Отчет по практике в ФГ «Ковалівське нове»

Самостійна робота

Консолідована фінансова  звітність - звітність, що відображає фінансовий стан і результати діяльності юридичної  особи та її дочірніх підприємств  як єдиної економічної одиниці.

Консолідована фінансова  звітність на данному господарстві складається виключно для установ  банків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Звіт-є результатом  проходження практики на ФГ «Ковалівське нове».  За час проходження переддипломної практики я навчилась складати первинні й зведені документи, приймати і перевіряти їх; вести синтетичний і аналітичний облік господарських операцій; готувати первинні документи і передавати їх для автоматизованої обробки, читати машинограми і використовувати їх на відповідній ділянці обліку; виконувати конкретні доручення керівників практики.

Однієї з задач  реформи господарства є перехід до управління фінансами на основі аналізу фінансово-економічного стану з урахуванням постановки стратегічних цілей діяльності, адекватних ринковим умовам, і пошуку шляхів їхнього досягнення. Результати діяльності будь-якого підприємства цікавлять як зовнішніх ринкових агентів (у першу чергу інвесторів, кредиторів, акціонерів, споживачів і виробників), так і внутрішніх (керівників підприємства, працівників адміністративно-управлінських структурних підрозділів, працівників виробничих підрозділів).

При проведенні реформи  підприємства стратегічними задачами розробки фінансової політики підприємства є:

- максимізація прибутку  підприємства;

- оптимізація структури  капіталу підприємства і забезпечення  його фінансової стійкості; 

- досягнення повної прозорості фінансово-економічного стану підприємств для власників (учасників, засновників), інвесторів, кредиторів;

- забезпечення інвестиційної  привабливості підприємства;

- створення ефективного  механізму керування підприємством; 

- використання підприємством  ринкових механізмів залучення  фінансових засобів. 

У рамках цих задач  рекомендується виконати наступні заходи щодо ряду напрямків в області  управління фінансами:

- проведення ринкової  оцінки активів; 

- проведення реструктуризації  заборгованості по платежах у  бюджет;

- розробка заходів  для зниження негрошових форм  розрахунків; 

- проведення аналізу  положення підприємства на ринку  і вироблення стратегії розвитку  підприємства;

- проведення інвентаризації  майна і здійснення реструктуризації  майнового комплексу підприємства.

До основних напрямків  розробки фінансової політики господарства відносяться:

- аналіз фінансово-економічного  стану підприємства;

- розробка облікової  і податкової політики;

- вироблення кредитної  політики підприємства;

- керування оборотними  коштами, кредиторською і дебіторською  заборгованістю;

- керування витратами,  включаючи вибір амортизаційної  політики.

Значення аналізу  фінансово-економічного стану підприємства важко переоцінити, оскільки саме він  є тією базою, на якій будується розробка фінансової політики підприємства. Аналіз спирається на показники квартальної  і річної бухгалтерської звітності. Попередній аналіз здійснюється перед  складанням бухгалтерської і фінансової звітності, коли ще мається можливість змінити ряд статей балансу, а  також для складання пояснювальної  записки до річного звіту. На основі даних підсумкового аналізу фінансово-економічного стану здійснюється вироблення майже  всіх напрямків фінансової політики підприємства, і від того, наскільки  якісно він проведений, залежить ефективність прийнятих управлінських рішень. Якість самого фінансового аналізу  залежить від застосовуваної методики, вірогідності даних бухгалтерської звітності, а також від компетентності особи, що приймає управлінське рішення  в області фінансової політики.

Розробка облікової  політики як системи методів і  прийомів ведення бухгалтерського  обліку обов'язкового для всіх підприємств  відповідно до Положення бухгалтерського  обліку “Облікова політика підприємства”.

У зв'язку з цим доцільно на підставі проведеного аналізу  фінансово-економічного стану прорахувати  варіанти тих або інших положень облікової політики, оскільки від  прийнятих у цій частині рішень прямо залежить кількість і суми податків, що перелічуються, у бюджет і позабюджетні фонди, структури  балансу, значення ряду ключових фінансово-економічних  показників.

