Проблеми розвитку та регулювання валютної системи України

В процесі проведення в Україні економічних реформ становлення нової системи державного регулювання економіки, фінансової і банківської сфер і внутрішнього валютного ринку зокрема помітно  відставало від темпів, якими здійснювалася їх лібералізація. Слідством цього стало те, що капітал з країни вивозиться не стільки порушуючи закон, скільки в обхід діючих і нормативно-правових норм, тобто в легальних і легалізованих формах, які здавалися допустимими із-за пропусків в законодавстві.

Відтік капіталу має ряд негативних наслідків для економіки країни:

1. Скорочується пропозиція  валюти і зменшується в цілому  грошова маса (грошовий агрегат  М2). Гривна поступає на валютний  ринок, конвертується і вивозиться, або взагалі не надходить до країни, якщо в результаті цінових маніпуляцій ховається валютна виручка або здійснюється нелегальний вивіз економічних активів. Скорочується об'єм пропозиції валюти, що продається на Українській міжбанківській валютній біржі, валютне поле різко звужується і курс гривни стає нестійким.

2. Скорочуються валютні  резерви, що побічно б'є по  курсу гривни. Якщо хоч би частина капіталу, який вибув, залишилася в країні, валютні резерви могли б бути в 3-4 рази більше, ніж в даний час.

3. Скорочуються інвестиційні  ресурси, і створюється штучний попит на зарубіжні кредити.

4. Зменшується база  оподаткування. При державному  регулюванні вивозу капіталу  операції реєструються, а тому  сплачуються податки.

5. У країну не інвестується  прибуток, одержаний від капіталу, що вибув за кордон.

6. Знижується стійкість  фінансового ринку, виникає асиметрія між його сегментами.

Для стримування витоку капіталу з економіки необхідно  розробити стратегічну програму і тактику дій, зробити відтік капіталу економічно невигідною. Перш за все, необхідно забезпечити соціально-економічну і політичну стабільність в Україні і захист прав власності. Необхідний правовий режим гарантій для страхування комерційних і політичних ризиків, непередбачених дій держави. Цілі, для досягнення яких потрібно вводити обмеження потоків капіталу:

- утримання внутрішніх заощаджень;

- збереження внутрішньої бази оподаткування;

- встановлення правильної послідовності кроків по досягненню економічної лібералізації;

- зниження коливання обмінного курсу і зменшення частоти і сили спекулятивних актів.

Підводячи підсумок дослідженню  валютної системи і валютного  ринку, слід зазначити наступне: лібералізація  ринку, зокрема валютного, повинна  проводитися в умовах досягнутої макроекономічної стабільності, міцного  валютно-фінансового положення країни, здорової і ефективно функціонуючої банківської системи. Реформи, що в цьому випадку проводяться, досягають своїх цілей, стають стимулом для розвитку зовнішньоекономічної діяльності і інтеграції національної економіки в систему світового господарства.

 

 

 

 

3.2. Шляхи підвищення ефективності валютно-курсової політики України

 

Грошово-кредитна політика є частиною економічної політики і включає валютну політику. Валютна політика – це розробка і реалізація державою засобів впливу на ті економічні відносини суб’єктів ринку, які стосуються їхніх операцій з валютою. Валютна політика є складовою грошово-кредитної політики, але має особливий механізм реалізації. Валютно-курсова політика – це один із елементів валютної політики, спрямований на визначення порядку встановлення та особливостей регулювання курсу національної валюти стосовно валют інших держав.

Грошово-кредитну і валютну  політику на практиці називають монетарною політикою. Її цілями є економічне зростання, стабільність національної валюти, низький рівень безробіття, збалансований платіжний баланс, низький рівень інфляції. Основним органом валютного регулювання та контролю в Україні є Національний банк України. НБУ через регулювання кількості грошей в обігу, обсяг кредитів, рівень відсоткових ставок, валютний курс повинен забезпечувати умови для нормального функціонування економіки. Відповідно до статті 99 Конституції України основною функцією центрального банку є забезпечення стабільності національної грошової одиниці. Валютно-курсова політика має на меті дії, спрямовані на стан валютного ринку та вартість національної валюти, які забезпечують цілі монетарної, а відповідно й економічної політики держави. Одним із елементів грошової системи та валютної політики є валютний курс. Стабільний обмінний валютний курс у довгостроковій перспективі є індикатором збереження цінової стабільності та довіри до національної грошової одиниці.

