Операції факторингу у ринковій економіці України, проблеми та перспективи розвитку

Згідно з іншими трактуваннями  переуступки вимоги боргу загалом  не є фінансовою послугою, а факторингом  вважається лише купівля рахунків-фактур, кредитування оборотного капіталу клієнта  та ще деякі операції. Хоча законодавчі акти про ліцензування отримання ліцензій на ведення факторингових операцій не передбачають. Відповідно арбітражні суди переважно стають на позицію Цивільного кодексу, тобто вони визнають недійсними договори факторингу, укладені некредитними організаціями. Отже, третім шляхом повинно бути удосконалення українського законодавства.

У конференціях Східноєвропейської факторингової асоціації беруть участь представники 15—20 країн. Особливу роль у роботі відіграє Польща, на частку якої припадає більше половини факторингового ринку країн Центральної і Східної Європи. Четвертим кроком повинна бути підтримка на державному рівні 

Одним із головних напрямків діяльності асоціації є підготовка та уніфікація нормативних документів. Зокрема  підготовлений типовий міжфакторний договір. Отже, четвертим шляхом є підтримка на державному рівні українських факторингових компаній у відносинах з Асоціацією, з метою відкриття широких можливостей для виходу фінансових установ країн-учасниць на новий міжнародний рівень роботи з клієнтами.

Сьогодні в Україні попит  на факторинг та пропозиція ще не стали  масштабними, хоч і постійно збільшуються.

Отже, 5-м кроком повинен бути Вихід на ринок.

Для можливості повноцінного виходу банку на ринок факторинговых  операцій в Україні можливо два  варіанти:

1.  Самостійний розвиток продукту за допомогою тривалої розробки і впровадження схем проведення операцій, створення спеціалізованих структурних підрозділів, залучення дорогих кадрів. В цілому, можлива втрата вигоди внаслідок випередження конкурентами у зв'язку з тривалим етапом розробки продукту.

2.  Європейський варіант. Використання послуг компанії - агента для розвитку даного бізнесу.

Проблеми розвитку факторингових послуг в Україні:

1. Неготовність переважної більшості  вітчизняних банків до розвитку  факторингового обслуговування - це найбільш суттєва проблема розвитку факторингових послуг. Головна трудність тут чисто методологічна - факторинг відносять то до кредитних, то до дисконтних, то до інших банківських операцій. Тим часом факторинг не лише не є частиною банківської справи, щодо нього некоректно взагалі говорити про "операції", так як він являє собою постійне обслуговування, а не одноразові угоди. Усе це вимагає спеціальних процедур прийняття рішень і управління ризиками.

2. Неготовність переважної частини  банків країни до се-редньострокових  інвестицій у нову для них  галузь діяльності. Основною перешкодою тут є не факторингове фінансування, а досить тривалий і порівняно затратний "нульовий цикл", пов'язаний із постановкою справи, який навіть за наявності професійної команди відбирає від 6 до 12 місяців.

3. Недостатньо підготовлена законодавча  база. Факторинговий бізнес потребує серйозних інвестицій, до яких в Україні поки що мало хто готовий. Факторингові активи найдовші за термінами, оскільки вони постійно перебувають в обігу капіталів. Отже, такий бізнес зможе вести тільки компанія з великими фінансовими ресурсами. Організація цього високотехнологічного бізнесу потребує надійного правового захисту.

Пропозиції щодо розвитку факторингу в Україні:

1. З метою розвитку в нашій  країні факторингу необхідно  прийняти спеціальний закон "Про  факторинг" (аналогічний закону "Про  лізинг").

2. Створення галузевої факторингової  компанії в торгівлі. Саме використання  факторингової технології у фінансово-господарській  діяльності торговельних організацій  може швидко дати позитивний  результат.

3. Під час реалізації програми  державної підтримки малих підприємств  створити регіональну факторингову  компанію під патронатом держави.

4. Створення великих факторингових  компаній, здатних успішно вести  конкуренцію з іноземними факторинговими  компаніями, які із збільшенням  попиту прагнутимуть на вітчизняний  ринок.

Висновки

Підводячи підсумки проведеної роботи слід відмітити, що факторинг – це банківська операція, що передбачає придбання права вимоги на виконання зобов’язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і приймання платежів. Стрімке зростання протягом останніх двадцяти років та значні обсяги операцій обумовили широке поширення факторингових послуг в світі, а також розмаїття їх видів. Так факторинг можна класифікувати на відкритий і закритий, з регресом і без регресу, класичний і некласичний, з повним сервісом, агентський.

Незважаючи на цілий ряд  переваг, які надає використання факторингу як банку, так і підприємствам  в Україні, дана банківська операція в попередні роки незалежної України  не використовувалася з ряду об’єктивних і суб’єктивних причин. До перших можна віднести неузгодженість ряду законодавчих норм та своєрідне трактування законодавства з боку податкової адміністрації, відсутність досвіду використання даної послуги у більшості банків та відповідно підготовленого персоналу, до других і інформаційний вакуум щодо факторингових послуг, їх особливостей, вигод.

