Податкові теорії та їх вплив на податкову політику держави

Податкові системи економічно розвинутих країн спираються на детально розроблену теорію податків. Її творцями є видатні представники економічної науки: Адам Сміт, Давід Рікардо, Джон Кейнс, Поль Самуельсон, Кнут Віксель, Йозеф Шумпетер, Джеймс Б'юкенен, Фрідмен та багато інших. Пошук шляхів удосконалення податкових систем триває. З цією метою було проведено аналіз теорій податків, а саме: кейнсіанства та монетаризму (Таблиця 2.1.1.).

 

Таблиця 2.1.1.

Порівняльний аналіз кейнсіанської школи і монетаризму.

Порівняльна ознака	Кейнсіанство	Монетаризм
1. Відношення до безробіття	Безробіття - головне зло для економіки, оскільки воно призводить до соціальних потрясінь.	Ні один уряд не може бути мудріший за ринок, не потрібно занадто захоплюватися соціальними програмами.
2. Відношення до інфляції	Менше зло, аніж безробіття, оскільки її можна контролювати і утримувати у розумних межах.	Головне лихо для економіки будь-якої країни.
3. Роль бюджетного дефіциту.	Виникає при сильному зростанні державних витрат.	Для його врегулювання не потрібне постійне втручання держави в економіку, ринок - саморегулююча система.
4. Темпи зростання грошової маси	Зростання грошової маси необхідне для покриття бюджетного дефіциту лише при його виникненні.	Темпи зростання постійні і стабільні, незалежно від стану кон'юнктури, і складають 3-4% на рік.
5. Втручання держави в регулювання економікою	Обгрунтовує важливі макроекономічні напрями державного регулювання.	Свобода ринку, пропонується обмежити роль держави тільки тією діяльністю, яку окрім неї ніхто не може здійснювати.

 

Аналізуючи кейнсіанську теорію можна сказати, що це теорія державного регулювання економіки. Кейнс показав неможливість безмежного зниження норми відсотка з метою стимулювання інвестицій.

Сучасний рівень податків залежить від сукупного і ефективного попиту, що забезпечений грішми, тобто від реальних витрат на придбання товарів та послуг. У зв'язку з цим звертається увага на проблему реалізації та показується, що неузгодженість саме у сфері попиту і створює у капіталістичному суспільстві головну перешкоду для використання ресурсів, що труднощі з реалізацією якраз й призводять до порушень процесу відтворення. Національний дохід витрачається на споживання і нагромадження, складається з особистого та виробничого попиту. Особисте споживання складає близько 2/3 всіх закуплених товарів та послуг. Кейнс розглядав дохід, що є у розпорядженні, як першочерговий фактор, що визначає структуру споживацьких витрат. Витрати на споживання зростають у міру збільшення цього доходу. Людина схильна споживати менше із зростанням її доходу - "основний психологічний закон".

Основними факторами, що впливають на обсяг інвестицій є норма відсотку і норма очікуваного прибутку. Інвестиції можуть здійснюватися лише у тому випадку, якщо очікуваний прибуток буде вищим, аніж відсоток, що сплачується в рахунок отримання позики. Необхідна умова нормального розвитку економіки та її перебування у стані рівноваги полягає у тому, щоб вакуум, утворюваний внаслідок розриву між рівнем доходу та споживання заповнювався збільшенням інвестиційних витрат, котрі покликані поглинути все зростаючий обсяг заощаджень. Це можливо тільки тоді, коли інвестиції = заощадженням. Заощадження здійснюють споживачі, а інвестиції - виробники.

Цілісна картина економічної системи відповідно може бути представлена такою схемою. Сукупний попит становить суму витрат суспільства на споживання та очікуваних витрат суспільства на інвестиції. Існує єдиний рівень національного доходу, при якому сукупні витрати суспільства (сукупний попит) = національному прибутку (сукупній пропозиції). Це і є необхідний рівень рівноваги національного доходу. Економічна система не зможе досягти рівноваги за будь-якого іншого рівня національного доходу, бо в цьому випадку плани покупців не будуть співпадати з діями виробників.

