Особливості формування та розвитку банківської системи

Трансформаційна функція зумовлена посередницькою місією банків. Мобілізуючи вільні грошові кошти одних суб’єктів ринку і передаючи їх різними способами іншим суб’єктам, банки мають можливість змінювати (трансформувати):

• строки грошових капіталів;
• їх розміри;
• фінансові ризики.

Функція створення грошей і регулювання грошової маси полягає в тому, що банківська система оперативно змінює масу грошей в обігу, збільшуючи чи зменшуючи її відповідно до зміни попиту на гроші. Іншими словами банківська система управляє пропозицією грошей.

Функція забезпечення сталості банків та грошового ринку (стабілізаційна) пов’язана з надзвичайно високою ризикованістю банківської діяльності. Банки, на відміну від інших економічних суб’єктів, несуть в собі підвищену загрозу дестабілізації власної діяльності, розлад усього грошового ринку, провокування загальноекономічної кризи. [13, с. 96]

Отже, банківська система України відіграє важливу  роль у формуванні ринкових відносин, здійсненні структурних перетворень, економічному піднесенні країни.

 

1.2 Створення банкiвської системи.

 

У роки незалежності України було не лише реформовано, але  й створено нову банківську систему:

- створені  основи дворівневої банківської  системи, валютного ринку та  ринку цінних паперів;

- здійснено  перший етап реформування грошової  системи держави з введенням  проміжної валюти – українського  карбованця, що склало основу  для проведення грошової реформи  і введення національної грошової   одиниці - гривні;

- створено  національну платіжну систему  із запровадженням нових прогресивних  технологій перерахування коштів  на основі електронних платежів, що дозволило досягти світового  рівня обробки інформації у  сфері міжбанківських розрахунків;

- введено в дію банкнотно-монетний двір та фабрику банк нотного паперу, що дало можливість створити потужності по друкування банкнот та карбуванню монет;

- розпочато  реформування бухгалтерського обліку  та звітності в банках;

- напрацьовано  нормативну базу для здійснення монетарної політики та банківського нагляду;

- діяльність  НБУ, його монетарна політика  позначилася позитивно на подоланні  гіперінфляції, керованості інфляційних  процесів. [11, с. 141]

Проте тривала  економічна, фінансова та платіжна криза, гальмування процесу ринкових перетворень економіки, інвестиційного процесу, серйозні недоліки у діяльності комерційних банків у сфері кредитування, розрахунків, порушення багатьма з  них економічних нормативів, невпорядкованість  та нестабільність нормативно-правового  регулювання, недосконалість податкового  законодавства визначають необхідність поглиблення банківської реформи.

Було  проведено фінансову реорганізацію  банків, більш дієвим став контроль за їх діяльністю і виконанням умов функціонування збоку НБУ. Однак, залишається  значним системний ризик внаслідок  надмірної відкритості банківської  системи для слабких підприємств  та неякісного менеджменту. Не вдається повністю задовольнити потреби приватного сектору, який сьогодні активно зростає.

Висока  вартість фінансового посередництва  обмеженість кількості послуг, відсутність  відповідної для країн з ринковою економікою фінансової структури, стимулів заощаджувати та розміщувати позичкові  фонди, низька життєздатність фінансових інститутів, повільний прогрес у  галузі створення стабільного ефективного банківського нагляду доповнюють те коло проблем, вирішення яких треба передбачити у державній програмі реформування та розвитку банківської системи України.

Як відомо, в Україні з 1987 року почалася реформа  банківської справи, яка завершилася ухваленням у березні 1991 року Закону України "Про банки і банківську діяльність". Згідно з цим Законом, в Україні було закладено основи класичної дворівневої банківської системи.

