Особливості формування та розвитку банківської системи

Процес  удосконалювання корпоративного управління є безперервним і тому потребує подальшого вивчення. При цьому головним предметом дослідження має стати механізм розмежування інституту власників та інституту управлінців, що, в свою чергу, гарантує ефективне розв'язання корпоративних конфліктів і захист економічних інтересів внутрішньокорпоративних груп.

В умовах світової фінансової кризи необхідно  передбачити можливість переорієнтації на внутрішні джерела підтримки  ліквідності банків на випадок раптових відпливів капіталу чи зупинок зовнішнього  рефінансування. Слід стимулювати збільшення експорту і скорочення імпорту, розробити державну політику сприяння надходженню прямих іноземних інвестицій та жорсткого регулювання обсягів фінансових іноземних інвестицій. Слід зупинити зростання зовнішнього боргу за рахунок збільшення внутрішніх запозичень (у тому числі державних) - торгувати борговими інструментами за ринковими цінами.

В Україні  вже працює чимало іноземних банків. Очікувалося, що вони принесуть нові технології, надаватимуть кредити під менші відсотки. Проте ці прогнози не справдилися - зниження кредитних ставок не відбулося. Кредити в іноземній валюті у 2011 році виросли на 3% в порівнянні з 2009 роком і становлять 12,3%.Ситуація може загостритися, коли відкриються філії «іноземців», які поводитимуться більш агресивно, особливо у царині спекулятивних операцій. На жаль, в Україні поки немає економічних важелів, які б орієнтували іноземні фінансові установи на кредитування економіки, а не населення [5].

Говорячи  про роль банківської  системи     слід   зауважити,  що   вони   полягають,  головним  чином,  в  ефективній  трансформації  заощаджень економічних  суб’єктів  у  інвестиції.  При  цьому проблему слід розглядати з двох боків. По-перше, заходи щодо  залучення вільних коштів. По-друге, ефективне перетворення цих коштів у інвестиції шляхом надання кредитів.  Аналізуючи варіанти здійснення заощаджень, доводиться констатувати, що велика їх частина робиться в іноземній валюті й зберігається  поза кредитно-фінансовими установами нашої країни. Це  обумовлено відсутністю в банківській практиці зрозумілого для громадян  механізму  захисту  вкладів  і  великою  кількістю втрачених за  період  кризи заощаджень. Така ситуація призводить до формування думки  про  банки  як  недостатньо  надійне  місце  заощадження та примноження нагромаджень. І хоча в останні роки частка депозитів в Україні зросла в результаті поступової стабілізації економічної ситуації, розвитку банківської системи, ринок депозитів усе ще не функціонує ефективно. За період 2010-2011 роки, частка депозитів збільшилась на 2%. Виходячи з цього, перед банками стоїть завдання залучення частини коштів, що зберігається у населення у вигляді готівки, до господарського обігу і забезпечення їх гарантій.  Не менш важливим для економічного зростання є ефективність перетворення акумульованих   банками  коштів  в реальні  інвестиційні  ресурси. На жаль, головний механізм розширення виробництва – трансформація заощаджень в інвестиції через банківську систему в Україні не  працює ефективно.

Виходячи  з вище описаного, робимо висновок, що в Україні банківська система формувалася значною мірою стихійно. Процес був практично не керованим. Як зазначають автори проекту Концепції фінансової безпеки України, формування банківської системи України відбувалося на базі "спадщини" колишніх радянських банків та методологічного забезпечення запозиченого в розвинутих країнах. Подібна еклектичність зумовила фактичну відсутність цілісного та послідовного методологічного підходу до банківської діяльності, при тому що техніка банківських операцій відпрацьована досконало.

Недостатньо і нині приділяється уваги проблемам  управління розвитком банківської системи як системи, в цілому. Відповідно до чинного законодавства це не є єдиною метою діяльності Національного банку. Основною функцією центрального банку — Національного банку України, відповідно до ст. 99 Конституції України є забезпечення стабільності грошової одиниці. Фактично розвитком банківської системи, крім неї самої, ніхто не займається. Основна увага Національного банку України зосереджена на реалізації грошово-кредитної політики, на оперативному управлінні діяльністю банків шляхом ужиття заходів регуляторного впливу та здійснення банківського нагляду. Свідченням цього є відсутність у Національному банку структурного підрозділу, який би предметно займався виключно проблемами розвитку банківської системи.

Управління  банківською системою в Україні має за мету розбудову в державі банківської системи, яка б сприяла економічному розвитку країни; була самодостатньою і стійкою; гнучко і вчасно реагувала на виклики часу та можливі зовнішні негативні впливи; була готовою без загрози національним інтересам інтегруватися до світового економічного простору, забезпечувала гармонізацію інтеграційних процесів із національними інтересами.

Банківська  система сьогодні переживає важкий період свого розвитку, де відбувається повний перехід до сучасного управління та діяльності. Водночас ці зміни відбуваються з поступовим розвитком вкрай нестабільної економіки України, яка на неї впливає досить негативно. Адже розвиток нормативно-правової, фінансово-кредитної і будь-якої іншої системи країни залежить перш-за все від політичної та економічної стабільності. Банківська система має ряд проблем, котрі зумовлені її еволюційним розвитком, з одного боку, та впливом вище наведених базових проблем — з іншого.

