Розробка рекомендацій щодо вдосконалення оцінювання інвестиційної привабливості підприємства

     ВСТУП

     В сучасних економічних умовах одним  із пріоритетів забезпечення сталого  розвитку і поліпшення своїх позицій  у ринковому середовищі підприємств  є активізація інвестиційних  процесів. Інвестиційна привабливість  при цьому відіграє роль ключового  елемента, оскільки їх динамічність залежить від можливостей підприємства відповідати умовам потенційних інвесторів. Зважаючи на це, все більшої актуальності набувають питання, пов'язані з отриманням об'єктивної і адекватної оцінки цих можливостей. Саме це і є метою оцінювання інвестиційної привабливості підприємства.

     Методичні основи оцінювання інвестиційної привабливості  підприємства відображені в роботах  як зарубіжних авторів Хансена Е., Харрода Р., Хоутрі Р., Чемберліна Е., так і вітчизняних Алексєєва  О.А., Великоіваненко Г.І., Бланка І.О., Герасимчука М.С., Хобти В.М., Мєшкова А.В., Матвійчук А.В., Нечипорук О.В., Юхимчука С.В., Садекова А.А, Ястремської О.М. Харламової Г.О., Брюховецької Н.Ю.

     Аналіз  сучасної методологічної бази за даною  проблематикою свідчить про високий рівень її актуальності в сучасних економічних реаліях. Науковцями пропонуються різноманітні підходи до вирішення цієї проблеми, починаючи з первинної ланки виробництва — підприємства і, закінчуючи рівнем державного управління. Однак, основною особливістю більшості запропонованих підходів є орієнтація лише на розрахунок фінансових показників, що створює певне коло невирішених питань. Слід додати, що в цих умовах більшої актуальності набуває питання комплексного оцінювання, що передбачає розробку й використання системи збалансованих показників, які демонструють рівень ефективності не тільки фінансової діяльності, а й інших сфер господарювання підприємств.

     Метою дослідження даного питання є подальший розвиток теоретичних положень, методичних підходів і розробка рекомендацій щодо вдосконалення оцінювання інвестиційної привабливості підприємства. У відповідності з поставленою метою були сформульовані та вирішені такі завдання:

- проаналізовано  особливості інвестиційних процесів  в Україні;

- визначено  роль та місце оцінювання інвестиційної привабливості підприємства в інвестиційному процесі;

- здійснено  огляд і теоретичне узагальнення  існуючих підходів до оцінки  інвестиційної привабливості підприємства;

- визначено  напрямки оцінювання ефективності  маркетингової діяльності підприємства;

- сформовано  методику комплексного оцінювання  інвестиційної привабливості підприємства;

- досліджено  можливість використання оцінки  інвестиційної привабливості в  системі стратегічного управління  підприємством.

     Об'єкт  дослідження — процес оцінки інвестиційної привабливості промислових підприємств.

       Предмет дослідження — теоретичні  та методичні засади, прикладні  аспекти оцінки інвестиційної  привабливості підприємств. 

Методи  дослідження

     Теоретичною базою контрольної роботи є об'єктивні закони та фундаментальні положення економічної теорії, теорії інвестиційного менеджменту, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених. У роботі були використані такі наукові методи: аналізу та узагальнення поняття "оцінювання інвестиційної привабливості підприємства"; метод експертної оцінки — для визначення вагомості показників; графічної візуалізації висновків дослідження.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ  І  Обгрунтування необхідності, вартості та інноваційного змісту інвестиційного проекту розвитку підприємства 

1.1 Інвестиційна політика України

     У даному розділі проаналізовано сучасні особливості інвестиційних процесів в Україні, теоретичні та методичні засади оцінювання інвестиційної привабливості підприємства.

     Одним із найбільш важливих аспектів функціонування підприємств в Україні є інвестиційна діяльність . Важливу роль у забезпеченні стабільного розвитку економіки держави відіграє позитивна динаміка капітальних інвестицій, які є витратами на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів. Це інвестиції, які спрямовують у будівництво, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання, створення необоротних активів (враховуючи необоротні матеріальні активи, призначені для заміни діючих, і устаткування для здійснення монтажу), а також авансові платежі для фінансування капітального будівництва. Важливими складниками капітальних інвестицій є інвестиції в основний капітал – це інтегральний показник, який найповніше й достовірно характеризує потенціал зростання економіки на найближчу перспективу.

