Операції факторингу у ринковій економіці України, проблеми та перспективи розвитку

Таблиця 2.7

Загальні річні затрати  за банківським кредитом

№ п/п	Показник	Формула для  розрахунку	Розрахунок	Сума, грн.
1.	Нарахований процент	Позичкові кошти * реальна проц.ставка за банк.позикою	269900*0,6	161940
2.	Додаткові витрати, пов’язані з невикористанням  факторингу, з кредитуванням	Щомісячна економія на витратах кредитного відділу * кількість  місяців	150 * 12	1800
3.	Неінкасовані  заборгованості	Сума дебіторської заборгованості * % дебіт. заборгованості	374861,11 * 0,02	7497,22
Разом:				171237,22

 

Таблиця 2.8

Загальні річні затрати за факторинговою  операцією

№ п/п	Показник	Формула для  розрахунку	Розрахунок
1.	Факторинговий процент	Позичков кошти*реальна  процентна ставка за факторингом	269900*0,3472	9709,8
2.	Комiсiя	Сума дебіторської заборгованості * % комісійних	599777,7*0,03	17993,331
Разом				111702,611

Реальна проц.ставка за факторингом = процентна ставка * 100 / процент позичкових коштів = 0,25 / (1,0 – (0,25 + 0,03))* 100 = 34,72 %.

Як видно з розрахунків, проведених в (табл.2.8 і табл.2.9), варіант  факторингового обслуговування майже  в 1,5 рази дешевший від банківської  позики.

Виходячи з розрахунків ВАТ  «Вінницькому інструментальному заводу» доцільнiше скористатися факторинговими послугами, завдяки яким знизиться ризик неплатежу, а також скоротиться період розрахунків. Пiд здiйсненням факторингових операцiй дебiторська заборгованiсть трансформується в наявнi кошти ,а отже може бути використана пiдприємством для виробничих цiлей.

Використання фінансування дебіторської заборгованості за угодою факторингу дозволить проводити ефективну  колекційну політику, зменшити борги, в тому числі і безнадійні, знизити  ризик фінансово-економічної діяльності.

Проаналізувавши фінансовий стан ВАТ  «Вінницькому інструмен-тальному заводу»  і помітивши зростаючу залежність підприємства від зовнішніх видів  фінансування його діяльності було проаналізовано вплив від застосування факторингової  послуги на перевегу над банківським  кредитом для направлення коштів від погашення дебіторської заборгованості у безпосереднє виробництво. Це дасть  можливість підприємству скоротити  свою дебіторську заборгованість і  як наслідок зменшити операційний та фінансовий цикли, покращити ефективність виробництва та реалізації продукції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3. Проблеми та перспективи розвитку операцій факторингу

3.1. Закордонний  досвід використання факторингових  операцій

 

Динаміка розвитку зовнішньоекономічної діяльності українських компаній створює  необхідність розширення фінансування зовнішньоекономічних операцій.

У міжнародному факторингу істотна  роль належить експортному факторингу, який є пропажею експортером своєму фактору короткострокових дебіторських заборгованостей (як правило до 60-90 днів) по експорту. Звичайно фактор укладає  з експортером договір на купівлю  експортних боргів всіх покупців в  одній або декількох країнах  експорту.

При цьому, обслуговуючи своїх клієнтів-експортерів, факторингові компанії (експорт-фактори) часто діють спільно з іноземними факторинговими компаніями, що функціонують в країнах імпорту (імпорт-факторами). Імпорт-фактори допомагають експорт-факторам одержувати інформацію про наявного або потенційного дебітора в своїй  країні, забезпечувати страхування  ризику неплатежу іноземного дебітора, стягувати дебіторську заборгованість і т.д.

Для цілей вищезгаданої взаємодії  факторингові компанії з різних країн  укладають угоди між факторами  або вступають в міжнародні факторингові асоціації і групи. В кінці 50-х - початку 60-х років сторіччя, що йде, були створені 3 найбільші міжнародні факторингові групи, без яких важко  представити існування сучасного  міжнародного факторингу: Heller International Group, International Factors Group S.C., Factors Chain International. Одна з цих груп, International Factors Group S.C. (IFG), охоплююча 27% світового ринку  факторингових послуг, в даний  час об'єднує 60 факторингових компаній з 35 країн світу.

