Розробка методичних підходів і практичних рекомендацій, спрямованих на їх забезпечення

     2.1  Оцінка ліквідності банківської системи України

     Умови, в яких проходило становлення та продовжується розвиток банківської системи України, призвели до суттєвого зростання значення банківської ліквідності. У перші роки розвитку банківської системи країни спостерігалася галопуюча інфляція. Така економічна ситуація багато в чому нівелювала прорахунки банківських установ у сфері управління активами та пасивами. Значна частина українських банків у гонитві за надприбутками не приділяла достатньої уваги питанням управління ліквідністю. Глобальна економічна криза досить суттєво вплинула на стан банківської системи України та національні фінансові ринки. Кризові явища, які розпочались у другій половині 2008 року, призвели до відчутного падіння індексів фондового ринку, неочікуваного обвалу курсу гривні, відтоку банківських депозитів, що, безумовно, призвело до проблем комерційних банків, пов’язаних із забезпеченням їх ліквідності. На практиці виникла двозначна суперечлива ситуація, коли банки, відчуваючи потребу в грошах, намагаються залучити їх усіма можливими методами і в той же час не мають ефективних можливостей їх розміщення задля забезпечення своєї ліквідності та фінансової стійкості у майбутньому.

     Нам відомо, що механізм забезпечення ліквідності комерційних банків з боку НБУ передбачає дотримання встановлених вимог до ліквідності, зокрема норматив миттєвої ліквідності (Н4), норматив поточної ліквідності (Н5), норматив короткострокової ліквідності (Н6).

     Виконання даних нормативів покликане забезпечити достатню ліквідність комерційних банків, а дослідження динаміки цих нормативів у часі дозволяє оцінити тенденції змін стану банківської ліквідності, що, у свою чергу, є необхідною передумовою формування заходів щодо управління ліквідністю. Відповідно, ліквідність банку повинна не лише забезпечувати його здатність у повному обсязі і своєчасно виконувати власні грошові зобов’язання, але й має бути ефективним інструментом системи фінансового планування, адже як недостатня, так і надлишкова ліквідність провокує негативні впливи на банківські ресурси і знижує ефективність їх використання. Зрозуміло, що низький рівень ліквідності будь-якого банку відчутно обмежує його платоспроможність, спричиняє втрату довіри клієнтів та, відповідно, ускладнює можливості по залученню депозитних ресурсів і доступ до зовнішніх джерел фінансування, які необхідні для підтримки ліквідності. Наслідком цього можуть стати дефіцит фінансових ресурсів, зниження рівня прибутковості банку тощо.

     У січні-вересні 2009 році ситуація на міжбанківському кредитному ринку була неоднорідною, що насамперед було викликано значним коливанням ліквідності банківської системи. Зважаючи на те, що динаміка коштів на коррахунках банків упродовж 9 місяців 2009 року була досить мінливою, Національний банк України активно проводив операції з підтримки ліквідності банків за допомогою різних інструментів рефінансування. У 2009 році спрямованість операцій Національного банку України з регулювання ліквідності банків визначалася насамперед на основі динаміки ліквідності банківської системи. Зокрема, на початку року спостерігався профіцит ліквідності, зумовлений значними видатками бюджетних коштів у грудні 2008 року. За таких умов Національний банк України переважно здійснював операції з мобілізації коштів банків та активніше підтримував ліквідність банків через операції рефінансування. Разом з тим було пом’якшено умови доступів банків до механізму підтримки ліквідності.

     Проте якщо не зважати на такі, здавалося б, позитивні моменти нагромадження грошової маси у банківській системі держави, а розглянути стан ліквідності комерційних банків 2009 – початку 2010 року, то вийде досить суперечлива в умовах кризових фінансових явищ картина. Так, відповідно до офіційних даних НБУ, показник миттєвої ліквідності загалом по банківській системі становить 63,15 % (при нормативному значенні Н4 – 20 %), поточної ліквідності – 75,53 % (за нормативом Н5 – 40 %), короткострокової ліквідності – 99,99 % (за нормативом Н6 – 60 %) (рис.2.1-2.3). Як бачимо, показники ліквідності перевищують норму майже вдвічі. У цілому виконання банками нормативів ліквідності характеризується певною динамікою. Як бачимо, фактичні показники ліквідності значно перевищують їх нормативне значення. Це свідчить про надмірне перевищення наявних у розпорядженні банків короткострокових ліквідних активів над їх зобов’язаннями з відповідними термінами виконання.

Рис.2.1. Динаміка поточної ліквідності українських банків, 2007-2010 р.р.

Рис. 2.2. Динаміка миттєвої ліквідності українських банків, 2007-2010 рр.

Рис. 2.3. Динаміка короткострокової ліквідності

українських банків, 2007-2010 р.р.

     По  суті, виникає ситуація, коли, підвищуючи свою ліквідність, комерційні банки залучають на свої рахунки значні обсяги грошових коштів, але цим самим зменшують свій прибуток, що в кінцевому результаті може призвести до неплатоспроможності банківської установи попри її здатність виконати поточні зобов’язання. Це призводить до створення так званої фінансової піраміди, яка є ліквідною, але неплатоспроможною. При цьому якщо припиняється надходження грошових коштів, то з часом подібна структура стає і неліквідною. Варто зауважити, що шляхи та методи подібного “збереження ліквідності” є вкрай шкідливими для національної економіки і, як це не дивно, для самих банків. Адже в основному підвищення ліквідності, котре спостерігається у даний час, досягається значним нагромадженням вільних коштів на банківських рахунках, інвестиціями їх у валютні цінності або високоліквідні цінні папери.

