Рынок финансовых услуг

· Стаття 93 надає Національному  банку України право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України.

· Стаття 99 покладає на Національний банк України забезпечення стабільності грошової одиниці України - гривні.

· Стаття 100 містить норму, згідно якої Рада Національного банку  України розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням.

Крім норм Конституції  України система банківського законодавства  базується на принципах ефективного  нагляду за банківською діяльністю Базельського комітету із банківського регулювання.

Розробка законів та підзаконних  нормативно-правових актів повинна  здійснюватися з урахуванням  норм Директив Ради ЄЕС 77/780/ЄЕС від 12 грудня 1977 року; 89/646/ЄЕС від 15 грудня 1989 року; 92/30/ЄЕС від 06 липня 1992 року; 89/299/ЄЕС від 17 квітня 1989 року; 89/647/ЄЕС  від 18грудня 1989 року; 92/121/ЄЕС від 21 грудня 1992 року; 93/22/ЄЕС від 10 травня 1993 року; 91/308/ЄЕС від 10 червня 1991 року; Директиви Європейського Парламенту і Ради ЄС 94/19/ЄС від 30 травня 1994 року.

В розвиток Конституції України  та міжнародних норм Верховна Рада України прийняла ряд актів законодавства, зокрема:

· Закон України “Про Національний банк України” від 20 травня 1999 року;

· Закон України “Про банки і банківську діяльність”  від 7 грудня 2000 року;

· Закон України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” від 5 квітня 2001 року.

Норми Конституції України  та вказані Закони України на цей  час складають достатньо завершену  систему банківського законодавства  України.

Орган державної влади, який здійснює регулювання, контроль та нагляд на ринку банківських послуг

На виконання норм Конституції  України та актів законодавства  в Україні створено центральний  державний банк - Національний банк України з управліннями, що відповідають адміністративно-територіальному устрою України.

Національний банк України  є центральним банком України, особливим  центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації  якого визначаються Конституцією України, Законом України “Про Національний банк України”, Законом України  “Про банки і банківську діяльність”  та іншими законами України.

Учасники ринку банківських  послуг.

Єдиним видом професійних  учасників ринку банківських  послуг є банки - юридичні особи, які  має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України  здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Банківські послуги

1. приймання вкладів (депозитів)  від юридичних і фізичних осіб;

2. відкриття та ведення  поточних рахунків клієнтів і  банків-кореспондентів, у тому числі  переказ грошових коштів з  цих рахунків за допомогою  платіжних інструментів та зарахування  коштів на них;

3. розміщення залучених  коштів від свого імені, на  власних умовах та на власний  ризик.

Операції, визначені пунктами 1-3, належать до виключно банківських  операцій, здійснювати які у сукупності дозволяється тільки юридичним особам, які мають банківську ліцензію. Інші юридичні особи мають право здійснювати  операції, визначені пунктами 2-3, на підставі ліцензії на здійснення окремих  банківських операцій, а інші операції та угоди, передбачені цією статтею, вони можуть здійснювати у порядку, визначеному законами України.

Банк, крім перелічених у  частині першій цієї статті операцій, має право здійснювати такі операції та угоди:

1. операції з валютними  цінностями;

2. емісію власних цінних  паперів;

3. організацію купівлі  та продажу цінних паперів  за дорученням клієнтів;

4. здійснення операцій  на ринку цінних паперів від  свого імені (включаючи андеррайтинг);

5. надання гарантій і  поручительств та інших зобов'язань  від третіх осіб, які передбачають  їх виконання у грошовій формі;

6. придбання права вимоги  на виконання зобов'язань у  грошовій формі за поставлені  товари чи надані послуги, приймаючи  на себе ризик виконання таких  вимог та прийом платежів (факторинг);

7. лізинг;

8. послуги з відповідального  зберігання та надання в оренду  сейфів для зберігання цінностей  та документів;

9. випуск, купівлю, продаж  і обслуговування чеків, векселів  та інших оборотних платіжних  інструментів;

10. випуск банківських  платіжних карток і здійснення  операцій з використанням цих  карток;

11. надання консультаційних  та інформаційних послуг щодо  банківських операцій.