Від Кейнса бере початок концепція дефіцитного фінансування або штучного накачування грошей в економіку, що є доповненням до загального потоку витрат і компенсує недостатній попит, зайнятість та прискорює зростання національного доходу. Основним стратегічним напрямом економічної політики держави повинна стати підтримка інвестиційної діяльності, сприяння тому, щоб максимально можливо заощадження перетворювалися у капіталовкладення. При загрозі економічного спаду уряд може протидіяти цьому шляхом скорочення податків, збільшення трансфертних платежів чи підвищення видатків на оборону, розвиток інфраструктури або інші цілі. При загрозі інфляції уряд може підвищити податки, зменшити трансфертні платежі, відкласти заплановані державні закупівлі. Зміна рівня рівноваги національного доходу відбувається більшою мірою, ніж зміни висхідного рівня автономних витрат, що його викликали. Це поняття у макроекономічній теорії відоме як мультиплікаційний ефект.

Мультиплікатор витрат визначається як відношення відхилень від рівноважного доходу до початкової зміни у випадках (на інвестиції), що викликали цю зміну:

 

DY=DI(1/ (1-r)), де (2.1.1.)

 

Y - приріст доходу;

I - приріст інвестицій, що викликав приріст доходу;

r - “гранична схильність до споживання”;

1/ 1-r - це і є величина мультиплікатора, що виражена через “граничну схильність до споживання”.

За даних обставин може бути встановлено певне співвідношення між доходом та інвестиціями, яке слід назвати мультиплікатором. Виходячи з цієї формальної алгебраїчної залежності - зростання інвестицій автоматично веде до зростання зайнятості та до пропорційного зростання національного доходу, а коефіцієнтом пропорційності є величина мультиплікатора.

Що стосується монетаризму, то це сучасна економічна теорія, в якій гроші та грошова маса розглядаються як вирішальний фактор економічної структури суспільства і головна причина інфляції, а грошово-кредитна політика - найважливіший інструмент стабілізації внутрішнього механізму відтворення, здійснення економічної політики держави. Головні ідеї теорії:

1) економіка саморегульована, державне втручання шкідливе;

2) причина криз - нестача грошової маси;

3) приріст грошової маси на 1-2% має випереджувати зростання обсягів виробництва, контроль за грошовою масою - основна і чи не єдина державна економічна функція;

4) соціальні програми мають бути скорочені до мінімуму.

Монетаризм Фрідмена - це сукупність кількох неокласичних теорій, які мають самостійне значення, але об'єднуються кількісною теорією грошей, яку Фрідмен розглядав не як теорію, а як загальний принцип аналізу. Свою концепцію він характеризує як "теоретичний підхід, що стверджує важливість грошей". Важливим принциповим підходом до дослідження механізмів розвитку сучасного капіталізму, за Фрідменом, є визнання необхідності економічної свободи, що зумовлює всі інші свободи в суспільстві. Економічна свобода, завдяки якій реалізується ідея суспільної рівноваги, є невід'ємною від ринкової системи, що перебуває в процесі постійного розвитку. Основною та визначальною рисою ринкової системи залишається вільна конкуренція, яка має пронизувати всі сфери суспільного життя, щоб забезпечувати умови автоматичного саморегулювання економіки. Ідея економічної свободи реалізується невтручанням держави в економіку та зменшенням тієї частки національного продукту, що становить доходи держави і є матеріальною основою державних "вмонтованих стабілізаторів". Державне втручання в економіку, підкреслює Фрідмен, блокує дію стихійних регуляторів, що сприяють встановленню рівноваги, воно орієнтоване на короткострокову перспективу: будь-які непередбачені зовнішні чинники можуть спричинити відхилення від вибраного напрямку.

Отже, основний принцип монетаризму полягає в тім, що альтернативи ринковому механізму не існує.

