Проблеми і напрямки вдосконалення місцевих податків і зборів до бюджетів

    Складовою частиною системи оподаткування є місцеві податки і збори. Їх суть полягає в тому, що держава для свого функціонування повинна мати певні фінансові ресурси, які забезпечували б діяльність як на загальнодержавному, так і на місцевих рівнях. Ефективність структурних перетворень та загальний стан розвитку на місцях багато залежить від того, які бюджетні ресурси отримають у своє розпорядження місцеві органи державної влади та через які фінансові важелі це здійснюється.

    З урахуванням особливостей кожного  регіону держава шляхом правового регулювання податкових і бюджетних відносин надає місцевим органам самоврядування право запроваджувати місцеві податки і збори (обов’язкові платежі), які в межах своєї компетенції також мають право застосовувати пільгові ставки, повністю відміняти місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у їх сплаті.

    Місцеві органи самоврядування по кожному платежу  розробляють і затверджують положення, яким визначається порядок сплати і перерахування до місцевого бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів).

    До  місцевих податків і зборів відносять 18 видів платежів. При цьому місцеві органи влади не зобов'язані запроваджувати усі без винятку види платежів. Обов'язковими для впровадження є такі види платежів: комунальний податок, збір за паркування автомобілів, ринковий збір, збір за видачу ордера на квартиру, збір за розміщення об’єктів торгівлі, податок з власників транспортних засобів.

    Платниками  місцевих податків і зборів є юридичні і фізичні особи, незалежно від форм господарювання та власності, які здійснюють діяльність на території України і визначені платниками згідно з базою оподаткування [37].

    Одним з основних документів щодо правового  забезпечення системи місцевих податків можна вважати Декрет КМУ „Про місцеві податки і збори” № 56-93 від 20 травня 1993 р. [7] з відповідними змінами та доповненнями, що постійно вносяться до нього. Даний нормативний акт закріпив правові основи держави щодо здійснення її незалежної податкової політики. Він визначив види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри та порядок обчислення, спрямований на зміцнення бюджетів місцевого самоврядування. Особливістю є те, що крім визначення загальнодержавних та місцевих податків, зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів, було дано чітке їх розмежування. В подальшому у розвиток податкової системи України значний вклад внесло прийняття Закону України „Про бюджетну систему України” № 253/95 від 29 червня 1995 р., яким установлені та окреслені пріоритети центральних і місцевих органів державної влади у формуванні відповідних бюджетів, визначена роль і частка надходжень коштів до них за рахунок загальнодержавних та місцевих податків.

    З 1 січня 2004 р. до складу місцевих податків включено і податок з власників транспортних засобів, який до цього був у складі загальнодержавних податків, але повністю перераховувався до місцевих бюджетів.

    Поряд з місцевими податками і зборами  до місцевих бюджетів здійснюються відрахування від загальнодержавних податків і зборів. Ці відрахування встановлюються у відсотковому співвідношенні від суми сплаченого податку. Основною метою відрахування цих сум до регіональних бюджетів є недопущення дефіциту місцевого бюджету.

    Крім  того, у розпорядженні органів  місцевого самоврядування знаходиться майно комунальної власності (яке може здаватися в оренду), право видачі ліцензій, дозволів, сертифікатів, які також суттєво поповнюють територіальні бюджети.

    Спонсорські внески або пожертвування можуть бути адресними або безадресними. В разі, коли ініціатор спрямовує свій внесок на конкретну потребу (ремонт школи чи лікарні), така допомога називається адресною, у інших випадках, або коли не встановлюється чітка мета використання коштів, така допомога називається безадресною. Внески та пожертвування можуть бути одноразовими або постійними.

    За  даними ДПАУ питома вага місцевих податків і зборів у загальній структурі зведеного бюджету України за 2002 р. була незначною – всього 2%, і це з врахуванням податку з власників транспортних засобів. Протягом останніх трьох років цей показник є стабільним і майже незмінним.

