їх керуючих і інвестиційних радників. Регулятивна  система повинна передбачати  правила, що визначатимуть юридичну форму і структуру інститутів колективного інвестування, а також  відокремлення і захист активів  інвесторів. Регулювання повинно  вимагати розкриття інформації, як це визначено у принципах для  емітентів, яке є необхідним для  оцінювання придатності інститутіви  колективного інвестування для даного інвестора і ступінь зацікавленості інвестора у цьому інституті. Регулювання повинно забезпечити те, щоб була придатна і відкрита основа для оцінювання активів, ціноутворення і викупу паїв в інституту колективного інвестування.