Податкові теорії та їх вплив на податкову політику держави

 

 

Зміст

 

Вступ………………………………………………………………………………4

Розділ 1. Податки в економічній теорії………………………………………..7

1.1 Сутність класичної теорії податкових відносин……………………….7

1.2 Роль кейнсіанської школи в теорії податків……………………………..9

1.3 Основні поняття теорії монетаризму…………………………………….14

Розділ 2. Аналіз еволюції теорії податків……………………………………19

2.1 Порівняльна характеристика кейнсіанської школи і монетаризму.19

2.2Оцінка рівня розвитку бюджетно-податкової політики на сучасному етапі на рівні місцев Додатки их бюджетів…………………………………24

Розділ 3. Податкові теорії та їх застосування в сучасній системі оподаткування України……………………………………………………….32

3.1 Основні особливості сучасних податкових теорій……………….…32

3.2 Синтез податкових теорій в сучасній системі оподаткування України…………………………………………………………………………..37

Висновки………………………………………………………………………...42

Список використаної літератури……………………………………………..45

ДОДАТКИ……………………………………………………………………...………...…48

 

Вступ

 

Податки є не лише головним джерелом доходів бюджету, але й потужним фінансовим інструментом регулювання економіки. Здійснюючи регулювання економіки через податки, держава шляхом зменшення або збільшення маси податкових надходжень, зміни ставок податків і форм оподаткування, надання податкових пільг може сприяти створенню умов для розвитку пріоритетних галузей економіки, стимулювати інвестиційну, інноваційну й підприємницьку активність.

Становлення податкової системи в Україні розпочалося без належного теоретичного обґрунтування. За основу використовувалися західні моделі оподаткування, але при цьому не враховувалися специфічні особливості соціально-економічного розвитку країни. Податкова політика виявилася відірваною від структурної політики, яка в нинішніх умовах повинна бути основою економічної політики, створила значні податкові навантаження на товаровиробників, обумовила вилучення обігових коштів підприємств, спричинила зростання цін на продукцію, відкрила легальні і нелегальні шляхи для ухилення від сплати податків. Фактично податки на сьогодні використовуються як пасивний інструмент для забезпечення загальнодержавних потреб.

Виникнення багатьох теоретико-методологічних проблем та практичних протиріч з приводу оподаткування, що загострилися у зв'язку з розробкою Податкового кодексу вимагає поглиблення дослідження економічної суті податків, їх еволюції розвитку і ролі у ринковій економіці, функцій податків і принципів формування податкової політики, методів оцінки податкового навантаження та його перерозподілу, взаємодії податків з іншими елементами економічної системи тощо.

Найбільш вагомими роботами в теорії податків є праці класиків Дж. Кейнса, Е. Селігмана, А. Сміта, у яких сформульовано основоположні принципи оподаткування, що не втратили своєї актуальності і в сучасних умовах. Сучасні макро- та мікроекономічні аспекти теорії оподаткування, викладені в розробках відомих зарубіжних учених, - Е. Аткінсона, Бланкарта, Р. Масгрейва, Самуельсона, Дж. Стігліця.

Значний внесок у розвиток теоретичних проблем формування та функціонування механізму державного регулювання економіки, а також податкової системи як основного його засобу в умовах переходу від централізовано-керованої до ринкової економіки, удосконалення механізму функціонування податків в Україні належить вітчизняним ученим: О. Амоші, О. Василику, В. Вишневському, В. Геєцю, І. Лукінову, І. Луніній, П. Мельнику, А. Соколовській, В. Суторміній, В. Федосову, М. Чумаченку, Л. Шаблістій, російським ученим: В. Пушкарьовій, Д. Чернику, Т. Юткіній та іншим.

Актуальність теми. У 90-х рр. минулого століття Україна була вимушена практично з нуля будувати власну систему оподаткування. Вона мала водночас як відповідати вимогам ринкової системи господарського регулювання, так і виходити зі специфічних рис трансформаційних процесів, що відбувалися в українській економіці. Недосконалість нормативних актів у сфері оподаткування, часто некритичне копіювання досвіду розвинутих країн, невпинне загострення трансформаційної кризи призвели до формування в країні складної, заплутаної, суперечливої та неефективної податкової системи. Кроки, які останнім часом зроблено Україною у напрямі модернізації податкової системи, не знімають потреби в підготовці та здійсненні її більш ґрунтовних перетворень, спрямованих на формування передумов та стимулів для запровадження інноваційної моделі соціально-економічного розвитку.

