Автор: Пользователь скрыл имя, 25 Октября 2011 в 18:28, курсовая работа
В часи існування різних державно організованих суспільств завжди існував такий важливий соціальний інститут, як система оподаткування, яка в сучасній інтерпретації часто вживається як податкова система. Завдяки податкам держава має можливість накопичувати матеріально – фінансові ресурси, необхідні для її функціонування. Податки є основою формування бюджету держави, завдяки якому вона здійснює видатки на різні суспільні потреби. Оскільки держава є інститутом загальносуспільного представництва, то й її невід'ємна складова – податки мають загальносуспільну сутність. Таким чином, актуальністю даної курсової роботи є вивчення теоретико – прикладних аспектів розвитку податкової системи України. Проаналізувавши теоретичні засади організації податкової політики України можна визначити проблеми та перспективні напрями розвитку податкової системи.
Існує декілька концепцій щодо шляхів реформування сучасної податко вої системи. Докладніше можна зупинитись на двох, більш вдалих: це “Концепція реформування податкової системи України” підготовлена робочою групою Секретаріату Президента України і випливаюча з неї про грама реформи Центру соціально-економічних досліджень CASE Україна (одиного з консультантів в розробці Концепції).
Оскільки друга лише доповнює і уточнює першу, до того ж, виглядає більш правильною, можна зробити порівняння цих програм, беручи за основу другу.
Ідеальна податкова система повинна мати декілька чітких економічних рис. Загалом ідеальна податкова система є економічно нейтральною: вона не створює ніяких спотворень, стимулів або перешкод для здійснення різних видів діяльності. Часом уряд використовує податкову систему щоб стимулю вати економічне зростання чи перешкоджати використанню певних ресурсів.
Однак, ці функції не є основними функціями податкової системи і вони, за звичай, застосовуються тоді, коли потенціал інших методів повністю вичер паний. Хоча уряд уже зробив ряд важливих і успішних кроків у реформуван ні податкової системи, вона все ще залишається обтяжливою, спотворюю чою, несправедливою та дорогою для утримання. Крім цього, податкова система України виконує низку функцій, які не є звичними для податкової сис теми будь-якої розвиненої країни. Зокрема, можна спостерігати такі дві виразні риси – карну та, так звану, стимулюючу.
Було би правильно коли податкова система виконувала б лише одну роль – фіскальну - роль збору податків для бюджету. Така податкова система є дешевшою в утриманні, вона не спотворює стимулів працювати, заощаджувати та інвестувати, а також є справедливою по відношенню до кожного учасника системи.
Податкова система не може і не повинна компенсувати чи розв’язувати недоліки судової системи, проблеми з дотриманнями контрак тів, недотримання законів, погану продуктивність у стратегічних секторах, тощо. Останні роки реформ дають чимало прикладів того, як податкова система пристосовувалася для вирішення питань простроченої заборгованос ті між підприємствами, недотримання контрактів та недієвої судової системи.
Слід
наголосити, що реформування податкової
системи неможливе без
Реформування податкової системи проводитиметься синхронно з упорядкуванням та оптимізацією системи державних видатків і вирішенням таких питань:
впровадження в практику страхової медицини із залученням фінансової
підтримки держави;
пріоритетних видах економічної діяльності;
спрямованих на розвиток соціальної та транспортної інфраструктури, а
також виконання програм енергозбереження та охорони довкілля;
При цьому слід зазначити, що існує ряд бюджетних обмежень для проведення податкової реформи, які зумовлюють її еволюційний характер.
Реформування податкової системи потребує спрямування податкового навантаження із сфери виробництва на сферу споживання, а також на ресурсні та екологічні платежі, у зв’язку з чим необхідно насамперед зменшити податкове навантаження на прибуток підприємств та фонд оплати праці, реформувати акцизний збір, ресурсні та рентні платежі,плату за забруднення навколишнього природного середовища.