Досягнення  найкращих результатів стане реальністю тільки в тому випадку, коли в Україні будуть реалізовані наступні кроки:

— поліпшення інвестиційного клімату в країні в цілому;

— визначення пріоритетів економічного розвитку;

— підвищення рівня добробуту населення і  зміцнення корпоративних фінансів;

— вдосконалення  правових основ і розробка концептуально програмних документів функціонування банківської системи;

— підвищення рівня монетизації економіки;

— зниження частки готівкового грошового обігу;

— нарощування  ресурсного потенціалу банківської системи; забезпечення довгостроковості і доступності кредитних ресурсів;

— посилення  довіри населення і суб'єктів  господарювання до банківської системи;

— підвищення ринкової капіталізації банківської системи;

— вдосконалення  корпоративного управління в банківській системі;

— розвиток інституціональної інфраструктури ринку банківських послуг; організація  ефективної робот;: Банку розвитку; створення повноцінних інвестиційних банків;

— розширення і вдосконалення фінансових інструментів;

— підвищення прозорості функціонування комерційних банків.

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Вважається, що банк як особлива організація, що працює із специфічним товаром, яким є гроші, виник не у зв’язку з розвитком товарно-грошових відносин, а у той період, коли з’явилася потреба у спеціальних установах, які б регулювали грошовий обіг і проводили у більш широких масштабах кредитно-дебітові операції .

 Часом  робиться висновок, що без виникнення  банків було б неможливим функціонування  капіталістичних підприємств на  ранній стадії їх існування. Інколи доводиться, що банки вперше з’являються вже при античному і феодальному господарствах як посередники у здійсненні кредитно-дебетових операцій. Банки являються однією із найважливіших структур ринкової економіки. Банківська діяльність суттєво перевищує ефективність суспільного виробництва, сприяє зросту виробництва суспільної праці. Україна на сьогоднішній день знаходиться у стані переходу до нової економічної системи, що заснована не на командно-розподільних, а на ринкових відносинах. Ринковій економіці потрібна відповідна банківська система, яка поступово починає складатися.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  використаних джерел

 

1. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 № 2121-14.Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16.07.1999 № 996- ХІУ
2. Алексеєнко М.Д. Капітал банку: питання теорії і практики: Монографія. – К.: КНЕУ, 2008. – 276 с.
3. Бушуєва І. Маркетингова стратегія банку з депозитних послуг // Вісник НБУ. – 2011. – № 1. – С. 15-16. 
4. Волохов В.І. Удосконалення механізму використання банківського процента // Фінанси України. – 2010. – № 11. – С. 111-117. 
5. Волощук І. Шляхи формування конкурентоспроможної банківської системи України // Вісник НБУ. – 2010. – № 6. – С. 19–21.
6. Грушко В.І., Лаптев С.М., Любунь О.С. Банківський нагляд: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 264 с.
7. Денисенко М. П. Гроші та кредит у банківській справі. — К.: Алерта, 2006. — 478с.
8. Кірєєв О.І., Шульга Н.П., Полетаева О.С. Внутрішній аудит у комерційному банку: Навч. посіб.// Київський нац. торг. - екон. ун-т. - К.: КНТЕУ, 2001. - 295с.
9. Ковбасюк М.Р. Економічний аналіз діяльності комерційних банків і підприємств.// Навчальний посібник. - К.: Видавничий дім "Скарби",2006.–336с.
10. Колодізєв О. М., Яременко О. Р. Гроші та кредит. — Х.: ВД "ІНЖЕК", 2004. — 156с.
11. Матвієнко П. В. Розвиток грошово-кредитних відносин у трансформаційній економіці України — К.: Наукова думка, 2004. — 253с.
12. Операції комерційних банків / P. Коцовська. - К.: Алерта; Львів: ЛБІ НБУ, 2007. - 500 с.
13. Орлюк О.П. Банківська система України. Правові засади організації. - К.: Юрінком Інтер, 2009. - 240 с.
14. Петрук О.М. Банківська справа: Курс лекцій / За ред. д.е.н., проф. Ф.Ф. Бутинця. - Житомир: ЖДТУ, 2009. - 456 с.
15. Попов О. Оптимізаційна модель залучення ресурсів на грошовому ринку // Вісник НБУ. – 2010. – № 8. – С. 15-16.
16. Пруський С. Проблеми планування портфеля активних банківських операцій // Банківська справа. – 2011. – № 2. – С. 16-19.
17. Адамик Б.П. Національний банк і грошово-кредитна політика: Навч. посіб. – Тернопіль, Карт-бланш, 2006. – 278с.
18. Банківське право: Навч. посіб. /Упорядник проф. М.П. Кучерявенко/. -Харків, 2005. – 784с.
19. Банківське право України: Навч. посіб. /За заг. ред. проф. А.О. Селіванова. – К.: Ін Юре, 2007. – 384с.
20. Біленчук П.Д., Диннік О.Г., Лютий І.О., Скороход О.В. Банківське право: українське та європейське /За ред. П.Д. Біленчука. Навч. посіб. – К.: Атіка, 2009. – 400с.
21. Міщенко В.І., Шаповалов А.В., Салтинський В.В., Вядрова І.М. Реорганізація та реструктуризація комерційних банків: Навч. посібник. – 2006. – К.: Знання. – 215с.
22. Орлюк О.П. Банківська система України: Правові засади організації. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 240с.
23. Орлюк О.П. Теоретичні питання банківського права і банківського законодавства. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 104с.
24. Остапишин Т.П. Основи банківської справи: Курс лекцій. – К.: МАУП, 2005. – 112с.
25. Бицька Н.З. Кризові явища в банківській системі та шляхи їх подолання    //Фінанси України. – 2011. - №9. – с. 83-85.
26. Білокінь Г. Роль аудиту в діяльності комерційних банків //Вісн. Нац. банку України. – 2011. - №9. – с.60-61.