Оцінка капітальних інвестицій

_(2.36)

1. за попередній період:
2. за звітний період:

    Рентабельність  звичайної діяльності характеризує ефективність використання майна всього підприємства. З розрахунків видно, що рентабельність зменшилася. Це свідчить про зниження ефективності операцій, що забезпечують ефективну діяльність підприємства. На 1грн. майна підприємства припадає 5,36 грн. прибутку за попередній період, і 3,42 грн. – за звітний період.  

6. Рентабельність продажу продукції або обороту:

                                                                                   _(2.37)

     - дохід від реалізації;

1. за попередній період:
2. за звітний період:

    Показник  рентабельності продажів продукції  характеризує найважливіший аспект діяльності підприємства - реалізацію основної продукції, а також оцінює частку собівартості в продажах. З кожної гривні проданої продукції підприємство одержує операційний прибуток у розмірі 6,04 грн. у 2009 р., а 4,9 грн. у 2010 р.

    Даний коефіцієнт знизився в 2010 р., порівняно  з 2009 р. Причиною зниження коефіцієнта  може бути падіння загального обсягу продажів. Це зв'язано з ростом витрат на одиницю продукції.

    Отже, необхідний також аналіз собівартості, щоб знайти причини даного зниження. 

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ КАПІТАЛЬНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ

    3.1. Шляхи удосконалення порядку здійснення капітальних інвестицій 
 
 

    На  рівень ефективності використання капітальних  вкладень, їхню результативність (віддачу) впливає велика кількість різноманітних  організаційно-економічних чинників. Без ретельного врахування таких  у практиці сучасного господарювання не досягти максимальної прибутковості інвестування виробництва та інших сфер діяльності підприємств. Найбільш істотний вплив на ефективність капітальних вкладень справляють групи чинників, що визначають структуру і тривалість інвестиційно-відтворювальних процесів, ефектоутворюючу спроможність економічних методів управління ними з боку відповідних суб'єктів господарювання (Рис. 3.1) [14, c. 78-79].

    Високий рівень ефективності виробничих інвестицій значною мірою пояснюється прогресивністю елементно-технологічної та відтворювальної їхньої структури. Що вища за величиною частка витрат на створення чи оновлення активної частини основних фондів підприємств, то більшою є віддача капітальних вкладень. Це зумовлює необхідність ретельного економічного обгрунтування частки капітальних витрат на придбання виробничо-технологічно устаткування для кожного проекту (варіанта) інвестування діючого або споруджуваного підприємства. Особливо активними та цілеспрямованими мають бути дії для оптимізації відтворюваної структури капітальних вкладень. Практичне здійснення таких дій зв'язане з вирішенням двох головних завдань:

    1) збільшення відносного обсягу  інвестицій у відшкодування (просте  відтворення) вартості машин та  устаткування від усієї суми  накопиченого амортизаційного (реноваційного) фонду;

    2) встановлення раціональних пропорційних  чистих капітальних вкладень  у різні форми розширеного  відтворення основних фондів  і формування необхідних виробничих  потужностей підприємств.

    Чи  не найбільші можливості підвищення ефективності використання капітальних вкладень зумовлюються організацією сучасної проектно-кошторисної справи і забезпеченням завдяки цьому високої економічної ефективності проектних рішень. Саме у процесі розробки проектів розширення та реконструкції діючих і спорудження нових виробничих об'єктів (підприємств) мають бути використані найновітніші досягнення в галузі техніко-технологічних та організаційних рішень, будівельних матеріалів і конструкцій, просторового розміщення будівель (споруд); обґрунтовані і прийняті для розрахунків зменшені протии минулого періоду та інших аналогічних об'єктів питомі капітальні вкладення; а також реальна кошторисна вартість усього обсягу робіт за відповідною формою відтворення основних фондів. 
 

