Регулювання обігу готівки комерційними банками та контроль за веденням касових операцій

      Чинні законодавчі й нормативні акти з  питань готівкового обігу та порядок  ведення касових операцій для  підприємств і організацій можуть змінюватися і вдосконалюватися залежно від конкретних економічних умов діяльності суб'єктів господарювання, які регулюються чинним законодавством та затверджуваними в установленому порядку нормативними документами відповідних міністерств і відомств.

      Організація обороту готівкових коштів передбачає також забезпечення постійного дотримання правил приймання, схоронності і використання готівки господарством. Підприємства, установи, організації та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які мають поточні рахунки в установах комерційних банків, повинні зберігати на них свої вільні кошти.

      Зберігання  коштів підприємств і організацій у банківських установах створює передумови для концентрації готівкових коштів у банківській сфері, забезпечення їх ефективного використання в обороті, гарантування їх схоронності, сприяє більшій оперативності у задоволенні потреб суб'єктів господарювання в готівці для здійснення їхніх чергових платежів та запобігання зловживанням під час витрачання готівки.

      З метою максимального зменшення зустрічних оборотів готівки (тобто здавання коштів до каси банку й одночасно одержання їх із цих кас) суб'єктам господарювання дозволено залишати у своїх касах готівку в межах установлених лімітів, а також використовувати для необхідних господарських потреб грошовий виторг (крім виплати заробітної плати і дивідендів - доходу). Ліміти залишку готівки в касі встановлюються суб'єктам господарювання щорічно на основі поданих ними до комерційних банків заявок - розрахунків установленої форми й за необхідності (якщо є звернення клієнта) можуть протягом року переглядатися. У разі неподання цих розрахунків установи банків самостійно встановлюють такі ліміти суб'єктам господарювання в розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.[3]

      Ліміти встановлюються комерційними банками, в яких відкриті поточні рахунки підприємства з урахуванням режиму і специфіки його роботи, віддаленості від установи банку, розміру касових оборотів, установлених строків і порядку здавання виторгу, графіка заїзду інкасаторів.[11]

      Понадлімітну  готівку на кінець робочого дня підприємства та організації зобов'язані здавати до кас банків для зарахування на відкриті в них поточні рахунки згідно з порядком і термінами, погодженими з відповідною установою банку. При цьому підприємствам та організаціям, що мають постійний грошовий виторг (а це головно підприємства, пов'язані з обслуговуванням населення), ліміти каси встановлюються залежно від термінів здавання ними виторгу:

      - ті, що здають його щоденно  (через інкасацію та/або вечірню 
касу), - у розмірах, необхідних для забезпечення нормальної роботи зранку наступного дня;

      - ті, що здають виторг наступного  дня (у разі відсутності інкасації та вечірньої каси), - у межах середньоденного виторгу.

      Для інших суб'єктів господарювання, що мають готівковий виторг (касові надходження), ліміти каси встановлюються залежно від погоджених строків здавання виторгу (надходжень) (але не рідше одного разу на п'ять днів). Так, якщо виторг здається один раз на чотири дні (за значної віддаленості підприємства від установ банку), розмір установленого ліміту має становити приблизно суму, що дорівнює середнім надходженням за чотири дні.

      Якщо  окремі підприємства, установи та організації (це, звичайно, бюджетні), крім коштів, отримуваних у банку на певні потреби (заробітна плата, допомоги, стипендії), не мають взагалі інших готівкових надходжень, то ліміт каси їм установлюється в межах середньоденного видатку готівки (без урахування зазначених вище видатків). Суб'єктам господарювання (крім тих, що пов'язані з обслуговуванням населення) такі ліміти можуть установлюватися, виходячи з середньоденного надходження або видатків готівки.

      В окремих випадках (органам державного казначейства, торговельним підприємствам, підприємствам зв'язку) установи банків можуть установлювати загальні ліміти каси, в межах яких указані суб'єкти господарювання доводять потім ліміти каси відповідно до бюджетних організацій, які вони обслуговують, а також до підпорядкованих їм структурних підрозділів торгівлі та зв'язку.

      Якщо  суб'єкт господарювання має відкриті поточні рахунки в кількох  установах банків, то він визначає протягом трьох робочих днів основний поточний рахунок, за місцем відкриття  якого відповідною установою банку встановлюється ліміт залишку готівки в касі. Про це даний суб'єкт господарювання повідомляє інші установи банків, де відкриті його додаткові поточні рахунки, надаючи їм копію заявки - розрахунку із затвердженим лімітом каси.

