Основні податки в Україні та їх роль у формуванні бюджету

2.3. Аналіз порівняльної структури зведеного бюджету України за 2003-2005р.р.

Державний бюджет - розпис доходів і видатків держави на певний період (на рік). Являє собою централізовані фонди грошових коштів, акумульовані головним чином за допомогою податків і використовувані для державного регулювання економіки, стимулювання господарської кон'юнктури, фінансування соціальних програм, науки і культури, збройних сил, утворення фінансових і матеріальних резервів, утримання органів державного управління  [11, 47].

Державний бюджет України є загальнодержавним централізованим фондом грошових коштів, що затверджується актом вищої юридичної сили, Законом. Структура доходів зведеного державного бюджету України, представлена в таблиці № 1.

Табл. 1. Структура і динаміка доходів Державного бюджету України за 2003-2005роки

Дивлячись на таблицю, доходи зведеного бюджету можна розділити на податкові надходження, неподаткові надходження, надходження до державних цільових фондів, доходи від операцій з капіталом та інші. Як вище було зазначено, основним видом доходу бюджету завжди залишалися податкові надходження. З таблиці видно, що вони склали 72,2%, за 2003р., всієї доходної частини бюджету, причому спостерігається тенденція до збільшення їх частки з 72,2% до 73,1% у2005р. Хоча і у 2004р. спостерігається їх спад, приблизно на 3%, але все ж податкові надходження мають найбільшу питому вагу у формуванні бюджету.  Точніше це показано на рис.2.1 «Питома вага доходів зведеного бюджету України».

        Рис.2.1 « Питома вага доходів зведеного бюджету України».

Додаток. Джерело: самостійна розробка.

Як видно з таблиці №1, основне навантаження із формування податкових надходжень до  державного бюджету у 2003р., лягло на податок з громадян. За  його  рахунок  сформувалося 17,8%  податкових  надходжень. А ось у 2004 та 2005 роках, перше місце зайняв податок та додану вартість, який склав у 2004р.- 18,2%, 2005р. – 25,2%.  Друге  місце  займає  податок  на   прибуток підприємств, який має майже однакову питому вагу у 2004р.- 17,6% та 2005р. – 17,5% від загальної суми  податкових  надходжень, а у 2003р. його частка всього на 0,2% менше від податку з громадян, того ж року. Далі  йдуть податки на акцизний  збір, у 2003р.  – 6,9%, 2004р. – 6,3,%, 2005р. - 5,9%, та ввізне і державне мито. Надходження від решти податків складали  мізерну частку податкових надходжень, яка ще й знизилась до 1,8% у 2005році.

У 2004 р. спостерігається збільшення частки неподаткових надходжень з 24,2%у 2003р. до 26,8%у 2004р. Це можна пояснити тим, що в умовах нестабільної економіки держава прагне отримувати більш гарантовані доходи в порівнянні з податками. Така ситуація має негативне значення, хоча б у тій мірі, що держава відволікається від виконання своїх безпосередніх обов'язків. Провідну роль в цих надходженнях відіграють власні надходження від бюджетних установ у 2003 – 10,4%, 2004р. – 12,7, 2005р. – 8,2% від загальної суми неподаткових надходжень. Серед інших неподаткових надходжень за вагомістю можна виділити  надходження від власності і підприємницької діяльності що становить у 2003р.- 6,8%, 2004р. - 7,1%, 2005р. – 8,1% від загального обсягу неподаткових надходжень.

Частка доходів від операцій з капіталом, інших податкових надходжень та державних цільових фондів з кожним роком знижається, так у 2005р. питома вага доходів від операцій з капіталом склала – 2,1%, інших податкових надходжень – 0,1%, а надходжень до державних цільових фондів – 1%.

З проведеного аналізу випливає, що найбільш контрольованою сферою економіки з боку держави є кінцеве споживання, чого не можна сказати про процеси виробництва та розподілу. Питома вага ПДВ з кожним роком зростає, при цьому у 2004р. та 2005р. знизилися акцизний збір та митні збори, що призвело до зменшення їх частки в бюджеті : акцизний збір - з 6,9% до 5,9%; митні збори –5,5% до 5,0%, але це не заважає податковим надходженням бути основним «наповнювачем» Державного бюджету України. При чому така тенденція зберігається із року в рік, з невеликими коливаннями, політика формування податкових надходжень до державного бюджету не носить постійного характеру, тобто внутрішня структура цих надходжень не є постійною і не має яскраво виражених тенденцій.

3. Пропозиції щодо поліпшення податкової системи в Україні

Проведений аналіз показав, що у бюджеті немає інших джерел фінансування витрат, крім податків. Необхідність удосконалення податкової системи України очевидна. Одним з напрямів вирішення цієї проблеми має стати перенесення центру ваги у податковій політиці з фіскальної функції на функцію регулювання економіки, економічне стимулювання підприємств, використання світових досягнень науково-технічного прогресу, призупинення на цій основі падіння виробництва.

Існуюча в Україні система оподаткування має досить багато недоліків, а саме:

1. Біля третини всіх доходів у формі податків, які надходять у розпорядження держави, стягуються шляхом непрямих податків, тобто об'єктом оподаткування є не тільки дохід або прибуток, але і витрати суб'єктів господарювання.

2. Податкова система не стимулює підприємницькі структури всіх форм власності накопичувати фінансовий капітал і інвестувати його в основні та оборотні активи.

3. Податкова система нестабільна, як за видами податків, базою оподаткування, податкових ставок, так і в методиці обчислення податків, термінів і порядку введення їх у дію.

Існує ще досить багато недоліків податкової системи, видно, що принципи, закладені в Законі України «Про систему оподаткування» реалізуються погано.

Тому головними напрямками податкової політики повинні стати створення умов для динамічного розвитку підприємств та галузей народного господарства, які мають тенденцію швидкого обороту фінансового капіталу, максимального зростання обсягів виробництва та прибутку; розширення сфери малого бізнесу; збільшення добробуту населення за рахунок соціальної спрямованості бюджетних витрат; збільшення ролі прямих податків, і зокрема податків на прибуток, на власність, на використані ресурси і зменшення ролі непрямих податків, перш за все акцизів; збільшення ролі місцевих податків і на цій основі збільшення фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування; виконання підприємницькими структурами та фізичними особами податкових зобов'язань.

Пропозиції щодо поліпшення системи оподаткування:

1) зниження частки податків, зборів та інших обов'язкових платежів;

2) скорочення (з 35 до 23) загальної кількості податків, зборів та інших обов'язкових платежів;

3) розширення кола платників податків шляхом скасування значної кількості податкових пільг та винятків. Справді, проблема податкових пільг для України є особливо болючою. Однак варто уникати спрощеного підходу до її розв'язання;

4) удосконалення механізму оподаткування доходів, одержаних платниками податку у вигляді успадкованого майна та подарунків;

5) запровадження неоподатковуваного мінімуму на кожну дитину незалежно від розміру сукупного оподатковуваного доходу батька чи матері; запровадження вирахувань із оподатковуваного доходу певної суми на дружину, яка знаходиться на утриманні;

6) запровадження неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на рівні, що відповідає вартісній межі малозабезпеченості;

7) раціональніше було б об'єднати збори до різних соціальних фондів у єдиний соціальний податок, який у певній пропорції розподілявся б органами Державного казначейства між різними соціальними фондами. Таке об'єднання було б доцільним, оскільки ці збори, з одного боку, мають спільну базу оподаткування, схожий порядок обчислення і справляння, а з другого — збереження різних соціальних фондів забезпечило б цільове використання зосереджених у них коштів та ін..

Податки треба намагатися будувати таким чином, щоб вони по можливості, не пригноблювали ділової активності, а також враховували вимоги соціальної справедливості. У цьому плані структура податків у розвинутих країнах набагато досконаліша від української: найвагомішими податками є  помірно прогресивний індивідуальний прибутковий податок (що враховує особисті обставини платників: розмір доходу, склад родини, наявність утриманців, витрати на підтримку здоров'я, тощо) і технічно досконалі податки на товари і послуги (що також, у кінцевому рахунку, сплачуються громадянами, але частина яких збирається, як у випадку з податком на додану вартість - поступово, на окремих етапах виробництва й реалізації товарів), а податок на прибуток корпорацій складає незначну питому вагу у бюджетних доходах. Так, він склав у США 9%, у Німеччині – 5%, у Франції – 5%, у Швеції - 4% від загальної суми податків (що включає обов'язкові відрахування на соціальне страхування і забезпечення).

Пропозиції щодо поліпшення системи оподаткування:

1) зниження частки податків, зборів та інших обов'язкових платежів;

2) скорочення (з 35 до 23) загальної кількості податків, зборів та інших обов'язкових платежів;

3) розширення кола платників податків шляхом скасування значної кількості податкових пільг та винятків. Справді, проблема податкових пільг для України є особливо болючою. Однак варто уникати спрощеного підходу до її розв'язання;

4) удосконалення механізму оподаткування доходів, одержаних платниками податку у вигляді успадкованого майна та подарунків;

5) запровадження неоподатковуваного мінімуму на кожну дитину незалежно від розміру сукупного оподатковуваного доходу батька чи матері; запровадження вирахувань із оподатковуваного доходу певної суми на дружину, яка знаходиться на утриманні;

6) запровадження неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на рівні, що відповідає вартісній межі малозабезпеченості;

7) раціональніше було б об'єднати збори до різних соціальних фондів у єдиний соціальний податок, який у певній пропорції розподілявся б органами Державного казначейства між різними соціальними фондами. Таке об'єднання було б доцільним, оскільки ці збори, з одного боку, мають спільну базу оподаткування, схожий порядок обчислення і справляння, а з другого — збереження різних соціальних фондів забезпечило б цільове використання зосереджених у них коштів та ін..

Висновок

Податки є, по суті, головним засобом формування бюджету держави. Це джерело, що забезпечує існування бюджетної сфери суспільства, цілої армії наших громадян – лікарів, вчителів, науковців, діячів культури і мистецтва, пенсіонерів, малозабезпечених, а також студентів. Вони є одним із основних методів мобілізації державних доходів.

Отже, податки – це обов’язкові платежі юридичних та фізичних осіб до бюджету, з метою створення централізованого фонду грошових засобів, необхідних для виконання державою своїх функцій. Характеризуючи функції, які виконують податки, можна виділити наступні фіскальну, економічну, контролюючу та розподільну.

Особливість податкової системи в України полягає в тому, що фіскальна функція податків переважає регулюючу не завдяки великому податковому пресу, а завдяки психологічному враженню платників податків.

Згідно Закону України "Про систему оподаткування", до загальнодержавних податків і зборам відносяться :