ПРИБУТОК ЯК ОСНОВНИЙ ПОКАЗНИК ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ПІДПРИЄМСТВА ТА МЕХАНІЗМ ЙОГО ФОРМУВАННЯ НА ПРИКЛАДІ АТ «ІНДЕКС-БАНК»

7. 3а характером інфляційної «очистки» прибутку виділяють номінальний і реальний його види.

    - Реальний прибуток характеризує розмір номінально отриманої його суми, скоректований на темп інфляції у відповідному періоді.

    По  достатності рівня формування виділяють  низький, нормальний і високий прибуток підприємства (критерієм такого розподілу виступає рівень нормального прибутку).

    - Нормальний прибуток характеризує такий рівень його формування, коли після покриття зовнішніх і внутрішніх поточних витрат, залишається дохід. Дорівнює мінімальній ставці депозитного відсотка. Тобто порівнюється два варіанти покласти гроші на депозит чи вкласти їх в бізнес, і якщо отриманий прибуток більше ніж кошти які б було отримано від депозиту він вважається нормальним.

     Пнорм  = К * МПК ,               (4)

де: К      –   капітал підприємства;

МПК -  нормальний рівень прибутковості, відсотків.

    Р = R/K,                                (5) 
де Р - норма прибутку;

R - розмір прибутку;

К - капітал (ресурси).

    - Низький і високий прибуток характеризує рівень її формування, що відповідно нижче або вище рівня нормального прибутку.

    За  характером використання в складі чистого  прибутку виділяють споживану частину, та ту, що капіталізується.

    - Капіталізований прибуток характеризує ту суму, що спрямована на фінансування приросту активів підприємства, а спожитий прибуток — ту його частину, що витрачена на виплати акціонерам, персоналу або на соціальні програми підприємства.

П_кап х 100 
                     К_кп = -----------------                         (6) 
П_ч

де К_кп - коефіцієнт капіталізації чистого прибутку; 
П_кап - прибуток, що капіталізується; 
П_ч - чистий прибуток. 
Розподіл чистого прибутку вважається раціональним, якщо коефіцієнт його капіталізації становить не менше ніж 25% (К_кп ≥ 25%).

8. За ступенем використання виділяють нерозподілений і розподілений прибуток підприємства.

    Нерозподілений  прибуток — це частина чистого прибутку, яка залишається у розпорядженні підприємства після виплати доходів власникам у вигляді дивідендів, формування резервного капіталу, поповнення статутного капіталу та використання на інші потреби.

    В окремих випадках підприємства в  результаті своєї діяльності зазнають збитків. Сума непокритого збитку зменшує  власний капітал.

Нерозподілений  прибуток поділяється на асигновану й неасигновану частини:

    - асигнована частина має певне цільове призначення (наприклад, для фінансування розвитку підприємства, проведення цільових програм тощо);

 - неасигнована частина не має конкретного призначення.

    У зарубіжних корпораціях часто встановлюються обмеження, які накладаються на суму нерозподіленого прибутку. Такі обмеження тимчасово виділяють певну суму нерозподіленого прибутку, яка б могла бути виплачена у вигляді дивідендів. Коли обмеження знімаються, ця сума може бути сплачена у вигляді дивідендів та використана на інші потреби.

    Обмеження нерозподіленого прибутку можуть бути добровільними або вимушеними. Одним  з найбільш поширених добровільних обмежень є обмеження на нерозподілений прибуток з метою розширення матеріально-технічної  бази підприємства. Це обмеження може бути зняте керівництвом товариства в будь-який момент.

    Розподілений  прибуток характеризує частину сформованого прибутку, що на даний момент вже розподілена й не використана в процесі господарської діяльності.

    Санаційний  прибуток — це специфічний вид прибутку, який виникає внаслідок викупу підприємством власних корпоративних прав (акцій, часток) за курсом, нижчим за номінальну вартість цих прав, у результаті їх безкоштовного передання до анулювання, зниження номінальної вартості або при одержанні безповоротної фінансової допомоги від власників корпоративних прав, кредиторів та інших зацікавлених у санації підприємства осіб.

    Середній  прибуток — рівний (рівнозначний) прибуток на однакові капітали, вкладені в різні галузі і сфери виробництва. Утворюється в процесі міжгалузевої конкуренції. 

