Проблеми і напрямки вдосконалення місцевих податків і зборів до бюджетів

    Надходження коштів від приватизації державного та комунального майна визначені  в сумі 8000 тис.грн. виходячи з програми приватизації на 2008 рік.

    Прогноз плати за оренду цілісних майнових комплексів державних підприємств та підприсмств, що перейшли у комунальну власність, визначено в сумі 7819,2 тис.грн. на 2008, що більше фактичних надходжень у 2007 році на 1919,1 тис.грн.

    Міський бюджет за 2006 рік виконаний в сумі 263346,3тис.грн, це на 153663,4 більше до фактичного виконання в 2007 році. 
 
 
 
 

    РОЗДІЛ 3

    ПРОБЛЕМИ  І НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ  МІСЦЕВИХ ПОДАТКІВ І  ЗБОРІВ ДО БЮДЖЕТІВ 

    Зміцнення інституту місцевого самоврядування в Україні значною мірою залежить від того, чи будуть створені умови для фінансової незалежності органів місцевого самоврядування, основу якої становлять місцеві бюджети. Наявна бюджетна практика передбачає формування дохідної частини місцевих бюджетів в основному за рахунок загальнодержавних податків і бюджетних трансфертів (дотацій і субвенцій). Місцеві податки та збори як власне джерело бюджетів місцевого самоврядування становлять лише 2-3 % від доходів місцевих бюджетів.

    Законодавче врегулювання системи справляння місцевих податків, яке було проведене з ухваленням Декрету Кабінету Міністрів України „Про місцеві податки та збори”, Закону України „Про систему оподаткування” та інших нормативних актів, створило початкові необхідні умови для формування самого інституту місцевого оподаткування в Україні. Проте в процесі справляння місцевих податків і зборів за роки, що минули після виходу зазначених законодавчих актів, виявилось багато недоліків, які зумовлені невирішеністю як суто теоретичних проблем самої ідеї місцевого оподаткування (в контексті зміцнення місцевого самоврядування), так і невизначеністю багатьох технічних процедур механізму обчислення, пріоритетів у наданні пільг, урахування сум надходжень місцевих податків і зборів у процесі бюджетного планування тощо.

    Великий перелік місцевих податків і зборів, віднесення до них не лише дрібних і другорядних, а й великих за обсягами надходжень прямих, непрямих і майнових податків зумовлює досить високу їхню фіскальну роль, перетворює місцеві податки і збори в одне з основних джерел доходів місцевих бюджетів розвинутих ринкових країн.

    Реформуючи  систему місцевого оподаткування, треба насамперед, змінити ставлення до місцевих податків і зборів і не розглядати їх як другорядні податки в складі системи оподаткування, суттєво підняти їхнє значення та роль у формуванні фінансових ресурсів місцевого самоврядування. А це можливо лише якщо здійснити перегляд складу місцевих податків і зборів. До місцевих повинні належати деякі загальнодержавні податки з тих, що традиційно надходять до місцевих бюджетів. Це, зокрема, податок з доходів фізичних осіб, податок на прибуток підприємств комунальної форми власності, плата за землю, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок на промисел, ресурсні платежі, плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності, надходження від збору за забруднення навколишнього природного середовища [19,с.5-10].

    Отже, місцеві податки та збори повинні  стати надійним інструментом регулювання економічного розвитку територій, вирішення різнопланових проблем, які виникають, зменшення соціальної напруги.

    Податок на нерухоме майно вже внесений до складу системи оподаткування, його запровадження передбачене і таким важливим документом стратегічного спрямування, як програма „Україна-2010”. Проте практичне втілення цих податків з року в рік відкладається. Починаючи з 1995р. в Україні було розроблено декілька законопроектів з оподаткування нерухомості, деякі з них розглядалися Верховною Радою, але далі слухань справа не зрушилася.

    Зміцненням  позицій місцевого самоврядування, ознакою їхньої фінансової самостійності стало б надання органам місцевого самоврядування права встановлювати у законодавче визначених максимальних межах надбавки до загальнодержавних податків і зборів, звичайно, при загальному зменшенні базової (мінімальної) ставки оподаткування.

    Одним з можливих напрямків розширення переліку місцевих податків і зборів є запровадження місцевих акцизів, наприклад на тютюнові та алкогольні вироби; повернення до використання податку з продажу імпортних товарів. Окрім фіскальної функції, податок з продажу імпортних товарів виконував би ще й протекціоністську, а місцеві акцизи на алкоголь і тютюн обмежували б споживання шкідливих для здоров'я людини товарів.

