Проблеми розвитку та регулювання валютної системи України

Девальвація і ревальвація  валюти - це ще один інструмент валютно-курсової політики НБУ, який спрямований на зміну  обмінного курсу національної валюти в бік його зниження чи підвищення.

Девальвація національної грошової одиниці сприяє діяльності експортерів і розрахунків за внутрішніми боргами, і негативно  впливає на динаміку імпорту, тоді як ревальвація - негативно на динаміку експорту; є більш вигідною імпортерам і здійсненню розрахунків за зовнішніми боргами.

Таким чином валютно-курсова  політика здійснює вплив на конкурентоспроможність економіки України як на внутрішньому, так і на світовому ринку.

Крім того, девальвація  негативно впливає на процес обслуговування зовнішнього боргу, оскільки для погашення заборгованості необхідно купувати іноземну валюту, для чого, в свою чергу, витрачатиметься більше національної. З огляду на розмір валового зовнішнього боргу України (за даними НБУ, на початок другого півріччя він дорівнював 123,4 млрд. дол.США) та підвищення сукупного зовнішнього боргу України в першій половині 2011 року більш ніж на 5%, сподіваємось на оптимістичний прогноз голови НБУ.

На зовнішньоекономічну  діяльність країни, структуру виробництва  та споживання суттєво впливають вибір режиму курсоутворення та контроль за валютним ринком, що є пріоритетними завданнями держави при здійсненні валютної політики.

Офіційний курс гривні до іноземних валют станом на 15.11.2011 становить 798.2300 за 100 дол. США та 1090.3024 за 100 євро. У майбутньому Національним банком України враховуватиметься необхідність збереження прогнозованої динаміки та загальної стійкості національної валюти. Для цього використовуватиметься цілий комплекс заходів, включаючи валютні інтервенції Національного банку України.

Валютна інтервенція - це пряме втручання центрального банку  країни у функціонування валютного  ринку через купівлю-продаж іноземної  валюти з метою впливу на курс національної грошової одиниці. Банк скуповує іноземну валюту, коли існує надлишкова пропозиція і валютний курс перебуває на достатньо низькому рівні, та продає її, коли пропозиція іноземної валюти недостатня і валютний курс високий. При цьому відбувається урівноваження попиту та пропозиції на іноземну валюту та обмежуються рівні коливань курсу національної грошової одиниці.

Таблиця 2.4

Джерело: Офіційний сайт української міжбанківської валютної біржі – Режим доступу: http://www.uice.com.ua

 

Як бачимо, від’ємне сальдо валютних інтервенцій за жовтень 2011р. становить близько 1,5 млрд. дол. США. Цей показник знизився у порівнянні з 1,9 млрд.дол.США у вересні (рис. 2.4) Загалом, негативне сальдо валютних інтервенцій пояснюється тим, що на фоні напруження на міжнародних фінансових ринках та очікувань нової фінансово-економічної кризи у другому півріччі 2011 року спостерігалось підвищення внутрішнього попиту на іноземну валюту, який виявився більшим за валютну пропозицію. За таких умов, попит на іноземну валюту намагаються нівелювати курсовими коливаннями гривні та валютними інтервенціями Національного банку України.¹⁹

Рис. 2.4. Динаміка інтервенцій НБУ, млн.дол. США  та офіційний курс грн./дол. США на кінець періоду у 2010-2011рр.

Джерело: Офіційний сайт НБУ – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua

 

Крім того, за сучасного  режиму монетарної політики сальдо валютних інтервенцій є основною складовою і чинником змін в обсягах золотовалютних резервів країни. Необхідність проведення інтервенцій Національним банком України на міжбанківському валютному ринку зумовлена тиском на курс національної валюти, спричинений невідповідністю між попитом і пропозицією на внутрішньому валютному ринку. Одним із чинників зростання попиту на національну валюту є значні надходження в Україну іноземного капіталу, які здійснюють тиск на гривню у напрямі її ревальвації. В умовах значного перевищення пропозиції іноземної валюти над її попитом операції Національного банку України, головним чином, спрямовуються на упередження надмірного зміцнення курсу гривні шляхом купівлі іноземної валюти до золотовалютних резервів.

Так, золотовалютні резерви  України за жовтень знизилися  на 3,189 млрд. дол.США і на сьогоднішній день складають $35 млрд., повідомляє Bloomberg, що свідчить про обмеженість такого інструмента валютно-курсової політики як валютні інтервенції.

Валютно-курсова політика НБУ є складовою економічної стратегії держави, що покликана стабілізувати вітчизняну економіку та бути визначальним фактором впливу на її розвиток. Значна доларизація грошового обігу, висока питома вага експорту у ВВП, залежність від світових фінансових ринків та глобальних настроїв підвищують значення валютно-курсової політики в сучасних умовах господарювання.²⁰

 Валютні обмеження  та регулювання режиму валютного  курсу мали найбільший вплив  на розвиток подій на внутрішньому  валютному ринку (на обсяги торгів інвалютою, рух капіталів, курс національної грошової одиниці тощо), а також на стан зовнішньої торгівлі України.