Рис. 3.1. Основні організаційно-економічні чинники підвищення ефективності використання капітальних вкладень

    Великим і досі маловикористовуваним резервом підвищення ефективності капітальних  вкладень є значне скорочення тривалості всіх стадій інвестиційного циклу –  від проектування до освоєння введених в дію виробничих об'єктів та об'єктів соціальної інфраструктури. Як свідчить аналіз фактичного стану справ на підприємствах багатьох галузей народного господарства України, три реконструкції (розширення) діючих і спорудження нових виробничих об'єктів перевищує існуючі нормативи в середньому в два рази, а проектування та освоєння – приблизно в півтора раза. До цього треба додати, що чинні в Україні нормативи тривалості окремих стадій інвестиційного циклу вже й так є істотно більшими, ніж у багатьох зарубіжних країнах з розвиненою ринковою економікою.

    Здійснювані з метою збільшення віддачі з  кожної грошової одиниці капітальних  вкладень технічні, технологічні та організаційні  заходи не можуть забезпечити досягнення очікуваних результатів, якщо вони не будуть супроводжуватись дійовими економічними методами управління інвестиційними процесами в цілому. Відтак варто наголосити, що: ці методи не застосовуються самостійно, а мають бути складовою частиною впроваджуваного загального механізму ринкових відносин між усіма суб'єктами господарювання; першочергового вдосконалення потребують методи визначення необхідного обсягу та оцінки економічної доцільності капітальних вкладень, прогнозування реальної тривалості інвестиційного процесу для функціонально однакових виробничих об'єктів, система мотивації інтенсивного інвестування виробництва. 
 
 
 
 
 

    3.2. Методи оцінки ефективності капітальних  інвестицій 
 
 

    Ефективність капітальних вкладень характеризує економічні, соціальні або інші результати і господарську доцільність їхнього здійснення. Основою оцінки доцільності капітальних витрат служить порівнювання вигідності того чи того проекту за умови обмеженості капіталу як ресурсу та забезпечення найбільших прибутків через реалізацію найліпшого з кількох варіантів (проектів) інвестицій.

    Офіційна методика оцінювання ефективності (доцільності) капітальних вкладень передовсім визначає загальні положення. Найбільш суттєвими з них є такі.

• По-перше, розрахунки економічної ефективності капітальних вкладень застосовуються за: розробки різних проектних і план о-в их (прогнозних) документів; оптимізації розподілу реальних інвестицій за різними формами відтворення основних фондів; оцінювання ефективності витрачання власних фінансових коштів підприємства.
• По-друге, у розрахунках визначають загальну економічну ефективність як відношення ефекту (результату) до суми капітальних витрат, що зумовили цей ефект. Витрати та результати обчислюють з урахуванням чинника часу. На підприємствах економічним ефектом капітальних вкладень служить приріст прибутку (госпрозрахункового доходу).
• По-третє, з метою всебічного обґрунтування та аналізу економічної ефективності капітальних вкладень, виявлення резервів її підвищення використовують систему показників — узагальнених і поодиноких. До узагальнених показників належать період окупності капітальних витрат (кількість років або місяців, за які відшкодовуються початкові інвестиції) та питомі капітальні вкладення (у розрахунку на одиницю приросту виробничої потужності або продукції) — капіталомісткість.

    Окрім узагальнених до системи входять такі поодинокі показники, що підлягають спільному комплексному аналізу: продуктивність праці; фондовіддача; матеріаломісткість (енергоємність), собівартість, якість і технічний рівень продукції; тривалість інвестиційного циклу; величина соціального ефекту; показники, що характеризують поліпшення стану навколишнього середовища.

    По-четверте, за визначення ефективності капітальних вкладень має бути виключений вплив на сумарний ефект так званих не інвестиційних чинників, тобто заходів, здійснення яких не потребує капітальних вкладень.

    Це означає, що з одержаного підприємством загального ефекту (прибутку) треба вилучати ефект від повнішого використання введених раніше виробничих потужностей, збільшення коефіцієнта змінності роботи устаткування, запровадження прогресивних форм організації виробництва, праці та управління, підвищення професійної підготовки й майстерності персоналу тощо.