1.3 Методи та прийоми формування і розподілу прибутку 

    Методи планування прибутку - способи розрахунків та планування прибутку підприємства.

      Метод прямого розрахунку

      Даний метод найпоширеніший на підприємствах на сьогоднішній день. Він застосовується, як правило, при невеликому асортименті продукції. Сутність його в тому, що прибуток обчислюється як різниця між виручкою від реалізації продукції (у відповідних цінах за винятком ПДВ і акцизів) і повною її собівартістю. 
 

    Розрахунок  планового прибутку (П_п) ведеться за наступною формулою:

       П_п = ВД_п - В_п - ПДВ_п - ПП_п;                 (7)

де: 
ВД_п — планова сума валового доходу; 
В_п — планова сума валових витрат; 
ПДВ_п — планова сума податків, які сплачуються з доходу. 
ПП_п — планова сума податків, які сплачуються з прибутку.

      Аналітичний метод

      Розрахунково-аналітичний метод базується на вивченні тенденції змін прибутку і рентабельності та прогнозуванні змін факторів, що впливають на їх величину.

      Величина можливого прибутку визначається за формулою :

       Пможл=(Рртп*Тп)/100+∆П_∆Ф                   (8)         

де 
Рртп  – рівень рентабельності товарообороту звітного n-го періоду, % 
Тп – плановий товарооборот; 
∆П_∆Ф – прогнозні зміни прибутку підприємства за рахунок змін факторів, що впливають на його величину. 
        Цей метод застосовується при великому асортименті продукції, які реалізується підприємством, а також як доповнення до прямого методу, тому що він дозволяє виявити вплив окремих факторів на плановий прибуток. 
        Обчислення прибутку аналітичним методом включає три послідовних етапи: 
        1) визначення рентабельності товарообороту за звітний рік; 
        2) обчислення обсягу товарообороту на плановий період потім визначення прибутку на товарну продукцію виходячи з базової рентабельності; 
        3) облік впливу на плановий прибуток різних факторів: зниження собівартості продукції, підвищення її якості й сортності, зміна асортиментів, цін і т. д. 
        Після виконання розрахунків по всім трьох етапах визначається прибуток від реалізації товарної продукції. 
        Крім прибутку від реалізації товарної продукції в складі прибутку ураховується прибуток від реалізації іншої продукції й послуг нетоварного характеру, прибуток від реалізації основних фондів і іншого майна, а також плановані позареалізаційні доходи й видатки.

        Прибуток є важливим показником ефективності виробничо-господарської діяльності, а також джерелом формування централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів. 
        Отриманий підприємством прибуток може бути використаний для задоволення різноманітних потреб. По-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків. Це досягається вилученням у підприємств частини прибутку в державний бюджет. По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самих підприємств і використовується ними для забезпечення господарської діяльності. 
        Отже, отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи. Перший етап - це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава й підприємство. У результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємствами має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств. Це одне з принципових питань реалізації фінансової політики держави, від правильного вирішення якого залежить розвиток економіки в цілому. 
         Другий етап - це розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів до бюджету. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди для фінансування відповідних витрат. 
 
 

РОЗДІЛ 2

ПРИБУТОК  ЯК ОСНОВНИЙ ПОКАЗНИК ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ  ПІДПРИЄМСТВА ТА МЕХАНІЗМ ЙОГО ФОРМУВАННЯ НА ПРИКЛАДІ

АТ «ІНДУСТРІАЛЬНО-ЕКСПОРТНИЙ БАНК» 

    Кінцевий  фінансовий результат діяльності підприємства – це балансовий прибуток або збиток, які є алгебраїчною сумою результатів від реалізації продукції, робіт, послуг, іншої реалізацій, доходів і витрат від позареалізаційних операцій.

    Фінансовий  результат діяльності підприємства характеризують також показники виручки (валового доходу) від реалізації продукції, ПДВ.

    Головною  метою комерційного банку є отримання  прибутку, який використовується для  створення фондів банку та виплати дивідендів. Прибуток банку - це різниця між його валовими доходами та валовими витратами.