    В умовах незалежної України початок  формування інституту місцевого оподаткування був покладений прийняттям 20 травня 1993 р. Декрету Кабінету Міністрів України „Про місцеві податки і збори”, яким визначалися 16 видів місцевих податків і зборів, їхні граничні розміри та порядок обчислення. У червні того ж року перелік місцевих податків і зборів був доповнений ще одним  - податком із продажу імпортних товарів.

    У 1997 р. склад системи оподаткування був уточнений новою редакцією

Закону  України „Про систему оподаткування”, яким встановлювалися 2 місцевих податки та 14 місцевих зборів. Закон України від 17.09.1999 р. [9] „Про додаткові заходи щодо фінансування загальної середньої освіти” доповнив перелік місцевих зборів ще одним – збором за право використання суб'єктами підприємницької діяльності приміщень, пов'язаних з їхньою діяльністю, що знаходяться у центральній частині населеного пункту та у

будинках, що є пам'ятками історії та культури (закон стає чинним з 1 січня 2000р.).

    Якщо  у 2000 році за рахунок місцевих податків і зборів формувалося лише 0,2 % доходів місцевих бюджетів, то вже через рік після виходу Декрету їхня питома вага зросла до 1 % сукупних доходів місцевих бюджетів [15,с.31] Загалом у 15 адміністративно-територіальних одиницях України протягом 2000-2005 років значення питомої ваги місцевих податків і зборів у доходах місцевих бюджетів було на рівні не меншому, ніж середній 2,3 % по країні.

    Для нашої країни, де місцеве самоврядування перебуває на етапі становлення, співвідношення джерел формування місцевих бюджетів викликане об’єктивною потребою ефективного впливу держави на розвиток місцевого самоврядування.

    Передбачені чинним законодавством України місцеві податки і збори не відіграють істотної фіскальної ролі, а ті загальнодержавні податки, що традиційно зараховуються до дохідної частини місцевих бюджетів, не віднесені до місцевих.

    Результати  аналізу стану надходжень місцевих податків і зборів свідчать, що найбільшу суму надходжень до місцевих бюджетів упродовж 2002-2008 років було забезпечено за рахунок комунального податку – 54,5 %. Цей податок є компенсацією за послуги, що надаються громадою для відтворення робочої сили.

    На  противагу комунальному податку зростає роль ринкового збору. Надходження від нього зростають: від 25,1 % у 2002 році до 44,7 % у 2008 році тобто ринковий збір цілком виправдовує свою доцільність, тим більш, що він відповідає світовим вимогам до системи місцевих податків і зборів, а саме: тягар цього збору безпосередньо лягає на місцевих жителів окремих територіальних громад, адже переважно вони купують і продають товари на місцевих ринках.

    Ще  однією істотною статтею доходів, що забезпечувала у 2008 році до 9,8% надходжень до місцевих бюджетів, є готельний збір. Значна й частка надходжень від збору на видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі.

    Отже, сучасна система оподаткування  місцевими податками і зборами  в Україні насамперед не відповідає загальновизнаним світовою практикою критеріями самодостатності й економічної доцільності. Місцеві податки і збори, їхні ставки не враховують реальних можливостей платників. Це негативно позначається на дотриманні принципів єдності, повноти, достовірності, гласності, прозорості бюджетного устрою України в цілому.

    Усе це переконує, що реорганізація системи  оподаткування місцевими податками і зборами назріла й має бути спрямована насамперед на забезпечення фінансової бази місцевого самоврядування, що є однією з найважливіших умов ефективної діяльності територіальних громад та утворених ними органів місцевого самоврядування. Наповнення сільських, селищних, міських бюджетів через зростання ролі місцевих податків і зборів має бути пріоритетним.

    З огляду на це є потреба розробити  й прийняти новий закон про місцеві податки і збори. Слід розширити їх перелік, а також повноваження органів місцевого самоврядування щодо запровадження місцевих податків.

