Особливості фінансування оборонної промисловості

     Згідно  з паспортом бюджетної програми на 2010 рік за КПКВК 2101340 “Захист важливих державних об’єктів” сплановано бюджетне призначення в обсязі 23344,1 тисяч гривень (1200,0 тисяч гривень по загальному фонду та 22144,1 тисяч гривень – по спеціальному.

     На  початку 2011 року в Києві пройшов перший Всеукраїнський форум оборонної промисловості України. Захід, на якому представили свою продукцію трохи більше 50 підприємств галузі, мав на меті показати, що в Україні ще все є дієвий оборонно-промисловий комплекс (ОПК). І він готовий працювати на державу: її обороноздатність та наповнення бюджету. За словами голови асоціації "Українські оборонні технології" Володимира Грека, вітчизняна оборонна промисловість сьогодні готова створювати продукції на суму близько 10 мільярдів гривень. Аби лишень держава надавала адекватну як фінансову, так і адміністративну підтримку.

     Ситуація  ж, що спостерігається нині, дозволяє робити вкрай невтішні прогнози для вітчизняного ОПК. За три останні роки фінансування Збройних Сил, а відтак і державних замовлень на військові технології, зменшилося удвічі й сягнуло загрозливо, на думку зброярів, низького рівня в 570 мільйонів гривень на рік. Крім того, бюджети 2010-2012 років передбачатимуть, на жаль, лише утримання армії, тобто задоволення першочергових потреб Збройних Сил України. І лише через три роки може з’явитись можливість виділити кошти на їх оновлення та модернізацію.

     Таку  концепція фінансування ОПК,  підприємці оборонного комплексу сприйняли зі шквалом критики та обурення. Адже, вона зовсім не відповідає, затвердженим указом Президента, Державній програмі розвитку збройних сил України та Державній програмі озброєння військової техніки.

     Крім  того, заява про так звану трьохрічну "стабілізацію" Збройних Сил промисловцям-оборонникам  теж видається абсурдною. Адже станом на сьогодні, Міноборони перед підприємствами ОПК вже має боргові зобов’язання за замовленнями: продукція на суму 1,2 мільярда гривень знаходиться у незавершеному виробництві. До таких проектів належать і такі, як будівництво військового літака Ан-70, створення корабля класу "Корвет" для Міністерства оборони України і протиракетного комплексу "Сапсан".

     На  заводі ім. В.О. Малишева сьогодні перебуває один батальйон танків, які повинні модернізуватися до типу "Булат". Техніка зі складу доставлена і знаходяться на модернізації. Близько 18 підприємств оборонної промисловості вклали кошти, аби виконати всі замовлені державою роботи.

     В ідеалі ж, щорічні витрати на державне замовлення ОПК, за підрахунками експертів  Центру дослідження армії, конверсії  та роззброєння, повинні становити  мінімум 500-700 мільйонів доларів.

     Лише 5-7 років у такому режимі, можуть зупинити стагнацію, і надати можливість переозброїти та модернізувати вітчизняну армію. Якщо ж замешкатись з реформуванням та належним фінансуванням хоча б на три роки, то державі більше ніде буде замовляти озброєння окрім як за кордоном.

     Аби зберегти вітчизняний ОПК хоча б  на нинішньому рівні, експерти пропонують парламенту визначити пріоритетні програми, які пов’язані з обороноздатністю країни, і надати їм статус національних, аби вони фінансувалися поза межами бюджету. До таких, на їх думку, перш за все, повинна увійти програма протиракетного комплексу "Сапсан". Адже це самостійний вітчизняний проект, який створить неядерний щит стримування і унеможливить зовнішню агресію.

     На  фінансування не менш важливого та іміджевого україно-російського проекту "Ан-70" експерти пропонують використовувати кошти від прибутків військово-транспортної авіації України. У пригоді ОПК стануть і кошти, закумулювані від доходів вітчизняного ринку зброї. Адже, хоча минулий рік і продемонстрував рекордну кількість прибутків (1,4 мільярди доларів) від продажі зброї, та, за підрахунками експертів Центру, його потенціал ще вищий. Потужності вітчизняної оборонної промисловості, відповідно до досліджень, дозволяють випускати зброї на суму від 1,8 до 2 мільярдів доларів на рік. Тож 20-25% з цих коштів, на думку експертів, можна було б спрямувати на підтримку ОПК.  

     3. Необхідність ефективного бюджетного фінансування для реформування і розвитку оборонно-промислового комплексу України.

