Проблеми та перспективні напрямки розвитку фінансів зовнішньоекономічної діяльності

      ^обігу;

• ^{можливість оволодіти новою технологією і новими мето 
  дами управління, підготувати кадри, що відповідають ви 
  могам ринкової економіки;}
• ^{можливість брати участь у міжнародному поділі праці, 
  скоротити імпорт та розширити експорт.}

      ^{Сукупний  ефект від ПІІ  може привести до участі країни в міжнародній  конкуренції, до загального зміцнення становища  її на світовому ринку.}

      ^{ПІІ впливають і на платіжний баланс. Заміщення імпорту  внутрішнім виробництвом, доходи від експорту, субсидування імпорту технології та менеджменту — все це сприяє розширенню торговельної частини платіжного балансу приймаючої країни. ПІІ можуть не лише зменшити залежність від імпорту даного продукту за рахунок збільшення внутрішнього виробництва, а й сприяти отриманню доходу від його експорту. Деякі країни, наприклад, Бразилія, умови ПІІ ставлять експорт продуктів, вироблену у результаті їхніх капіталовкладень.}

      ^{З позицій платіжного балансу ПІІ з  самого початку є  сприятливими для приймаючої країни, але вони виявляються несприятливими в довгостроковому плані, якщо  відбувається репатріація доходів.}

      ^{Негативний  вплив ПІІ на країни, що розвиваються, може мати місце в таких  напрямах:}

1. ^{технологічна залежність.}
2. ^{порушення економічних планів.}
3.        ^{культурні зміни.}

^{4)втручання ТНК в діяльність уряду приймаючої країни. 
1.2 Проблеми і перспективи ПІІ в Україні}

      ^{Іноземні  інвестиції відіграють важливу роль в  будь - якій економіці  і українська не є  винятком. Важливо, що вони не лише дозволяють певною мірою компенсувати дефіцит національних коштів, але й є провідником сучасних технологій виробництва та управління, своєрідною "перепусткою" на світові ринки товарів, капіталів та технологій.}

      ^{За  даними Державного комітету статистики, в 2003 р. в  економіку України іноземними інвесторами було вкладено 1319,9 млн. дол., у т.ч. з держав СНД надійшло 69,0 млн дол. (5,2% загального обсягу), з інших країн світу - 1250,9 млн дол. (94,8%). Основними формами залучення капіталу були грошові вкладення, які становили 754,3 млн дол. (57,1% вкладеногообсягу) та внески у формі рухомого и нерухомого майна - 483,6 млн дол (36 6 %).}

      ^{Загальний обсяг прямих іноземних  інвестицій в Україну на 01.01.2004 р. становив 6657,6 млн дол., або   140 дол. на одного мешканця України.}

      ^{З початку 2003 р. прямі іноземні інвестиції зросли на 21,7% Інвестиції надійшли з 114 країн світу. Найбільші обсяги накопиченим підсумком були внесені нерезидентами з таких країн:}

      ^{США - 1074,8 млн дол. (16,1% загального обсягу);}

      ^{Кіпру - 779,2 млн дол. (11,7%);}

      ^{Великої Британії - 686,1 млн дол. (10,3%);}

      ^{Нідерландів - 463,9 млн дол. (7,0%);}

      ^{Німеччини - 441,4 млн дол. (6,6%);}

      ^{Віргінських Островів (Британських) - 381,1 млн дол. ( 5,7%);}

      ^{Російської  Федерації - 377,6 млн  дол. (5,7%);}

      ^{Швейцарії - 319,5 млн дол. (4,8);}

      ^{Австрії - 252,1 млн дол. (3,8%).}

      ^{Ці  дев'ять країн  забезпечили 71,7% загального обсягу прямих інвестицій в економіку України.}

      ^{Статистичні спостереження за прямими інвестиціями здійснюються в Україні  з 1994 р. З середини 90-х  років і аж до 2002 р. динаміка іноземного інвестування в Україну характеризується спадаючими темпами приросту; з 2002 р. темпи вкладання ПІІ мають тенденцію до зростання.}

      ^{Інвестиції  з України за кордон дуже незначні за обсягом  і нерівномірні за роками вкладення ( табл. 1.1).} 

      ^{Таблица 1.1 —} Динаміка прямих іноземних інвестицій в Україні (млн дол. США, наростаючим підсумком)

      Найбільші обсяги інветицій вкладаються в  ті сфери економіки, які гарантують швидке обернення капіталу.Інвестиційно привабливими в Україні залишаються підприємстваоптової торгівлі та посередництво у торгівлі - 996,3   млн. дол. (15,0% загального обсягу інвестицій), підприємства харчової промисловості та переробка сільськогосподарськоїпродукції – 988,3 млн. дол.(14,8%), машинобудування – 9,0%, транспорт і зв’язок -8,0 %.