    На  нашу думку, у процесі реформування системи оподаткування разом  із прийняттям окремих законів з фінансових питань з’явилась потреба у розробленні систематизованих законодавчих актів, які б регулювали бюджетні права органів місцевого самоврядування.

    Тільки  за умови вирішення цих питань законодавчо можна розраховувати  на підвищення ролі бюджетної системи як на державному, так і на місцевому рівнях у створенні фінансового середовища, що у свою чергу, сприятиме прискореному розвитку ринкових відносин.

    Таким чином, удосконалення системи місцевих податків і зборів, зростання їхньої фіскальної ролі як фундаментального напряму зміцнення місцевих бюджетів сприятиме підвищенню ефективності регіональної фіскальної політики, стимулюватиме соціально-економічний розвиток регіонів України. Ефективне використання інституту місцевих податків і зборів є важливим способом зміцнення всієї фінансової системи держави. 

    1.3. Загальна характеристика і види місцевих податків та зборів 

    Суб'єкти господарювання беруть участь у формуванні фінансових ресурсів місцевих органів влади, сплачуючи місцеві податки і збори. Це має важливе значення для розвитку місцевої інфраструктури, яка забезпечує реалізацію соціальної та економічної політики.

    Сплачуючи місцеві податки і збори, суб'єкти господарювання забезпечують наповнення бюджетів місцевих, селищних і сільських Рад фінансовими ресурсами, що, у свою чергу, справляє позитивний вплив на діяльність підприємств.

    Залежно від рівня державних структур податки поділяються на загальнодержавні та місцеві. Згідно з чинним законодавством до загальнодержавних податків належать прибуткові податки з юридичних та фізичних осіб, податок на додану вартість та акцизний збір, податок з власників транспортних засобів та плата за землю, єдиний податок тощо.

    Місцеві податки і збори в Україні  є складовою системи оподаткування. До них належать згідно Закону України „Про систему оподаткування”:

Податки:

- податок  з реклами;

- комунальний  податок;

- податок  з власників транспортних засобів.

Збори:

- збір  за парковку автомобілів;

- ринковий  збір;

- збір  за видачу ордера на квартиру;

- збір  з власників собак;

- курортний  збір;

- збір  за участь у бігах на іподромі;

- збір  за виграш на бігах;

- збір  з осіб, які беруть участь у  грі на тоталізаторі на іподромі;

- збір  за право використання місцевої  символіки;

- збір  за право проведення кіно- і  телезйомок;

- збір  за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей;

- збір  за видачу дозволу на розміщення  об'єктів торгівлі;

- податок  з продажу імпортних товарів .

Засади  побудови системи місцевого оподаткування  визначені Законом України „Про систему оподаткування” 1997 р. [9]. Місцеві ради (сільські, селищні, міські):

• запроваджують на своїй території місцеві податки, визначають механізм їх справляння та порядок сплати. Виняток становить збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, який встановлюється обласними радами;
• за кожним видом місцевих податків і зборів розробляють положення, яким регламентується порядок сплати та перерахування до місцевого бюджету податків і зборів відповідно до встановлених переліком та граничних ставок;
• визначають також органи (підприємства, установи та організації), які повинні вести облік платників податків (зборів) і нести відповідальність за їхнє стягнення та перерахування до місцевого бюджету;
• затверджують форми звітів за цими податками, порядок і строки їх надання до податкових органів. Контроль за сплатою місцевих податків і зборів покладений на органи Державної податкової служби;
• мають право надавати пільги за місцевими податками та зборами у вигляді повного або часткового звільнення від їх сплати певних категорій платників або від строчки у сплаті місцевих податків і зборів (Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні”);
• обов'язково запроваджувати (за наявності об’єктів оподаткування або умов, з якими пов’язане запровадження певних податків і зборів комунальний податок, а також збори: за припаркування автотранспорту, ринкового, за видачу ордера на квартиру, за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг, із власників собак.