     Досліджуючи інвестиційні процеси та інвестиційні потоки в Україні, можна виділити такі основні фактори, які впливають  на поведінку як закордонних, так  і вітчизняних інвесторів. Внутрішні  фактори: несприятливий інвестиційний  клімат; недосконалість та часту зміну законодавчої нормативно-правової бази; відсутність системного підходу до державного управління розвитком інвестиційної сфери; зниження фінансових можливостей бюджетів усіх рівнів; неефективне використання інвестиційного потенціалу країни та регіонів; низьку конкурентоспроможність країни; слабку розвиненість фондового ринку; недосконалість фінансово-кредитної системи; відсутність системи гарантів захисту інвестицій; відсутність розвитку інвестиційного партнерства держави та бізнесу; наявність проблем становлення довгострокових відносин підприємства з інвесторами та фінансовими інститутами; відсутність системи страхування ризиків інвесторів, нестабільність політичної ситуації; високий рівень корупції. Слід зазначити, що всі ці фактори створюють бар’єри для подальшого розвитку інвестиційних процесів в Україні.

     З проголошенням незалежності постала  необхідність розробити свою національну  економічну політику. Однією із складових  цієї політики є інвестиційна сфера.

     При розробці механізму інвестиційної діяльності виявилось багато проблем, перш за все, — неспроможність банківського сектора забезпечити довгострокове кредитування реального сектора, низька купівельна спроможність і рівень заощаджень населення, відплив капіталу за кордон, криза державного регулювання інвестиційного процесу та галопуюча інфляція. Ці фактори зумовили різке зниження ролі держави як інвестора та практичну відсутність внутрішніх інвестиційних ресурсів.

     За  таких умов джерелом фінансування структурних  реформ української економіки, впровадження нових технологій, підвищення конкурентоспроможності продукції, створення нових підприємств і робочих місць стало залучення іноземного капіталу у вигляді інвестицій та кредитів.

     Однак, ми можемо констатувати, що обсяги іноземних  інвестицій не відповідають потребам і можливостям економіки України. На початок 1996 р. в економіку України залучено прямих інвестицій на суму 897 млн. дол., а на початок 2001 р. - 3866 млн. дол. Незважаючи на позитивну динаміку, абсолютний розмір не відповідає можливостям і потребам України. Іноземні інвестори ще погано знають ринок капіталу України, а крім того, їх відвертають такі реалії нашого життя, як недосконалість законодавства і часті зміни законів, і постанов у галузі інвестиційної діяльності, існування тіньового сектора в економіці, корумпованість частини чиновництва.

     Найбільше прямих іноземних інвестицій в Україні  сконцентровано в харчовій промисловості (20,1 %) й у внутрішній торгівлі (18,8 %). Далі йдуть машинобудування (9,0 %), паливна промисловість (5,9 %), фінанси, кредит і страхування (6,4 %).

     Переважна частка інвестицій іде до України з країн далекого зарубіжжя. Наведені приклади свідчать про те, що Україна ще не стала привабливою державою для інвестиційних надходжень.

     Рис.1.1  Фінансові джерела інвестиційної діяльності

     Однією  з причин, що перешкоджає залученню  в економіку України іноземного капіталу (зокрема ПІІ), є відсутність  умов для формування сприятливого інвестиційного клімату. Політико-правова нестабільність, зволікання з проведенням реформ, відсутність права приватної власності на землю, повільні темпи приватизації, фіскальна спрямованість податкової політики, невідповідність існуючої інфраструктури інвестиційної діяльності світовим вимогам, недосконалість організаційного механізму регулювання інвестиційного процесу, корупція і висока злочинність створили нашій державі негативний імідж.

     Подолання цих негараздів можливе тільки тоді, коли буде розроблена прозора національна  стратегічна інвестиційна політика.

