Операції факторингу у ринковій економіці України, проблеми та перспективи розвитку

 

1.2. Сторони у  договорі факторингу

Сторони договору факторингу. Сторонами договору факторингу є фактор та клієнт. Згідно із законом фактором у договорі факторингу може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа — підприємець, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Юристи Юридичної компанії надають послуги в сфері договірних правовідносин.

Фактором може бути банк, однак  для цього він повинен мати банківську ліцензію, видану Національним банком України.

У свою чергу, для здійснення фінансовими  установами факторингових операцій, що є валютними, останні повинні мати генеральну валютну ліцензію Національного банку України, яка надається їм згідно з Положенням про порядок надання небанківським фінансовим установам генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 9 серпня 2002 р. № 297. На сьогодні, за винятком Української державної інноваційної компанії, створеної постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2000 р. № 979 «Про питання Української державної інноваційної компанії», чинне законодавство України не містить норм, які дозволяли б іншим ніж банки фінансовим установам (кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії та ін.) здійснювати факторингові операції.

У зв'язку з зазначеним вище факторингові операції в Україні фактично здійснюють лише банки, що значно відрізняє ринок  факторингових послуг в Україні від закордонних, де значну частку факторингових операцій здійснюють спеціалізовані факторингові компанії.

Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності (ст. 1079 ЦК України).

Отже, суб'єктний склад договору факторингу визначає, що цей договір може бути використаний виключно у підприємницькій  діяльності.

Предмет договору факторингу. Предметом договору факторингу може бути передача права грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також передача права вимоги, яке виникне у майбутньому (майбутня вимога) (ст. 1078 ЦК України). На відміну від цеcії, за якою іншій особі може бути передана будь-яка вимога, предметом договору факторингу може бути лише грошова вимога, тобто вимога на отримання грошей у рахунок оплати поставлених товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Грошова вимога, що об’єктом договору факторингу, має бути визначена таким чином, щоб її можливо було відокремити від інших грошових вимог, що не є об’єктом договору факторингу, тобто грошова вимога має бути конкретизована в момент укладення договору (зокрема із зазначенням відповідного договору, на якому вона ґрунтується, боржника, виду товарів, робіт, послуг, за якими мають бути сплачені грошові кошти, суми платежу, строку його сплати, інших ознак вимоги), а майбутня вимога конкретизована не пізніше ніж у момент її виникнення. Якщо зі змісту договору немає можливості визначити, яку саме грошову вимогу відступлено клієнтом фактора, цей договір може вважатися неукладеним. Оскільки закон не встановлює відповідних обмежень, предметом договору факторингу можуть бути передання як однієї, так і декілька грошових вимог, наприклад, усі грошові вимоги до одного боржника за кількома угодами.

 

2.3. Способи проведення  факторингових операцій

Процес органiзацiї факторингового обслуговування в кожному конкретному випадку має свої специфiчнi особливостi, якi залежать вiд безлiчi факторiв, якi й визначають вид факторингу. Проте якщо роздивлятися типовий механiзм факторингової операцiї, його можна звести до наступного.

В здiйсненнi факторингової  угоди приймають участь три сторони (рис. 1.2):

1. Фактор - посередник, в якостi  якого може виступати комерцiйний  банк або спецiалiзована факторингова  компанiя.

2. Постачальник.

3. Покупець.

Факторингове обслуговування вiдбувається в наступнiй послiдовностi:

1. Договiр купiвлi - продажу;

2. Поставка товару;

3. Договiр факторингу;

4. Факторинговi платежi;

5. Оплата за поставлений  товар;

6. Комiсiйна нагорода.

Постачальник отримує  певну суму безпосередньо вiд  факторингової фiрми, яка її обслуговує, в момент вiдгрузки товару покупцевi. До оплати її покупцем i лише частину  суми виплачується в ходi певного  обумовленого в договорi строку. Неповна  оплата рахункiв в момент їх придбання  служить для факторингової фiрми  гарантiєю вiд можливих збиткiв в  зв'язку з будь-якими обставинами  .

 

Рис. 1.2 Механiзм здiйснення факторингової операцiї:

Як видно з наведеного рисунка  факторингова операцiя проходить  у декiлька етапiв:

1-й етап - пiдготовчий (отримання заявки вiд клiєнта. Оцiнка економiчного та фiнансового стану клiєнта);