    У практиці господарювання підприємств приймаються різноманітні рішення, зв'язані з інвестуванням виробництва й соціальної інфраструктури. З огляду на це заведено розрізняти загальну (абсолютну) та порівняльну (оцінку доцільності) ефективність капітальних вкладень. Абсолютна ефективність капітальних витрат показує загальну величину їхньої віддачі (їхню результативність) на тому чи іншому підприємстві, її розрахунки потрібні для оцінки очікуваного або фактичного ефекту від реальних інвестицій за певний період часу.

    Порівняльна ефективність капітальних вкладень визначається лише тоді, коли є кілька інвестиційних проектів (варіантів вирішення господарського завдання). Бона характеризує переваги (економічні, соціальні та інші) якогось одного проекту капітальних витрат проти іншого або інших. Розрахунки порівняльної ефективності здійснюють з метою визначення ліпшого з можливих проектів (варіантів) інвестування виробництва.

    Абсолютна й порівняльна ефективність реальних інвестицій взаємозв'язані. Визначення найбільш доцільного проекту (варіанта капітальних вкладень) базується на зіставленні показників абсолютної їхньої ефективності, а аналіз останньої здійснюється порівнянням нормативних, запланованих чи фактично досягнутий показників, їхньої динаміки за певний період. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    ВИСНОВКИ 
 
 

    Фінансова діяльність будь-якого підприємства потребує періодичного прийняття рішень стосовно інвестування фінансових ресурсів на оновлення наявної матеріально-технічної  бази, на розширення обсягу виробництва (послуг, робіт) тощо. За законодавством України, всі інвестиції поділяються на капітальні та фінансові. Під капітальними інвестиціями розуміється вкладення грошей в основні засоби (будинки, споруди, інші об'єкти нерухомої власності) та нематеріальні активи.

    Нажаль, що жоден із затверджених на сьогодні П(С)БО не містить визначення терміна "інвестиції" (за винятком П(С)БО 2 "Баланс" і 4 "Звіт про рух грошових коштів", у яких приведені визначення фінансових інвестицій і інвестиційної діяльності). Разом з тим серед опублікованих на сьогодні Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО) питанням обліку й інтерпретації інвестицій, інвестиційних операцій у фінансовій звітності присвячені наступні стандарти: МСБО 1, МСБО 25, МСБО 27, МСБО 28, МСБО 31. Представляється доцільною доробка деяких П(С)БО, а саме П(С)БО 7, у напрямку розкриття поняття капітальних інвестицій. Це буде сприяти достовірному представленню капітальних інвестицій у фінансовій звітності інвестора і більш повному забезпеченню інформаційних потреб аналізу капітальних інвестицій.

    Капітальні  інвестиції виступають як одна з форм інвестицій в економіку країни. Безперервність і достатність їх є обов'язковими для нормального функціонування економіки кожної країни.Інвестування є формою фінансово-економічної діяльності, що має за мету нарощування, примноження капіталу. Інвестиції можуть здійснюватися як в основний капітал, так і в оборотній, як за рахунок залучених джерел фінансування, так і за рахунок власних. Роль інвестування є дуже важливою в процесі оновлення капіталу.

    Аналізуючи діяльність приватного підприємства НАСК «ОРАНТА» за даними балансу і звіту про фінансовий результат підприємства ми можемо зробити висновок, що підприємство прибуткове, в базовому році порівняно з звітним прибуток суттєво збільшився. Підприємство забезпечене обіговими коштами для ведення господарської діяльності і своєчасного погашення термінових зобов’язань. Нормативний коефіцієнт покриття в 2010 р. порівняно із 2009 р. змінився, його значення зменшилося за рахунок збільшення дебіторської заборгованості та матеріальних запасів у межах необхідної потреби. Коефіцієнт фінансової незалежності більший нормативного, що характеризує фінансову не залежність підприємства НАСК «ОРАНТА» від зовнішніх залучень грошових коштів. Визначивши показник рентабельності, дослідження показують, що підприємство раціонально вкладає свої кошти в основну діяльність для підвищення прибутковості та рентабельності.