Поява дворівневої  банківської системи була першою політичною ознакою переходу до економічної  системи, орієнтованої на ринок. Однак, на час проголошення незалежності України, виконавча й законодавча база країни були недостатньо розвиненими, аби відповідно підтримувати орієнтовану  на ринок банківську систему. Національний банк також був тільки створений  і не міг функціонувати на належному  рівні. В цей час майже весь обсяг комерційних операцій зареєстрованих у 1991 р. банків припадав на частину державних  банків, хоча вже діяли і новостворені комерційні банки, проте, їх питома вага у фінансовій структурі країни була незначною. У період, що настав після  проголошення незалежності України, діяльність українських комерційних банків із фінансового погляду була надзвичайно  примітивною. У 1991-1993 р.р. вона нагадувала операції західноєвропейських торгових банків XVIII ст. Нові комерційні банки, зазначав П. Сохань, охоче бралися майже  за всі види ділових операцій, якщо вони могли мати з цього хоч якийсь прибуток.

На кінець 1991 р.  створено сімдесят шість банківських  установ,  а сплачений ними статутний капітал у гривневому еквіваленті становив лише 500 тис.  грн .  На початку 90-х рр.  процес створення банків був практично некерованим, а суми акціонерного капіталу – мінімальними. Від засновників не вимагали свідчень про їх попередній досвід діяльності у цій галузі, що свідчить про відсутність чітко продуманих механізмів формування ефективної банківської системи.

Початок ХХІ ст. характеризується активізацією процесів глобалізації світової фінансової сфери.  Глобалізаційні процеси не оминули й України. Посилили увагу і до українського банківництва іноземні банківські групи, з огляду на значний потенціал його розвитку –  банківський сектор України вважається найбільш інвестиційно привабливим. Так, у 2001 р. в Україні нараховувалось 15 банків з іноземним капіталом, зокрема 7 банків із 100-відсотковим іноземним капіталом. Станом на 01.01.2008 р. уже функціонувало 47 банків із іноземним капіталом, зокрема 17 банків із 100-відсотковим іноземним капіталом.

Незалежна банківська система України створена відносно недавно (1991 р.) і пройшла свій генезис значно швидшими темпами, на відміну від провідних банківських систем у розвинених країнах. Можна стверджувати, що за період 1991-2012 р.р. в Україні сформовано нову банківську систему ринкового типу, яка сприяла стабілізації вітчизняного фінансового ринку та створенню передумов економічного зростання.

 

 

1.3 Формування банківської системи в Україні.

 

Процес  формування банківської системи  в Україні фахівці банківської  справи поділяють на кілька етапів, хоч із деякими розбіжностями.

З огляду на пройдений шлях у розвитку банківської  системи України, на погляд погляд більшості  фахівців, можна виділити 4 етапи:

Банківська система України формувалась у чотири етапи:

1 етап – 1991-1992 роки. – перереєстрації та реорганізації.

З жовтня 1991р. НБУ починає перереєстрацію комерційних банків України, що були зареєстровані ще Держбанком СРСР. Державні банки акціонуються, а точніше приватизуються персоналом банків та великими клієнтами.

2 етап – 1992-1993роки. – виникають банки «нової хвилі».

У різних бюджетних та позабюджетних фондів виникає наука комерційних банків. У комерційних банках спостерігалося подальше зменшення частки «міністерського» капіталу, що було спричинено постановою Кабінету Міністрів «Про передачу міністерських пакетів акцій на управління до Міністерства фінансів України». Цією постановою передбачалося, що Міністерство фінансів буде одержувати дивіденди по акціях, що належать іншим міністерствам. Зрозуміло, що це не влаштовувало власників акцій і вони поспішили вилучити свої кошти із комерційних банків та інших комерційних товариств.

У цей  же час спостерігалося масове народження дрібних «кишенькових» банків. Значна частина їх мала приватний капітал, але цей капітал був надто мізерним, щоб забезпечити ліквідність банку. Ці банки непогано заробляли на гіперінфляції  1992-1994рокiв, використовуючи цей зовнішній незалежний від них фактор.

3 етап – 1994-1996 роки – етап банкрутства.