Товарна структура експорту в Російську  Федерацію 

·  Чорний та кольоровий метал, вироби з нього – 30%,

·  Продукція машинобудування – 28,4%,

·  Продовольчі товари та сировина – 14,7%,

·  Продукція хімічної промисловості – 11,6%,

·  Деревина та вироби з неї – 4,5%,

·  Промислові товари – 3,2%,

·  Мінеральні продукти – 3,2%,

·  Інше – 4,4%.

Пропозиція КБ «УФГ»-ТОВ

Фінансування українських експортерів, що поставлять ліквідну продукцію з  відстрочкою платежу російським покупцям шляхом проведення операцій факторингу.

Дії у разі несплати дебітором

Всі ризики несплати дебітором згідно умов міжнародного контракту несе банк.

Опис схеми, що, на наш погляд дозволяє удосконалити міжнародний факторинг:

1.  Ви постачаєте – ми виплачуємо авансом до 85% від розміру поставки.

2.  15 % від суми поставки ми сплачуємо після настання строку сплати, визначеного у міжнародному контракті незалежно від стану сплати заборгованості дебітором.

3.  Фінансування відразу після відвантаження товару в розмірі до 85-90% від суми поставки дозволить експортерам надавати своїм покупцям значні розстрочки платежу, не піклуючись про власну ліквідність, що поза сумнівом приведе до зростання попиту на продукцію таких постачальників і зростання продажів. Таким чином, факторинг сприяє підвищенню конкурентоспроможності товарів на світовому ринку, зміцненню зв'язків з

Перевага для клієнта 

·  допомагає експортерам розширити продажі за рахунок використання конкурентноздатних умов та строків сплати, в т.ч. використання відстрочки платежу, а тим самим збільшити прибутки;

·  повне страхування ризику неплатежу;

·  прискорює процедуру отримання платежу порівняно із акредитивною формою розрахунків;

·  збільшує оборотні кошти експортеру, тому що фінансування з факторингу не потребує застави та збільшується із зростанням обсягів продажу;

·  сприяє покращенню кредит-менеджменту експортеру;

·  дозволяє експортеру торгувати на умовах "відкритого рахунку" та відходити від використання акредитивної форми розрахунків.

Вартість фінансування від 3,5% від суми поставки з відстрочкою платежу 90 днів на російських дебіторів.

Отже, як видно з прикладу, незалежно  від типу укладеного факторингового договору фактор – фірма або банк бере на себе обов’язки і великий  ризик, пов’язаний із оплатою платіжних  вимог покупцям. З метою удосконалення  міжнародного факторингу, мінімізацією кредитного ризику можна застосовувати  деякі методи страхування кредитного ризику:

1.  Визначення лімітів кредитування: для кожного клієнта визначається ліміт кредитування, причому банк – фактор несе відповідальність за сумнівним боргам лише в його межах. Якщо сума заборгованості клієнта перевищує суму ліміту, то всі платежі в рахунок погашення боргу будуть спочатку потрапляти факторингової компанії, а потім –  постачальнику.

2.  Визначення щомісячних лімітів відвантажень. Визначена сума, на яку в ході місяця може бути здійснено відвантаження одному клієнту. Якщо постачальник не перевищив ліміт, то він застрахував себе від ризику появлення сумнівних боргів незалежно від підсумкової суми боргу клієнта.

3.  Страхування по окремих угодах. Цей метод використовується в тому випадку, коли постачальник здійснює ряд окремих угод на великі суми, а не кілька поставок одним клієнтам. При цьому страхування кредиту здійснюється на всю суму кожного замовлення.

Крім цього, банк повинен проаналізувати:

1.  Відомості про якість продукції або послуг, наданих постачальнику.

2.  Інформацію про платоспроможність покупців на продукцію підприємства – потенційного клієнту банку.

3.  Інформацію про склад та кількість платників.

4.  Інформацію про якість боргових вимог, які банку треба бути оплатити.

5.  Частку боргових вимог, які недоцільно приймати на факторингове обслуговування.