2-й етап - оформлення факторингової угоди мiж банком та клiєнтом (обов’язки банку: стягнення боргу та функцiї з його обслуговування; аналiз кредитоспроможностi боржникiв; iнкасацiя, облiковi операцiї та iн. Обов’язки клiєнта: плата за факторинговi послуги банку. Плата складається з: комiсiйних за послуги по обслуговуванню боргу в розмiрi 1—2% загальної суми придбаних банком рахункiв; позичкового процента, нарахованого на виданий аванс. Визначення методу розрахунку максимальної суми з операцiй факторингу.Методи бувають: визначення загального лiмiту — для кожного клiєнта встановлюється перiодично поновлюваний лiмiт; визначення помiсячних лiмiтiв вiдвантажень — встановлюється сума, на яку протягом мiсяця будуть вiдвантаженi товари; страхування по окремих операцiях);

3-й  етап - вiдсилання всiх рахункiв-фактур, виставлених на покупця;

4-й етап - аналiтичний (вивчення рахункiв-фактур, вивчення платоспроможностi позичальникiв (триває вiд 24 годин до 2—3 днiв));

5-й етап - оплата рахункiв (клiєнт, що продав дебiторську заборгованiсть, отримує вiд банку аванс (готiвкою, переказом, оплатою чека та iн.) в розмiрi 80—90 % суми боргу. Решту процентiв — 10—20 — банк утримує як компенсацiю ризику до погашення боргу. Пiсля погашення боргу банк повертає утриману суму клiєнтовi);

6-й етап - оплата вимог (особливостi здiйснення факторингових операцiй).

Також банк - фактор в рамках здiйснення факторингових операцiй крiм надання кредиту здiйснює повне факторингове обслуговування - бухгалтерське, iнформацiйне, збутове, страхове, юридичне, яке включає обробку рахункiв клiєнта. Контроль за виконанням строкiв платежiв, фiнансовi консультацiї, захист iнтересiв клiєнта при неплатоспроможностi його боржникiв, що є вiдмiнною рисою даного виду операцiй. Фiнансовi вiдносини в рамках факторингу закрiплюються договором факторингу, в якому визначаються конкретний вид фiнансування, що вiдображає iнтереси сторiн в рамках дiючого законодавства.

Так, за класифiкацiєю даної  операцiї за рiзноманiтним пiдставами розрiзняють декiлька видiв факторингу.

Внутрiшнiй факторинг характеризується тим, що постачальник, покупець, а також  факторингова компанiя знаходяться  в однiй країнi.

Мiжнародний факторинг  передбачає, що сторони знаходяться  в рiзних державах.

Вiдкритий (конвенцiйний) факторинг  найбiльш розповсюджений i передбачає сповiщення покупця про укладення  факторингових договорiв на вимогах  постачальника до них. Одним iз способiв  передачi такої iнформацiї є наказ  постачальника на рахунках про передачу вимог факторингової компанiї (банку).

При закритому (конфiденцiйному) факторингу нiхто iз контрагентiв  постачальника не сповiщений про  угоду з факторинговою компанiєю (банком). Причому вартiсть закритих операцiй факторингу звичайно вище, нiж вiдкритих.

Також розрiзняють схеми  взаєморозрахункiв при вiдкритому та потайному видах факторингу.

Так, при вiдкритому факторингу схема взаєморозрахункiв наступна:

1. Постачальник вiдвантажує  товар (виконує роботу).

2. Постачальник укладає  iз фактором договiр факторингу (здiйснюється уступка права вимог).

3. Фактор перераховує  постачальнику суму грошового  обов'язку за вiдрахуванням винагородження  банку (дисконту).

4. Через певний час  покупець перераховує грошовi кошти  фактору .

При закритому факторингу схема взаєморозрахункiв виглядає так:

1. Постачальник вiдвантажує  товар (виконує роботу).

2. Постачальник укладає  iз фактором договiр факторингу (але не здiйснюється уступка  права вимог банку - фактору).

3. Фактор перераховує  постачальнику суму грошового  обов'язку за вiдрахуванням дисконту.

4. Через певний час  покупець перераховує грошовi кошти  постачальнику.

5. Постачальник перераховує  фактору грошовi кошти, отриманi  вiд покупця. Угода про повне обслуговування полягає звичайно при постiйних i достатньо тривалих контактах мiж учасниками i при вiдповiдностi показникiв дiяльностi постачальника ряду вимог.

Дробовий факторинг (split factoring), що використовується звичайно бiльш  крупними, диверсифiкованими фiрмами. В  цьому випадку фiрма переуступає  всi свої борговi вимоги не однiєї, а  декiльком факторинговим компанiям. Метою подiбного прийому може бути як мiнiмiзацiя ризику неправильного  вибору факторингової компанiї, так i бiльш вузька спецiалiзацiя окремих  факторингових компанiй на тих  або iнших напрямах дiяльностi постачальника. Дроблення здiйснюється звичайно по географiчних районах, по групах товарiв i т.д. Останнiм часом подiбна практика зустрiчається досить рiдко .

