Продуктивність праці на підприємстві СТОВ «Лан» Бершадського району Вінницької області . Шляхи її підвищення

   За  даними, наведеними в таблиці 2.3, можна зрозуміти, що  підприємство має зервово-технічний напрям виробництва із розвиненим тваринництвом. Даний показник спеціалізації говорить про стратегію діяльності підприємства, що спрямована на діяльність у кількох сферах виробництва культур, спрямовану на зниження ризику отримання збитків у сумарній величині діяльності підприємства. Характеризуючи діяльність господарства на основі даних таблиці 2.3, ми можемо сказати, що в 2008 році підприємство спрацювало краще, адже  воно отримало більший чистий дохід від реалізації. А в 2009-2010р.р. чистий дохід від реалізації помітно зменшився.

   За  даними таблиці 2.4 можна побачити, що з кожним роком виробництво валової продукції і вартість основних засобів зменшується, в той же час вартість вироблених витрат на 100 га сільськогосподарських угідь збільшується.  
 
 

Таблиця 2.4

   Рівень  інтенсивності та економічної ефективності інтенсифікації сільського господарства в підприємстві СТОВ «Лан» Бершадського району Вінницької області

   Рівень рентабельності в середньому за три роки становить 8,5% - даний показник свідчить, що на 1 грн витрат підприємство отримує 8,5 копійок прибутку. Можна зробити висновок, що рівень рентабельності підприємства дуже низький. 

   2.2 Динаміка показників продуктивності і оплати праці 

  Класичні  джерела економічної літератури показник продуктивності праці оцінюють як один із провідних, рівень якого визначає економіку будь-якої галузі матеріального виробництва. З-поміж цілої системи показників, якими характеризується економічна категорія продуктивності праці (основних і додаткових, вартісних і натуральних прямих і обернених, повних і неповних), узагальнюючим показником, що характеризує її рівень, виступає виробництво валової продукції з розрахунку на середньорічного працівника у вартісному виразі, або річна продуктивність праці, оскільки в ньому поєднується, з одного боку, рівень годинної продуктивності праці, а з іншого, використання робочої сили протягом року. [7, С. 10-13]

Таблиця 2.5

   Забезпеченість  трудовими ресурсами  та ефективність їх використання 

   Провівши аналіз складу і структури трудових ресурсів, наявних на підприємстві у таблиці 2.5, можна побачити, що в 2009 році відбулося зниження працівників рослинництва і тваринництва. Дані показують що в 2008 році дуже низькі показники валової продукції на одного середньорічного працівника як в тваринництві так і в рослинництві. Тваринництво доволі слабко розвивається. Можна зробити висновок, що в 2009 році показники валової продукції на одного середньорічного працівника у тваринництві досить підвищились. Кількість працівників в тваринництві доволі різко знизилась в 2009-2010р.р.

   Таблиця 2.6

   Прямі витрати на оплату праці в підприємстві СТОВ «Лан» Бершадського району Вінницької області

   Переглянувши  дані таблиці 2.6 можна побачити які витрати на оплату праці понесло підприємство.

   В підприємстві СТОВ «Лан» такі показники продуктивності праці як фондозабезпеченість, фондоозброєність, фондовіддача досить низькі і це свідчить, що продуктивності праці знаходиться на низькому рівні.

   Рівень  продуктивності праці в аграрних формуваннях базується на характеристиках трудомісткості виробництва конкретних видів сільськогосподарської продукції. Оцінку продуктивності праці при виробництві окремих видів сільськогосподарської продукції можна провести виходячи із рівня їх трудомісткості за прямими затратами раці. Дослідження її динаміки в сільськогосподарських підприємствах України засвідчують, що в період 2000-2010 рр. зростання прямих затрат праці на виробництво одиниці продукції відбулось за всіма основними видами сільськогосподарської продукції.[13, С. 356-357]

   2.3 Вплив факторів  на продуктивності  праці 

    Прямий  фактор, який впливає на продуктивність праці це рівень валової продукції та загальна чисельність працівників. Але існують декілька інших факторів, які те ж можуть впливати на рівень показників продуктивності праці. При розрахунку показників продуктивності праці сільськогосподарського виробництва потрібно враховувати декотрі особливості оцінки готової продукції. Так, за рахунок показників вартості валової продукції найбільш точнішим для оцінки ефективності використання живої праці є показник реалізованої продукції. Різниця між валовою та реалізованої продукцією в сільському господарстві обумовлюється внутрішніми оборотами, які включають у себе більшість методик в обсягу валової продукції, які те ж використовуються, а також спрямуванням часті отриманої продукції для внутрішнього використання (насінній матеріал, молоко для корма телят чи поросят та ін.).

    Крім  того, на рівень продуктивності праці  в більший мірі можуть впливати об'єктивні фактори: природно-кліматичні умови у місці розположення господарства, різниця у плодоносності окремих земельних угідь, які належать одному підприємству, укомплектованість технікою й рівень її продуктивності і т.д. В останній час з'явився новий фактор, який суттєво впливає на рівень продуктивності праці в конкретному господарстві - рівень безробіття у регіоні взагалі та безробіття сільськогосподарських робітників окремо. Цей показник являється додатковим фактором мотивації працівників до підвищення якості та кількості продукції. Методика визначення його впливання на рівень показників продуктивності праці поки не розроблена, але, з деякою степіню точності вона може бути визначена у кожному конкретному господарстві з допомогою аналізу даних за декілька років.

    Для оцінювання рівня інтенсивності  використання персоналу застосовують систему узагальнюючих, окремих і допоміжних показників продуктивності праці.

   До  узагальнюючих показників належать середньорічний, середньоденний і середньогодинний  виробіток продукції на одного робітника, а також середньорічний виробіток продукції на одного працюючого у вартісному вираженні.

   Індивідуальні показники – це витрати часу на виробництво одиниці продукції певного виду (трудомісткість продукції) або випуск продукції певного виду в натуральному вираженні на один людино-день або на одну людино-годину.

   Найбільш  узагальнюючим показником продуктивності праці є середньорічний виробіток  продукції на одного працівника Його величина залежить не лише від виробітку робітників, а й від частки останніх у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу, а також від кількості днів, які вони відпрацювали, і від тривалості робочого дня.[11, С. 176-181] 

   Розділ 3. Шляхи підвищення продуктивності праці 

   3.1 Заміна живої праці капіталом 

   При заміні живої праці капіталом  закономірно постає питання: яку  суму інвестицій підприємство може дозволити  собі вкласти у виробництво (придбання  обладнання, машин і механізмів, будівництво виробничих приміщень, споруд, під’їзних шляхів тощо), щоб заощадити таку кількість живої праці, завдяки вивільненню якої досягається вища ефективність виробництва. Відповідь на це запитання може бути вичерпною за умови обґрунтованого визначення необхідної вихідної інформації і правильного використання відомого в економічній теорії принципу: заміна живої праці минулою доцільна лише тоді, коли вартість машини нижча за вартість робочої сили, яку вона заміщує.

   Підготовка  вихідної інформації передбачає розрахунок річної суми витрат на 1000 грн капіталовкладень, що спрямовуються на заміну живої праці минулою, і витрат на робочу силу, яка вивільнятиметься завдяки механізації виробництва або при заміні старого обладнання новим, що потребує менших затрат живої праці. Загальна сума витрат на 1000 грн інвестицій складається з постійних витрат (амортизація, страхування, податок на майно і процент на вкладений капітал) і змінних втрат (ремонт, технічний догляд, спожита енергія, пальне тощо).

   Витрати на робочу силу, яка вивільняється  в процесі механізації, визначають за формулою: