Проблеми розвитку та регулювання валютної системи України

Ще у 1992 р. за пропозицією  НБУ почалися створення резервів та розробка механізму для підтримки  валютного курсу національної валюти. Характерною рисою цього періоду  становлених валютного ринку незалежної держави буде прийняття Постанови Верховної Ради України «Про формування валютних фондів України у 1992 р.» від 5 лютого 1992р. та створення у жовтні 1992 року валютної біржі при НБУ. Перші торги на біржі, засновниками якої стали більш ніж 40 комерційних банків, почалися в листопаді 1992 р.

 Порядок формування  валютних фондів передбачав, що  суб'єкти підприємницької діяльності, розташовані в Україні, незалежно  від місця реєстрації та форм  власності, сплачують податок  на валютну виручку від експорту  продукції (робіт, послуг) за всіма  видами іноземної валюти.

Головною ознакою розвитку валютної системи в Україні у 1993 р. стало запровадження елементів системи регулювання валютного ринку. З прийняттям низки декретів Кабінету Міністрів щодо валютного регулювання в Україні була створена юридична основа для подальшого розвитку валютного ринку.

 Водночас інфляційні  процеси в економіці України  внаслідок неконтрольованої кредитної  емісії, подальшого спаду виробництва,  зростання цін на енергоносії,  відсутність як зовнішньої, так  і внутрішньої рівноваги грошового обігу, проблеми, пов'язані з використанням «тимчасової» валюти — карбованця, призвели до різкого падіння курсу карбованця відносно іноземних валют.

 Внаслідок цього  урядова політика протягом з  12 серпня 1993 р. по серпень 1994 р.  була переорієнтована на спробу відновлення зовнішньоторговельної та валютної монополії.

Цього ж року Національним банком України був затверджений класифікатор іноземних валют, які  перебувають в обігу та є законними  платіжними засобами на території відповідної  іноземної держави й можуть бути використані при здійсненні торговельних та неторговельних платежів суб'єктами підприємницької діяльності та банками України.

Всі види валют відповідно до міжнародної практики поділено на три групи:

• перша група: вільно конвертовані валюти, які без обмежень обмінюються на інші види валют, курси яких котируються Національним банком України;
• друга група: валюти з обмеженою конвертованістю, які обмінюються на інші валюти з певним обмеженням, та курси яких визначаються Національним банком України;
• третя група: неконвертовані валюти, що не обмінюються на інші валюти, курси яких не котируються і не визначаються Національним банком України.

НБУ визначив порядок, згідно з яким використання іноземної валюти як засобу платежу на території України  дозволяється лише для проведення платежів на підприємствах торгівлі, які мають індивідуальну ліцензію Національного банку України на здійснення торгівлі товарами з оплатою в іноземній валюті. За валюту можуть реалізуватися тільки товари іноземного виробництва, ввезені в Україну з додержанням митних правил, оплата яких здійснена торговельною організацією в іноземній валюті у безготівковому порядку безпосередньо резиденту чи посереднику за укладеним контрактом із нерезидентом. Комісійна торгівля за валюту заборонялася. Стягнення комісійних за послуги в іноземній валюті між резидентами також заборонялось.⁴

 Таким чином, перший  етап розвитку валютної системи в Україні можна поділити на декілька періодів:

1) попередній — з  прийняття Декларації про Державний  Суверенітет України до виходу України з «рублевої зони»;

2) період упровадження  власної грошової одиниці та  прийняття національного валютного  законодавства;

3) період спроби відновлення  державної валютної монополії;

4) період лібералізації валютного  ринку та відносної стабілізації валютного курсу карбованця, який закінчився запровадженням національної валюти — гривні.

- Другий етап - 1995-1998роки. Характеризувався  лібералізацією проведення валютних  операцій, стабілізацією інфляційних  процесів національної грошової одиниці і як наслідок стабілізацією валютного курсу. Значною ревальвацією реального курсу гривні впродовж 1996-1997 років, яка створила підстави для девальвації гривні в 1998р. Використанням НБУ ринкових інструментів регулювання валютної системи. Кінець періоду характеризувався фінансовою кризою та значною девальвацією національної валюти, що висвітлило приховані проблеми та недосконалість механізму функціонування валютного ринку.