 Позитивне сальдо  рахунку поточних операцій, окремі  його показники такі, як зовнішньоторговельний  оборот і стан зовнішньої заборгованості все ж чинять негативний вплив на загальну економічну рівновагу і на валютний курс зокрема.

 Співвідношення валют  за їх купівельною спроможністю (паритет купівельної спроможності) є своєрідною віссю валютного  курсу, тому на валютний курс  впливають темпи інфляції. Чим вищі темпи- інфляції в країні, тим нижчий курс її валюти, якщо не протидіють інші фактори. Таку тенденцію звичайно можна простежити в середньо- та довгостроковому плані. Вирівнювання валютного курсу, приведення його у відповідність з паритетом купівельної спроможності відбуваються в середньому протягом двох років.

 Ступінь розвитку  фондового ринку, який є конкурентом  валютному ринку, теж важливим  фактором валютного курсоутворення. Фондовий ринок може залучати  іноземну валюту безпосередньо, а також "відтягувати" кошти в національній валюті, які могли б бути використані на валютному ринку для купівлі іноземної валюти.

 Активна дисконтна  політика держави у сфері валютного  регулювання була неможливою. Значною  мірою це пов'язано з тим,  що надходженню іноземного капіталу до України перешкоджала нестабільність національної економіки. Одночасно першочергового розв'язання потребували внутрішньогосподарські проблеми (питання розвитку національного виробництва, виходу економіки із кризової ситуації, припинення економічного спаду тощо).

 У зв’язку з  тим, що валютний курс як  ціна валюти (так само як і  ціна на будь-який товар) змінюється  в часі, то у зовнішньоекономічній  діяльності виникає необхідність  враховувати фактор часу при  укладенні угод. Тому залежно від того, коли буде виконана угода з купівлі-продажу валют на валютному ринку, використовують такі два основні види обмінних курсів: спот-курси і форвардні курси.

 Виділяють дві основні  групи факторів курсоутворення:

• кон’юнктурні (короткострокові) фактори;
• структурні (довгострокові) фактори.

На наш погляд цілком справедливою є думка вченого  про те, що кон’юнктурні (короткострокові) фактори або фактори стану  впливають на динаміку валютного  курсу відповідно до короткочасних  змін ділової активності та не пов’язані з тими чи іншими зрушеннями у реальному секторі господарства.

До таких факторів можна віднести такі як: зміна представницької  влади та рівень довіри до неї з  боку суб’єктів ринку; політичні  рішення, що можуть позначитися на грошовій і валютній системі країни; участь у воєнних діях чи внутрішня соціальна нестабільність; поширюванні через засоби масової інформації чутки, прогнози і здогадки, що породжують ажіотаж на валютному ринку; наявність і рівень протиріч між різними політичними силами країни; стабільність чинності законодавчої бази та рівень виконання законів в економічній сфері; надійність управління економічною системою та взаєморозуміння між економічними та політичними структурами; песимістичні настрої в суспільстві щодо перспектив подальшого економічного розвитку і наявність інфляційних та девальваційних очікувань; психологічні та інші чинники.

 Структурні (довгострокові)  фактори відображають реальний  стан економіки країни, внутрішні  особливості функціонування якої  та участь у світовому господарстві мають безпосередній вплив на величину і динаміку обмінного курсу. Це, зокрема, такі фактори, як: економічний розвиток країни і темпи зростання її ВВП; темпи інфляції в країні; динаміка грошової маси; рівень процентних ставок; стан платіжного балансу країни; державне регулювання валютного курсу; ступінь довіри до валюти на національному і світовому ринках, а також спекулятивні потоки капіталів.

 Вплив валютного  курсу на міжнародні економічні  відносини. Коливання валютного  курсу впливають на співвідношення експортних та імпортних цін, конкурентоспроможність фірм, прибуток підприємств. Різкі коливання валютного курсу посилюють нестабільність міжнародних економічних, зокрема валютно-кредитних та фінансових, відносин, викликають негативні соціально-економічні наслідки, втрати одних та виграші інших країн. При зниженні курсу національної валюти, якщо не протидіють інші чинники, експортери або отримують експортну премію при обміні вирученої іноземної валюти, яка подорожчала, на національну валюту, яка подешевшала, або мають можливість продавати товари за цінами, нижчими від середньосвітових. Але одночасно зниження курсу національної валюти впливає на подорожчання імпорту, що стимулює зростання цін у країні, скорочення ввезення товарів та споживання або розвиток національного виробництва товарів замість імпортних. Зниження валютного курсу скорочує реальну заборгованість у національній валюті та збільшує тягар зовнішніх боргів, виражених в іноземній валюті. Невигідним стає вивезення прибутків, процентів, дивідендів, які одержують іноземні інвестори у валюті країн перебування. Ці прибутки реінвестуються або використовуються для закупівлі товарів за внутрішніми цінами і наступного їх експорту.²¹

 

Таким чином, стабільність валютної системи залежить від рівня  розвитку валютного ринку. Оскільки на данному ринку здійснюється врівноваження валютної системи. В післякризовий період відбувається поступова стабілізація валютного ринку.  В 2011 році обсяг здійснення операцій значно збільшився. Завдяки цьому спостерігається і позитивна динаміка в структурі платіжного балансу та збільшення офіційних резервів активів.