    Загалом, ця точка зору є правильною, однак  за нинішніх умов тривалого спаду виробництва та досить високого податкового тягаря і через це,  гострого дефіциту фінансових ресурсів, надання місцевим властям повної самостійності у сфері місцевого оподаткування може мати непередбачувані наслідки. Тому на початковому етапі становлення місцевого самоврядування в Україні, коли можливості місцевих властей щодо залучення альтернативних податкових джерел доходів обмежені й немає для цього належного досвіду, держава повинна залишити за собою право здійснювати загальний контроль і визначати граничні межі місцевого оподаткування.

    У розвинутих ринкових країнах набагато більше виникає проблем і дискусій з приводу запровадження місцевими органами самоврядування податків за низькими ставками з метою залучення на свою територію підприємницького капіталу (це стосується в основному податків на підприємницьку діяльність). Виникає певне суперництво між окремими територіями. У доповіді Керівного комітету місцевих і регіональних органів влади (СОЕК) про місцеве фінансування в Європі, підготовленій за участю професора Девіда Кінга та пана Ремі Жек'єра, аналізується ця ситуація та ймовірні її наслідки. По-перше, може знизитися рівень надання місцевих послуг, тобто недостатнє фінансування місцевих потреб, на що не погодяться виборці. По-друге, протягом певного часу виборці миритимуться з невисоким рівнем комунальних послуг у розрахунку на перспективу залучення підприємницького капіталу в умовах низького оподаткування. Через це, суперництво в галузі оподаткування припустиме лише тоді, коли воно відповідає інтересам виборців.

    Одним із шляхів вирішення вищезазначених проблем, як наголошено в доповіді, є вилучення права збирання податків на підприємництво з компетенції місцевих органів влади для того, аби попередити використання занижених ставок як приманки для підприємців. Проте й непідприємницькіподатки можуть бути використані з такою ж метою - низький рівень місцевого прибуткового податку може заохочувати підприємців, які розраховують на можливість виплати меншої заробітної плати.

    Недосконалість  практики місцевого оподаткування  в Україні стала приводом для розробки багатьох законопроектів щодо її удосконалення. Розглянемо окремі з них. Так, у проекті Податкового кодексу Кабінету Міністрів України пропонувалося змінити склад місцевих податків і запровадити 4 місцевих податки та 9 місцевих зборів. З переліку наявних передбачалося вилучити шість місцевих зборів, які не мають важливого фіскального значення, а затрати з їхнього справляння перевищують надходження (збір за видачу ордера на квартиру, збір із власників собак, три місцевих збори, що пов'язані зі стягненнями на іподромах, збір за право проведення кіно- і телезйомок). Одночасно пропонувалося запровадити нові податки та збори зі значним податковим потенціалом, зокрема місцеві акцизи та збір за організацію гастрольної діяльності [6,с.28-31].

    У 1997 р. Кабінетом Міністрів України  був підготовлений проект Закону України „Про місцеві податки та збори”, в якому проводилося розмежування податків і зборів, передбачалося самооподаткування населення територіальних громад, пропонувалося збільшення кількості місцевих податків і зборів. Крім того, за комунальним податком пропонувалася зміна бази оподаткування, тобто заміна стягнення за 10%-ою ставкою від річного фонду оплати праці, обрахованого на основі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та середньоспискової чисельності працюючих, на стягнення за ставкою 1-3 % від суми реалізованих товарів, що мало б супроводжуватися збільшенням приблизно у 1,5 раза надходжень комунального податку.

    Цим же законопроектом пропонувалося скасувати, зокрема, збори за право проведення кіно- і телезйомок; за участь у перегонах на іподромі; за виграш на перегонах на іподромі; з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі. Ці збори, на думку авторів законопроекту, не відіграють істотної ролі у наповненні місцевих бюджетів і лише збільшують перелік платежів. До складу місцевих зборів пропонувалося внести: 1) збір за дозволи на будівництво об'єктів виробничого та невиробничого призначення, індивідуального житла й гаражів у населених пунктах; 2) за право розміщення офісів суб'єктів підприємницької діяльності у центральній частині населеного пункту та у будівлях, які мають історико-архітектурну цінність; 3) збір за придбання іноземної валюти за готівку.