Активізація роботи Національного банку України  і побудови чіткої системи регулювання  діяльності комерційних баків співпала з періодом призупинення інфляційних  процесів, які були основним джерелом безбідного існування цілої низки  комерційних банків. Ці банки не були готові до жорсткого контролю з боку НБУ,  до централізованого управління банківською системою, що поставило їх на межу банкрутства. Процес масового банкрутства комерційних  банків  вніс ускладнення у функціонування не тільки банківської системи, а  й позначився на всій економічній  системі, була підірвана довіра до банківської  системи у вкладників.

На кредитно-фінансовому  ринку України  починають працювати  іноземні банки та їхні представництва. Важливим моментом функціонування банківської  системи цього періоду була зміна  складу акціонерів, зміна власників  багатьох комерційних банків та окремих  філій шляхом продажу та перепродажу.

4 етап 1996-1998 рр. – стабілізація та впровадження національної валюти – гривні.

Для  цього етапу є характерною  боротьба Національного банку з  інфляційними процесами, створення  сприятливих умов для проведення грошової реформи і введення в  обіг національної грошової одиниці  – гривні. Також  у цей період посилився контроль за діяльністю комерційних  банків із боку НБУ. [9, с. 159]

Отже, банківська система України відіграє важливу  роль у формуванні ринкових відносин, здійсненні структурних перетворень, економічному піднесенні країни.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Дослідження стану банківської системи України

 

Банківська  система – основна ланка кредитно-фінансової системи, невід’ємна частина структури  ринкової економіки.

Сучасний  стан банківської системи України  досить складний. Причинами цього  є як кризовий стан економіки в  цілому, так і проблеми становлення  і розвитку банківської системи. Головна мета банку, як комерційного підприємства – одержання прибутку. У нормально працюючій економіці, основне джерело прибутку для  банку – надання в позичку своїх кредитних ресурсів. У теперішній час основні збитки банки терплять від безпосередньо кредитної діяльності.

Причиною  такого положення є проведення деякими  банками занадто ризикованої  кредитної політики. Природно, цілком уникнути ризику неможливо, оскільки надання  кредитів це споконвічно ризикований  вид бізнесу. Тому однієї з головних задач банку є мінімізація  кредитного ризику. Ця діяльність дозволить  банкам максимізувати прибуток і  знизити утрати від проведення кредитних  операцій.

 

2.1 Формування ресурсів  банківської системи

 

Складовою частиною банківських ресурсів є  власні кошти або капітал, що відіграє неабияку роль у зміцненні довіри клієнтів як до окремого банку, так  і до банківської системи в  цілому. Залучені ресурси можуть формуватися  банком шляхом залучення, позичення  або проведення рефінансування. Джерела  формування ресурсів банківської системи  поділяються на депозитні та не депозитні. До депозитних джерел відносять: залишки на поточних рахунках, кошти на вкладних рахунках. До не депозитних: кошти кредиторів (кредити від фінансових організацій та банків), кошти від реалізації цінних паперів власного боргу, кошти від проведення операцій з наявними активами (операції РЕПО, сек’ютеризація активів, продаж позик або кредитів).

Структура капіталу банківської системи  України наведена в таблиці 2.1

Таблиця 2.1

Структура капіталу банківської системи України тис. грн.

 

№ п/п	Показники	Роки
		2009	%	2010		%	2011	%
1	Статутний капітал	5 998 120	70.5	8 116 111		63	11 648 338	63
2	Капіталізовані дивіденди	36 668	0.4	26 000		0.2	2 000	0.01
3	Акції, що викуплені у акціонерів	41 750	0.5	26 530		0.21	44 952	0.2
4	Емісійні різниці	264 850	3.1	285 951	2.2		417 342	2.5
5	Резерви та фонди банку	685 458	8.1	1 367 343	10.6		1 839 590	11
6	Результати переоцінки	790 286	9.2	1 224 007	10.5		2 035 828	11.5
7	Прибуток звітного року, що очікує затвердження	684 515	8.1	899 329	7.1		1 263 759	6.8
8	Усього власного капіталу	8 501 647	100	12 881 878	100		18 421 431	100