Щодо валютного курсу Національний банк України враховує необхідність збереження прогнозованої динаміки та загальної стійкості національної валюти. Для цього використовується цілий комплекс заходів, включаючи валютні інтервенції Національного банку України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ВАЛЮТНОЇ СИСТЕМИ

 

 

3.1.  Проблеми розвитку та регулювання валютної системи України

 

Важливими елементами зовнішньоекономічного механізму в умовах розвинутої ринкової системи є податкова, кредитна, депозитна, цінова, митно-тарифна політика, зокрема і валютна. В Україні ці процеси мають поки що недосконалий характер і потребують загального поліпшення.

Ключовим елементом зовнішньоекономічного механізму є валютна політика, яка являє собою сукупність заходів держави та центрального банку у сфері валютних відносин (валютні обмеження, регулювання валютних курсів, імпортні депозити) з метою впливу на платіжний баланс, валютний курс та конкурентоздатність національного виробництва. Крім зазначених загальних завдань, українська держава має вирішувати в галузі валютних відносин і ряд специфічних проблем, що випливають із конкретно-історичної ситуації, яка склалася сьогодні:

- забезпечення стабільності гривні відносно провідних валют світу;

- залучення іноземної валюти в країну і використання її як засобу стабілізації національної економіки;

- створення державного валютного фонду й ринку валюти.

Нинішня ситуація на валютному ринку характеризується нестійкою рівновагою, що виявляється в постійних коливаннях курсу долара. Це коливання обумовлене тим, що рівень золотовалютних резервів Центрального банку залишається недостатнім для згладжування різких стрибків курсу долара. Покупка валюти Центральним банком на ринку йде не тільки на поповнення резервів, але і на обслуговування зовнішньої заборгованості. Чим більше потрібний засобів для обслуговування зовнішнього боргу, тим менше можливостей у Центрального банку проводити політику згладжування коливань курсу долара. До того ж, слабкий експортний потенціал не забезпечує достатніх валютних надходжень у країну, а відсутність нормальної економічної ситуації примушує експортерів приховувати валюту за кордоном, оскільки у них немає гарантій вільного розпорядження своїми валютними коштами й необхідних стимулів до їх інвестування в національну економіку.

Забезпечення відповідної  ліквідності. Ця умова припускає  існування офіційних резервів в  урядів країн, які приймають участь у міжнародній торгівлі. Також потребує стимулів для того, щоб комерційні банки, які діють в якості дилерів, що торгують іноземною валютою, мали достатні її резерви для забезпечення потреб приватного сектору.

Дія механізму вирівнювання (регулювання). Ця мета потребує, щоб: окремі країни проводили економічну та фінансову політику, яка б сприяла підтриманню збалансованої міжнародної системи платежів; фінансові механізми забезпечували регулювання платіжного балансу; уряди сприяли збереженню рівноваги на ринках іноземної валюти.

Впевненість у міжнародній  грошовій системі. Якщо фірми та інвестори  приватного сектору будуть впевнені у тому, що уряди проводять політику, яка веде до збалансованої міжнародної  системи платежів, вони будуть мати довіру до системи. Міжнародні організації, такі як МВФ, намагаються сприяти проведенню такої політики урядами. У доповнення до цього уряди здійснюють спільні зусилля для того, щоб викликати довіру до системи.

Проблема відпливу капіталу з країни є також слабкою стороною національної валютної системи, бо зачіпає усі її елементи. Дана проблема зараз багато в чому визначає подальший розвиток нашої економіки. Маючи ряд загальних рис із зарубіжними аналогами, український феномен втечі капіталу відрізняється великою своєрідністю як по мотивах відтоку, так і по каналах вивозу ресурсів і макроекономічних наслідках. Ця своєрідність витікає із специфіки первинного накопичення капіталу шляхом тіньового перерозподілу доходів і витягання спекулятивних прибутків на ринку фінансових інструментів, прагнення господарюючих суб'єктів стабілізувати (або нарощувати) рівень доходів в обстановці спаду виробництва і в тяжких умовах ведення бізнесу (важкий податковий тягар, криміналізація економіки і низький рівень гарантій безпеки бізнесу, недосконалість ринкової інституційної і правової бази і т.д.)²²