В умовах переходу до ринкової економіки важливим завданням економічної політики держави є створення й забезпечення функціонування в країні ефективної податкової системи. Як економічна форма та важливий регулятор взаємовідносин між громадянами, з одного боку, та державою - з іншого, податкова система в ринкових умовах стає, по суті, єдиним гнучким засобом державного впливу на економічну активність громадян і контролю за формуванням і розподілом грошових доходів населення. Ефективно виконувати цю функцію вона може лише за умов забезпечення цілеспрямованого її регулювання як на етапі формування, так і на етапі практичної реалізації через відповідні інститути законодавчої й виконавчої влади. Таким чином, податкова система, виступаючи фактором впливу на стан економічної діяльності громадян, та як наслідок - на економіку країни, потребує регулювання з боку державних органів.

Мета і завдання дослідження. Метою даної роботи є дослідження, формування та оцінка податкової політики, виходячи з положень класичної, кейнсіаньскої та монетаристської економічних теорій.

Досягнення цієї мети зумовило вирішення таких завдань:

1) аналіз теорій податкових відносин: класичної, кейнсіанської та монетаризму;

2) порівняльна характеристика податкових теорій на прикладі кейнсіанської школи та монетаризму;

3) аналіз факторів, що впливають на еволюцію бюджетно-податкової політики та оцінка її рівня розвитку на сучасному етапі;

4) розгляд основних особливостей сучасних податкових теорій та їх вплив на систему оподаткування України.

Об'єктом дослідження є класична й кейнсіанська теорії податкових відносин та монетаризм.

Предмет дослідження є еволюція теорій податків.

Методи дослідження. Теоретична й методологічна основа роботи ґрунтується на положеннях економічної науки, викладених у працях зарубіжних і вітчизняних учених, зокрема тих, що спеціалізуються у сфері податкової теорії.

 

Розділ 1. Податки в економічній теорії

1.1 Сутність класичної теорії податкових відносин

 

Податкова політика поєднує в собі дві суперечливі функції-мети:

фіскальну (наповнення державної казни доходами);

стимулюючу (розвиток ефективних економічних відносин).

Головне завдання фіскальної функції - зібрати якомога більше податків до бюджету, стимулююча функція орієнтована на помірне обмеження податкових зборів для того, щоб бізнес "не зачахнув", а розвивався далі.

Важливість грамотного проведення податкової політики і її значний вплив на національну економіку за останні 30 років була визнана широкими кругами суспільства і оцінена по гідності. Основи ж системного підходу до податків були закладені приблизно 230 років тому класиком економічної теорії Адамом Смітом.

Спроби описати оподаткування як систему робилися і раніше (наприклад, Франсуа Кене або Уїльямом Петті в "Трактаті про податки"), проте заслуга А. Сміта в тому, що він, проаналізувавши праці своїх попередників, зміг вперше збудувати достатньо чітку картину податкової системи. Він негативно ставився до податків, він вважав, що це є вилучення народних ресурсів, які можна було б використовувати на створення нової продукції та підвищення продуктивності праці. Отримання доходів з цього джерела, на його думку, неефективне, тому що призводить до обмеження накопичення капіталу, зростання національного доходу та розвитку продуктивних сил. Він вважає, що непрямі податки підвищують не тільки ціну виробу, а й витрати підприємства, а це може призвести до зменшення обсягів виробництва та реалізації. Податок на заробітну плату об'єктивно знижує споживчу спроможність споживачів, попит на ринку товарів і послуг, пропозицію виробників і негативно впливає на стан економіки держави.

А. Сміт, як і решта представників класичної школи, визнавав за податком тільки фіскальну функцію. На його думку, податки є "необхідними злом", оскільки вони пригноблюють підприємницьку активність і не дають повною мірою розвинутися економіці, але в той же час вони необхідні для підтримки держави.

Ще один представник класичної школи Давід Рікардо, при всій його нетерпимості до податків (відома його репліка, висловлена їм в 1819 г. на засіданні в Палаті Общин: "Я ворог всякого прибуткового обкладення. Самим кращим податком є найменший податок"), також приділяв їм велику увагу в своїх роботах.

"Податки - це лихо, яке призводить до зниження виробництва та інвестиційної активності, споживання, попиту. Тому держава повинна постійно знижувати їх та використовувати на підвищення добробуту громадян".

Сприймаючи податки як якусь штучну перешкоду на шляху створення і накопичення первинного капіталу, класики все-таки визнавали право податків на існування, розглядаючи їх як "плату суспільства державі за послуги, що забезпечують його стабільний розвиток.".