Валютне курсоутворення визначає режим валютного курсу. Підходи до визначення режимів передбачають вивчення динаміки валютного курсу, що, в свою чергу, дає змогу зрозуміти валютно-курсову політику країни. Якщо в державі існує уніфікований валютний курс, то до уваги береться офіційно проголошений курс. У випадках множинності валютних курсів – ринковий курс чорного ринку. Відповідно до Постанови Правління НБУ №496 від 12.11.2003 р. із змінами, починаючи з 30.04.2009 р., Національний банк встановлює офіційні курси гривні до іноземних валют щоденно до 1-ї групи Класифікатора валют, причому до долара США – за курсом, який визначається, як середньозважений курс продавців і покупців на міжбанківському валютному ринку України за попередній робочий день з можливим відхиленням у 2 %. Для курсів інших валют використовуються крос-курси на основі курсу гривня–долар та долар–інша валюта відповідного центрального банку. В період з 04.11.2008 по 30.04.2009 рр. офіційний курс до долара США встановлювався на МВРУ за результатами Системи підтверджених угод на МВРУ НБУ, що склався за попередній робочий день. А з 15.09.2004 до 04.11.2008 рр. – на підставі котирування валюти на МВР та з урахуванням інформації про діючий офіційний курс НБУ, а також відомостей про курсові та цінові зміни на світових фінансових та товарних ринках чи інших показників. Очевидно, що є динаміка та бажання наблизити офіційний курс до ринкового.

Динаміка офіційного курсу гривні до долара США 1996–2010 років свідчить про знецінення гривні до долара на 433,76

Тобто, якщо ціна за 100 USD 1996 р. становила 182,95 UAH, то в2010 р. – 793,56 UAH. Інтервалами, де відбулись значні «обвали» гривні, є період 1998–2000 рр. (222,09 %) та 2008–2009 рр. (147,91 %),які збігаються з відомими кризами. Очевидно, що валютна система незуміла дати відповідь на зовнішні виклики. Причому, не виключаються і внутрішні чинники проблеми та спекулятивний інтерес.

В період 2000–2008 рр. НБУ  проводилась політика зміцнення обмінного курсу – ревальвація. А з 1996 по 1999 рр. – девальвація. До 2005 р. зусилля НБУ спрямовувались на запобігання відпливу капіталу та підтримку відповідного рівня пропозиції іноземної валюти. Починаючи з 2005 до 2009 року, валютно-курсова політика НБУ зосереджувалась на підтриманні стабільності обмінного курсу національної валюти, посиленні дії ринкових механізмів.

Події кінця 2009–початку 2010 років свідчать про неефективність проведеної валютно-курсової політики, що не додавало стабільності валютному ринку. Значні коливання гривні знизили довіру до неї та стали інфляційним фактором.

Причинами знецінення гривні, а отже, зменшення її купівельної спроможності, є:

-доларизація економіки та прив’язка гривні до долара США, що внаслідок девальвації долара викликає ланцюгову реакцію;

-привабливість валютних кредитів;

-негативне сальдо платіжного балансу та структура платіжного балансу; -незрозуміла логіка дій НБУ щодо стабілізації валютного ринку України та посилення дефіциту іноземної валюти;

-спекулятивні коливання валютного курсу на міжбанківському ринку; -зниження надійності банків;

-збільшення валового зовнішнього боргу, який на 01.10.2008 року становив 74,223 млрд дол., на 01.10.2009 – 102,439 млрд дол., на 01.10.2010 – 104,795 млрд дол., на 01.10.2011 – 111,623 млрд дол.; -відсутність тактичних та стратегічних цілей валютної політики.

В даній ситуації НБУ  вдався до «шокової» девальвації національної валюти. Однак отримати позитивний результат 1998 року в сьогоднішніх реаліях важко. Варто виділити, поряд із внутрішніми проблемами, і проблеми, спричинені світовою кризою: світове падіння обсягів зовнішньої торгівлі, знецінення валют багатьох країн світу, зменшення ринків збуту та інше. Отже, ефект від девальвації гривні направлений на підтримання, нарощування експорту та переорієнтацію внутрішнього попиту для стабілізації ситуації в розрізі світових проблем та обмеженої структури українського експорту виглядає не дуже дієвим та неперспективним. У кризових умовах фундаментальні чинники відіграють другорядну роль, а першорядного значення набуває політика Національного банку України. Якщо б НБУ зразу вжив таких обмежувальних заходів, як зниження попиту на внутрішньому ринку на іноземну валюту та проведення валютних інтервенцій з метою зменшення грошової маси гривні, то вдалося б стабілізувати ситуацію. На думку експертів, тоді б девальвація гривні не перевищила 3–5 %. А так гривня стала лідером падіння на валютних ринках, девальвувавши на кінець 2008 року відносно долара США на 34,4 %, а стосовно євро – на 31,2 %.

На даному етапі важливим для проведення ефективної валютно-курсової політики є чітке формулювання поточних та стратегічних цілей для досягнення макроекономічної стабільності. Рада НБУ має стати реально, а не декларативно, самостійним органом, який відповідно до Конституції має формувати основні засади грошово- кредитної політики. НБУ має визначитись із концепцією валютно- курсової політики в середньостроковому періоді, яка повинна включати у комплексі монетарний і дохідно-абсорбційний підходи. При її визначенні та реалізації потрібно враховувати особливості економіки, валютного ринку та систему ризиків, які впливають на даний процес, а саме: зниження обмінного курсу гривні через недостатність обсягів резервів НБУ для задоволення попиту на іноземну валюту; стагнація фінансового сектора; можливе блокування частини безготівкового обороту; зменшення внутрішнього попиту через зниження доходів населення; поширення неплатежів; розвиток «альтернативного» грошового обігу з використанням бартеру, іноземної валюти.