Але можна відмітити і  позитивні моменти у розвитку ринку факторингових послуг в  Україні: зростання в 3,5 разу кількості укладених договорів факторингу в 2011 року порівняно з 2010 роком надає впевненості, що факторинг як фінансова послуга має великі перспективи у своєму розвитку в Україні, а якість надання цієї послуги буде не нижчою ніж у розвинутих країнах світу.

Отже, можна констатувати наступне:

1. Практичне використання  факторингу повинне відбуватися на основі аналізу специфіки сучасного етапу розвитку нашої економіки, що перебуває в перехідний до цивілізованого ринку стадії, і обліку повною мірою її особливостей.

2. Впровадження факторингу  буде ефективно лише на основі  активного використання всього  позитивною, накопиченою світовою  практикою впровадження факторингу  з обліком у максимальному  ступені особливостей сьогоднішніх  реалій у нашій державі. 

3. Основні потенціали  факторинг нині має в Україні  у сфері зовнішньої торгівлі, особливо в експортних операціях. 

4. У внутрішньому факторингу  найбільші перспективи в якості  його об'єктів мають знову,  що створюються підприємства, фірми  малого й середнього бізнесу. 

5. Факторинг здатний внести  чималий реальний внесок в  організацію підйому економіки,  у рішення ряду її насущних  проблем і, насамперед, проблеми  неплатежів.

Також можна охарактеризувати основні передумови подальшого розвитку практики факторингу в нашій країні.

- Широкомасштабне використання факторингу, введення в дію всього його потенціалу нереально без якісного поліпшення управлінського обліку й аналітичної роботи із клієнтурою з боку банків і фактор - фірм, а також на самих підприємствах і організаціях - партнерах по факторингу.

- Поряд з міжнародним факторингом потрібно акцентувати увагу на активний розвиток і внутрішній факторинг, можливості якого поки використовуються вкрай скромно. Це може стати реальністю при значному розвитку спектра послуг, забезпечуваного в рамках факторингового обслуговування (насамперед, консалтингу);

- Необхідно ширше вводити в повсякденну діяльність спеціалізовані з факторингу підрозділи банків, що функціонують на основі самофінансування, а також спеціалізовані на здійсненні тільки факторингових операцій організації, які змогли б краще використовувати й розвивати всі можливості цього інструмента керування (звичайно це - відокремлені від комерційних банків їх факторингові відділи);

-  Факторингові ланки банків і фактор-фірм мають більші резерви підвищення результативності своєї ринкової діяльності за рахунок диверсифікованості й реінжинірингу свого бізнесу, здійснюваних відповідно до потреб підприємств, що обслуговуються, і організацій на основі виявлення нових потенціалів у цій області й обліку повною мірою змін, що відбуваються в зовнішній сфері;

- Потрібно  постійно поліпшувати й правову основу практики факторингу, усуваючи все те, що заважає її послідовному вдосконаленню.

 

Список використаних джерел

1. Закон України «Про  банки та банківську діяльність»  вiд 07.12.2000 № 2121-III.

2. Сучасний факторинг:  ефективність торговельних операцій  та управління корпоративними фінансами: Навч. посібник / О. І. Ступницький, В. М. Коверда. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2010. – 255 с.

3. Буднік М.М., Мартюшева Л.С., Сабліна Н.В. Фінансовий ринок: Навч. Пос. К.: Центр учбової літератури, 2009.

4. Холод З. М. Факторинг – фінансовий інструмент ефективного управління дебіторською заборгованістю / З. М. Холод, О. Б. Волович // Наукові записки. – 2008. – № 1 (13). – С. 163–168.

5. Науменкова С.В. Ринок фінансових послуг:Навч.пос./ Науменкова С.В., Міщенко С.В.- К.:Знання, 2010.-532с.

6.  Ступницький О.І. Сучасний факторинг К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2010. – 255 с.

7. Унинець-Ходаківська В.П. Ринок фінансових послуг Теорія і практика. Вид. 2-ге, доп. і перероб: Навч. пос. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 392 с.

8.  Шелудько В.М. Фінансовий ринок: підручник / Шелудько В.М.-2-ге вид.-К.: Знання, 2008.-535 с.

9.  Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України // Режим доступу: <http://www.dfp.gov.ua>

10. Moody’s: В Україні в 2011 р. зростання ВВП не перевищить 4% [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rbc.ua.

11. НБУ: Профіцит торгового балансу в лютому 2011 р. склав 1,4 млрд дол. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rbc.ua.

12. Офіційний web-сайт Національного банку України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bank.gov.uа.

13. Офіційний web-сайт Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.dfp.gov.ua.

14. Факторинг для бізнесу: гравців мало, ризики високі [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://investway.in.ua/faktoring-dlya-biznesu-gravciv-malo-riziki-visoki.