Реформування податкової системи відбуватиметься поетапно, шо забезпечить передбачуваний, планомірний характер податкового реформування, а податкова політика набуде визначеності. Це дасть змогу і суб’єктам господарювання, і податківцям підготуватися до змін у законодавстві.
Планується три етапи реформування і низка заходів, що проводитимуться на кожному з них.
Найважливішим моментом на першому етапі реформування (протягом 2007 року) є розробка принципів кодифікації податкового законодавства і прийняття Податкового кодексу, удосконалення механізмів податкового стимулювання розвитку СЕЗ, ТПР та технопарків; зміна податкових правил визнання витрат та результатів і приведення податкових правил розрахунку фінансових результатів у відповідність з принципами
бухгалтерського обліку [25,53].
Робота над проектом Податкового кодексу розпочалася в Україні ще наприкінці 1990-х
років, але не закінчилась ухваленням цього стратегічного документа. У 2007 році Уряд започаткував розробку нового проекту Податкового кодексу.
На другому етапі податкової реформи (2008-2012 роки) передбачається розробити нормативно-правове забезпечення для впровадження Податкового кодексу, зокрема щодо спрощення системи адміністрування податків і зборів (обов’язкових платежів); адаптації податкового законодавства до вимог ЄС; лібералізації податкової системи як складової державного регулювання; реформування митно-тарифного законодавства відповідно до норм міжнародних договорів, зокрема Міжнародної конвенції про спрощення тагармонізацію митних процедур.
На заключному етапі (2013-2015 роки) планується закріпити здобуті результати-реформувати систему адміністрування податків і зборів (обов’язкових платежів) і привести податкову систему України у відповідність зі стандартами ЄС.[23]
Отже, що за цих обставин ефективність використання податкових важелів залишається недостатньою, особливо – з огляду на потенційні можливості їх впливу на процес економічних змін у нашій країні. Це переконує, що податкова система України гостро потребує послідовної й комплексної реформи. Ключовим чинником здійснення такої реформи має стати усвідомлення того, що траєкторія розвитку податкових відносин вже не повинна визначатися стереотипами перехідної економіки і зумовлюватися впливом лише ситуативних міркувань або кон’юнктурних потреб. Основою реалізації необхідних заходів має стати розширення межі використання тих принципів оподаткування, які пов’язані фундаментальними вимогами та стратегічними пріоритетами соціально-економічного розвитку країни [25,с.11].
Серед основних напрямків реформування податкової системи доцільно назвати: зниження податкових ставок; спрощення механізму обчислення податків; стимулювання розвитку бізнесу та підвищення ефективності виробництва; посилення оподаткування екологічно шкідливих і небезпечних виробництв.
Вихідним пунктом реалізації зазначених напрямів реформування податкової системи в сучасних умовах є створення цілісного та стабільного податкового законодавства. Розпорядженням Кабінету Міністрів від 19 лютого 2007 року схвалено концепцію реформування податкової системи, в якій основними завданнями є:
Покращення нинішньої ситуації в Україні можливе при використанні досвіду країн світу.
Таким чином, податкова система України потребує перетворень. Для того щоб змінити стан податкової системи необхідні структурні зрушення в даній сфері.
Основними напрямками
Отже, підводячи підсумки, вважається за доцільне здійснення наведення елементарного порядку в податковій системі, зокрема:
Крім цього, необхідно розпочати масштабну податкову реформу на основі запровадження таких заходів і пріоритетів:
ВИСНОВОК
Опрацювавши ряд науково – практичних джерел при написання курсової роботи на тему „Податкова система України: теорія та практика становлення“, згідно поставлених завдань, можна зробити наступні висновки:
1.Податкова система - це система державних заходів у сфері регулювання оподаткування, зміст і мета якої зумовлені соціально-економічним ладом суспільства.
Завдання податкової системи зводяться, переважно, до забезпечення держави фінансовими ресурсами, створення умов для регулювання господарства в цілому, згладжування нерівності в рівнях доходів населення, що виникає у процесі ринкових відносин.