     Основним  стратегічним напрямком в цій політиці повинно бути створення привабливого інвестиційного клімату та розвиток інфраструктури, необхідної для забезпечення сталого економічного зростання і підвищення життєвого рівня населення. Економічна політика держави має спрямовуватися на усунення бюрократизму і проявів корупції, на звуження тіньового сектора економіки. Це дозволить проводити єдину державну регуляторну політику в сфері підприємництва, у визначенні правових засад державної підтримки малого підприємництва і регулюванні процедури ліцензування.

     Інвестиційний клімат держави — це сукупність політичних, правових, економічних та соціальних умов, що забезпечують та сприяють інвестиційній діяльності вітчизняних та закордонних інвесторів. Сприятливий інвестиційний клімат має забезпечити захист інвестора від інвестиційних ризиків.

     Сьогодні  від ефективності інвестиційної  політики залежить стан виробництва, положення  та рівень технічного оснащення основних фондів підприємств народного господарства, можливості структурної перебудови економіки, рішення соціальних та екологічних проблем. Інвестиції є основою для розвитку підприємств, окремих галузей та економіки в цілому.

Рис.1.2 Основні  види інвестиційної діяльності, які  є об’ємом державного регулювання

     Враховуючи  стан економічного потенціалу й обмежені внутрішні інвестиційні можливості впродовж всього періоду трансформації економіки, українська держава намагається створити сприятливі умови для розвитку інвестиційної сфери.

     Здійснено перехід до управління інвестиціями на базі ринкових відносин. Формується багатосекторна система капітального будівництва. Розукрупнені та приватизуються будівельні організації. У макроекономічній політиці наголос робиться на створенні передумов зростання інвестицій — послаблення інфляції, забезпечення оптимальних процентів за депозитами і вкладеннями, зниження відсоткових ставок за кредитами, скорочення заборгованості та зростання споживчого попиту населення.

     Важливим  чинником, що впливає на інвестиційний  клімат, є рівень розвитку інвестиційної  сфери, особливо активних її елементів — підприємств і організацій будівельного комплексу.

     Більшість будівельних підприємств мають  зношене та морально застаріле обладнання, але при першочерговому їх переозброєнні  можуть стати впливовим чинником активізації інвестиційних процесів в Україні. Приватизація цієї сфери з залученням іноземних інвестицій також сприятиме цим процесам.

     Для подальшої активізації міжнародної  інвестиційної діяльності нам потрібно розглянути і удосконалити деякі  нормативно-правові документи щодо регулювання підприємницької діяльності з метою підвищення ефективності та конкурентоспроможності суб'єктів господарської діяльності, удосконалення процедури реалізації інвестиційних проектів і регламентації перевірок підприємств.

     Для формування привабливої інвестиційної  політики і активізації інвестиційної діяльності велике значення має формування відповідної нормативно-правової бази і створення в Україні правового поля, що відповідало б ринковій економіці.

     Створення правового поля цілком залежить від  політичної волі законодавчої та виконавчої гілок влади. Так, наприклад, реалізація угоди про вільну торгівлю між Україною та РФ дозволила вести торгівлю з Росією без стягування ПДВ, що значно покращило інвестиційний клімат.

     Закон «Про зовнішньоекономічну діяльність»  визначає рівність суб'єктів цієї діяльності (вітчизняних та іноземних), гарантії прав власності, право представництва, реєстраційний порядок організації діяльності. В законі передбачені податкові, митні норми регулювання, експортно-імпортні квоти.

Рис.1.3 Суб’єкти інвестиційної діяльності

     Розрахунки  між суб'єктами інвестиційної діяльності (резидентами і нерезидентами) здійснюються згідно з Законом «Про порядок  здійснення розрахунків в іноземній  валюті».

     В Законі «Про інвестиційну діяльність»  зафіксовані державні гарантії прав інвестора. Передусім передбачено стабільність умов діяльності інвесторів внаслідок зміни законодавства впродовж 10 років, відшкодування збитків, що спричинили інвестору державні органи та ін.

     Прийнятим 19 березня 1996 року Законом України  «Про режим іноземного інвестування» для іноземного інвестора в Україні встановлені рівні умови діяльності з вітчизняним інвестором. Вказаним Законом іноземним інвесторам даються державні гарантії захисту їх капіталовкладень.