     З метою забезпечення ефективного  фінансування пріоритетних напрямків  реформування і розвитку оборонно-промислового комплексу (ОПК), визначених Державною цільовою програмою реформування і розвитку ОПК на період до 2013 року (далі - Програма), затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 року N 766 (766-2008-п) , а також враховуючи рішення секції N 3 науково-технічної ради Мінпромполітики від 25.05.2010 N 1 і пропозиції Агентства з питань ОПК затверджено:

     1.Перелік підприємств ОПК, які планується включити до складу інтегрованих науково-виробничих об'єднань, що створюються відповідно до заходів Програми (додаток N 1);

     2. Обсяги і розподіл бюджетних  коштів на 2011 рік, що спрямовуються  на реконструкцію та технічне переоснащення діючих виробничих потужностей підприємств ОПК, для освоєння виробництва нових конкурентоспроможних видів озброєння і військової техніки.

     Операції, пов’язані з використанням бюджетних  коштів, проводяться відповідно до Порядку обслуговування державного бюджету за видатками та операціями з надання та повернення кредитів, наданих за рахунок коштів державного бюджету, затвердженого Державним казначейством.

     На  думку, експертів, необхідно вжити наступні заходи в Україні при складанні оборонних програм і бюджету, коли країна знаходиться у фазі економічного спаду, щоб не втратити обороноздатність держави:

     1.      Проводити ефективну і гнучку політику національної безпеки.

     2.      Вдосконалити оборонне планування, конкретизуючи цілі, задачі, ролі, цільове ресурсне забезпечення.

     3.      Оптимізувати структуру Збройних Сил, зосередивши увагу на бойових підрозділах, зменшивши до мінімально необхідної кількості війська забезпечення та інші небойові підрозділи. Підприємства та об'єднання, організації та установи, які спроможні створювати продукцію, виконувати роботи та послуги з метою зменшення тягаря на оборонний бюджет, перевести на систему самоокупності.

     4.      Виділити в національні та надати пріоритетний розвиток програмам, які створюватимуть конкурентоспроможну продукцію на світовому ринку, забезпечать швидкий обіг капіталу та знизять критичний імпорт, збільшуючи експортний потенціал держави.

     5.      Правильно визначити пріоритети, не допустити розпорошення ресурсів, концентруючи їх на напрямках, які забезпечують обороноспроможність та боєздатність Збройних Сил.

     6.      Забезпечити механізми ефективного використання ресурсів, постійно оцінювати їх ефективність та систематично контролювати витрати ресурсів на намічені цілі.

     7.      В основу складання оборонних програм та оборонних бюджетів потрібно покласти механізми забезпечення живучості оборонної сфери держави до моменту стабілізації національної економіки та визначити основи перспективних напрямків розвитку. Виходячи з цього, в статтях видатків оборонного бюджету необхідно збільшити пропорцію капітальних видатків за рахунок поточних (непродуктивних) видатків з метою недопущення зниження до критичної межі бойового потенціалу.

     На  першому етапі дії повинні  бути спрямовані насамперед на визначення реального стану Збройних Сил на сьогодні. Для цього необхідно здійснити повне інспектування та інвентаризацію всіх частин та з'єднань. Не менш важливим, а може, і більш важливим, ніж перше, є завдання встановлення функції обліку та контролю озброєнь, боєзапасу, хімічних та радіоактивних речовин і т.п. У країнах, які вийшли із колишнього СРСР ця робота на початковому етапі здійснена не була. І ми знаємо, до чого це спричинилось, коли на руках у населення виявилося багато зброї, тим більше, що демократичні процеси тільки почали зароджуватися.

     Наступне, що необхідно зробити, - це розробити  методику та план здійснення атестації  робочих місць, визначення нормативного часу щодо досягнення мети та виконанню  функцій, а потім на основі цієї роботи підготувати пропозиції щодо впровадження ефективності систем командування та скороченню бюрократичного апарату. СРСР відзначався своєю бюрократичною системою, найбільшою у всьому світі. Але, на жаль, бюрократичний апарат ще більше виріс після утворення незалежних держав. Не стала винятком Україна та її Збройні Сили. Небезпека полягає в тому, що відбувається відлучення ресурсів від об'єкту управління до органу управління, з низькою ефективністю використовуються автоматизовані системи управління.

     Тільки  після вирішення цих питань ми зможемо володіти реальною інформацією про стан Збройних Сил держави.

