Ревізії та перевірки, які проводяться контрольно-ревізійною службою України за поданням правоохоронних органів

3)     забезпечити належний контроль за рухом векселів;

4)     проводити перевірки результатів діяльності підприємств і організацій, що здійснюють бартерні операції в значних обсягах;

5)     посилити контроль за дотриманням суб’єктами зовнішньо – економічної діяльності законодавства стосовно експорту – імпорту товарів та сировини;

6)     посилити контроль у частині надходження дивідендів на акції, що належать державі;

7)     посилити контроль і підвищити відповідальність за неповне або недостовірне відображення в бухгалтерській звітності операцій з обігом готівки;

8)     посилити додаткову дисципліну, забезпечити обов’язкову сплату податків та внесення інших платежів до бюджету.

       Основоположною передумовою подальшого розвитку ДКРС є забезпечення в її діях верховенства права.

       Однак усунути притаманні чинному законодавству недоліки щодо функцій, прав і обов’язків органів державної контрольно – ревізійної служби лише прийняттям чергових правових норм неможливо. Треба врахувати тенденції, що помінялися в системі управління фінансами держави у зв’язку  з прийняттям “Першочергових заходів щодо проведення в Україні адміністративної реформи”, затверджених Указом Президента України від 20.11.98р. № 1284.

       Згідно з цим документом створюється цілісна система державного фінансового контролю, до якої входитиме парламентський фінансовий контроль на чолі з Рахунковою палатою, фінансовий контроль у системі виконавчої влади на чолі з Міністерством фінансів і ГоловКРУ України, а також комунальний фінансовий контроль.

       За концепційно–адміністративної реформи в Україні Головне контрольно –ревізійне управління має відповідати таким ознакам :

       -   це орган при Міністерстві фінансів, для якого контроль є основною функцією;

       -   контроль, який здійснюється органами ДКРС, має спеціальний характер;

       -   як спеціальний контрольний орган, ГоловКРУ має бути органом виконавчої влади з спеціальним статусом;

       -    маючи значні повноваження не лише у здійсненні контрольних повноважень, а й у застосуванні відповідних санкцій, органи ДКРС повинні бути відкритими для громадськості з точки зору захисту прав і свобод.

        З урахуванням таких вимог і проблем  вкрай необхідно внести відповідні зміни й доповнення до Закону України “Про державну контрольно – ревізійну службу в Україні”.

       Внесенням змін і доповнень до закону передбачається вирішити такі питання :

       1.   Окреслити загальну сферу діяльності органів державної контрольно – ревізійної служби з огляду на те, що доручення контрольно – ревізійні підрозділи одержують ( і будуть одержувати ) від центральних органів влади та правоохоронних органів.

       2.   Визначити порядок проведення органами ДКРС ревізій і перевірок із власної ініціативи, за дорученнями Міністерства фінансів України, Кабінету міністрів України, правоохоронних органів тощо.

       3.   Закріпити статус ГоловКРУ України як найвищого органу ДКРС з врахуванням того, що за тенденцію адміністративної реформи ГоловКРУ підпорядковується Міністерству фінансів України.

       4.   Уточнити функції, права і відповідальність органів ДКРС, особливо в частині перевірки використання фінансових ресурсів підприємницьких структур, які використовують державні кошти, дотримання податкового законодавства, реалізація ревізійних матеріалів.

       5.   Передбачити відповідальність підприємств, установ і організацій за нецільове використання бюджетних коштів. [  24, с.5  ]

       Таким чином, закон “Про державну контрольно – ревізійну службу в Україні” в новій редакції має бути спрямований на зміцнення державного фінансового контролю, підвищення плановості, результативності і ефективності роботи органів державної контрольно – ревізійної служби і в цілому на підвищення ролі Міністерства фінансів в управлінні фінансовими ресурсами держави.

       Водночас із внесенням на розгляд уряду та Верховної Ради України проект нової редакції закону необхідно зайнятися розробкою інструктивних матеріалів. Цей процес умовно можна поділити на два етапи :

       -   розкриття механізму реалізації чинного закону “Про державну контрольно – ревізійну службу в Україні”;

       -       підготовка проектів інструкцій у відповідності з змістом проекту нової редакції закону.

