ПРИБУТОК ЯК ОСНОВНИЙ ПОКАЗНИК ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ПІДПРИЄМСТВА ТА МЕХАНІЗМ ЙОГО ФОРМУВАННЯ НА ПРИКЛАДІ АТ «ІНДЕКС-БАНК»

 - утримання приміщень, охорони та протипожежної сигналізації;

 - амортизаційні відрахування та інші.

      Змінними  витратами банку є:

 - виплата процентів по вкладах, депозитах і міжбанківському кредиту;

    - плата за послуги регіональної розрахункової палати і регіонального розрахунково-касового центру;

 - витрати на рекламу;

 - витрати на відрядження;

 - поштово-телеграфні витрати та інші.

    Усі доходи (витрати) банку поділяються  на операційні: банківські та небанківські. До банківських доходів (витрат) належать доходи (витрати), безпосередньо пов'язані з банківською діяльністю, визначеною Законом України «Про банки і банківську діяльність»[3]. В свою чергу, банківські доходи (витрати) поділяються на: процентні, комісійні, торговельні прибутки (збитки) та інші.

      До  небанківських доходів (витрат) належать доходи і витрати, які не стосуються основної діяльності банку, але забезпечують здійснення банківських операцій (адміністративні та інші небанківські операційні доходи і витрати).

      Фінансові результати діяльності комерційного банку  відбиваються у звіті про прибутки та збитки. Звіт про прибутки та збитки ґрунтується на концепції грошових потоків за доходами та витратами, які групуються за їхнім економічним характером. Дохідні статті форми розміщені у її лівій частині, а витратні - у правій. При цьому кожній групі доходів по горизонталі відповідає аналогічна група витрат. Це дає змогу оцінювати собівартість формування різних груп ресурсів і безпосередній чистий прибуток (збиток) від операцій. Доходи і витрати відбиваються в обліку в тому періоді, в якому були зроблені чи здійснені, незалежно від фактичного отримання чи сплати грошових коштів. Якщо очікується, що економічні вигоди будуть виникати протягом кількох звітних періодів і зв’язок з доходом може бути визначений попередньо, витрати відображаються у звіті про прибутки та збитки на основі систематичних процедур часткового розподілу. У таких випадках витрати розглядаються як зношення або амортизація.

    Річна фінансова звітність банку (додаток А) складена згідно з вимогами Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, національних положень (стандартів) обліку, нормативно-правових актів Національного банку України, облікової політики банку на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням коригуючих проводок. Відмінності між обліковою політикою банку та міжнародними стандартами фінансової звітності зумовлені відмінностями, які існують між нормативно-правовими актами Національного банку України та міжнародними стандартами фінансової звітності та обліку.

    Основна відмінність полягає у застосування протягом 2008 року різних підходів щодо формування резервів під активні операції (кредити та дебіторська заборгованість).  Крім того, у 2008 році банком застосовувалися деякі виключення в порядку застосування ефективної ставки відсотку для обліку процентних доходів та витрат.

    До  відмінностей слід також віднести те, що згідно вимог Національного банку України первісне визнання кредитів та депозитів протягом 2008 року відбувалося на підставі собівартості фінансових інструментів, а не справедливої вартості, як відображається ця категорія фінансових інструментів згідно МСФЗ.

    Річна фінансова звітність складена по даних на кінець дня 31 грудня 2008 року в національній валюті, в тисячах гривень. Форми звітів складені у відповідності до вимог «Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 27 грудня 2007 року № 480 та складових облікової політики банку.

    В звітному році банком не вносилися  зміни до облікової політики.

    За  результатами проведення аудиторської перевірки аудиторською фірмою отримано підтвердження фінансової звітності банку, виправлення помилок у фінансовому обліку не проводилося.

    2.3.Аналіз  розподілу і використання прибутку  на підприємстві

 

    Комерційні  банки та їх установи працюють на принципах  комерційного розрахунку, тобто в процесі виконання своїх функцій вони одержують прибуток. 
        Банківський прибуток є одним із найважливіших показників ефективності функціонування банку, його стабільності. У ньому зацікавлені всі учасники економічного процесу. Розмір банківського прибутку хвилює акціонерів, тому що є показником отриманого доходу на інвестований ними капітал.                        Вкладникам прибуток гарантує стабільний дохід і впевненість у завтрашньому дні, оскільки збільшення резервів і власних коштів банку свідчить про його стабільність. Позичальники також зацікавлені в прибутках банку, адже таким чином зростають їх власні накопичення. 
        Банківський прибуток формується у результаті здійснення кредитних, розрахункових, грошових операцій та інших видів діяльності банків. Він є джерелом виплати дивідендів акціонерам, створення фондів банку, базою підвищення добробуту банківських працівників. Прибуток банку - це різниця між валовими доходами банку та витратами.  
        Прибуток банку складають: 
        - прибуток від основної діяльності; 
        - валовий прибуток, до якого, крім прибутку від основної діяльності, входять небанківські операційні доходи і витрати, відрахування в резерви, непередбачені доходи і витрати; 
        - чистий прибуток, який залишається у розпорядженні банку після сплати податку на прибуток. 
       

    Прибуток розподіляється таким чином: 
        - сплата податку на прибуток (в нашій країні ставка податку дорівнює 30%); 
        - відрахування до резервного фонду банку; 
        - відрахування до фонду матеріального заохочення; 
        - відрахування у фонд виробничого та соціального розвитку; 
        - відрахування в інші фонди банку; 
        - сплата дивідендів акціонерам.