За умови отримання  письмового дозволу Національного  банку України банки також  мають право здійснювати такі операції:

1. здійснення інвестицій  у статутні фонди та акції  інших юридичних осіб;

2. здійснення випуску,  обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової  лотереї;

3. перевезення валютних  цінностей та інкасацію коштів;

4. операції за дорученням  клієнтів або від свого імені:

· з інструментами грошового  ринку;

· з інструментами, що базуються  на обмінних курсах та відсотках;

· з фінансовими ф'ючерсами та опціонами;

5. довірче управління  коштами та цінними паперами  за договорами з юридичними  та фізичними особами;

6. депозитарну діяльність  і діяльність з ведення реєстрів  власників іменних цінних паперів.

Наявність системних взаємозв'язків  учасників ринку банківських  послуг

Національний банк України  та банки складають єдину банківську систему України. Банки мають  право створювати банківські об'єднання  таких типів: банківська корпорація, банківська холдингова група, фінансова  холдингова група. Банки можуть бути учасниками промислово-фінансових груп з дотриманням вимог антимонопольного законодавства України.

Перспективи розвитку ринку  банківських послуг

Подальший розвиток банківської  системи України має розвиватися  у відповідності з розробленою  Кабінетом міністрів України  за участю Національного банку України  на виконання Указу Президента України  “Про заходи щодо зміцнення банківської  системи України та підвищення її ролі у процесах економічних перетворень” від 14 липня 2000 року № 891/2000 Комплексної  програми розвитку банківської системи  України на 2001 - 2005 роки. У додатку 5 наведено динаміку споживчого кредитування в Україні.

Особливості ринку цінних паперів.

Законодавча база, яка регламентує  діяльність на ринку цінних паперів.

Конституція України не передбачає створення окремого органу по нагляду  за ринком цінних паперів. Створення  окремого органу по нагляду за ринком цінних паперів рекомендується Міжнародною  організацією Комісій з цінних паперів (IOSCO) Цілями та принципами регулювання  ринку цінних паперів 1998 року. Крім норм названих “Цілей та принципів” система  законодавства про ринок цінних паперів частково базується на:

· Рекомендаціях “Групи тридцяти”;

· Основних принципах модельного законодавства про емісійні цінні  папери та їх обіг для Співдружності  Незалежних Держав (листопад 2000 року), розроблених Науково-консультативным  центром приватного права Співдружності  Назалежних Держав при підтримці  Центру межнародного правового співробітництва (Нідерланди), Німецького товариства по техничесній співпраці (Німеччина), Європейського Банку Реконструкції  і Розвитку, а також при сприянні Межпарламентскої Асамблеї держав - учасниць СНД.

Важливими умовами досягнення привабливості фондового ринку  України є зближення існуючого  і майбутнього законодавства  України з законодавством Європейських Співтовариств (регламентами, директивами, рішеннями, рекомендаціями та висновками), вжиття заходів для забезпечення того, щоб законодавство України  про компанії, закони про банківську діяльність, бухгалтерський облік компаній і податки, фінансові послуги, правила  конкуренції, непряме оподаткування  поступово були приведені у відповідність  до законодавства ЄС.

Розробка законів та підзаконних  нормативно-правових актів повинна  здійснюватися з урахуванням  норм Директив Ради ЄЕС 68/151/ЄЕС від 9 березня 1968 року; 77/91/ЄЕС від 13 грудня 1976 року; 78/660/ЄЕС від 25 липня 1978 року; 78/855/ЄЕС від 9 жовтня 1978 року; 79/279/ЄЕС  від 5 березня 1979 року; 80/390/ЄЕС від 17 березня 1980 року; 82/121/ЄЕС від 15 лютого 1982 року; 82/891/ЄЕС від 17 грудня 1982 року; 83/349/ЄЕС від 13 червня 1983 року; 84/253/ЄЕС  від 10 квітня 1984 року; 85/611/ЄЕС від 20 грудня 1985 року; 88/627/ЄЕС від 12 грудня 1988 року; 89/298/ЄЕС від 17 квітня 1989 року; 89/592/ЄEC від 13 листопада 1989 року; 89/667/ЄЕС від 21 грудня 1989 року; 89/666/ЄЕС від 21 грудня 1989 року; 90/435/ЄЕС від 23 липня 1990 року; 92/101/ЄЕС від 23 листопада 1992 року; 93/22/ЄЕС  від 10 травня 1993 року; Директиві Ради ЄС від 9 червня 2000 року; Рекомендаціях  Комісії ЄЕС 77/534/ЄEC від 25 липня 1977 року та 85/611/ЄЕС від 20 грудня 1985 року.