Факторинг здiйснюється наступним чином. Банкотримує у господарюючого суб’єкта-продавця право на стягнення дебiторської заборгованостi покупця продукцiї (робiт, послуг) i протягом 2-3 днiв перераховує господарюючому суб’єкту 70-90% суми коштiв за вiдвантажену продукцiю на час її пред'явлення. Пiсля одержаннi платежу за цими рахунками вiд покупцiв банк перераховує господарчому суб'єкту суми рахункiв 30-10% за мiнусом процентiв i комiсiйних винагород. Вартiсть фактичного обслуговування залежить вiд виду послуг, фiнансового становища клiєнта.

При визначеннi оплати за факторинг  слiд виходити з прийнятого сторонами  процента за кредит i середнього термiну перебування коштiв у розрахунках  з процентами. При розмiщеннi документа  продавця в картотеку покупця  вся сума пенi також є доходом  факторингу. Право вимоги боргу (дебiторська  заборгованiсть) платника податку не вiдноситься до основних фондiв, нематерiальних активiв, цiнних паперiв або деривативiв. При класифiкацiї матерiальних активiв  як оборотних слiд керуватись вiдповiдними  нормативно-правовими актами з питань бухгалтерського облiку.

Враховуючи вище зазначене, уступка вимоги недовгострокового борґу вважається продажем товару. Це не стосується уступки вимоги довгострокового боргу. Операцiя з уступки платником податку — кредитором прав вимоги боргу iншiй особi вважається продажем товару. Кредитор, який уступив вимогу боргу iншiй особi i передав їй документи, що свiдчать про право зазначеної вимоги, повинен Збiльшити валовий дохiд на суму доходу, одержаного вiд зазначеної операцiї (уступки права вимоги боргу), крiм первiсного кредитора (особи, у якої виникла дебiторська заборгованiсть у результатi вiдвантаження продукцiї (товарiв, робiт, послуг).

Переваги факторингу для  клiєнта: зменшення кредитного платiжного  ризику; своєчасна iнкасацiя дебiторської заборгованостi, можливiсть планувати  платiжний оборот, прискорення оборотностi оборотного капiталу, покращання кредитоспро-можностi. Крiм того, банки (фактор-фiрми} надають  своїм клiєнтам додатковi послуги.

Розглянемо докладнiше способи  фiнансування при факторингу. Пiсля  поставки товару дебiтором постачальник надає банку накладну i вiдразу  ж отримує у формi авансу значну частину, до 90% вiд суми поставки, не чекаючи платежу вiд свого покупця. Залишки коштiв з постачання (за винятком комiсiї банку) зараховуються  на розрахунковий рахунок постачальника  по мiрi їх фактичної оплати покупцями  на факторинговий рахунок банку. Тобто в даному випадку банк виступає в якостi особи, авансирующего товарний кредит, що надається постачальником покупцевi з подальшим поверненням йому залишку суми поставки.

Постачальник отримує  можливiсть планувати свої фiнансовi потоки незалежно вiд платiжної дисциплiни покупцiв, будучи впевненим у безумовному надходження коштiв з банку проти якi акцептованi товарно-транспортних документiв щодо постачання з вiдстроченням платежу. Найчастiше торговельний оборот постачальника обмежується лише за рахунок того, що покупець не в змозi оплатити бiльший обсяг закупiвлi, не маючи для цього достатнiх оборотних коштiв, а постачальник, вiдповiдно, не має обiгових коштiв, необхiдних для надання або збiльшення товарного кредиту покупця. Така форма факторингу дозволяє постачальнику запропонувати своїм покупцям товарний кредит, обмежений лише збутовими можливостями покупця. Фiнансовий механiзм факторингу надає постачальникам принципово iншi можливостi для свого розвитку, нiж тi можливостi, якi має постачальник, самостiйно обслуговуючий товарний кредит. Фiнансування при факторингу, на вiдмiну вiд власних коштiв i кредиту, не обмежене нiякими сумами.

Розділ 2.Аналіз факторингових операцій у ринковій економіці України

2.1. Аналіз динаміки  та структури факторингових операцій

Фінансовий ринок України  перебуває на стадії становлення, що супроводжується запровадженням нових  видів фінансових послуг. Післякризові економічні реалії роблять все більш  популярними фінансові продукти, альтернативні класичному заставному банківському кредитуванню. Одним з  таких продуктів у міру зростання  як роздрібного, так і зовнішньоторговельного товарообігу стає факторинг. Адже зі зростанням економіки та ділової  активності підприємств зростає  і їх потреба в оборотних коштах, необхідних для фінансування поточної діяльності, що потребує залучення  додаткового капіталу. Факторинг  потрібен компанії, яка хоче забезпечити  зростання продажів своїх товарів, використовуючи обігові кошти, що надаються  фактором. Якщо обсяг продажу клієнта  зростає, то це забезпечить і збільшення обсягу фінансування з боку фактора.