    Табл. 3. 
        Прибутковість банку залежить від ефективності використання його власних і залучених коштів. Рівень доходності банк може підняти шляхом зміни структури активних операцій і співвідношення між позичковими та інвестиційними операціями на користь більш вигідних, а також через регулювання своєї короткострокової заборгованості й депозитних рахунків. 
        Потрібно раціонально й ефективно розміщувати кошти банку для забезпечення його фінансової стійкості. Виконання цієї умови дозволить позбавитися суперечностей між ліквідністю, надійністю із прибутковістю комерційного банку. 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 3

ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ  МЕТОДИКИ РОЗПОДІЛУ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА 

    Розподіл  прибутку банку здійснюється за результатами діяльності за рік згідно з рішенням загальних зборів акціонерів (пайовиків) банку. Прибуток, що підлягає розподілу, розраховується таким чином: чистий прибуток після оподаткування за звітний рік збільшується на розмір нерозподіленого і невикористаного прибутку за результатами попереднього фінансового року і зменшується на розмір відрахувань у офіційні резерви, які формуються згідно з чинним законодавством (резервний фонд та загальний резерв). Решта суми розподіляється на виплату дивідендів власникам і на капіталізацію банку. Сума чистого прибутку, що залишається для розвитку банківського бізнесу, називається нерозподіленим прибутком.

      Протягом року прибуток, як правило,  розподіляється у вигляді авансу  на основі встановлених зборами  акціонерів (пайовиків) пропорцій.  Комерційні банки та їх установи працюють на принципах комерційного розрахунку, тобто в процесі виконання своїх функцій вони одержують прибуток.

    Банківський прибуток є одним із найважливіших  показників ефективності функціонування банку, його стабільності. У ньому  зацікавлені всі учасники економічного процесу. Розмір банківського прибутку хвилює акціонерів, тому що є показником отриманого доходу на інвестований ними капітал. Вкладникам прибуток гарантує стабільний дохід і впевненість у завтрашньому дні, оскільки збільшення резервів і власних коштів банку свідчить про його стабільність. Позичальники також зацікавлені в прибутках банку, адже таким чином зростають їх власні накопичення.

    Банківський прибуток формується у результаті здійснення кредитних, розрахункових, грошових операцій та інших видів діяльності банків. Він є джерелом виплати дивідендів акціонерам, створення фондів банку, базою підвищення добробуту банківських працівників. Прибуток банку складають:

 - прибуток від основної діяльності;

     - валовий прибуток, до якого, крім прибутку від основної діяльності, входять небанківські операційні доходи і витрати, відрахування в резерви, непередбачені доходи і витрати;

    - чистий прибуток, який залишається у розпорядженні банку після сплати податку на прибуток.

    Прибуток  розподіляється таким чином (рис. 3.1):

    - сплата податку на прибуток (в нашій країні ставка податку дорівнює 25%);

 - відрахування до резервного фонду банку;

 - відрахування до фонду матеріального заохочення;

 - відрахування у фонд виробничого та соціального розвитку;

 - відрахування в інші фонди банку;

 - сплата дивідендів акціонерам.

       

   Рис. 3.1. Схема розподілу прибутку комерційного банку 

    Прибутковість банку залежить від ефективності використання його власних і залучених  коштів. Рівень доходності банк може підняти шляхом зміни структури активних операцій і співвідношення між позичковими та інвестиційними операціями на користь більш вигідних, а також через регулювання своєї короткострокової заборгованості й депозитних рахунків.

    Потрібно  раціонально й ефективно розміщувати кошти банку для забезпечення його фінансової стійкості. Виконання цієї умови дозволить позбавитися суперечностей між ліквідністю, надійністю із прибутковістю комерційного банку.

    Необхідно виділити основні напрямки вдосконалення механізму формування і використання (розподілу) фінансових результатів діяльності підприємства: – оптимізацію облікової політики підприємства; – комплекс заходів, що забезпечують законне і правильне визначення розміру виручки від реалізації продукції, суми податку на додану вартість, сум податків які відносять на фінансові результати, а також розмірів витрат виробництва, що впливає на точність і вірогідність визначення фінансових результатів. – оптимізацію системи оподаткування прибутку; розробку такої системи ставок і пільг податку на прибуток, що буде стимулювати використання чистого прибутку підприємства, насамперед, на розвиток і удосконалювання власної виробничої бази; – викорінювання непродуктивних витрат і втрат; розробку і реалізацію заходів, спрямованих на подолання кризи неплатежів з метою поступового зниження сум пені і штрафів, що сплачуються в бюджет і позабюджетні фонди; – оптимізацію розподілу чистого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, на фонди споживання і фонди нагромадження; – комплекс заходів, що забезпечують доцільне й ефективне використання засобів фондів споживання і нагромадження. 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВКИ 

     Розвиток  ринкових відносин в економіці України  потребує нових підходів до управління формуванням і розподілом прибутку. Тому й саме визначення прибутку зазнає певних змін. Не дивно, що в сучасних умовах серед вітчизняних та закордонних учених існують різні точки зору на це поняття.

     Прибуток  є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного удосконалення  його матеріальної бази і продукції, всіх форм інвестування. Прибуток виконує дві найважливіші функції: він характеризує кінцеві фінансові результати діяльності підприємства, розмір його грошових нагромаджень, а також є головним джерелом фінансування витрат на виробничий і соціальний розвиток підприємства (податок на прибуток — найважливіший елемент доходів державного бюджету). . Враховуючи значення прибутку, вся діяльність підприємства спрямована на те, щоб забезпечити зростання його величини або принаймні стабілізувати її на певному рівні. Тому основний принцип діяльності підприємства складається в прагненні до максимізації прибутку.