В розвиток міжнародних принципів  Верховна Рада України прийняла ряд  актів законодавства, зокрема:

· Закон України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” від 30 жовтня 1996 року;

· Закон України “Про Національну депозитарну систему  та особливості електронного обігу  цінних паперів в Україні” від 10 грудня 1997 року;

· Закон України “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)” від 15 березня 2001 року.

Норми Законів України  на цей час складають достатньо  завершену систему законодавства  про ринок цінних паперів України, яка, однак, потребує суттєвого вдосконалення.

Орган державної влади, який здійснює регулювання та нагляд на ринку цінних паперів

На виконання Законів  України “Про державне регулювання  ринку цінних паперів в Україні” і “Про Національну депозитарну  систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” створено орган центральної виконавчої влади зі спеціальним статусом - Державну комісію з цінних паперів  та фондового ринку з управліннями, що відповідають адміністративно-територіальному  устрою України.

Державна комісія з  цінних паперів та фондового ринку  є центральним органом виконавчої влади, підпорядкованим Президентові України і підзвітним Верховній  Раді України.

Професійні учасники ринку  цінних паперів

· торговці цінними папареми;

· реєстратори;

· депозитарії;

· зберігачі;

· організатори торгівлі (фондові  біржі та торговельно-інформаційні системи);

· керуючі активами інститутів спільного інвестування.

Послуги учасників ринку  цінних папері

· брокерські послуги торгівців  цінними паперами;

· депозитарні послуги  щодо зберігання цінних паперів та/або  обліку прав власності на цінні папери, а також обслуговування угод з  цінними паперами;

· розрахунково-клірингові послуги з визначення взаємних зобов'язань  щодо угод з цінними паперами та розрахунків за ними;

· послуги з управління цінними паперами - здійснення від  свого імені за винагороду протягом визначеного терміну на підставі відповідного договору щодо управління переданими у володіння цінними  паперами, які належать на правах власності  іншій особі, в інтересах цієї особи або визначених цією особою третіх осіб;

· послуги з управління активами - здійснення за винагороду компанією  з управління активами на підставі відповідного договору про управління активами, які належать інвесторам на праві власності;

· послуги по веденню реєстру  власників іменних цінних паперів - здійснення збору, фіксації, обробки, зберігання та надання даних, що складають  систему реєстру власників іменних  цінних паперів, щодо іменних цінних паперів, їх емітентів та власників;

· послуги по організації  торгівлі на ринку цінних паперів - надання послуг, що безпосередньо  сприяють укладанню цивільно-правових угод щодо цінних паперів на біржовому  та організаційно оформленому позабіржовому  ринку цінних паперів.

Наявність системних взаємозв'язків  учасників ринку банківських  послуг

Професійні учасники ринку  цінних паперів є учасниками Національної депозитарної системи України:

· прямі учасники - депозитарії, зберігачі, реєстратори власників  іменних цінних паперів;

· опосередковані учасники - організатори торгівлі цінними паперами, банки, торговці цінними паперами.

Перспективи розвитку ринку  цінних паперів

Подальший розвиток ринку  цінних паперів має розвиватися  у відповідності з:

· Програмою розвитку фондового  ринку України на 2001-2005 роки, затвердженою 13 грудня 2000 року Стратегічною групою з питань розвитку фондового ринку  України, яка була створена з представників  органів державного управління, професійних учасників фондового ринку і міжнародних донорських організацій в ході круглого столу “Нові орієнтири та шляхи подальшого розвитку фондового ринку України” ( 27 червня 2000 року)

· Основними напрямками розвитку фондового ринку України на 2001 - 2005 роки, затвердженими Указом Президента України “Про додаткові заходи щодо розвитку фондового ринку України” від 26 березня 2001 року N 198/2001.

· Заходами щодо реалізації Основних напрямів розвитку фондового  ринку України на 2001 - 2005 роки, розробленими Кабінетом Міністрів України  разом з Державною комісією з  цінних паперів та фондового ринку  на виконання Указу Президента України  “Про додаткові заходи щодо розвитку фондового ринку України” від 26 березня 2001 року N 198/2001.

Особливості ринку страхових  послуг