При визначенні облікової  політики у підприємства існує вибір, що стосується, головним чином, методів  списання сировини і матеріалів виробництва, варіантів списання малоцінних предметів, методів оцінки незавершеного виробництва, можливості застосування прискореної  амортизації, варіанти формування ремонтних  і страхових фондів і т.д.

Найбільший ефект  оптимізації облікової політики дає на етапі маркетингових досліджень конкретних видів продукції, планування нових виробництв і ділянок, технологічних  схем і створення нових структур.

З метою вироблення кредитної  політики підприємства рекомендується провести аналіз структури пасиву балансу  і рівень співвідношення власних  і позикових засобів.

На підставі цих даних  підприємство вирішує питання про  достатність власних оборотних  коштів або про їхній недолік. В останньому випадку приймається  рішення про залучення позикових  засобів, прораховується ефективність різних варіантів.

В окремих випадках підприємству доцільно брати кредити і при  достатності власних засобів, тому що рентабельність власного капіталу підвищується в результаті того, що ефект вкладення засобів може бути значно вище, ніж процентна  ставка.

Приймаючи рішення про  залучення позикових засобів, підприємству доцільно скласти план їхнього повернення, розрахувати за період кредиту процентну ставку і визначити суми відсотків по даному кредитному договорі, а також джерела їхньої виплати з урахуванням порядку й умов оподаткування прибутку. Варто також враховувати порядок оподатковування курсових різниць у тому випадку, якщо кредит узятий у валюті.

Фінансовим службам  рекомендується враховувати всі  можливі висновки і витрати по залученню фінансових ресурсів як через  систему кредитування, так і через  інструменти ринку цінних паперів, а також розробити схему забезпечення їхнього погашення з обліком  усіх можливих джерел одержання підприємством  засобів. Фінансовій службі підприємства рекомендується:

- розрахувати потребу  в позикових засобах (при її  відсутності - можливу вигоду  від залучення);

- правильно вибрати  кредитну організацію (з огляду  на наявність ліцензії, розмір  процентної ставки, способи її  розрахунку - складним відсотком  або простим відсотком, терміни  погашення, форми видачі, репутацію  на ринку цінних паперів, умови  пролонгації кредитів і т.д.);

- скласти план погашення  позикових засобів і розрахунків  процентної суми з урахуванням  особливостей оподаткування прибутку.

Керування оборотними коштами (грошовими), дебіторською заборгованістю, кредиторською заборгованістю, нарахуваннями  і іншими засобами короткострокового  фінансування (крім виробничих запасів), а також рішення питань по цих  проблемах вимагає значної кількості  часу, і на цьому напрямку найбільше  яскраво виявляється основна  проблема керування фінансами: вибір  між рентабельністю й імовірністю  неплатоспроможності (вартість активів  підприємства стає менше його кредиторської  заборгованості).

З метою керування  витратами і вибору амортизаційної політики рекомендується використовувати  дані фінансово-економічного аналізу, що дають первісне представлення  про рівень витрат підприємства, а  також рівня рентабельності. При  розробці облікової політики підприємства рекомендується вибрати такі методи калькулювання собівартості, що забезпечують найбільш наочне представлення про структуру витрат виробництва, рівні постійних і перемінних витрат, частки комерційних витрат.

Економічним службам  необхідно періодично проводити  аналіз структури витрат виробництва, роблячи порівняння з різного  роду базовими даними і вивчаючи природу  відхилень від них.

При розробці облікової  політики службам, що здійснюють планування діяльності підприємства, разом з  бухгалтерією варто правильно вибрати  базу для розподілу непрямих витрат між об'єктами калькулювання або  вибрати метод віднесення непрямих витрат на собівартість реалізованої продукції.