     Підвищуючи  таким чином свою ліквідність, банки тим самим вилучають гроші з економічної системи і створюють на ринку дефіцит кредитних ресурсів. Як наслідок, їхні ж клієнти лишаються зовнішніх джерел фінансування своєї діяльності, потрапляють у скрутне фінансове становище, мають проблеми зі сплатою раніше узятих кредитів і, зрештою, наближаються до межі банкрутства.

     Ще  одним негативним моментом надлишкової ліквідності є те, що банки, акумулюючи гроші на своїх рахунках, просто перестають на них заробляти. А пов’язане з дефіцитом позичкового капіталу зростання кредитних відсоткових ставок ще більш поглиблює кризу, відлякуючи потенційних позичальників і створюючи додаткові перепони для ефективного використання банківських ресурсів. 

     2.2  Аналіз ліквідності та платоспроможності на прикладі АТ «Райффайзен Банк Аваль» 

     Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (скорочена назва — АТ «Райффайзен Банк Аваль») зареєстровано 27 березня 1992 року (до 25 вересня 2006 року — Акціонерний поштово-пенсійний банк «Аваль»).

     Із  жовтня 2005 року банк став частиною банківської холдингової групи Райффайзен Інтернаціональ Банк-Холдинг АГ (із жовтня 2010 – Райффайзен Банк Інтернаціональ, станом на 1 січня 2010 року Райффайзен Банк Інтернаціональ володів 96,17% акцій банку).

     Банк  має ефективну структуру управління, побудовану на чіткому розподілі на бізнес-лінії та вертикалі підтримки (інформаційні технології та операційна підтримка, контролінг, безпека та інші), створені на рівні Центрального офісу та регіональних дирекцій банку. Як і всі міжнародні банки, Райффайзен Банк Аваль має чітке розмежування функцій фронт-офісу та бек-офісу, що підвищує якість обслуговування клієнтів та сприяє зменшенню ризиків.

     Райффайзен Банк Аваль традиційно посідає найвищі місця серед українських банків за рівнем довіри та визнання з боку клієнтів, партнерів та експертів — як українських, так і міжнародних. Упродовж 2009 року банк знову неодноразово визнавали найкращим за даними різноманітних рейтингів та досліджень.

     Банк  прагне й надалі підвищувати якість обслуговування клієнтів, використовуючи свій досвід та досвід банків-членів групи Райффайзен Інтернаціональ, а також новітні технології.

     Я цьому пункті я зробила аналіз ліквідності та платоспроможності  АТ «Райффайзен Банк Аваль» на основі нормативних показників капіталу та ліквідності, коефіцієнтного аналізу ліквідності, матричного методу та зробила аналіз грошових потоків банку.

     Нормативні  показники капіталу та платоспроможності, які встановлює НБУ, є обов’язковими, таким чином почнемо аналіз з  них.

Таблиця 2.1

Нормативи капіталу АТ «Райффайзен Банк Аваль» у 2007-2010 р.р.

     Як  видно з даних таблиці 2.1 мінімальний розмір регулятивного капіталу  у 2007-2010 р.р. перевищує нормативне значення, це свідчить про те, що банк у майбутньому може покрити неочікувані збитки, та підтримати безперервну діяльність.

     Норматив  адекватності регулятивного капіталу, (іншими словами норматив платоспроможності), також не перевищує нормативне значення. Треба відмітити, що цей показник перебуває в постійній динаміці, та на початок 2010 року він на 3,9 % збільшився порівняно з 2007 роком. Це значить, що банк здатен своєчасно  і в повному  обсязі  розрахуватися  за   своїми зобов'язаннями,   які випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру.

     Динаміка  нормативу співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів вказує на те, що банк має достатній розмір  регулятивного  капіталу,  необхідний для здійснення банком активних операцій.

     З метою контролю за станом ліквідності  банків Національний банк установлює нормативи ліквідності.

Таблиця 2.2

     Нормативи ліквідності АТ «Райффайзен Банк Аваль» у 2007-2010 р.р.

     Як  видно з даних таблиці 2.2 норматив миттєвої ліквідності перевищує  нормативне значення,таким чином  банк має мінімально   необхідний   обсяг високоліквідних  активів  для  забезпечення   виконання   поточних зобов'язань протягом одного операційного дня.

     Норматив поточної ліквідності теж знаходиться в динаміці і виходить за рамки нормативного значення, що свідчить про те, що  банк  має мінімально необхідний обсяг активів для  забезпечення  виконання  поточного  обсягу  зобов'язань протягом одного календарного місяця. Згідно з даними, ми бачимо надлишок ліквідності,що сприяє зменшенню прибутку, що в кінцевому результаті може призвести до неплатоспроможності банківської установи попри її здатність виконати поточні зобов’язання. Банку потрібно інвестувати свої кошти у дохідні активи.