 

3.2. Шляхи покращення  факторингових операцій в Україні

Ринок факторингових послуг в Україні  бере початок з середини 90-х років, коли кілька банків почали надавати факторингові послуги. Факторинг спочатку був  законодавчо закріплений як один з видів суто банківської діяльності. Власне, факторингом назвали небанківські послуги, які мають право надавати лише банки, хоча у деяких країнах банкам заборонено надавати послуги факторингу. На сучасному ж етапі близько 30 українських банків декларують, що спроможні їх надавати. Але нерідко подібні послуги надаються лише інсайдерам банку, а іноді навіть необхідною вимогою є застереження про покупців, які також повинні бути клієнтами цих банків. Крім того, вітчизняні банки, як правило, надають послуги тільки з фінансування. Натомість у міжнародній практиці факторинг  містить чотири (мінімум дві) складові: фінансування, страхування ризиків, управління дебіторською заборгованістю й інформаційне обслуговування. Таке визначення міститься в Отгавській конвенції 1988 року.

Щодо методики надання факторингових  послуг в Україні, то потенційні клієнти виконують обмежену кількість вимог. У сьогоденній діловій практиці вітчизняні фінансові установи керуються здебільшого тим, щоб компанія працювала чи хотіла працювати зі своїми споживачами на умовах відстрочки платежу і мала бодай кілька постійних покупців.

Отже, важливим шляхом вирішення є те, щоб у майбутнього клієнта факторингової компанії була досить довгострокова програма розвитку, яка містить цілі щодо розширення й поліпшення якості асортименту, збільшення обсягів випуску та виходу на нові ринки збуту. Фінансові й організаційні ресурси фактори мають змогу надати, але програма просування товару на ринок є завданням клієнта. Також від факторів не залежить якість товару та упакування, повнота та легітимність супровідної документації тощо.

Українські банки, наприклад, застосовують власні ноу-хау у контексті запобігання ризику споживача, постійно здійснюючи моніторинг за допомогою закритих і відкритих джерел, працюючи з державними органами влади.

Негативною рисою розвитку факторингових  послуг в Україні є великий  відсоток переуступлення боргу, котрий сьогодні застосовують вітчизняні банки у тарифах за обслуговування. У розвинених країнах вартість факторингу становить у середньому близько 1,5—2% від суми постачання. В Україні середньозважений відсоток для ринку сьогодні становить 70—80% від зазначених сум. Хоч варто зауважити, що вітчизняні банки, намагаючись продати такі послуги, використовують регресивну шкалу комісійних. Комісія зменшується у міру збільшення обсягу дебіторської заборгованості. Отже, другим шляхом повинно бути зменшення вартості факторингу, з метою збільшення попиту на дану послугу.

Упродовж останніх 2—3 років визначилися  пріоритети інтересів щодо ринку факторингових послуг як банків, так і комерсантів. Сьогодні факторингу потребує передусім торгівля з відстроченням платежу, зокрема — мережева торгівля.

Приміром, реалізаторам пива, цигарок, солодощів необхідно, щоб банк сплатив поставки наперед, аби розрахуватися з оптовими постачальниками. Згодом — упродовж кількох місяців — вони повертають ці борги.

Попри простоту і привабливість, розвитку ринку факторингових послуг в  Україні перешкоджають певні неузгодженості законодавчо-нормативного характеру. Треба наголосити, що, крім банків, цей вид бізнесу можуть здійснювати й інші фірми. Щоправда, однозначно відповісти на питання, хто саме — важко, оскільки між державними відомствами та юристами фірм триває дискусія на цю тему. Розпочалася вона з появою листа Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 13.10.2003 року №347/07/1-3/1, де зазначалося, що фактором (установою, яка в результаті переуступки вимоги отримує право вимоги за грошовими зобов'язаннями) може бути або банк, або фінансова установа, або фізична особа — суб'єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювані факторингові операції. Відповідно виникає правова колізія з причин невизначеності кола суб'єктів підприємницької діяльності, які мають право на здійснення факторингових операцій.  

У статті 5 Закону України "Про фінансові  послуги і державне регулювання  ринків фінансових послуг" зазначено, що правом надання фінансових послуг володіють лише фінансові установи. До фінансових установ належать юридичні особи, які відповідно до закону надають одну або кілька фінансових послуг і внесені у відповідний реєстр у встановленому законом порядку. Юридична особа, яку не внесено у відповідний реєстр, не надає фінансових послуг як виняткового виду діяльності, не є фінансовою установою і не має права надавати фінансові послуги.