Основні податки в Україні та їх роль у формуванні бюджету

Застосування нульової ставки практично означає повне відшкодування ПДВ, який сплачений постачальникам за товари і послуги, матеріальні ресурси, що були використані на вищевказані цілі. Підставою для отримання відшкодування є дані лише податкової декларації за звітний період [10, 67].

Необхідно зауважити, що податкову декларацію платники подають податковому органу незалежно від того, чи виникло податкове зобов'язання у звітному періоді, чи ні.

Сплата податку провадиться не пізніше 20-го числа місяця, що настає за податковим (звітним) періодом. Для платників, в яких обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) за попередній календарний рік менший 7'200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю або кварталу (за вибором платника). В іншому випадку податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю, якщо обсяг оподатковуваних операцій перевищує 7'200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Законом України "Про податок на додану вартість" визначено відповідальність як платників податку за своєчасність проведення розрахунків з бюджетом, так і урядових структур за несвоєчасне повернення коштів з державного бюджету. Не відшкодовані суми платнику податку вважаються бюджетною заборгованістю і на них нараховуються відсотки на 120 відсотковому рівні облікової ставки Національного банку України.

Платники несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ПДВ до бюджету відповідно до законодавства України [14, 32].

2.Акцизний збір — непрямий податок на високорентабельні і монопольні товари (продукцію), що включається до їх ціни. Перелік підакцизних товарів та ставки акцизного збору затверджуються Верховною Радою України.

Важливою рисою необхідності акцизного збору є те, що доходи платників зазнають коливань, а витрати, які є фактично об'єктом оподаткування — більш стабільні.

Акцизний збір як і ПДВ виконує функції нейтрального каналу поступлення грошових коштів в бюджет і інструменту регулювання виробництва та контролю за споживанням.

Платниками збору є виробники підакцизних товарів, а також суб'єкти підприємницької діяльності, які імпортують підакцизні товари (продукцію), включаючи замовників. Фізичні особи (громадяни України, іноземці та особи без громадянства) є платниками акцизного збору, якщо вони ввозять (пересилають) на митну територію України підакцизні товари в обсягах вартістю понад 200 екю. Сплачують акцизний збір фізичні особи, в тому числі які є суб'єктами підприємницької діяльності у разі реалізації на митній території України підакцизних товарів за умови відсутності документів (митних декларацій, розрахункових, платіжних та інших документів), які підтверджують сплату акцизного збору [8, 37].

Загальний порядок визначення суми акцизного збору має такий і вигляд:

1. Визначається оподатковуваний оборот, який дорівнює базі оподаткування ПДВ і є ціною продажу (без ПДВ)

ЦП (без ПДВ) =ВВ+П : (100- СтАЗ):100, де:

ВВ — валові витрати; П — прибуток: СтАЗ — ставка акцизного збору.

2. Обчислюється сума акцизного збору для сплати її до бюджету

АЗ = ЦП (без ПДВ) х СтАЗ : 100

При імпорті підакцизних товарів оподатковуваний оборот визначається виходячи з їх митної вартості, з урахуванням фактично сплачених сум мита і зборів, але не нижче індикативних цін визначених Кабінетом Міністрів України.

Суму акцизного збору, яка перераховується до бюджету, обчислюється за формулою (для товарів, що оподатковуються митом і митними зборами)

АЗ = (МВ + М + МЗ) х СтАЗ : 100 де:

МВ — митна вартість; М — мито; МЗ — митні збори.

Зараховуються суми акцизного збору до відповідних бюджетів у розмірах, визначених Законом України про державний бюджет на поточний рік. Суми акцизного збору з імпортних товарів платники перераховують на депозитний рахунок митних органів до, або під час подання ввізної митної декларації. Митні органи протягом одного банківського дня з дати оформлення ввізної митної декларації перераховують їх в державний бюджет. В подальшому суми акцизного збору перерозподіляються до місцевих бюджетів [8, 40].