Інший зміст має теорія швейцарського економіста Ж. Сімонда де Симонді, сформульована у праці “Новий початок політекономії" (1819). Вона полягає в тому, що громадяни прагнуть багатства та розкоші. А головною метою багатства є отримання благ. Тому за допомогою податків кожен громадянин купує у держави блага. Отже, податки потрібно сприймати як винагороду за захист громадян, який повинна надавати держава. Але податки, які сплачує громадянин, повинні бути справедливими і відповідати тій вигоді, яку надає суспільство, а також витратам, які воно має при їх складанні. Тому кожен платник податку бере участь у загальних витратах, які здійснюються для нього, додаючи, таким чином, податковій політиці, крім фіскальної спрямованості, певні соціальні риси. Зароджений в надрах класичної школи постулат: "сплативши податки, ти вносиш свій внесок до побудови сильної держави і розвиненого суспільства" став непорушною основою людського буття.

Таким чином спочатку податкова теорія була створена (і довгий час панувала) у рамках класичної економічної школи (А. Сміт, Д. Рікардо, Ж. - Б. Сей та ін.), в основі якої була концепція пріоритету пропозиції як фактора, що визначає попит через стан ринку ресурсів. Для цієї школи характерне твердження про автономний характер ринкової рівноваги, яка встановлюється автоматично, шляхом переміщення виробників у галузі національного господарства, і незадоволеним попитом (недостатньою пропозицією).

Ставлення класичної школи до ринку як універсального та єдино - ефективного регулятора економічних процесів мало наслідком ставлення до держави лише як до носія управлінської і військової функцій, ігноруючи її соціальну та економічну роль. Оподаткування при цьому розглядалося винятково як спосіб створення фінансової бази для виконання цих двох функцій.

1.2 Роль кейнсіанської школи в теорії податків

 

У 30-і роки XX ст. втручання держави в економіку науково обґрунтував англійський економіст Дж. Кейнс. Згідно з його теорією головне завдання економічної політики держави полягає в управлінні сукупним попитом, а основним інструментом проведення політики управління попитом є державний бюджет, який розглядався ним як стабілізуючий чинник відтворення.

Економічна теорія, яка отримала відображення в працях Дж.М. Кейнса, була створена з урахуванням економічної реальності кризового та посткризового стану національних економік у 20-30 рр. ХХ століття.

Взагалі, в кінці XIX - початку XX ст. економічний розвиток передових промислових країн і розвиток фінансової науки зокрема призвів до виникнення питання про використання податкової політики держави в цілях підвищення ефективності національної економіки. Переломним моментом стала Велика депресія, що вибухнула в 30-х рр. XX ст. у США.

За ситуації, коли американський ринок захлинався у власній безпорадності і безвихідності, а в країні володарювало безробіття й інфляція на тлі кризи перевиробництва, держава узяла на себе повноваження по виправленню ситуації. Не остання роль в державній допомозі відводилася податковій політиці.

Згідно антикризовій програмі Д.М. Кейнса, податки були вбудовані в систему макроекономічних регуляторів ринку і використовувалися як інструмент кон'юнктурного регулювання економіки. Концепція кейнсіанського "ефективного сукупного попиту" зв'язала державні витрати і податки через ефект мультиплікатора з динамікою основним макроекономічних показників - національним доходом, фондом накопичення, фондом споживання.

Концепція кейнсіанської теорії заснована на понятті “ефективного попиту”, тобто попиту, рівень якого забезпечує максимально повну відповідність пропозиції. На противагу класичній школі кейнсіанство припускає, що сукупний попит створює сукупна пропозиція. Такий підхід до визначення пріоритетів, базуючись на великому та переконливому статистичному матеріалі, супроводжується висновком про те, що вільна ринкова економіка не має у своєму розпорядженні механізму, який би забезпечив рівновагу попиту і пропозиції на рівні повного використання ресурсів. Це може бути досягнуте у будь-якому, у тому числі й кризовому, стані економіки. Термін “ефективний попит" означає, що останній може забезпечуватися лише за участі держави шляхом постійного та цілеспрямованого регулювання економіки різними засобами, у тому числі й через систему оподаткування.

Регулювання попиту через оподаткування в теорії Кейнса базується на положенні про те, що збільшення податків призводить до скорочення попиту через зменшення розмірів доходу і одночасно через споживчі витрати та збереження пропорції, яка визначається відношенням максимальної вартості до споживання і максимальної вартості до збережень. Підвищення рівня оподаткування скорочує приватні сукупні витрати на величину, меншу порівняно з обсягом приросту податків, та призводить до зменшення величини рівноважного національного доходу (ефективного попиту). При цьому виникає ефект податкового мультиплікатора, відповідно до якого зниження ефективного попиту у випадку підвищення податків є більшим за нього. Тобто висновок полягає в необхідності використання для державного регулювання економічного зростання цілеспрямованого управління дефіцитом бюджету, а не податкових джерел.