2.2Оцінка рівня розвитку бюджетно-податкової політики на сучасному етапі на рівні місцевих бюджетів

 

Сьогодні вже багато чого змінилось від часів панування перших податкових теорій, але ефективність нинішньої бюджетно-податкової політики напряму залежить від їх еволюції та взаємодії. Адже, по суті, наша податкова система - це результат багатовікової еволюції перших податкових теорій. Отже, говорячи про ефективність бюджетно-податкової політики на сучасному етапі, ми також побічно характеризуємо результат еволюції податкових теорій.

Характеристика ефективності бюджетно-податкової політики на рівні місцевих бюджетів дає більш точні та обґрунтовані результати, адже місцеві бюджети є найчисленнішою ланкою бюджетної системи країни. За кошти місцевих бюджетів фінансуються найзначніші заходи держави у сфері економіки та соціальної політики. За рахунок місцевих бюджетів утримуються учбові заклади, заклади охорони здоров'я, здійснюються виплати з соціального захисту і соціального забезпечення сімей з дітьми, ветеранів війни і праці, інших незахищених верств населення, утримуються будинки-інтернати, фінансуються молодіжні програми. Місцеві бюджети відіграють значну роль у забезпеченні функціонування установ культури та спорту, засобів масової інформації, транспорту і т.п. Отже, оцінимо рівень розвитку місцевих бюджетів за допомогою таксономічного аналізу.

Для виконання даного завдання будуть цікаві податкові надходження до бюджету країни, а також офіційні трансферти і надходження з цільових фондів. Тому було відібрано показники, що впливають на ефективність бюджетно-податкової політики (додаток А). Для дослідження було відібрано адміністративно-територіальні одиниці України, а саме: усі 24 області, АР Крим, міста Київ та Севастополь.

Враховуючи виконаний відбір показників, що впливають на ефективність бюджетно-податкової політики (додаток А), можемо побудувати матрицю спостережень (Х) досліджуваної множини заданих одиниць w = 27, які описуються відібраними n = 6 ознаками (показниками), у вигляді вираження:

 

, (2.3.1.)

 

де w - число одиниць;

n - кількість ознак, що характеризуються;

x_ik - значення ознаки k для одиниці i.

Виконаємо стандартизацію ознак за формулою (2.3.2.) та результати ознак внесемо в табл.2.3.1 Кожному показнику в табл.2.3.1 присвоєно відповідний порядковмй номер:

податкові надходження на душу населення, грн. /особ. - 1;

податкові надходження від діяльності малих підприємств, млн. грн. - 2;

обсяг надходжень місцевих податків і зборів, млн. грн. - 3;

податковий борг по зобов'язанням місцевих податків і зборів, тис. грн. - 4;

податкові надходження в місцеві бюджети на душу насел., грн. /особ. - 5;

кількість суб'єктів господарської діяльності в регіоні на 1000 чоловік населення, од. - 6.

 

, (2.3.2.)

причому , (2.3.3.)

, (2.3.4.)

 

де k = 1, 2, …, n;

x_ik - значення ознаки k для одиниці I;

- середнє арифметичне значення ознаки k;

S_k - стандартне відхилення ознаки k;

Z_{ik -} стандартизоване значення ознаки k для одиниці i.

Виконаємо диференціацію ознак матриці спостережень на стимулятори та дестимулятори. Ознаки, які позитивно впливають на рівень розвитку досліджуваних об'єктів, є стимуляторами, а ознаки, які негативно впливають - дестимуляторами.

Таким чином, аналізуючи таблицю, виділимо стимулятори і дестимулятори, які впливають на ефективність розвитку місцевих бюджетів на сучасному етапі в межах адміністративно-територіальних одиниць, що були проаналізовані.

 

Таблиця 2.3.1.