З метою створення  передумов для ефективної аналітичної  роботи і підвищення якості прийнятих  фінансово-економічних рішень чітко  визначити й організувати роздільний управлінський облік витрат по наступних  групах:

- змінні витрати, що зростають або зменшуються пропорційно обсягу виробництва. Ці витрати на закупівлю товарів, споживання електроенергії, транспортні витрати, торгівельно-комісійні й інші витрати;

- постійні витрати,  зміна яких не зв'язана безпосередньо  зі зміною обсягу виробництва.  До таких витрат відносяться  амортизаційні відрахування, відсотки  за кредит, орендна плата, витрати  на зміст апарата керування,  адміністративні витрати й ін.;

- змішані витрати,  що складаються з постійної  і зміною частини. До таких  витрат відносяться, наприклад,  витрати на поточний ремонт  устаткування, поштові і телеграфні  витрати, витрати на навчання  персоналу й ін.

Варто провести визначену  границю між перемінними і  постійними витратами досить складно. Наприклад, у витратах на електроенергію може бути як перемінна складова, що безпосередньо залежить від обсягів  виробництва, так і постійна, зв'язана, наприклад, з висвітленням приміщень, роботою охоронних систем, комп'ютерних мереж і т.п. У всіх випадках керівництву підприємства доцільно прагнути до такої організації обліку, при нагоді рішення цієї проблеми на підприємстві виникнуть умови для проведення заглибленого операційного аналізу (аналіз беззбитковості, функціонально-вартісний аналіз і функціонально-вартісний аналіз на майбутні періоди).

Велику роль при формуванні фінансової політики підприємства грає вибір амортизаційної політики. Підприємство може застосувати метод прискореної  амортизації, збільшуючи тим самим  витрати, зробити переоцінку основних фондів з урахуванням ринкової вартості або по коефіцієнтах, що рекомендуються, що знову вплине на витрати виробництва, а, отже, на рівні позареалізаційних  витрат. Крім того, сума амортизації  впливає і на оподатковуваний  прибуток підприємства.

Інформаційною базою  для розрахунків по визначенню вищезгаданих груп витрат і розробці фінансової політики є бухгалтерські відомості по обліку витрат та звіти структурних підрозділів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

 

1. Бухгалтерський  облік в промисловості та інших  галузях народного господарства: Навчальний посібник. /  Сопко В.В., Ткаченко Н.М.,Ільєнко П.А.  -3-тє вид.- К., «Вища школа», 2004. – с.466.
2. Бухгалтерський облік в Україні/ Завгородний В.П. -К.: А.С.К., 2004р.-с. 411.
3. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України : Підручник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. / ТкаченкоН.М – 6-те вид. – К.: А. С. К., 2005р.-784с.      
4. Економіка праці: Навч. посібник. / Завіновська Г. Т.  – К.: КНЕУ, 2006.-300с.
5. Маренич Т.Г.: Бухгалтерський облік в агроформуваннях \\ Бухгалтерія в сільському господарстві.- 2003.- № 2.- с. 182.
6. Ніколашин А.О. : Реформуваня комп’ютеризації бухгалтерського обліку в сільському господарстві \\ Бухгалтер і комп’ютер.- 2001.- № 4.- с.56.
7. Облік основних господарських операцій в бухгалтерських проводках : Навч. посіб./ Грабова Н.Н., Кривоносов Ю.Г.- 3-тє вид.-А.С.К., 2006.-416с
8. Огійчук М.С. Бухгалтерський облік у сільському господарстві. Підручник: Київ: Алеута – 2006р. с- 877.
9. Плаксієнко В.Я. Бухгалтерський облік у сільському господарстві. Підручник: Дніпропетровськ - 2005р. с – 409.
10. Рудник В.С. «Організаціябухгалтерського обліку витрат на сільськогосподарських підприємствах». Облік і фінанси АПК. 2004р №9.
11. Світлана Зубілевич : Огляд публікації у професійній пресі щодо реформи бухгалтерського обліку в Україні \\ Бухгалтерський облік і аудит.- 2000.- № 7.- с. 41.
12. Фінанси/ Грідчіна М.В./ 2007р.,- с.306.