3. Встановлення податку на прибуток обумовлено рядом чинників серед яких: необхідність впровадження ринкового механізму, удосконалення податкових відносин та розширення можливостей фінансової діяльності органів місцевого самоврядування, оскільки податок на прибуток зараховується до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням платника податку.

Платниками податку на прибуток є всі суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі бюджетні та громадські організації, які одержують прибуток від господарської діяльності, нерезиденти, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи.  Національний банк України та його установи сплачують до Державного бюджету України суму перевищення валових доходів консолідованого балансу над валовими витратами після закінчення фінансового року. Госпрозрахункові установи НБУ оподатковуються у загальному порядку [17, 123].

Прибутки підприємств обкладаються податком на прибуток  за ставкою 25% відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 № 334/94-ВР. Оплата проводиться щоквартально, податковий прибуток може істотно відрізнятися від балансового прибутку.

4. Платниками прибуткового податку (суб’єктами оподаткування) в Україні являються громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають, та не мають постійного місця проживання в Україні.

Об’єктом оподаткування громадян, постійно проживаючих в Україні, являється сукупний дохід за календарний рік, який складається із місячних сукупних доходів, отриманих із різних джерел, як на території України, так і за її межами.

Об’єктом оподаткування у громадян, які не мають постійного місця проживання в Україні, являється дохід отриманий із доходів в Україні.

Ставки прогресивного оподаткованих доходів громадян обчислюються, виходячи з неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, розмір якого встановлюється Верховною Радою України, і розміру місячного сукупного доходу громадянина. Доходи громадян, які нижче неоподатковуваного мінімуму не оподатковуються, вище –оподатковуються згідно шкалі ставок в процентах, яку показано на рисунку 1.3 [17, 134].

доход

min

  100

   60

    10   

                                                                    20        30       40        ставка                                                                                                                                                                       податку, %

Рис.1.3 Податок на доходи фізичних осіб

Загальний порядок визначення прибуткового податку з громадян має такий вигляд:

ПП = (СОД — СЗ) х СтПП

де, ПП — прибутковий податок: СОД — сукупний оподатковуваний дохід без врахування сум, що не включаються до нього; СЗ— суми зменшення; СтПП— ставки прибуткового податку [17,137].

5. Мито, як і інші податки, виконує фіскальну і регулюючу функції та має певне політичне значення.

В Україні застосовуються такі види мита:

— специфічне, що нараховується у грошовому розмірі на одиницю товарів (предметів):

— адвалерне, нараховується у відсотках до митної вартості товарів чи предметів;

— комбіноване, що поєднує названі види митного обкладання:

—     ввізне, вивізне, сезонне, антидемпінгове, компенсаційне, спеціальне.

  Цей податок включається до ціни товарів і не залежить від фінансово-господарської діяльності платника [ 19, 235].

Платниками мита є юридичні та фізичні особи, які здійснюють переміщення товарів (предметів) через митний кордон України і ці товари підлягають митному оподаткуванню.

При визначенні митної вартості до неї включають ціну товару, а також: витрати на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України; брокерські і комісійні: плату за використання об'єктів інтелектуальної власності.

Визначальне значення для обчислення мита має єдиний митний тариф України, який затверджує Верховна Рада України. Це є систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари (предмети), що ввозяться на митну територію України чи вивозяться за її межі. Крім цього, важливим чинником правильності обчислення мита є встановлена класифікація товарів (предметів). Вона визначається гармонізованою системою опису та кодування товарів [19, 237].

6. Державне мито — грошовий збір, що надають судові органи, органи державного нотаріату, Міністерство внутрішніх справ, Міністерство закордонних справ, органи місцевого самоврядування та інші органи за вчинення ними окремих дій та видачу документів.

Платниками є фізичні та юридичні особи, які звертаються у відповідні органи для вчинення в їх інтересах дій та для видачі документів, що мають юридичне значення. В Україні застосовується просте державне мито, яке надається у твердій сумі та пропорційне — у відсотках до відповідної суми [19, 222].