      Вкладаючи інвестиції в Україну, іноземні компанії та банки переслідують різні цілі серед яких можна відокремити  такі:

• одержання високої норми прибутку при створенні виробництв по випуску продукції дефіцитної в Україні, чи ціні на яку в Україні значно вище від світових;
• використання факторів виробництва, ціна яких в Україні нижча від світової: порівняно дешева (але кваліфікована) робоча сила, низька ціна на деякі види сировини;
• використання порівняно багатих родовищ корисних копалин та інших природних ресурсів, розроблення яких в Україні дешевше, ніж в інших країнах;
• залучення українських підприємств у технологічні ланцюжки іноземних компаній, що звичайно досягається придбанням українських постачальників сировинних ресурсів і напівфабрикатів;
• придбання      потенційно      ефективних      українських підприємств (звичайно експортоорієтованих) за низькою ціною з метою одержання високого прибутку після обмежених інвестицій у створення системи збуту, проведення 
  маркетингу і реструктуризації номенклатури виробленої продукції;
• просування на український ринок своєї продукції: створення торговельно — збутової мережі, складальних виробництв, сервісних підприємств, провадження своїх стандартів на українському ринку, до інвестицій такого типу підштовхують і високі митні збори;
• використання   морально   застарілого   чи   екологічно шкідливого устаткування, яке неможливо ефективно ви користовувати в розвинутих країнах. Випуск застарілої продукції, технологія виробництва якої добре відпрацьована;
• інвестування коштів українського походження під вигля дом іноземних, щоб мати більше можливостей для захисту капіталу від дії влади.

      Перші іноземні компанії, що почали впровадження в український ринок, - це найбільші ТНК, що роблять недорогу продукцію масового попиту. Як приклади можна ти McDonald’s, Coca - Cola та ін.

      Як  і раніше, такі ключові галузі, як металургія та хімічна, не привабливі для іноземного інвестора.

      Іноземні  інвестиції, за даними на 01.01.2004 p., вкладено 9442 підприємства. Значний потік інвестицій іде в найрозвинутіші регіони України (Київ, Київську, Донецьку, Одеську Дніпропетровську області).

      Звертає увагу значна регіональна нерівномірність  вкладених інвестицій.

      Найбільші західні компанії, що працюють в  Україні, головними проблемами, пов’язанними з реалізацією інвестиційних проектів, вважають:

• неефективне й нестабільне законодавство;
• ігнорування вимог законодавства взагалі (українськими учасниками проектів);
• високий рівень корупції.

      На  підставі досліджень Світового банку зроблено висновок, що прозорість і передбачуваність законодавства,необхідні для ефективної ринкової економіки, в Україні відсутні. До того ж, крім частих змін законодавства, нові закони нерідко мають зворотну силу, що загрожує інвестору необмеженим ризиком. Серйозною перешкодою, що стримує розвиток іноземного інвестування в Україні, залишаються українські норми і форми надання фінансової звітності, що значно відрізняються від міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

      Проблеми, з якими найчастіше зустрічаються  інвестори:

• бюрократія і відсутність прозорості: дуже важко вчасно отримати дозвіл, ліцензії, та й сам процес отримання не послідовний і незрозумілий для інвестора;
• податкова політика;
• питання митної політики: боротьба з контрабандою та знищення конфіскованих контрабандних товарів (особли во це стосується тютюнової галузі), мито і тарифи на імпорт: часта зміна імпортних тарифів;
• страховий ринок: неуніфікованість українського законодавства з західним;
• ринок праці: нестача професіоналів, особливо в державному секторі, і труднощі в прийнятті на роботу іноземців;
• виконання законів: корумпованість судової системи;
• виконання  рішень  іноземних  арбітражів:  арбітражне рішення в країнах, які мають угоду про арбітраж з Україною, не є обов'язковим до виконання в Україні;
• візова політика: труднощі з отриманням разової візи для короткочасного перебування в Україні в пункті перетину кордону.

      Україна є країною з привабливим простором для швет тиційної діяльності завдяки багатим природним ресурсам, значному людському потенціалу, розвинутій інфраструктурі, потенційній ємності внутрішнього ринку. Проте дуже низькі реальні обсяги інвестицій на практиці свідчать про недостатнє використання інвестиційного потенціалу України.

      Щоб активніше залучати ПІІ в Українууряд  запровадив ряд законів та постанов, проте вони не завжди визначалися належною глибиною та послідовністю.

      У 1992 р. прийнято Закон України „Про іноземні інвестиції"- в 1993 р його було призупинено декретом „Про режим іноземного інвестування". У березні 1996 р. прийнято Закон України „Про режим іноземного інвестування", яким забезпечувалися умови діяльності іноземних інвесторів на міжнародному рівні, але в ньому не конкретизовані пріоритетні об'єкти чи галузі, що підпадають під регулювання, через що ускладнюється процес надання пільг під час залучення іноземного капіталу, не врегульовуються портфельні інвестиції.

      З часу проголошення незалежності України  законодавство з питань діяльності іноземних інвесторів змінювалося близько десятка разів.

      У грудні 2001 р. прийнято Програму розвитку інвестиційної діяльності на 2002 — 2010 р. У ній констатується, що іноземні інвестиції надходять в Україну поки що в недостатньому обсязі.

      Для активізації інвестиційної діяльності передбачається ряд заходів, зокрема:

• гармонізація національного законодавства з європейським та світовим законодавством;
• усунення неоднозначності трактування нормативно - правових актів щодо інвестиційної діяльності;
• забезпечення подальшого реформування податкової системи;
• усунення бюрократизму й корупції в справах інвестування;
• пожвавлення інвестиційної діяльності у спецальних економічних зонах;
• створення додаткових стимулів для залучення інвестицій у прюритетні галузі української економіки;
• укладання міждержавних угод про заохочення і захист 
  інвестицій та уникнення подвійного оподаткування;
• участь у міжнародних заходах з метою розкриття'інвес 
  тиційних можливостей України;
• поліпшення інвестиційного клімату в країні;
• стимулювання іноземних інвестицій у наукову, науково - 
  технічну та інноваційну діяльність.