     Для комерційних банків забезпечення прибутковості  – це першорядна задача, яку ставить  перед собою вище керівництво. Іноді  як цільовий показник вибирається абсолютний показник прибутку, але частіше всього використовують відносні показники, на зразок доходу на одну акцію, або прибутки на акціонерний капітал. Цільові показники розраховуються, як правило, на основі результатів колишньої діяльності і в зіставленні з показниками інших банків.

     Не  дивлячись на переважне використовування показників прибутку для оцінки успіху в бізнесі, їм властиві певні недоліки. По-перше, на практиці показниками прибутку менеджери можуть достатньо легко  і просто маніпулювати з метою  отримання фальсифікованих результатів. Самі різні, і притому абсолютно законні, методи можуть перетворити збитки по окремих статтях витрат в бухгалтерському обліку у великий звітний прибуток і навпаки. Таким чином, опубліковані цифри по прибутку можуть характеризувати досить сумнівні результати діяльності.

     Фахівцям  по фінансах відома ціла безліч обмежень, пов'язаних з використанням традиційних  показників прибутку. Прибутковість  можна легко поліпшити, якщо фінансувати  зростання за рахунок боргу, а  не нарощування власного капіталу. Доходи з розрахунку на одну акцію можуть рости, але ринковий курс акцій падає як наслідок підвищеного фінансового ризику. За зростанням показника прибутку легко ховається набираюча силу криза ліквідності. Іншими словами, показник прибутку не враховує чинник ризику. Звичайно, чим вище прибуток, тим вище чинник ризику. Прибуток і ризик повинен бути збалансований.

     Великий прибуток може сигналізувати не про  високу ефективність роботи, а про  монополізм, ведення нечесного бізнесу, про зневагу суспільними інтересами.

     І, нарешті, показник прибутку органічно  не може використовуватися як об'єктивний критерій перспективності бізнесу. Прибуток, як і відносні показники, виміряють результати минулої діяльності комерційного банку, але не її майбутній потенціал. Концентрація зусиль на прибутковості як на першорядній меті неминуче породжує особливий стиль керівництва, орієнтованого на короткостроковий успіх, який готовий покласти довгострокову конкурентоспроможність компанії на вівтар сьогохвилинного прибутку. Менеджери знають, як можна без особливих зусиль підняти поточні доходи шляхом скорочення витрат, зниження витрат на впровадження нового банківського продукту. На ділі ж більшість таких програм по поліпшенню прибутковості ні що інше, як розбазарювання активів банку. Замість того, щоб свідчити про збільшений потенціал, швидкі успіхи в доходах нерідко говорять швидше про підрив майбутнього розвитку банку.

     В менеджменті існує так звана  організмічна теорія, згідно якої будь-яка  організація ( втому числі і комерційний банк) порівнюється з живим організмом. Для обох головна мета діяльності формується в термінах виживання і розвитку. Прибуток порівнюється з киснем, необхідним для підтримки життєдіяльності живого організму. Проте отримання кисню людина не ставить як мету своєї діяльності. (Тут, правда, існує негласне припущення – кисень не є обмеженим ресурсом). Звідси витікає, що отримання, максимізація прибутку – це, швидше, не мета, а умова досягнення мети виживання і розвитку.

     Безумовно, комерційні банки, що піклуються про створення і підтримку сприятливого іміджу, на своїх прапорах в першу чергу зображають місію, що має соціальне звучання і є високо привабливою силою для всіх груп впливу банку і перш за все для керівників і співробітників комерційного банку. Без цього важко використовувати такий важливий інструмент управління, як корпоративна культура. Правда, існує думка, що місія відноситься до категорії так званої проголошеної мети, що «працює на публіку», а в числі прихованої, неоголошеної мети обов'язково міститься мета отримання прибутку.

     Дана  суперечність певною мірою може бути подолана, якщо зв'язати мету компанії з метою плану маркетингу. Оскільки в плані маркетингу прямим чином  ставляться задачі реалізації на вибраних ринках певних банківських продуктів, то метою такої діяльності є досягнення планованих показників об'єму продажів, прибутку, ринкової частки. При цьому пріоритети і величини даних показників залежать від мети розвитку банку в цілому. Таким чином, показник прибутку природним чином вписується в цілі плану маркетингу, досягнення його певних значень сприяє виконанню більш загальної мети діяльності банківської установи.