       Одним із кроків щодо зміцнення авторитету ДКРС має стати суттєве посилення аналітичної роботи її органів із питань фінансової дисципліни у державі. Твердження це базується на таких положеннях :

       1.   Перебравши від Міністерства фінансів України напрямок діяльності –контрольно – ревізійної роботи, Головку України, як орган виконавчої влади з особливим статусом взяло на себе певну відповідальність і за інші аспекти діяльності міністерства ( прогнозування у фінансовій сфері, одержання цільових кредитів, визначення особливостей приватизації, розробка фінансово – економічних та інших нормативів, здійснення у межах повноважень, визначених законодавством, функцій управління державним майном ).

       2.   Як найвищий орган у ДКРС, ГоловКРУ  України на рівні з іншими органами системи Міністерства фінансів має доповнювати аналітично – консультативне обґрунтування й підтримку політики Міністра.

       3.   Виходячи з потреби здійснення інформаційно – аналітичного контролю за управлінням економікою, фінансами та соціально – культурною сферою, ГоловКРУ України повинно в міру можливості й потреби забезпечувати центральні органи виконавчої влади такими матеріалами.

       В цілому аналітична робота необхідна для виявлення чинників, що призводять до порушень фінансової та бюджетної дисципліни, злочинів у сфері економіки і внесення пропозицій щодо змін у чинному законодавстві з метою усунення цих негативних явищ. Таким чином належна організація цієї роботи дозволить суттєво зменшити втрати державних коштів та майна і буде істотним резервом для поліпшення економічної та соціальної ситуації в державі.

       Науково – дослідним фінансовим інститутом при Міністерстві фінансів України разом з Головним контрольно – ревізійним управлінням України розроблено і передано до Кабінету Міністрів України Проект Закону України “Про фінансовий контроль в Україні”, що визначає єдині підходи до здійснення ревізій і перевірок на підприємствах, в установах і організаціях.

       Сьогодні ж спеціалізовані контролюючі органи, що підпорядковані різним центральним формам влади, діють переважно на підставі лише своїх статутних нормативно – правових актів, координуючи роботу з іншими контролюючими органами в рамках Указу Президента України “Про деякі заходи з перегулюванням підприємницької діяльності”.

       Слід зазначити, що Закони України “Про Рахункову палату” від 11.07.96р. № 315/96 – ВР, “Про державну контрольно – ревізійну службу в Україні”, “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 р. №509-XII, містять статті про взаємодію з іншими державними контролюючими органами. Але виконання цих законодавчих положень потребує розробки конкретного механізму здійснення координації їх дій, а також закріплення цього механізму у відповідних положеннях і інструкціях.

       Певні організаційні заходи слід здійснити також у напрямку досягнення прозорості контрольно – ревізійної роботи, зміцнення матеріально – технічної бази і кадрового забезпечення державної контрольно – ревізійної служби.

       Критерієм прозорості контрольно – ревізійної роботи є досягнення ДКРС таких параметрів :

      зрозумілість цілей, які переслідує державна контрольно – ревізійна служба, як для посадових осіб центральних органів влади, підприємств, установ і організацій, так і пересічних громадян держави;

      забезпечення в ході контролю прав і свобод громадян та інших суб’єктів адміністративного права;

      відкритість процесу планування основних напрямків контрольно – ревізійної роботи, проведення ревізійних матеріалів;

      доступ спеціалістів, наукових працівників до ревізійних матеріалів попередніх років, по яких завершився 10 – річний термін зберігання в архівах органів ДКРС.

       Важливим в цьому напрямку є створення прес – служби ГоловКРУ України. Однією з дієвих складових цієї системи є вихід у світ інформаційно – аналітичного, науково – практичного журналу державної контрольно – ревізійної служби “Фінансовий контроль”.