      Чинними нормативними документами з готівкового  обігу при регламентуванні порядку  визначення лімітів каси враховані  також специфічні умови функціонування підприємств та установ силових міністерств і відомств країни та особливості здійснення підприємницької діяльності окремими категоріями суб'єктів господарювання. Так, згідно з чинним законодавством колективним сільськогосподарським підприємствам надано право самостійно визначати розміри готівки, що постійно знаходиться в їхніх касах, з повідомленням обслуговуючої установи банку, а фермерським (селянським) господарствам та фізичним особам, що здійснюють підприємницьку діяльність, не маючи прав юридичної особи, такі ліміти взагалі не встановлюються. Не обмежуються також розміри касових залишків дипломатичним, торговельним та іншим офіційним представництвам нерезидентів, що користуються імунітетом та привілеями, а також представництвам іноземних компаній і фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності.

      Одночасно зі встановленням ліміту з метою  прискорення обіговості коштів і своєчасного надходження їх у каси банків визначаються терміни і порядок здавання виторгу установам банків кожному підприємству та організації за погодженням з їхніми керівниками. При цьому для підприємств та організацій, розташованих у місцевості, де є установи банку та підприємства зв'язку, виторг має здаватися, як правило, щоденно в день його надходження в їхні каси, а в місцях, де таких умов немає і суми виторгу невеликі (до двох неоподатковуваних мінімумів за день), - не рідше одного разу на п'ять днів.[4]

      Готівкові кошти, що надходять на рахунки згідно з порядком і термінами, погодженими  з установою банку, можуть бути здані  в денні й вечірні каси установ  банків, інкасаторам Національного  банку України, в об'єднані каси при підприємствах та організаціях для подальшого переказування у відповідні установи банків, а також підприємствам зв'язку для переказування на рахунки в установах банків. Підприємства й організації можуть зберігати понад установлені ліміти готівку для оплати праці, виплати заохочень, допомог усіх видів, компенсацій, пенсій, стипендій, грошей на відрядження, дивідендів (доходу), премій протягом трьох робочих днів (для колективних сільгосппідприємств, підприємств залізничного транспорту, виконавчих органів сільських Рад - протягом п'яти робочих днів).

      З метою сприяння максимальному і своєчасному здаванню суб'єктами господарювання виторгу та дотримання ними лімітів каси комерційні банки повинні забезпечувати роботу вечірніх кас у робочі, вихідні та святкові дні.

      За  наявності у суб'єкта господарювання поточних рахунків у кількох установах банків, здавання ним виторгу може здійснюватись як на основний, так і на додаткові поточні рахунки. За таким самим принципом проводиться й одержання ним готівки з цих рахунків.

      Розрахунки  і платежі юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємництва між собою можуть здійснюватися як у безготівковій формі, так і готівкою. Видавання їм готівки з їхніх власних банківських рахунків здійснюється установами банків безперешкодно, без будь-яких вимог щодо надання для цього обґрунтовуючих документів. Готівка вказаними особами може бути одержана на будь-які господарські цілі клієнта в межах коштів, що перебувають на їхніх банківських рахунках.

      При здійсненні готівкових розрахунків  підприємствами, установами й організаціями та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності між собою, а також з громадянами продавці зобов'язані надавати покупцям облікові розрахункові документи (податкову накладну, рахунок - фактуру, товарний або касовий чек, квитанції, акти закупівлі продукції, виконаних робіт, наданих послуг тощо), що підтверджували б здійснену платником видачу готівки за придбані товари (роботи, послуги).

      У сфері торгівлі й обслуговування населення всі розрахунки з громадянами готівкою мають здійснюватися через електронно-касові апарати з виданням споживачеві касового чека. У разі несправності ЕКА та в окремих сферах підприємницької діяльності, визначених Мінекономіки України й Державною податковою адміністрацією, відповідним суб'єктам підприємницької діяльності дозволяється для обліку реалізованих товарів (робіт, послуг) та отриманих за це грошей використовувати товарно-касові книги.[5]

      Згідно з чинним Порядком ведення касових операцій їх оформлення здійснюється на основі єдиних типових документів (прибуткових і видаткових касових ордерів, касових книг тощо), форма яких затверджена колишнім Мінстатом України і які застосовуються на всіх підприємствах, в установах та організаціях незалежно від їхнього відомчого підпорядкування та форм власності.