Удосконалення системи заходів  щодо валютного регулювання протягом 1995 —1996 р.р. сприяли позитивним тенденціям, які визначилися на валютній системі в Україні:

- значно зросла роль УМВБ  як центру проведення валютних  операцій, активізувалися валютні  операції не тільки на біржовому,  а й на позабіржовому валютному  ринках;.

- змінилося співвідношення між попитом та пропозицією іноземних валют на користь останньої та стабілізувався курс українського карбованця відносно ключових іноземних валют;

- НБУ спромігся без залучення  1,5 млрд дол. США, які обіцяв  надати МВФ як кредит розширеного фінансування (ЕFF), створити значні валютні резерви в іноземній валюті;

- було розроблено систему заходів,  котрі вплинули на переведення  коштів з валютного та кредитного  ринків на ринок державних  цінних паперів. Так, за даними  НБУ, підписка на ОДВП тільки нерезидентами досягла 300 — 370 млн грн.

 Всі ці фактори разом з  повним контролем НБУ над фінансовою  ситуацією в країні, різким зниженням  темпів інфляції створювали сприятливі  передумови для проведення грошової  реформи в Україні, яка і  була здійснена у вересні 1996 р.⁵

Гривня як повноцінна національна  валюта незалежної України була введена  в обіг 1 вересня 1996 р.

- Третій етап –1999 –  сьогодні. В період 2000–2008 рр. НБУ проводилась політика зміцнення обмінного курсу – ревальвація. А з 1996 по 1999 рр. – девальвація. До 2005 р. зусилля НБУ спрямовувались на запобігання відпливу капіталу та підтримку відповідного рівня пропозиції іноземної валюти. Починаючи з 2005 до 2008 року, валютно-курсова політика НБУ зосереджувалась на підтриманні стабільності обмінного курсу національної валюти, посиленні дії ринкових механізмів.

 Події кінця 2008–початку 2009 років свідчать про неефективність  проведеної валютно-курсової політики, що не додавало стабільності  валютній системі. Значні коливання гривні знизили довіру до неї та стали інфляційним фактором.

Причинами знецінення гривні, а отже, зменшення її купівельної спроможності, є:

- накопичення потужного потенціалу  попиту на іноземну валюту  з боку економічних агентів,  що спричинює скуповування доларів  США та вивіз капіталу з держави;

- доларизація економіки та прив’язка  гривні до долара США, що  внаслідок девальвації долара  викликає ланцюгову реакцію;

- привабливість валютних кредитів;

- негативне сальдо платіжного  балансу та структура платіжного  балансу;

- незрозуміла логіка дій НБУ щодо стабілізації валютного ринку України та посилення дефіциту іноземної валюти;

- спекулятивні коливання валютного  курсу на міжбанківському ринку; 

- зниження надійності  банків;

- збільшення валового  зовнішнього боргу, який на 01.10.2008року  становив 74,223 млрд дол., на 01.10.2009 –  102,439 млрд дол., на 01.10.2010 –111,623  млрд  дол., на 01.10.2011 -  117,346млрд дол. ; ⁶

- відсутність тактичних та стратегічних  цілей валютної політики.

Девальвація 2008-2009 рр. спричинила наступні негативні тенденції для розвитку фінансового ринку країни, як:

- зміна вартості активів банків  – значне зменшення кількості  депозитів та відміна кредитування  банками країни;

- падіння ліквідності та банкрутство окремих фінансових установ;

- здешевлення вартості боргу  України перед міжнародними організаціями  за рахунок зміни курсу валют;

- здешевлення вартості експортно-орієнтованої  сировини та продукції на міжнародних  ринках;

- інфляція споживчих  цін;

- відсутність довіри  до банківської систем та національної  валюти.

Після валютної кризи 2008 року курс національної валюти залишається  стабільним і коливається у межах 7.80-8.20 грн за долл.США, див. рис. 1.⁷

Рис 1.1. Динаміка курсу гривні до доллара США за період 10.10.2011-07.11.2001 років, грн

Джерело: Офіційний сайт української міжбанківської валютної біржі – Режим доступу: http://www.uice.com.ua

 

Таким чином, валютна система України формується з урахуванням структурних принципів світової валютної системи, оскільки країна узяла курс на інтеграцію в світове господарство. В залежності від світової економічної ситуації змінюється і структура валютної системи.

 

 

1.2. Система валютного регулювання в Україні

 

Бажаною передумовою успішного  виконання грошима їх функцій у народному господарстві є стійка купівельна спроможність грошової одиниці. Зниження купівельної спроможності грошової одиниці відображається на погіршенні матеріального становища населення, що одержує стабільний дохід (зарплату, пенсії), на зниженні зацікавленості в накопиченні їх тощо.

Значно зростає  значення державного регулювання маси грошей в обороті при застосуванні не розмінних на золото грошових знаків, а також розвитку безготівкового грошового обороту. Це обумовлено великою мірою тим, що при втраті безпосереднього зв'язку грошової одиниці з золотом з'явилися можливості надмірного збільшення маси грошей в обороті з усіма небажаними наслідками, а саме у вигляді виникнення підвищеного платоспроможного попиту, що відбивається, за інших рівних умов, на знеціненні грошової одиниці, зниженні її купівельної спроможності.

Державне валютне регулювання - це комплекс заходів регуляторного  характеру, що застосовуються державою в особі уповноважених органів  у сфері регламентації та впорядкування  системи міжнародних розрахунків, операцій з валютою та валютними цінностями, на базі відповідного інструментального, нормативно-правового та інформаційного забезпечення.

Вплив держави, метою якого є стабілізація грошового  обороту, може проявлятися у вигляді системи заходів з регулювання маси грошей в інтересах запобігання можливих негативних наслідків. Разом з тим держава має можливість здійснити різні заходи, спрямовані на усунення вже сформованих негативних наслідків знецінення грошової одиниці.

Як відомо, валютний курс – це ціна (котирування) грошової одиниці однієї країни, що виражена в грошовій одиниці іншої країни, дорогоцінних металах, цінних паперах та реальній продукції, виробленій в державі. Відповідно, для того щоб компенсувати, або хоча б пом'якшити негативні зміни в одній з цих складових, державі необхідно вжити певних заходів, які дозволять зробити позитивний вплив на ці складові.⁸

Якщо розглядати обсяг золотовалютних запасів, то, безумовно, державі простіше вплинути на запаси іноземної валюти, ніж на обсяг золотих резервів. Наприклад, валютний фонд України поповнюється за рахунок торгівлі з іншими державами, що розраховуються за товари іноземною валютою. Основними товарами Україні, як експортера, на міжнародному ринку є сільськогосподарська продукція, метал та продукція хімічної промисловості. Але конкурентоспроможність української продукції є низькою. Тож експортні операції не можуть в бажаній мірі поповнювати валютні запаси держави.

В економіці  Україні, за неофіційними даними, крім врахованих Національним банком грошових одиниць, знаходитися до 40-50% неврахованої валюти, як національної, так і іноземної. Основна її маса зосереджена серед населення. Тобто реальним способом збільшення зареєстрованих запасів іноземної валюти є проведення певних заходів, спрямованих на облік валюти, що знаходиться в межах держави, але не є облікованою НБУ. Прикладом конкретної дії на спрямованої на це, можна вважати вимогу НБУ до банків і пунктів обміну валют здійснювати документальну ідентифікацію клієнтів-фізичних осіб, які обмінюють інвалюту, а також копіювати документи таких клієнтів незалежно від суми операції обміну валют, яке вступило в силу.

Валютне регулювання  впливає на всі фактори забезпечення грошової одиниці:

- збільшення  врахованої валюти стимулює виробництво;

- зростання  ВВП стимулює збільшення золотовалютних  запасів; 

- при збільшенні  золотовалютних запасів, НБУ отримує  можливість інвестувати в цінні  папери, які є засобом впливу  на грошову масу.

Сучасна система валютного  регулювання сформована за досить суперечливих і важких соціально-економічних умов. На процес її становлення впливав ряд негативних чинників, зокрема, розрив традиційних господарських зв’язків між республіками колишнього Радянського Союзу, різке падіння виробництва, постійне зростання інфляції, зміна валютного режиму державної монополії на режим валютних обмежень, фінансові кризи тощо.