Розрізняють класифікацію видів валютно-курсової політики:

 - активна політика. Полягає в зміні валютних резервів у межах 15–25% і більше від вартості експорту протягом одного кварталу. Притаманні такі режими валютних курсів, як фактична стабілізація, флоатинг, вільне плавання та невизначені. Серед країн, які проводять цей вид політики, називають Китай, Індію, Росію, Таїланд, Австралію, Корею, Польщу, Бразилію;

- пасивна політика. Полягає в слабкій зміні резервів протягом одного чи декількох кварталів до 5 % чи помірній зміні – 5 %–15 % вартості експорту. Притаманний режим вільного плавання, але часом і флоатинг (наприклад Туреччина). Пасивну валютну політику проводять США, Японія, Великобританія, Канада, Мексика, Аргентина, Індонезія.

Якщо проаналізувати відношення зміни розміру резервів в абсолютному значенні до вартості експорту товарів та послуг (див. табл. 3.5), то можна дійти висновку, що Україна в докризовий період проводила пасивну політику, але з непритаманним їй режимом курсоутворення, а в кризовий період – активну. Це свідчить про те, що немає цільового орієнтиру, і під час складного випробування курс валютної політики «поплив за течією» кризової ріки.

 

 

 

 

 

 

Таблиця 3.5

Розрахунок  зміни резервів відносно вартості експорту

товарів і послуг

Період	Вартість експорту (млн дол.)	Приріст резервів (млн дол.)	Відношення зміни резервів до вартості експорту
І квартал 2009 р.	17528	+752	4,29%
ІІ квартал 2009 р.	23516	+2221	9,44%
ІІІ квартал 2009 р.	27253	+2078	7,62%
ІV квартал 2009 р.	17315	-5987	34,58%
І квартал 2010 р.	11298	-6150	54,43%
ІІ квартал 2010 р.	12453	+1951	15,67%
ІІІ квартал 2010 р.	14705	+783	5,32%
ІV квартал 2010 р.	15797	-1622	10,27%
І квартал 2011 р.	13962	-1358	9,73 %
ІІ квартал 2011 р.	16966	+4376	25,79%
ІІІ квартал 2011 р.	18393	+5156	28,03%

 

Джерело: Річний звіт Національного банку України за 2011 рік [Електр. ресурс]: Національний банк України. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/Publication/an_rep/A_report_2011.pdf.

 

Важливо, чи валютний курс є жорстко фіксованим, чи ні, і як центральний банк керує його динамікою. Апріорі режим вільного плавання дає можливість абсорбувати зовнішні ризики. Але дослідження показують, що в кризовому періоді даний механізм не підтверджується. Якщо центральний банк проводить активну політику, то він має завжди бути готовим самостійно абсорбувати ризики, які виникають. Від цієї здатності залежить вплив на реальний сектор економіки та макроекономічну стабільність.²³

Україні потрібно виважено підходити до вибору режиму курсоутворення, незважаючи на концепцію МВФ, орієнтуючу на введення вільноплаваючого режиму валютного курсу. Адже даний режим вигідний насамперед для країн з розвиненою та потужною економікою.

Вибір режиму валютного  курсу впливає на стимулювання економіки, стабільність цін та рівновагу платіжного балансу. Звичайно, що визначальним у визначенні валютного курсу є попит та пропозиція на іноземну валюту. Але найперше режим валютного курсу країни має бути адекватним її економічній ситуації. Відповідно до цього повинні визначатись цілі та інструменти валютно-курсової політики. НБУ має чітко окреслити коротко-, середньо- та довгострокову стратегію і тактику валютного регулювання. Як відомо, на різних етапах реалізації валютно-курсової політики держави одні і ті самі інструменти дають різний результат. Варто зазначити, що на сьогоднішньому етапі Україні потрібна виважена середньострокова політика курсоутворення. Щодо довгострокової політики, то тут є проблеми такого змісту, як:

- невизначеність світового  валютного ринку; - невизначеність  всієї фінансової системи світу, яка виливається сьогодні у кризові явища світової економіки;

- великі обсяги «блудних»  грошей спекулятивного характеру; 

- незбалансованість економіки.

Для розв’язання проблем  валютно-курсової політики потрібно звертати увагу на такі аспекти:

- фактори впливу на  валютний курс;

- режим курсоутворення;

- відкритість і прозорість  дій центрального банку; 

- доступність інформації;

- структура та потенціал  економіки; 

- ціноутворення. 

На основі викладеного, для підвищення ефективності валютно- курсової політики можна запропонувати такі шляхи її реалізації з використанням інструментів та вдосконаленням валютного законодавства країни: