Продуктивність праці на підприємстві СТОВ «Лан» Бершадського району Вінницької області . Шляхи її підвищення

                                            Врс = Трс · Трд · Крд · Ксн,                                    (3.1) 

   де Трс — тарифна годинна ставка;

   Трд — тривалість робочого дня, год.;

   Крд —кількість робочих днів, які відпрацював працівник протягом року;

   Ксн — коефіцієнт соціальних нарахувань на заробітну плату (соціальне страхування, державне пенсійне забезпечення).

   На  основі цих даних визначають суму капіталовкладень, за яких витрати  на механізацію виробництва збігаються з витратами на робочу силу, що вивільняється. Розрахунок здійснюють за формулою: 

                                     КВз = Врс / Пз ·1000,                                                (3.2) 

   де КВз - зрівноважені капіталовкладення, за яких витрати на механізацію виробництва збігаються з витратами на робочу силу, що вивільняється;

     Пз - загальна сума витрат (постійних і змінних) в розрахунку на 1000 грн капіталовкладень.

   Розрахована таким способом сума зрівноважених капіталовкладень означає, що підприємство матиме економію, якщо інвестиції на заміну працівників будуть менші, ніж ця сума. Зрозуміло, що економія буде тим більшою, чим меншими будуть фактичні капіталовкладення порівняно з показником КВз, і навпаки. Підприємство нестиме збитки, якщо фактичні капіталовкладення перевищуватимуть зрівноважені.

   Припустимо, що заробітна плата із соціальними нарахуваннями двох працівників, які можуть бути вивільнені завдяки модернізації кормоцеху, становить 6576 грн за рік. Вартість і установка нового обладнання обійдеться підприємству 20,2 тис. грн. Строк експлуатації обладнання — 15 років. Залишкова його вартість становить 10% від первісної вартості. Податок на майно і страхування — 320 грн за рік. Витрати на ремонт і технічний догляд приймаються нормативно — 6,5 % від первісної вартості . Витрати на енергію становлять 1500 грн на рік. При розрахунку процента на вкладений капітал ставка береться на рівні 9 %. Дана інформація є достатньою для визначення усіх статей витрат.

   Зокрема, витрати на амортизацію в розрахунку на 1000 грн інвестицій обчислюють з  виразу:

                                                 А = (1000- ЗВ)/Т,                                                (3.3) 

   де  А - витрати на амортизацію;

   ЗВ - залишкова вартість основного засобу в розрахунку на 1000 грн інвестицій.

   Оскільки  в нашому прикладі залишкова вартість становить 10 % від первісної вартості, то ЗВ дорівнюватиме 100 грн (1000 · 10 %) : 100. Отже, витрати на амортизацію становитимуть  при Т = 15 років (1000 – 100) : 15 = 60 грн.

   Процент на вкладений капітал (Пр) відповідно до методики його визначення в країнах  з ринковою економікою розраховують за формулою: 

                                                  Пр = (1000+ЗВ)/2· Пс,                                        (3.4) 

   де  Пр - процент на вкладений капітал;

   Пс - процентна ставка, коефіцієнт.

   Підставивши у формулу відповідні дані, одержимо (1000+100)/2·0,09 = 49,5 грн. Витрати на сплату податку на майно і страхування за рік ділять на кількість тисяч інвестицій і отримують суму цих витрат на 1000 грн інвестицій. У нашому прикладі ця сума становить 320 грн : 20,2 = 15, 84 грн.

   Розраховані витрати на амортизацію, процент  на вкладений капітал і на сплату податку та страхування є постійними і їх загальна сума дорівнює 125,34 грн (60 + 49,5 + 15, 84).

   Витрати на ремонт і технічний догляд нормативно дорівнюють, як ми зазначали, 6,5 % балансової вартості, тобто (1000 · 6,5) : 100 = 65 грн. Витрати на енергію в розрахунку на 1000 грн інвестицій визначають діленням їх річної суми на кількість тисяч інвестицій, тобто вони дорівнюватимуть 1500 : 20,2 = 74, 25 грн. Разом змінних витрат - 139,25 грн, а загальна сума витрат на 1000 грн капіталовкладень - 264,59 грн (125,34 + 139,25).

   Таким чином , зрівноважена сума інвестицій у нашому прикладі становить 24 584 грн (6 576 : 264,59) · 1000. Як бачимо, вартість обладнання, яке планує купити підприємство для заміни двох працівників кормоцеху, менша зрівноважених капіталовкладень на 4654 грн. Отже, такий варіант інвестицій економічно вигідний для підприємства. Адже за таких умов підприємство позбавляється щорічної оплати живої праці в сумі 6 576 грн, однак несе додаткові витрати, пов’язані з даною інвестиційною діяльністю, в сумі 5 344,7 грн (264,59 · 20,2). Звідси економія коштів становитиме 6 576 – 5 344,7 = 1231,3 грн щорічно. Вказану суму економії можна визначити й інакше, помноживши заощаджені інвестиції на норматив витрат і поділивши одержаний результат на 1000, тобто (4 654 · 264,59) : 1000 = 1 231,3 грн.