    У період чинності „Перехідних положень”  Конституції України Президент України видав Указ „Про місцеві податки і збори” від 25.05.1999 р. № 565, який повинен був вступити в силу 1.01.2000 р. Незважаючи на те, що цей указ був відхилений постановою Верховної Ради від 17.06.1999 р. № 744, певний інтерес становлять основні ідеї цього документа. Головною метою змін у місцевому оподаткуванні, як зазначено в указі, повинно стати сприяння поповненню дохідної частини місцевих бюджетів в умовах різкого скорочення обсягів централізованого фінансування.

    Для цього пропонувалося збільшити максимальні ставки деяких місцевих податків і зборів; розширити перелік об'єктів і ставок оподаткування податком з реклами; ввести обов'язковість запровадження двох місцевих податків і п'яти місцевих зборів (податку з реклами, комунального податку, зборів: готельного, ринкового, за здійснення зарубіжного туризму, за видачу ордера на квартиру, за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг). Крім того, в указі було дано чітке визначення важливих організаційних питань справляння місцевих податків і зборів, що також мало б сприяти упорядкуванню місцевого оподаткування.

    Склад місцевих податків передбачалося залишити без змін, проте припинити справляння п'яти місцевих зборів (із власників собак, за право на проведення кіно- і телезйомок, трьох зборів, пов'язаних із функціонуванням іподромів) і запровадити два нових місцевих збори – за здійснення зарубіжного туризму та надання земельних ділянок для будівництва об'єктів виробничого та невиробничого призначення, індивідуального житла та гаражів у населених пунктах.

    Отже, основне спрямування змін у сфері  місцевого оподаткування, пов'язане  зі збільшенням ставок наявних ізапровадженням  нових місцевих податків і зборів. Пропозиції щодо збільшення податків суперечать загальновизнаній громадській думці щодо високого податкового тягаря в країні, який став на перешкоді розвитку вітчизняного підприємництва і є однією з причин тривалого спаду обсягів валового внутрішнього продукту.

    У різних проектах пропонувалися докорінні  зміни у сфері місцевого оподаткування. А саме:

- збільшення  переліку місцевих податків за рахунок віднесення до їхньог складу деяких загальнодержавних (податку з доходів фізичних осіб, плат за землю, податку на прибуток комунальних підприємств, податку н нерухоме майно юридичних осіб, податку на майно фізичних осіб);

- запровадження  нових місцевих податків, не передбачених наявно системою оподаткування: податку з продажу імпортних товарів та місцевих акцизів;

- суттєве  розширення переліку місцевих  зборів;

- запровадження  самооподаткування населення;

- розширення  прав місцевих властей у сфері місцевого оподаткування, як повинні встановлювати місцеві податки та збори, а також їхні ставки,  надавати пільги згідно з переліком і в межах граничних розмірів визначених законодавством України;

- введення  порядку, згідно з яким надходження від місцевих податків  зборів не повинні враховуватися при обґрунтуванні розмірів відрахуван від регулюючих доходів. 
 
 
 
 
 
 

    ВИСНОВКИ 

    Проведене в курсовій роботі дослідження дає  змогу зробити наступні висновки:

    1. Враховуючи теоретичні узагальнення та висновки, напрацьовані  економічною наукою, автором здійснено ретроспективний аналіз поняття категорій „податки” та „місцеві податки і збори”. Він свідчить, що, почавши з філософського обґрунтування до методологічного конструювання сучасних перерозподільних механізмів, можна запропонувати періодизацію розвитку податкових фінансів. Але за наявних умов недостатньо розглядати податки загалом. У кожній державі є багато податків і зборів, що забезпечують мобілізацію коштів в її розпорядження. Вся сукупність податків, зборів, відрахувань і платежів в державі становить її податкову систему. А місцеві податки та збори є складовою податкової системи України та інструментом формування власних доходів місцевої влади.

    2. Найперспективнішими видами з погляду можливостей впровадження і за обсягами надходжень є комунальний податок, ринковий збір, збір за паркування автотранспорту, за видачу дозволу на розміщення об?єктів торгівлі, податок з продажу імпортних товарів. Зважаючи на незначні обсяги надходжень від окремих місцевих податків і зборів, справляння більшості з них, особливо у сільській місцевості, економічно не виправдані й недоцільні. Також податки і збори (обов'язкові платежі) складають кошик доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів. Тому однією з найважливіших ознак демократичної держави є наявність у ній місцевого самоврядування - законодавчо закріпленого права територіальних громад самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції і законів.