Розрахунок модифікованого таксономічного показника рівня розвитку місцевих бюджетів

Найменування регіонів	Стандартизовані значення ознак
	1	2	3	4	5	6	Сi0		di
1. Вінницька	-0,49261	-0,62806	-0,58678	-0,35275	-0,68559	-0,45303	7,931728	0,783123	0, 2066957
2. Тернопільська	-0,68269	-0,85317	-0,94768	-0,04048	-1,30357	-0,65945	7,774269	0,900547	0, 1904736
3. Хмельницька	-0,51287	-0,76898	0,576092	0,71294	-0,68705	-0,49391	7,68378	0,855463	0,2218596
4. Полтавська	0,993181	0,270562	-0,12163	-1,03182	1,133211	-0,04837	7,623485	0,805199	0,32372
5. Сумська	0,039221	-0,07168	-0,84342	1,778631	0,106658	-0,54092	7,271574	0,69064	0,2328174
6. Харківська	0,450329	2,051332	1,923424	-1,06652	1,436344	2, 195679	7,848933	0,952076	0,3937305
7. АР Крим	-0,15232	0,654226	0,484623	0,631282	0,330531	0,121652	6,825592	0,783642	0,3148263
8. Волинська	-0,61171	-0,84154	-0,53188	-0,40904	-0,53035	-0,56666	7,87743	0,904403	0,1886444
9. Дніпропетровська	0,052022	-0,10468	1,036131	2,346579	0,467816	0,35109	6,385851	0,733156	0,2855387
10. Донецька	0,069199	0,114317	1,403804	0,835631	0,267592	-0,36138	7,29647	0,837703	0,3044571
11. Житомирська	-0,53588	-0,5647	-0,46159	-0,74653	-0,5219	-0,67535	8,075002	0,927086	0, 200709
12. Закарпатська	-0,59	-0,32505	-0,58595	-0,00654	-0,56963	-0,62704	7,828128	0,898742	0, 1971995
13. Запорізька	0,239833	-0,41733	0,160206	0, 197813	0,388824	0,073349	6,77842	0,778226	0,2931539
14. Івано-Франківська	-0,55678	-0,05922	-0,60217	1,296965	-0,50162	-0,44591	7,390527	0,848502	0, 195451
15. Київська	-0,06157	-0,09503	-0,42374	-0,56385	-0,18186	-0,11986	7,482655	0,859079	0,2601569
16. Кіровоградська	-0,60215	-0,48344	-0,74816	-0,08085	-0,37828	-0,15609	7,400536	0,849651	0, 2091659
17. Луганська	-0,146	-0,48344	0,073695	1,897629	-0,21438	-0,60289	7,275137	0,835254	0, 206033
18. Львівська	-0,13238	0,681773	0,052067	1,687087	-0,26169	0,049197	7,03473	0,807653	0,2626191
19. Миколаївська	-0,17371	-0,39667	-0,52648	-0,71247	0,024703	0,665059	6,897736	0,791925	0,2747951
20. Одеська	0,065796	0,352594	1,122642	-0,29139	0,109609	0,556378	7,10559	0,815788	0,3469483
21. Черкаська	-0,35374	-0,4187	-0,6238	-0,83013	-0,29042	-0,3976	7,784475	0,893731	0,2238047
22. Рівненська	-0,3936	-0,46278	-0,63462	-0,97874	-0,47163	-0,67535	8,136264	0,893731	0, 2063667
23. Херсонська	-0,38647	-0,59087	-0,60217	1,216464	-0,42812	0,35109	6,796798	0,780336	0,2123605
24. Чернівецька	-0,63424	-0,46691	-0,3859	-1,03757	-0,5633	-0,65119	8, 208744	0,942441	0, 2031519
25. Чернігівська	0,122026	-0,29888	-0,60217	-1,04376	-0,38926	-0,71157	8,178599	0,93898	0,2301707
26. м. Київ	4,696722	4,374364	3,880185	-0,39666	4,763769	4,565518	9,265421	1,063757	0,9171123
27. м. Севастополь	0,290391	-0,63219	-0,82927	-1,56393	0,628333	0,822044	6,884635	0,790421	0,2978426
Еталон розвитку	4,696722	4,374364	3,880185	-1,56393	4,763769	4,565518
							10,22298
S0							1,929778