     На  основі економічних моделей, прогнозів  та оптимізації чисельності Збройних Сил, визначення нормативів щодо забезпечення боєздатності військ, за наявності  матеріальних, ресурсних та трудових балансів, а також балансів експорту та імпорту можна переходити до наступного етапу роботи.

     Другий  етап містить в собі розробку програм  та їх цільове (грошове утримання  військовослужбовців та заробітна  плата цивільного вільнонайманого  персоналу, витрати на медичне обслуговування, транспортування та інші види забезпечення діяльності особового складу, витрати, пов'язані з експлуатацією та ремонтом воєнної техніки).

     До  другої групи відносяться капітальні витрати, які відображають процес матеріально-технічного переоснащення збройних сил та розвиток оборонної.

     З метою вирішення вищезазначених завдань необхідно перейти до третього етапу - формування цільових програм, які допоможуть дати відповідь  на питання: з якою ефективністю Міністерство оборони використовує виділені урядом ресурси. Це дуже відповідальний етап, і на цьому етапі воєнна наука повинна визначити пріоритети могутності та розвитку Збройних Сил. При формуванні програм дуже важливим моментом є правильне визначення пріоритетів. Щоб програми були ув'язані з кінцевою метою воєнної стратегії, слід виконати підрахунок поточних та очікуваних оперативних циклів ресурсних витрат по кожній програмі.

     Не  менш важливим фактором є планування достатнього рівня видатків на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи. Зрозуміло, що з обмеженістю фінансових ресурсів прийдеться звузити воєнне виробництво, але ми постійно мусимо пам'ятати, що у воєнній сфері відбувається революція, і якщо ми не будемо відслідковувати її кроки, передбачати відкриття науково-технічного прогресу, ми знову неправильно будемо вкладати кошти, що може стати не тільки загрозою для втрати обороноспроможності, а й приведе до повної кризи держави.

     8.      Забезпечити збереження наукового потенціалу, який має стати наріжним каменем у створенні системи розвитку оборонного комплексу держави. Також необхідно зберегти воєнно-промисловий комплекс, але не в існуючому стані, а трансформувавши і структурувавши його в нову форму функціонування на принципах впровадження енерго- та ресурсозберігаючих технологій, а також технологій подвійного використання з орієнтацією на перспективні наукоємні технології. Для реалізації цієї задачі необхідно в оборонних програмах зменшити виділення коштів на придбання воєнної продукції за кордоном. Вказані кошти направити на розвиток вітчизняного оборонного виробництва, провести маркетингові дослідження з метою пошуку платоспроможних контрактів за кордоном з метою завантаження вітчизняних, як ремонтного, так і виробничого, потенціалів.

     9.      Зайві та вивільнені у процесі реформування нерухомість, інфраструктуру, землі, фонди треба реалізувати або залучати до створення спільних підприємств, лізингів, іпотек, страхування, інжинірінгу, взаємозаліків, отримання лімітів, продукції і матеріалів та ін., з метою надходження додаткових коштів до оборонного бюджету.

     10.     Створити законодавчу базу для введення в дію податку "плата за оборону".

     11.     Розробити та впровадити механізм функціонування замкнутого циклу руху потоків товарів, продукції і ресурсів з метою недопущення відтоку ресурсів з оборонної сфери.

     12.     Воєнно-економічній науці розробити методику складання оборонного бюджету та структуру класифікації оборонного бюджету.

     13.     Створити Єдину систему управління оборонними витратами з фазами передбачення, прогнозування і планування, організації, мотивації, контролю і відповідальності на усіх етапах як по вертикалі, так і по горизонталі.

     При певних фінансового забезпечення ОПК України спроможний організувати виробництво багатофункціональних ракетних комплексів, багатофункціональних корветів (в кооперації з міжнародними компаніями), систем і засобів ППО і ПРО, бойових літаків і вертольотів, літаків військово-транспортної авіації, бронетанкової техніки, танкових двигунів, газотурбінних двигунів для кораблів, переносних зенітних ракетних комплексів, керованих ракет класів „повітря-повітря” і „повітря-земля”, реактивних комплексів залпового вогню, протитанкових ракетних комплексів, керованих і некерованих авіабомб, радіолокаційного озброєння з спеціальною елементною базою, окремих видів артилерійсько-стрілецького озброєння, засобів звуко- і радіотехнічної, оптичної, акустичної розвідки, радіорозвідки і радіоподавлення; авіаційних засобів навігації, посадки, зв’язку та забезпечення безпеки польотів; вибухових речовин, деяких видів боєприпасів тощо.