Основними об'єктами надання державного мита є:

— реєстрація актів громадського стану, видача свідоцтв, документів на право виїзду за кордон;

— подання позовних заяв, заяв кредиторів у справах про банкрутство;

— дії нотаріальних контор, дії з одержанням охоронних документів;

— операції з цінними паперами, одержання права на проведення аукціону:

—     інші дії та видача документів.

Державне мито сплачується за місцем розгляду та оформлення документів. В державний бюджет — сплачується з позовних заяв в арбітражний суд, за перевірку його рішень та постанов у порядку нагляду, за дії по охоронних документах на об'єкти промислової власності.

В механізмі надання державного мита передбачено і його повернення, за умов коли, внесено більше, ніж передбачено, припинено провадження у справі чи залишено позов без розгляду, скасовано у встановленому порядку рішення суду, закрито провадження у справі. Повернення здійснюється за умови письмового звернення до установи, що справляє державне мито, протягом року з дня зарахування його до бюджету. За несвоєчасне та неповне внесення державного мита до бюджету стягується пеня у розмірі 0,2 відсотка за кожний день прострочення [16, 93].

7. Податок за землю введено з метою формування ресурсів для фінансування:

- заходів щодо раціонального використання й охорони землі, підвищення родючості ґрунтів;

- відшкодування власникам землі та землекористувачам витрат, які пов'язанні із веденням господарства на землях гіршої якості;

- розвитку інфраструктури населених пунктів.

Плата за землю надходить на рахунок місцевих бюджетів. Порядок обчислення і сплати податку на землю регулюється Законом України «Про плату за землю» від 19.06.1996 р. та подальшими доповненнями до нього.

Об'єктом податку на землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні (в тому числі й на умовах оренди). Платниками є власники землі та землекористувачі [21, 5].

Ставки земельного податку визначаються за загальним правилом  у розмірі 1%, від загальної грошової оцінки ділянки. Сама грошова оцінка проводиться за методиками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Що стосується оплати за оренду землі, то тут відносини сторін в основному регулюються нормами Земельного кодексу України та самим договором оренди.

8. Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів справляється для забезпечення фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування.

Платниками цього податку є власники транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. Платниками є підприємства, об'єднання та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни й особи без громадянства.

До платників податку належать також власники моторних човнів (катерів, яхт), мотосаней [17, 61].

Податок з транспортних засобів не справляється з власників машин і механізмів на гусеничному ходу, а також зернозбиральних і спеціальних комбайнів з двигунами.

Об'єкт оподаткування — потужність двигуна легкових і вантажних автомобілів, мотоциклів, моторолерів та мотоблоків.

Податок сплачується за ставками (у частинах неоподатковуваного мінімуму доходів громадян) залежно від потужності двигуна:

а) з кожної кінської сили;

б) з кожного кіловата потужності.

Податок зараховується до бюджету адміністративно-територіальної одиниці місцевого самоврядування за місцем розташування підприємств і місцем проживання громадян. З цієї суми 90% використовуються для шляхового господарства, а 10% надходять на рахунок органів Державної автомобільної інспекції [17, 39].

Сплата податку провадиться перед реєстрацією або щорічним технічним оглядом транспортних засобів.

1.4. Контроль над виплатою податків

Широко розповсюджена думка про те, що чим більше стягувати податки, тим більше буде надходжень до бюджету. Однак це неправильно.

Залежність податкових надходжень від величини ставки податку характеризується, кривою Лаффера. По Лафферу, оптимальною являється середня сумарна ставка прямих та непрямих податків у розмірі 37,7%, що зображено на рисунку 1.4 Саме при такій ставці досягається максимальний рівень податкових надходжень до бюджету. В Україні ж, по оцінкам спеціалістів, при сьогоднішній системі оподаткування середня сумарна ставка прямих і непрямих податків складає біля 80%. А всього податків, від запланованої кількості надходить до бюджету 30-35%. Якщо б, ця ставка була 37,7%, український бюджет отримував у три рази більше платежів [18, 91].