      Приймання готівки касами підприємств здійснюється за прибутковими касовими ордерами за підписом головного бухгалтера або особою, ним уповноваженою. Приймання грошей має підтверджуватися квитанцією з цими самими підписами, а також підписом касира, завіреним печаткою (штампом) касира.

      Видавання готівки із кас підприємств здійснюється за видатковими касовими ордерами або іншими документами (платіжними відомостями, рахунками тощо). Документи на видавання коштів підписуються керівником і головним бухгалтером підприємства або особами, ними уповноваженими.

      По  закінченні встановлених термінів збереження готівки понад визначений ліміт (три - п'ять днів) для виплати заробітної плати, допомог, компенсацій, стипендій, пенсій, грошей на відрядження, дивідендів (доходу), невиплачені суми депонуються і здаються в установу банку. При цьому на здані кошти складається один загальний видатковий касовий ордер.

      На  підприємстві ведеться тільки одна касова книга, в якій касир записує всі надходження і видавання готівки. Касова книга має бути пронумерована, прошнурована й опечатана печаткою. Записи в ній здійснюються за кожним прибутковим і видатковим ордером відразу ж після одержання або видавання за ним готівки тільки під копірку, тобто у двох примірниках, з яких другий слугує звітом для касира.

      Наприкінці  робочого дня касир підбиває підсумки за надходженням та видаванням грошей та виводить залишки на наступний день. Перші відривні аркуші, що є звітом касира, разом з прибутковими і видатковими ордерами і доданими до них виправдувальними документами касир передає бухгалтерії під розписку у касовій книзі.

      Для здійснення розрахунків готівкою кожне  підприємство мусить мати касу - спеціально обладнане й ізольоване приміщення, яке призначене для приймання, видавання і тимчасового зберігання готівки. Уся готівка на підприємствах зберігається зазвичай у вогнетривких металевих шафах, а в окремих випадках у комбінованих і звичайних металевих шафах, які після закінчення роботи каси замикаються ключем і опечатуються сургучною печаткою касира.

      Зберігання  в касі готівки та інших цінностей, що не належать даному підприємству, забороняється. Касир відповідно до чинного законодавства про матеріальну відповідальність робітників і службовців несе повну матеріальну відповідальність за схоронність усіх прийнятих ним цінностей і за будь-яку шкоду, заподіяну підприємству як через навмисні дії, так і недбалим або несумлінним ставленням до своїх обов'язків.

      З метою поліпшення схоронності готівки на підприємствах Порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні окремим додатком містить рекомендації щодо забезпечення схоронності коштів під час їх зберігання і транспортування.

      У терміни, встановлені керівником підприємства, але не рідше одного разу в квартал, на кожному підприємстві здійснюється раптова ревізія каси з поаркушним перерахунком усіх грошей і перевіркою інших цінностей, що знаходяться в касі. Відповідальність за дотримання касової дисципліни несуть керівники підприємств, головні бухгалтери, керівники фінансових служб і касири. Передбачена також дійова система контролю за використанням готівки, виданої під звіт працівникам підприємств та організацій.[6]

      Видавання готівки під звіт здійснюється з кас підприємств на господарські цілі, відрядження та інші потреби. Невитрачені готівкові кошти, видані під звіт, мають бути повернуті в касу підприємства не пізніше як за 10 робочих днів з дня їх видавання. За гроші, видані під звіт на відрядження, підзвітна особа має відзвітувати протягом 10 робочих днів з дня повернення з відрядження (з дозволу керівника з поважних причин - протягом 20 робочих днів).

      Особи, що отримали гроші під звіт, зобов'язані пред'явити в бухгалтерію підприємства звіт про їх витрачання. Видавання готівки під звіт проводиться за умови повного звіту за раніше видані суми. Якщо видана під звіт готівка не витрачена і не повернена до каси підприємства, застосовуються відповідні штрафні санкції.

      Дотримання  підприємствами й організаціями вимог чинних законодавчих і нормативних документів з питань готівкового обігу та Порядку ведення касових операцій забезпечується організацією відповідного контролю. Так, установи банків не менше як один раз на два роки, а у разі виявлення порушень - частіше, згідно з рішенням свого керівника повинні перевіряти додержання касової дисципліни на всіх підприємствах і в організаціях, які вони обслуговують, незалежно від форм власності.