       На жаль, в Україні відсутні науково – прикладні дослідження з питань визначення напрямів і об’єктів державного фінансового контролю в умовах перехідної економіки нашої держави. У зв’язку з цим є небезпека, що в результаті підготовлених самими контролюючими органами рішень буде удосконалюватись тільки один напрям державного фінансового контролю – контроль за публічними фінансами та майном. Водночас недостатньо уваги буде приділено контролю виявлення діяльності, яка провокує платіжну кризу, дестабілізує економічну ситуацію, несе загрозу національній безпеці. Така занепокоєність викликана тим, що в умовах адміністративної реформи і дерегулювання підприємницької діяльності удосконалення державного фінансового контролю ускладнюється. Пов’язано це з тим, що :

       1. на початковому етапі ринкових перетворень багато питань, пов’язаних з державним регулюванням і фінансовим контролем, не одержали необхідного наукового обґрунтування;

       2. з причин закритості протягом тривалого часу діяльності суб’єктів державного фінансового контролю нині немає належного розуміння громадськістю його ролі і місця в житті суспільства;

       3. в ринкових умовах відбувається не спрощення, а ускладнення фінансових аспектів діяльності держави – у зв’язку із активним залученням до задоволення суспільних потреб комерційних структур різної форми власності, використанням для обслуговування державних коштів банківської інфраструктури і інфраструктури інших фінансово – кредитних установ, закупівлею необхідних товарів, робіт і послуг через ринкові механізми;

       4. головною ціллю державного фінансового контролю нині є інтереси держави не тільки як власника і виробника товарів, але і як організатора створення умов для реалізації інтересів суб’єктів господарювання недержавної форми власності і громадян;

       5. змінилися вимоги до державного фінансового контролю, який нині має бути не тільки об’єктивним, але й законним і ефективним;

       6. ускладнилась можливість правового посилення повноважень органів державного фінансового контролю, оскільки значну частину складу парламенту складають підприємці, які не підтримують встановлення жорстких нормативів і обмежуючих правил;

       7. відсутній єдиний центр координації розвитку системи державного фінансового контролю, суб’єкти якої підпорядковані різним органам законодавчої і виконавчої влади;

       8. рух нашої країни до членства в економічних і фінансових організаціях світового співтовариства зобов’язує враховувати досвід організації державного фінансового контролю у економічно розвинутих державах, який, однак, не завжди є оптимальним для перехідної економіки України;

       9. ускладнилась можливість виявлення і документування порушень в зв’язку з транс націоналізацією економічних відносин і комп’ютеризацією обліку фінансових ресурсів;

       10. не вирішено проблем матеріально – технічного і кадрового забезпечення органів державного фінансового контролю.

       В Україні мало уваги приділяється функціям ДКРС профілактичного і запобіжного характеру. Досвід світової економіки показує, що саме реалізація запобіжних функцій ДКРС може давати найбільш високі результати у вирішенні питань, пов’язаних зі зберіганням державної власності, цільовим використанням бюджетних коштів та підвищенням ефективності роботи виробничо – господарських структур. Реалізація функцій КРУ профілактичного та запобіжного характеру потребує поглиблення робіт по узагальненню та оцінці результатів перевірок і ревізій, виявленню причин, що призвели до порушень чинного законодавства з боку виробничо – господарських об’єктів, установ і відомств різного підпорядкування. Аналіз статистичної звітності, яка характеризує стан злочинності в державі, показав не тільки зростання кількості злочинів економічного характеру та їхні основні види, але і дозволив прослідкувати взаємозв’язок між зростанням економічної злочинності в окремих галузях народного господарства, фінансовим станом виробничо – господарських об’єктів та соціальною напругою на підприємствах, у галузях і суспільстві в цілому. Загально відомі факти складного становища виробничо – господарських об’єктів Міністерства вугільної промисловості, бюджетної сфери, включаючи освіту, медицину тощо. Аналіз ревізій і перевірок, здійснених органами ДКРС України, показав, що за останні роки значно підвищився рівень порушень фінансової дисципліни саме в цих галузях. Прослідковується  взаємозв’язок між показниками, що характеризують фінансовий стан підприємств, рівень фінансової дисципліни та рівень соціальної напруги у виробничих колективах. При цьому, чим вищий рівень порушень чинного законодавства з боку господарських структур, тим нижчий рівень задоволення соціальних потреб працівників і споживачів в цілому.