   Як  бачимо, наведений варіант інвестицій є доцільним для підприємства і може бути прийнятним для практичного впровадження. Водночас, крім фінансового виграшу, підприємство скоротить затрати живої праці на 3 770 людино-годин (276 робочих днів · 6,83 · 2 працівники), отже, підвищить її продуктивність.[8, С. 209-217] 

   3.2 Вплив росту урожайності,  продуктивності тварин, підвищення якості  продукції на трудомісткість  продукції 

            Підвищення ефективності господарства передбачає збільшення виробництва і підвищення якості сільськогосподарської продукції при одночасному зменшенні затрат праці і матеріальних засобів на одиницю продукції. Розв'язання цієї проблеми нерозривно пов'язане з подальшою всебічною інтенсифікацією виробництва, в процесі якої забезпечується підвищення врожайності сільськогосподарських культур та продуктивності худоби і птиці. В сучасних умовах сільське господарство розвивається переважно на основі інтенсифікації, що є основним джерелом підвищення його економічної ефективності.

   Шляхи підвищення виробництва, які забезпечують дальше збільшення обсягів виробництва продукції і зменшення витрат на її одиницю, передбачають комплекс таких основних заходів: поліпшеним використання землі, підвищення її родючості; впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва; поглиблення спеціалізації і концентрації виробництва на основі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції; раціональне використання виробничих фондів і трудових ресурсів; впровадження інтенсивних і ресурсозберігаючих технологій та індустріальних методів виробництва; підвищення якості і збереження виробленої продукції; широке використання прогресивних форм організації виробництва і оплати праці на основі колективного, сімейного і орендного підряду та оренди як прогресивної форми господарювання; розвиток сільськогосподарського виробництва на основі різноманітних форм власності і видів господарювання і створення для них рівних економічних умов, необхідних для самостійної та ініціативної роботи.

   У комплексі заходів підвищення економічної ефективності використання землі на основі підвищення її родючості і зростання врожайності сільськогосподарських культур ці завдання успішно вирішуються шляхом вирощування сільськогосподарських культур за технологією програмованих урожаїв з використанням досягнень науки, передової практики і забезпеченням високої якості праці.[10, С. 14-18]

   Один  із напрямів підвищення ефективності сільського господарства — впровадження комплексної механізації і автоматизації  виробництва в усіх галузях рослинництва і тваринництва і переведення їх на індустріальну основу. Вирішення цієї проблеми сприяє насамперед підвищенню продуктивності праці в сільськогосподарському виробництві, що є основним якісним фактором його економічного і соціального розвитку. Багато країн використовують цей напрям підвищення ефективності, що сприяє покращенню показників продуктивності праці.  

   Таблиця 3.1

   Міжнародні  співставлення продуктивності праці у сільському господарстві

   З таблиці 3.1 видно що такі країни як: США, Бразилія, а також країни зони євро по показниках продуктивності праці значно домінують над Україною, особливо це помітно в 2009 році. Це зв’язано з тим, що матеріальною основою підвищення ефективності якості сільськогосподарського виробництва, зокрема зростання продуктивності праці, в цих країнах, є впровадження досягнень науково-технічного прогресу, яке включає вдосконалення, раціональне поєднання і взаємодію всіх елементів праці: знарядь і предметів праці та робочої сили.

     В той же час Україна продовжує використовувати застарілі технології і значно відстає від розвинутих європейських країн за показниками продуктивності праці. Першочерговою причиною такого відставання є низький рівень технологій сільськогосподарського виробництва. Скорочення такого розриву у продуктивності праці неможливе без радикального реформування аграрного сектору, залучення масштабних інвестицій, трансферу технологій, реформи професійної освіти. Здійснення таких реформ у свою чергу можливе тільки завдяки активній ролі держави та фундаментальних реформ державної політики стосовно розвитку аграрного сектору. [16, С. 27-29] 

   3.3 Удосконалення технології, організації і умов виробництва та праці, матеріальна зацікавленість працівників на зміну продуктивності праці. 

   Маючи належний рівень основної заробітної плати СТОВ «Лан» мало уваги приділяє матеріальному стимулюванню працівників, це пов'язано не лите з виплатою різних видів надбавок, доплат, премій, а й з рівнем натуральної оплати праці.

   Натуральну  оплату доцільно здійснювати за двома  варіантами. Перший — оплата, як частка основної грошової оплати через нормозміну. Виплати видаються натурою за виконану норму виробітку на сільськогосподарських роботах. Почасовикам нормозміна визначається шляхом ділення відпрацьованого часу за місяць на тривалість робочого дня (зміни), встановленого правилами внутрішнього трудового розпорядку дня, помноженому на тарифні коефіцієнти присвоєного розпорядку і і за умови роботи в сільському господарстві. За другим варіантом оплата праці повинна здійснюватися тільки продукцією, і застосовуватися при оплаті за збирання врожаю картоплі, овочів, цукрових буряків, плодів і ягід особливо для найманих працівників. Натуральна оплата праці працівникам землеробства може здійснюватися не тільки рослинницькою продукцією, а також м'ясом, молоком і навпаки. У рільництві законом визначено в альтернативу грошової форми здійснювати часткову натуроплату, але не більше 50% від нарахованого заробітку. Зрозуміло, що продукція є далеко не кращим мотивуючим чинником, але в умовах нестачі грошової маси у господарствах, такий варіант в якості тимчасового явща мас право на існування .[ 12, С. 129-134]

   Також велике значення мас вдосконалення  і додаткової оплати праці, а саме система преміювання працівників Організація преміювання різних функціональних груп спеціалістів і службовців має суттєві відмінності. Так, спеціалістів основних виробничих підрозділів (дільниць, цехів) і преміювати виходячи з конкретних завдань, що стоять перед цими підрозділами, незалежно від загальних підсумків роботи підприємства в цілому.