Автор: Пользователь скрыл имя, 20 Декабря 2011 в 01:12, курсовая работа
Метою написання курсової роботі - дослідження показників ліквідності та платоспроможності банків, розробка методичних підходів і практичних рекомендацій, спрямованих на їх забезпечення.
Об’єктом дослідження є діяльність комерційних банків, пов'язана з забезпеченням їх стабільного й ефективного існування.
Норматив
платоспроможності (Н2) обчислюється за
формулою:
Відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов'язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру. Нормативне значення не може бути меншим 10%.
Норматив
достатності капіталу (Н4)- це співвідношення
капіталу (К) до загальних активів
банку (ЗА), зменшених на створені відповідні
резерви. Норматив достатності капіталу
(Н4) обчислюють за формулою:
Відображає розмір регулятивного капіталу, необхідний для здійснення банком активних операцій. Нормативне значення Н3 повинно бути не менше 9%.
З метою контролю за станом ліквідності банків Національний банк установлює такі інструменти - нормативи ліквідності: миттєвої ліквідності (Н4), поточної ліквідності (Н5) та короткострокової ліквідності (Н6).
Норматив
миттєвої ліквідності розраховується
як співвідношення суми коштів на коррахунку
(Ккр) та в касі (К) до розрахункових (Рп)
і поточних (Пр) зобов’язань:
Установлює мінімально необхідний обсяг високоліквідних активів для забезпечення виконання поточних зобов'язань протягом одного операційного дня. Нормативне значення повинно бути не менше 20%.
Норматив поточної
ліквідності характеризується відношенням
зобов’язань банку незалежно
від строку їх виконання до активів
незалежно від строку їх надходження.
Розраховується цей норматив як співвідношення
загальних вимог (А) до зобов’язань
банку з кінцевими строками
погашення 30 днів (Зм):
Установлює мінімально необхідний обсяг активів банку для забезпечення виконання поточного обсягу зобов'язань протягом одного календарного місяця. Нормативне значення не повинно бути нижчим 40%.
Норматив короткострокової ліквідності
розраховується як співвідношення ліквідних
активів (Л) до короткострокових зобов'язань
з початковим строком погашення до одного
року(Зр):
Установлює мінімально необхідний обсяг активів для забезпечення виконання своїх зобов'язань протягом одного року. Нормативне значення - не менше 60%.
Оцінка ліквідності банку на основі коефіцієнтів є найбільш доступною і поширеною. Суть цього методу полягає в розрахунку низки коефіцієнтів, що характеризують ліквідність балансу, стабільність зобов’язань банку і потреби банку в додаткових ліквідних коштах.
Різні
коефіцієнти переважно
Як правило, визначається один (або декілька) основних коефіцієнтів для оцінки ліквідності. Інші слугують додатковими (допоміжними), які допомагають детальніше дослідити той чи інший аспект оцінки ліквідності
(табл.
1.2).
Таблиця 1.2
Показники ліквідності балансу банку
Показник | Алгоритм
розрахунку |
Економічний зміст показника | Орієнтовне
значення |
1. Коефіцієнт
миттєвої ліквідності |
|
Показує можливість банку погасити коштами з каси і коррахунків зобов’язань за депозитами (Д) | Не менше 20% |
2. Коефіцієнт
загальної ліквідності |
|
Характеризує максимальну
можливість банку погашенні зобов’язань (З) всіма активами (А) |
Не менше 100% |
3. Коефіцієнт
відношення високоліквідних активів до робочих |
|
Характеризує частку
високоліквідних активів (Авл) у робочих активах (Ар) |
Не менше 20% |
4. Коефіцієнт
ресурсної ліквідності зобов’язань |
|
Характеризує забезпечення
дохідними активами банку (Ад) його зобов’язань (З) |
– |
5. Коефіцієнт
ліквідного співвідношення виданих кредитів і залучених депозитів (з метою визначення незбалансованої ліквідності) |
|
Розкриває наскільки видані кредити (КР) забезпечені всіма залученими депозитами (Д), тобто показує чи є незбалансована ліквідність | 70-80% |
6. Коефіцієнт
генеральної ліквідності зобов’язань |
|
Розкриває здатність
банку погасити зобов’язання (З) високоліквідними
активами (Авл) і шляхом реалізації майна (Ам) |
– |
Однак коефіцієнтний аналіз не дає інформації щодо строкової структури активів і зобов’язань. Тому найчастіше аналіз ліквідності банку проводиться за допомогою побудови матриці фондування і порівняння вхідного та вихідного грошових потоків протягом певного періоду.
Матричний метод аналізу ліквідності полягає у побудові матриці фондування, де активи і пасиви подані за строками погашення. Це дає можливість відстежувати невідповідність між активами і пасивами за певними строками погашення (розрив), що дозволяє виявляти дисбаланс і вчасно його нівелювати. Перевагою такого підходу є комплексність бачення– всі активи і пасиви згруповані в одній таблиці. Недоліком матричного методу є відсутність інформації про обсяги закритих позицій. Це, відповідно, передбачає, що причиною зміни чистого процентного доходу є виключно відкриті позиції ліквідності (однак це вірно лише за умови, коли спред залишається постійним).
Матричний метод не дає інформації про те, які пасиви фінансують ті чи інші активи, тому неможливо здійснити аналіз ефективності роботи окремих підрозділів банку.
