Особливості формування та розвитку банківської системи

 

Зміст

 

Вступ……………………………………………………………………………….1

Розділ 1. Теоретичні аспекти становлення банківської система України…......3

1. Суть, будова та функції  банківської системи …………….…….....…...4
2. Створення банкiвської системи……………...………………………..…8
3. Формування банківської системи в Україні.…………………….….…11

Розділ 2. Дослідження стану банківської системи України…..……...…….....14

1. Формування ресурсів банківської системи………………………….14
2. Розміщення ресурсів банків України………………………………..19
3. Фінансові результати діяльності банків в Україні……….…............22

Розділ 3. Перспективи розвитку банківської системи в Україні..………..…..26

Висновки……………………………………………………………….….……..32

Список використаних джерел……………………………………….…..……..33

 

Вступ

 

Незалежно від економічної системи та способу організації суспільних відносин, у будь-якій державі, банківська система відіграє ключову роль. Адже саме вона забезпечує економіку необхідним обсягом фінансових ресурсів, забезпечуючи вільний рух капіталу, розрахунки суб’єктів господарювання, кредитування економіки, а також реалізацію цілого ряду інших функцій та завдань. Без розвинутої банківської системи неможливо навіть уявити собі розвинуту економіку держави.

Сьогодні  банківська система України –  це один із найрозвинутіших елементів  господарського механізму, оскільки її реформування було розпочате раніше за інші сектори економіки, що визначалося  ключовою роллю банків при вирішенні  завдань переходу до ринку. Саме банки  відіграють основну роль в утворенні  оптимального середовища для мобілізації  й вільного переливу капіталів, нагромадженні  коштів для структурної перебудови економіки, приватизації й розвитку підприємств.

Серед суб’єктів  фінансово-господарської діяльності комерційні банки – це саме та галузь, яка повинна бути спроможна своєчасно  прогнозувати динаміку економічної  кон’юнктури, а також якнайшвидше  та досить гнучко реагувати на будь-які  зміни, що відбуваються на фінансовому  ринку.

Метою даного дослідження є визначення сучасного стану та тенденції розвитку банківської системи України.

Досягнення  мети передбачає вирішення наступних  завдань:

1. розробка загальної характеристики банківської системи;
2. аналіз процесу формування ресурсів банківської системи;
3. здійснення аналізу фінансових результатів діяльності банків України;

Об’єктом  дослідження обрано статистичну інформацію банків України.

Ціллю дослідження  є визначення:

1. Теоретичних аспекти формування існуючої банківської системи
2. Сучасного стану банківської системи
3. Проблем банківської системи України

Завданням дослідження є:

1. Формування та розвиток банківської системи

2. Банківська політика

3. Динаміка розвитку банківської системи

Актуальність  курсової роботи дуже величезна, адже сучасний стан банківської системи  України досить складний. Причинами  цього є як кризовий стан економіки  в цілому, так і проблеми становлення  і розвитку банківської системи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Теоретичні аспекти становлення банківської система України

 

Банківська  система України започаткована  після прийняття Верховною Радою  України у березні 1991 року Закону України «Про банки і банківську діяльність». Вона є дворівневою  і складається з Національного  банку України та банків різних видів  і форм власності. [1]

Національний  банк України є центральним банком, який проводить єдину державну грошово-кредитну політику з метою забезпечення стабільності національної грошової одиниці. З перших днів його діяльність спрямована на зміцнення державності України, він проводить єдину державну політику у сфері грошового обігу, кредитування та забезпечення стабільності національної грошової одиниці – гривні.

Декларація  про державний суверенітет та Закон «Про економічну самостійність Української РСР», яку законодавчо закріпили за нашою державою право самостійного формування власної банківської системи, заклали фундамент створення нових комерційних банків.

Банки створюються  на акціонерних або пайових засадах  юридичними та фізичними особами. Свої функції банки реалізують через  виконання таких операцій, як залучення  коштів підприємств, установ, організацій, населення на депозитні, вкладні  рахунки та не депозитне залучення  коштів; кредитування суб’єктів господарської  діяльності та громадян, вкладення  у цінні папери, формування касових  залишків та резервів, формування інших  активів; касове та розрахункове обслуговування народного господарства, виконання  валютних та інших банківських операцій. [4, с. 57]

Банки у  своїй діяльності керуються Конституцією України, Законами України «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність», законодавством України  про акціонерні товариства та інші види господарських товариств, іншими законодавчими актами України, нормативними актами Національного банку України  і своїми статутами.

 

1.1 Суть, будова та функції банківської системи.

 

Банки і  банківська система – не звичайні економічні структури. Їхній вплив на економічні процеси надто великий і потрібна жорстка регламентація та контроль їх діяльності, щоб цей вплив мав виключно позитивний характер. Це робить надзвичайно актуальним правильне визначення ключових понять – банківська діяльність, банк, банківська система.

В Законі України «Про банки і банківську діяльність» (березень 1991р.) банком названо  будь-яку установу, що виконує функції  кредитування, касового та розрахункового обслуговування народного господарства та здійснює інші банківські операції, передбачені цим законом. Таких  операцій в законі зазначено 16, однак  не застережено, чи банк повинен виконувати всі ці операції, чи тільки одну з  них для того, щоб одержати відповідний  статус.   

В 1993р. в  закон були внесені уточнення, що забороняли небанківським установам  займатися відкриттям рахунків, приймати вклади, здійснювати розрахунки та кредитування. Але і це уточнення  остаточно не вирішило питання про  те, що ж розуміє під банком українське законодавство – чи установу яка  виконує всі 4 операції, заборонені для небанківських установ, чи тільки одну з них, чи будь-яку з 16 операцій, названих в ст.3 Закону. Вимога до банку  про страхування депозитів, як це зроблено в законодавстві США, в  українських законах навіть не згадується. [8, с. 126]

Аналіз  багатовікової світової історії  банківської справи та механізму  функціонування грошового ринку  дає підстави віднести до банківської  діяльності комплекс з трьох посередницьких операцій:

• приймати грошові вклади від клієнтів;
• надавати клієнтам позички і створювати нові платіжні засоби;
• здійснювати розрахунки між клієнтами.