Таблиця 1.4
Матриця фондування мінімального ризику ліквідності за строками до
погашення (млн.грн.)
Показники | Пасиви у розрізі строків до погашення | Усього пасивів і капіталу | ||||
На вимогу та менше 1 міс. | від 1 до 3 міс. | від 3 до 12 міс. | більше 1 року | |||
Активи у розрізі строків до погашення | 85633 | 23679 | 37463 | 26642 | 173417 | |
від "до вимоги" до 1 міс. | 33221 | 33221 | 0 | 0 | 0 | 33221 |
від 1 до 3 міс. | 50225 | 50225 | 0 | 0 | 0 | 50225 |
від 3 до 12 міс. | 30493 | 2187 | 23679 | 4627 | 0 | 30493 |
більше 1 року | 59478 | 0 | 0 | 32836 | 26642 | 59478 |
Усього активів | 173417 | 85633 | 23679 | 37463 | 26642 | 173417 |
У матриці суми можуть розташовуватися над, на і під діагоналлю матриці. Якщо пасиви певної строковості фінансують активи з більш короткими строками погашення, то такі суми розташовуються над діагоналлю.
Це свідчить про надлишкову ліквідність: довгі пасиви фінансують коротші активи. При цьому існує ризик переоцінки активів, оскільки вони переоцінюються частіше, ніж пасиви. Якщо значні суми знаходяться над діагоналлю, то це є сигналом про неефективне використання ресурсів і недоотримання прибутку.
Якщо ресурси певної строковості фінансують активи з довшими строками, то суми розташовуються під діагоналлю. Такі розриви свідчать про наявність ризику ліквідності: короткі пасиви фінансують довші активи. У цьому випадку існує ризик переоцінки пасивів.
Якщо суми знаходяться на діагоналі, то ризик ліквідності відсутній (існує лише процентний ризик, що зв’язаний із зміною спреда). Суми на діагоналі – це закриті позиції ліквідності.
Матриця фондування дозволяє наочно представити розподіл ресурсів. Перевагами цього методу є прямий розрахунок закритих позицій ліквідності або наявність інтегрованої інформації щодо фінансування активів.
Аналіз грошових потоків банку. Цей метод оцінки ліквідності банку ґрунтується на вивченні його вхідних і вихідних грошових потоків показником, який характеризує стан ліквідної позиції банку, є розрив ліквідності (GAP) – різниця між сумою надходжень і сумою використаних коштів. Риск структурной (несбалансированной) ликвидности – это дополнительные расходы, которые может понести банк при экстренном привлечении денежных средств.
Якщо наявні ліквідні засоби за обсягом перевищують їх використання, то існує додатний розрив ліквідності (GAP > 0). Це той надлишок ліквідних засобів, який необхідно швидко інвестувати в дохідні активи до виникнення потреби в грошових коштах.
Коли потреба в ліквідних засобах за обсягом перевищує їх наявність, то банк має від'ємний розрив (дефіцит) ліквідності (GAP < 0) і перед ним постає завдання пошуку найдешевших і найдоступніших джерел поповнення ліквідних коштів.
Приклад розрахунку розривів за строками платежів наведено в табл. 1.5.
Використання таблиці такої форми відповідає рекомендаціям Базельського комітету з банківського нагляду щодо необхідності проведення щоденного
управління
ліквідністю банку.
Таблиця 1.5
Розрахунок розривів за строками платежів
Оперативний аналіз розриву ліквідності спрямовано на здійснення моніторингу за ліквідною позицією банку. Він проводиться за допомогою табличного методу, групуючи активи і пасиви банку за строками (по горизонталі) та за структурою (по вертикалі), що уможливлює порівнювання
вхідних
і вихідних грошових потоків у
кожному із зафіксованих інтервалів
та обчислення сукупного розриву ліквідності.
Висновки до Розділу 1
Отже, дослідження проблеми розуміння понять “платоспроможність” і “ліквідність” банку показало, що в даний час у науці немає єдиного підходу щодо їхнього трактування. Платоспроможність є більш широким поняттям, ніж ліквідність банку, яка є умовою платоспроможності. Ліквідним банком вважається такий банк, який спроможний вчасно, повністю і з мінімальними витратами розраховуватися за своїми балансовими і позабалансовими зобов’язаннями. А платоспроможність характеризує можливість і здатність банку раніше чи пізніше погашати свої фінансові зобов’язання. Враховуючи це, в банківській діяльності може виникати три різні ситуації: платоспроможність–ліквідність, платоспроможність – неліквідність, неплатоспроможність – ліквідність. Всі вони відрізняються і вимагають різного набору методів та інструментів управління.
У
своїй роботі до основних методів аналізу
оцінки платоспроможності і ліквідності
я віднесла ряд методів, які використовуються
при оцінці платоспроможності та ліквідності:
нормативні показники капіталу та ліквідності,
коефіцієнтний аналіз ліквідності, матричний
метод та аналіз грошових потоків банку. Проте
такі методи аналізу передбачають не лише
кількісну оцінку ризику ліквідності
та платоспроможності, вони ще дозволяють
достатньо адекватно виміряти якісну
величину потенційних збитків, які кредитна
організація може понести в майбутньому
при підтримці ліквідності.
РОЗДІЛ
2. ОЦІНКА ЛІКВАДНОСТІ
ТА АНАЛІЗ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ
БАНКУ