Виконання цього комплексу операцій можна  вважати визначальною       економічною ознакою банку взагалі  – як центрального, так і комерційного.  

Вказані операції є базовими, вони створюють  первинну сферу банківської діяльності. Це місце їх визначається самою природою грошового ринку.

Отже, комплекс з трьох базових операцій створює  первинну сферу банківської діяльності, а фінансовий посередник, що виконує  цей комплекс, є банківським інститутом, банком в економічному розумінні. [2, с. 79]

В дійсності  фінансові посередники, крім базових, можуть виконувати багато інших, не базових, але потрібних для грошового  ринку операцій. При цьому вони не перестають бути банками, оскільки забезпечують комплекс базових операцій, такі банки прийнято називати універсальними. Але якщо фінансовий посередник виконує  не всі базові операції (тільки одну чи дві з них), чи можна його вважати  банком в економічному розумінні? На мою думку, якщо такий посередник не забезпечує комплексу базових  операцій грошового ринку, він не є банком в повному розумінні  цього слова, а скоріше це частина  такого банку, яка може існувати тільки в кооперації з іншими подібними  посередниками, що виконують решту  базових операцій грошового ринку.  Такі банки прийнято називати спеціалізованими.

Якщо  ж посередник грошового ринку  не виконує жодної з названих базових  операцій, тобто позбавлений ознак  банку, його відносять до небанківських  фінансових інститутів. В Україні  такими інститутами є: страхові, трастові, фінансові, інвестиційні компанії, пенсійні фонди тощо.

Розглянуті  відмінності між банками та небанківськими фінансовими інститутами мають  не формальний характер, а пов’язані  з їх різною роллю в грошовій сфері.

Виконуючи базові операції, банки беруть участь у створенні депозитів, а отже в зміні маси грошей в обігу. Це визначає особливу відповідальність кожного  банку за стан економіки: будь-яка  зміна маси грошей може призвести  до порушення ринкової рівноваги. Тому потрібна особлива система контролю і регулювання діяльності банків, щоб поставити їх діяльність по продукуванню грошової маси в певні межі, достатні для нормального розвитку економіки. Ось чому закон повинен однозначно визначити, що таке банк, і чітко окреслити межі і правила банківської діяльності. [6, с. 174]

Діяльність  небанківських фінансових інститутів не пов’язана з базовими операціями і не зачіпає маси грошей в обігу. Тому немає потреби контролювати їх діяльність так ретельно як банківську, і законодавство всіх країн дає  їм інший статус, ніж банкам.

Банківська  система має своє особливе призначення, свої специфічні функції в економіці, які не просто повторюють призначення  і функції окремих банків. Виникає  банківська система не внаслідок  механічного поєднання окремих  банків, а будується  по заздалегідь  виробленій концепції, в межах якої відводиться певне місце кожному  виду банків і кожному окремому банку. Приклад: Закон України «Про банки  і банківську діяльність» перш ніж  визначити, які банки можуть бути в Україні і як вони повинні  функціонувати, зафіксував концептуальне  положення, що банківська система України  повинна бути дворівневою, встановив, які банки відносяться до кожного  з рівнів і яким буде механізм зв’язків між ними.

Банківська  система – законодавчо визначена, чітко структурована сукупність фінансових посередників грошового  ринку, які займаються банківською  діяльністю.

В такому тлумаченні банківська система не включає  небанківські фінансові інститути  грошового ринку. Цим вона помітно  відрізняється від кредитної  системи.

Необхідність  формування банківської системи, як особливої структури, визначається двома групами причин:

• пов’язаних з необхідністю здійснення суспільного нагляду і регулювання банківської діяльності, узгодження комерційних інтересів окремих банків з загальносуспільними інтересами – забезпеченням сталості грошей і стабільної роботи всіх банків;
• пов’язаних з функціонуванням грошового ринку, забезпеченням збалансованості попиту і пропозиції на грошовому ринку і в кожному його секторі. Для цього набір банківських інститутів та інструментів, які надаються ними, повинен бути дуже широким та мобільним, щоб можна було заповнити будь-який сектор ринку, яким би вузькими невигідним він не був. Для цього банки повинні керуватися в своїй діяльності не тільки своїми комерційними інтересами, а й вимогами системи, в яку вони включені.

За своєю  структурою банківські системи різних країн істотно відрізняються. Разом  з тим є ряд ознак, які властиві всім банківським системам, що функціонують в ринковій економіці. Це перш за все, дворівнева їх побудова.

На першому  рівні знаходиться один банк, або  декілька банків, об’єднаних спільними  цілями і завданнями. Такій установі надається статус центрального банку. На нього покладається відповідальність за вирішення макроекономічних завдань  в грошово-кредитній сфері, перш за все - підтримання сталості національних грошей та забезпечення сталості функціонування всієї банківської системи.

На другому  рівні банківської системи знаходяться решта банків, які в Україні прийнято називати комерційними банками. [10, с. 115]

Отже, банківська система – це не єдиний банк, що керується з одного офісу (центрального банку), а специфічна економічна та організаційно-правова структура, що забезпечує функціонування грошового ринку та економіки в цілому.

Вона  покликана виконувати такі функції:

• трансформаційну;
• створення платіжних засобів та регулювання грошової маси;
• забезпечення сталості банківської діяльності і грошового ринку.